Генштаб прогнозує зростання ефективності ворожих повітряних атак

Надішліть повний фрагмент, будь ласка — щойно його отримаю, одразу підготую розширений унікальний текст із заголовком у першому абзаці та без заборонених вами фраз.

Представники ГО “Союз підприємців України”, які виграли справу, наголошують: демонтажі тривали за процедурою, що базувалася на незаконних положеннях рішення Київради. Підприємцям спочатку скасовували паспорти прив’язки або договори пайової участі, після чого інспектори благоустрою вимагали прибрати кіоски. Тим, хто відмовлявся, споруди демонтовували примусово. Тепер саме ці дії можуть стати підставою для великих фінансових претензій до міської влади.

У столиці за останні півтора року було демонтовано понад дві тисячі ТС. Балансова вартість кожного кіоску складає близько 250–500 тисяч гривень, але збитки підприємці оцінюють за комерційною формулою — як втрату повноцінного бізнесу. За розрахунками правозахисників, середня компенсація за одну точку може становити від 20 до 50 тисяч доларів, що й формує загрозу мільярдних витрат для бюджету Києва.

Нова хвиля юридичних атак вже триває: паралельно в суді розглядається позов ГО “Київський міський комітет порятунку бізнесу”, який оскаржує не лише положення щодо ТС, а й інші норми рішень Київради, що впливали на сферу вуличної торгівлі. Зокрема, йдеться про порушення земельного законодавства, перевищення повноважень комісій міськради та дискримінацію підприємців, які працювали за паспортами прив’язки.

На Хрещатику, 36 поки не коментують поразку в суді, але готують зміни до скандального рішення. Департамент територіального контролю вже зареєстрував проєкт, який формально пом’якшує правила: пропонується не демонтовувати ТС після закінчення терміну дії дозволів, а також розширити перелік об’єктів, що можуть розміщуватися через Prozorro. Проте правозахисники вказують, що ці пропозиції не вирішують системних проблем і не відновлюють порушених прав підприємців, чиї кіоски вже знесені.

Сфера вуличної торгівлі у Києві роками супроводжується конфліктами, гучними звинуваченнями у корупції та непрозорістю рішень. Нинішній скандал лише загострив протистояння між малим бізнесом і міською владою. Підприємці заявляють, що готові домагатися повної компенсації завданих збитків, а експерти попереджають: у разі програшу в судах Київрада може втратити більше, ніж планувала заробити на реформі розміщення ТС.

Ця справа привернула значну увагу громадськості та ЗМІ, оскільки вона стосується критично важливого питання забезпечення військовослужбовців якісним спорядженням, особливо в умовах підвищеної напруги та необхідності постійної бойової готовності.

Про це повідомив прокурор в залі одного з судових засідань щодо перегляду запобіжного заходу підозрюваним. Імена та кількість вказаних фігурантів збоку МОУ сторона обвинувачення не озвучила.

Але було зрозуміло, що мова не про одну людину, а про групу осіб, які, вірогідно, діяли як організоване угруповання в самому міністерстві. Водночас відомо, що вже понад 7 місяців у так звані «справі Гринкевича» не було жодних інших фігурантів, окрім, власне самого Гринкевича та представників постачальників МОУ.

З самого початку велись розмови, що реалізація такої оборудки на мільярди гривень неможлива без погодження з керівництвом Міністерства.

Адже, якщо Гринкевичі продавали неякісну форму, то в Міністерстві оборони хтось мав закривати на це очі та оплачувати її. ДБР, своєю чергою, заявляє про збитки щонайменше у мільярд гривень.

Раніше стало відомо про те, що МОУ намагалося визнати себе у провадженні проти Гринкевича потерпілою стороною. Однак чи сталося це до цього часу та коли саме, достеменно невідомо.

22 лютого ДБР інформувало, що потерпілі у «справі Гринкевичів» відсутні. Згодом, 14 березня у ДБР вказали, що статус потерпілої сторони МОУ нібито отримало – 17 січня. Та за таких обставин невідомо, чому у лютому Бюро стверджувало зворотне.

Постачання форми компанією Романа Гринкевича за замовлення Міноборони відбувалося як до, так вже і після призначення міністром Рустема Умєрова. Крім того, вже нова його команда укладала з іншими компаніями, афільованими до родини Гринкевичів, договори на забезпечення потреб армії.