Миколаївська міськрада знову виділяє мільйони на ремонт укриття з сумнівними цінами

Формально Віктор Шакірзян займає посаду секретаря Рівненської міської ради, однак у реальності саме він виконує функції очільника міста, ухвалюючи ключові управлінські рішення без прямого мандата від виборців. Не перемігши на жодних загальноміських виборах, Шакірзян опинився на вершині міської влади завдяки процедурним механізмам та внутрішнім домовленостям, що викликає дедалі більше запитань у громадськості.

Його шлях у владу важко назвати класичною політичною кар’єрою з відкритою конкуренцією та виборчими кампаніями. Натомість він виглядає як добре вибудувана управлінсько-бізнесова модель, у якій тісно переплелися інтереси міського адміністрування, забудови та контролю над фінансовими потоками. Така конфігурація дозволяє концентрувати вплив без необхідності публічної електоральної підтримки.

У 2020 році Шакірзян спробував стати мером, але програв вибори Олександру Третяку. Втім, поразка не стала політичним завершенням. Він отримав посаду секретаря міськради — формально другорядну, але стратегічно ключову. За законом саме секретар у разі відсутності або відставки мера автоматично виконує його обов’язки. Після відходу Третяка ця норма фактично відкрила Шакірзяну шлях до керівництва містом без нових виборів.

Паралельно змінилася структура власності його бізнесу. Компанії, які раніше пов’язували з Шакірзяном, були переписані на родичів і близьке оточення: сестру, батька, сина та партнерів. Формально посадовець більше не має відношення до комерційної діяльності. Проте саме ці підприємства або пов’язані з ними структури продовжили отримувати підряди за бюджетні кошти.

Ключовим гравцем у тендерах стало ТОВ «Адамантбуд». Із 2021 року компанія отримала контрактів більш ніж на 142 мільйони гривень — від ремонту доріг і шкіл до облаштування укриттів та адміністративних приміщень. При цьому фірма використовує техніку й ресурси підприємств із кола, яке раніше пов’язували з Шакірзяном. У штаті працюють його родичі, а в документах фігурують спільні контакти та кошторисники.

Антимонопольний комітет встановив ознаки змови між «Адамантбудом» і компаніями з цього ж середовища. Наприкінці 2024 року їх внесли до переліку порушників, заборонивши участь у закупівлях на три роки та наклавши штраф понад 1,2 мільйона гривень.

Показовою стала історія з ремонтом у будівлі виконкому на Соборній. Депутатам пояснювали необхідність термінової заміни труб із витратами «до мільйона гривень», однак документація передбачала повноцінний капітальний ремонт санвузлів. Проєкт підготували заздалегідь, а на тендер вийшла лише одна новостворена компанія. У підсумку вартість робіт зросла до понад трьох мільйонів гривень.

Запитання виникають і до особистих активів посадовця. Будинок площею понад 300 квадратних метрів та земельну ділянку в деклараціях оцінювали в суми, що суттєво відрізнялися — від десятків тисяч гривень до мільйонів. Після публічної уваги оцінка різко зросла. При цьому нерухомість неодноразово переоформлювалася на інших осіб, хоча сам Шакірзян продовжує там проживати.

У результаті вимальовується модель, за якої політична посада забезпечує адміністративний контроль, а бізнес — фінансову основу. Формально закон не порушується: власники змінені, тендери проведені, рішення ухвалені колегіально. Фактично ж управління містом і бюджетними потоками концентрується в одному колі осіб. І доки ця система працює, реальна конкуренція за вплив на Рівне залишається мінімальною.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Нашим партнерам не однаково. Це (наявність кримінальних справ проти чиновників НБУ – ред.) впливає на атмосферу переговорів, і готовність до будь-якого якісного діалогу,

Він додав, що іноземним партнерам під час переговорів щодо виділення коштів Україні важливо відчувати стабільність Національного банку і наявність гарантійних механізмів. Зокрема, коли є відчуття, що інституцію підтримує влада, переговори просуваються набагато якісніше і ефективніше.

Якщо ж міжнародні партнери розумітимуть, що в Національному банку є плинність кадрів або певна підвішеність через кримінальні справи проти посадовців НБУ, за словами Кулика, вони будуть висувати більш жорсткі вимоги, більш чітко прописані правила, більше робитимуть ставку на зобов’язання, на якісь певні зовнішні гарантійні механізми тощо.

Така ситуація також призводить до того, що міжнародні фінансові установи не хочуть комунікувати напряму із керівниками структурних підрозділів НБУ, а роблять ставку на інституційний діалог.

Це з одного боку знімає особистий, емоційний фактор, як то кажуть, але з іншого боку не дозволяє нам більш ефективно проводити переговори з нашими зовнішніми партнерами в тому числі кредиторами та донорами. Оскільки всі наші запевнення або політичні заяви – вони розглядають як білий шум, а не як результат виконаної політики,

Шевченківський районний суд Києва визнав потерпілою співзасновницю банку “Конкорд” Юлію Сосєдку у кримінальному провадженні щодо ймовірного зловживання владою або службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків, директором юридичного департаменту Національного банку України Олександром Зимою.

Кримінальна справа стосується листа Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за підписом Олександра Зими, яким він рекомендував Фонду відкликати позови, подані “Конкордом” проти НБУ. У документі йшлося про чотири позови банку “Конкорд” до НБУ, у яких банк вимагав скасувати штрафи на загальну суму майже 63,5 мільйона гривень. Ці позови були подані ще до того, як Нацбанк ухвалив рішення про ліквідацію “Конкорду” й увів туди тимчасову адміністрацію.

Співзасновниця “АТ “АКБ “Конкорд” Олена Сосєдка заявила, що Національний банк України проігнорував пропозиції акціонерів банку “Конкорд” перед його ліквідацією, а потім ще й за вказівкою регулятора їх позбавили права на справедливий суд.