Кремль висунув умову для «сталого миру» в Україні – Путін знову згадав НАТО

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Не секрет, що вода становить понад 60% маси тіла дорослих людей, а тому буквально необхідна людині для виживання. Але чому вона здається нам настільки смачною, коли ми відчуваємо спрагу і робимо перший ковток у найспекотніший день? Вчені вважають, що знають відповідь, пише Live Science.

За словами почесного професора психології в Університеті Бінгемтона в Нью-Йорку Патрісії Ді Лоренцо, люди відчувають спрагу, коли посилено займаються спортом або в особливо спекотний день. Це пов’язано з тим, що, коли ми пітніємо, об’єм нашої крові зменшується.

Більшість ділянок мозку відокремлені гематоенцефалічним бар’єром — шаром клітин, який не дає змоги шкідливим токсинам і патогенам заражати мозок. Однак деякі частини людського мозку виходять за межі цього бар’єру, що дозволяє організму швидко виявляти зміни в нашій крові. Коли ми втрачаємо об’єм крові через фізичні вправи, спеку або солону їжу, нейрони в цих частинах мозку надсилають сигнал, щоб викликати відчуття спраги.

За словами професора біології в Каліфорнійському технологічному інституті Юкі Ока, ця швидка реакція насправді важлива для виживання, і якби вона займала більше часу, ми просто відчували б зневоднення.

Попередні дослідження вже показали, що за обробку спраги відповідають три області нашого мозку:

SFO та OVLT розташовані за межами гематоенцефалічного бар’єра. Ще у 2018 році вчені провели дослідження на мишах і виявили, що в усіх трьох ділянках є нейрони, які керують спрагою, однак під час збудження нервових клітин лише MnPO перебуває в середині цього процесу. Саме ця ділянка передає сигнали спраги у дві інші ділянки, а також інші частини мозку, що спонукає нас шукати воду.

Після того як ми робимо ковток, вода всмоктується і циркулює в нашому організмі. Однак наше тіло починає посилати сигнали в наш мозок, повідомляючи про те, що ми отримуємо воду, задовго до того, як ми повністю відновимо водний баланс. Фактично, вже після першого ковтка людський мозок вивільняє потік нейромедіатора дофаміну, а більшість учених сходяться на думці, що дофамін бере участь у пошуку винагороди, русі та мотивації. Крім того, саме дофамін спонукає тварин, зокрема й людей, витрачати енергію на дії, які дають нам винагороди або допомагають нам залишатися в живих — це стосується і вживання їжі та води.

За словами Ока, якщо дофамін виділяється під час певної дії, люди й тварини схильні повторювати ці дії, отримуючи від мозку “позитивний” сигнал. На жаль, вчені поки все ще не знають, як саме пиття води спричиняє викид дофаміну, але дослідження 2019 року засвідчили, що у мишей, які відчувають спрагу і п’ють воду, вироблявся дофамін. Водночас миші, які відчували спрагу та отримували воду безпосередньо в кишківник, не виробляли дофамін. Це вказує на те, що сам процес пиття відіграє важливу роль у виробленні дофаміну.

Дослідники також виявили, що сам процес ковтання також посилає повідомлення нейронам у MnPO про те, що організм отримує воду. Потім MnPO деактивує нейрони спраги у SFO, створюючи відчуття ситості. Утім, ковтання — не єдиний процес, що допомагає втамувати спрагу.

Після того як вода потрапляє в кишківник, організм виявляє падіння співвідношення солі та води в крові. Це призводить до підвищення гормону, що допомагає активувати нейрони, які передають мозку сигнал про те, що запит тіла задоволено. Втім, як саме це працює, на жаль, також поки що залишається загадкою для вчених.

До річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну на ютуб-каналі «Комерсант Український» з’явилося інтерв’ю з колишнім керівником Харківської обласної прокуратури Олександром Фільчаковим. Розмова стала важливим свідченням про події перших днів великої війни, коли Харківщина опинилася під безпосередньою загрозою, а правоохоронна система працювала в умовах постійних обстрілів, хаосу та невизначеності.

Олександр Фільчаков детально описує атмосферу 24 лютого 2022 року та наступних днів, коли рішення доводилося ухвалювати миттєво, без чітких алгоритмів і гарантій безпеки. За його словами, головним завданням стало збереження керованості процесів: координація роботи прокуратури, взаємодія з іншими правоохоронними органами, підтримання зв’язку з місцевою владою та військовими структурами. У надзвичайних умовах особливого значення набуло документування воєнних злочинів — кожен обстріл, кожна зруйнована будівля, кожна постраждала людина потребували правової оцінки та фіксації доказів.

Водночас у публічному просторі з’явилися твердження, що в зазначений період Фільчаков нібито перебував за межами Харківської області. Окремі джерела стверджують, що він міг виїхати на захід країни в перші дні повномасштабної агресії.

У зв’язку з цим лунають заклики до проведення перевірки з боку Офіс Генерального прокурора, зокрема його Генеральної інспекції. Порушуються питання щодо можливого службового розслідування обставин перебування посадовця у перші місяці війни та належного реагування з боку відповідальних осіб.

У публікаціях також згадується ім’я колишнього виконувача обов’язків керівника Генінспекції Івана Дзюби, а також колишнього очільника цього підрозділу Андрія Яковлева — у контексті можливого службового контролю. Офіційних повідомлень про результати перевірок наразі не оприлюднено.

Окремо обговорюється кадровий аспект. За інформацією з відкритих джерел, Фільчаков може претендувати на подальшу роботу в органах прокуратури. У цьому контексті частина громадськості ставить питання про необхідність повної та прозорої перевірки фактів, озвучених як у самому інтерв’ю, так і в публічних заявах його критиків.

Станом на тепер офіційної позиції правоохоронних органів щодо наведених тверджень не оприлюднено. Публічний резонанс навколо теми зберігається, а суспільний інтерес зосереджений на встановленні об’єктивних обставин подій початку повномасштабної війни.