Фінансові ринки вірять у швидке завершення війни в Україні

Багато громадян України стикаються з труднощами вже під час перетину державного кордону, однак після виїзду за межі країни не всі замислюються над імовірністю примусового повернення. Тим часом ризик депортації з території країн Європейського Союзу залишається цілком реальним, особливо у випадках порушення міграційних норм, недотримання строків перебування або проблем із підтвердженням законного статусу.

Однією з ключових вимог для іноземців у державах ЄС є суворе дотримання встановлених правил перебування. Це стосується як осіб, які в’їхали за безвізовим режимом, так і тих, хто користується тимчасовим захистом чи отримав дозвіл на проживання. Навіть формальні порушення — прострочена реєстрація місця проживання, несвоєчасне продовження документів або робота без відповідного дозволу — можуть стати підставою для адміністративних санкцій аж до ухвалення рішення про примусове повернення на батьківщину.

У 2026 році підставами для видворення з території ЄС можуть бути:

закінчення строку дії закордонного паспорта,відсутність чинної візи або дозволу на проживання,працевлаштування за типом візи, який не передбачає права на роботу,відсутність медичного страхування,регулярна підприємницька діяльність без офіційної реєстрації бізнесу,помилки в міграційних документах,використання підроблених документів або подання неправдивої інформації.

Найчастіше проблеми виникають саме через документи. Водночас уникнути їх нескладно — достатньо регулярно перевіряти строк дії паспорта, візи чи дозволу на проживання та вчасно оновлювати необхідні довідки.

Перед переїздом або тривалим перебуванням у країнах ЄС варто переконатися, що тип візи відповідає меті поїздки, а всі дані у документах є актуальними. Також важливо заздалегідь ознайомитися з вимогами конкретної держави, адже правила можуть відрізнятися.

Експерти наголошують: навіть одна депортація може суттєво ускладнити подальші подорожі до країн Європейського Союзу та вплинути на можливість отримання нових віз або дозволів на проживання.

Антикорупційні розслідування останніх років висвітлили цілу низку резонансних справ, у яких фігурантами стали уродженці Харкова — від колишніх міністрів і чинних народних депутатів до керівників державних підприємств та впливових діячів енергетичного сектору. Найгучнішим ім’ям у цьому ряді стала масштабна операція НАБУ під кодовою назвою «Мідас», яка продемонструвала, наскільки глибоко корупція може проникати в систему розподілу державних фінансів.

У рамках цієї операції детективи викрили схему, що діяла роками й завдавала державному бюджету багатомільйонних збитків. До неї були залучені посадовці, відповідальні за управління стратегічними ресурсами, а також особи, які мали суттєвий вплив на ухвалення ключових фінансових рішень. Саме вихідці з Харкова опинилися серед тих, кого підозрюють у координації частини незаконних операцій, зокрема у просуванні вигідних контрактів, маніпуляціях з цінами та використанні службового становища для отримання неправомірних вигод.

Розслідувач Юрій Ніколов наголошує: Чернишов був не організатором схеми, а посередником і “касиром”, який перевозив готівку та купував елітну нерухомість у Козині для учасників оборудок. На плівках НАБУ фігурує під псевдо “Че Гевара”.

Після того, як розслідування набрало обертів, Чернишов разом із родиною виїхав за кордон, але, за даними журналістів, Зеленський особисто змусив його повернутися, щоб не погіршувати власний політичний імідж. Станом на листопад 2025 року Чернишов не має запобіжного заходу, але судові рішення очікуються найближчим часом. Слідство задокументувало передачу йому хабарів у розмірі понад 1,2 млн доларів.

Його дружина, кума першої леді Олена Зеленської, офіційно не є фігуранткою справи, однак у ЗМІ повідомлялося про обшуки на її робочому місці.

Ще один харків’янин, який опинився в центрі корупційного скандалу, — колишній ректор Харківського державного біотехнологічного університету та народний депутат Андрій Одарченко. Він був членом Комітету з питань антикорупційної політики, але сам став фігурантом гучної справи.

НАБУ затримало його у листопаді 2023 року під час передачі хабаря в еквіваленті 50 тис. доларів у криптовалюті тодішньому очільнику Держагентства відновлення Мустафі Найєму. Мета — отримати гроші на ремонт об’єктів університету з фонду ліквідації наслідків агресії.

Незважаючи на заставу в 15 млн грн, Одарченко втік із країни, вирушивши через Румунію до Угорщини. Вищий антикорупційний суд засудив його до 8 років ув’язнення, але заочно — фактично покарання він уникнув.

Ексзаступник голови Харківської облради, колишній регіонал та помічник Віталія Хомутинника Володимир Скоробагач — ще один яскравий представник “харківського списку”. Слідство вважає, що він організував злочинну групу для розкрадання електроенергії державної компанії “Укренерго” на суму понад 58 млн грн.

За версією НАБУ, електроенергія незаконно отримувалась без оплати, а далі кошти від її продажу легалізували через фіктивні підприємства. Шкода державі оцінюється у десятки мільйонів гривень, а злочин стався під час масованих російських обстрілів, коли енергосистема переживала критичний дефіцит.

Скоробагач вчасно залишив Україну та нині живе у Франції, звідки заявляє про “готовність співпрацювати зі слідством”. Справа перебуває в суді.

Окрім ключових персон, у розслідуваннях НАБУ та САП фігурують і інші уродженці Харкова:

• Сергій Волик, перший заступник гендиректора “Харківських тепломереж”, підозрюється у розкраданні коштів, виділених на відновлення після обстрілів. • Колишній керівник “Харківобленерго” Костянтин Логвиненко підозрюється у привласненні понад 12,5 млн грн та спробі заволодіння ще 120 млн грн. Разом з ним у справі проходить родич Тимура Міндіча — Леонід Міндіч. • Андрій Руденко, ексзаступник мера Терехова, заарештований у справі щодо розкрадання 5,4 млн грн на будівництві фортифікацій.

Антикорупційні розслідування, пов’язані з уродженцями Харкова, демонструють масштаб системних зловживань, що роками підточували державні ресурси. Поки тривають судові процеси, значна частина фігурантів встигає втекти з країни, що оголює ще одну проблему — недосконалу систему контролю та відповідальності.

Гучні справи можуть тягнутися роками, але саме вони визначатимуть, чи здатна країна очистити владу від корупційного впливу, який десятиліттями формувався у найвищих кабінетах.