8 жовтня: День юриста та важливі події в Україні і світі

9 жовтня православна церква вшановує пам’ять апостола Якова Алфеєвого, одного з найближчих учнів Ісуса Христа, відомого серед ранніх християн як Яків Менший. Цей день має особливе значення для віруючих, оскільки він не тільки пов’язаний із церковним святом, а й у народі сприймається як момент, коли духовний світ має безпосередній вплив на фізичну реальність. Віруючі вважають, що цей день приносить з собою особливу чутливість до енергії думок і вчинків, тому кожен крок, кожна дія повинна бути продуманою і обачною, оскільки вони можуть вплинути на долю та матеріальне становище в майбутньому.

Святий Яків Алфеєвий став важливою постаттю в історії християнства завдяки своїй відданості проповіді Євангелії та безстрашному служінню Христу. Він мандрував різними країнами, серед яких були Юдея, Сирія, Єгипет, де разом із іншими апостолами засновував християнські громади, навертав язичників до віри і творив численні чудеса. Його життя стало яскравим прикладом відданості та жертовності, адже він відмовився від миру цього світу, щоб присвятити себе Божому служінню.

У народних віруваннях 9 жовтня пов’язували з очищенням думок і оновленням. Люди уникали конфліктів, тяжких розмов і особливо — фінансових справ. Казали: «Хто гроші рахує на Якова, той сльози рахує взимку». У цей день не бажано підраховувати прибутки, проводити розрахунки, позичати чи давати в борг — аби не привабити нестачу та втрати.

Також забороняли лінощі та пасивність. Вважалося, що даремне гаяння часу може затримати важливі справи, а нарікання та згадування образ — накликати невдачі. День краще присвятити тихим домашнім справам, подяці та молитві.

Символічною традицією цього дня була перша каша з зерна нового врожаю. Її варили на маслі або смальці, пригощаючи родину для достатку й здоров’я. Так починали зимовий цикл, закликаючи добробут у дім.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.