Професійний ремонт квартир у Києві: від ідеї до бездоганного результату

У Харківській області викрито серйозні зловживання в системі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), що призвели до неконтрольованого обігу сильнодіючих препаратів, зокрема метадону та бупренорфіну. За даними слідства, ці ліки видаються пацієнтам без належних медичних показань, а рецепти на них виписуються за формою №3, яка застосовується виключно за наявності конкретного діагнозу, проте в даному випадку діагнози не встановлюються, що є грубим порушенням вимог законодавства.

Це зловживання створює сприятливі умови для потрапляння зазначених препаратів на «чорний ринок», що може призвести до значних ризиків для суспільства, зокрема для здоров’я людей, які стають жертвами наркозалежності, та для зростання рівня наркоторгівлі. Препарати, які повинні використовуватися в рамках лікування наркозалежних, фактично потрапляють у незаконний обіг, що підриває ефективність державної політики боротьби з наркоманією.

Нормативи Міністерства охорони здоров’я України чітко визначають: замісна терапія можлива лише за підтвердженого діагнозу, письмової заяви пацієнта, інформованої згоди, а також за умов контролю залишків препаратів та регулярних перевірок стану здоров’я. У Харківській області ці правила масово ігноруються. Рецепти виписуються формально, без обстеження, а облік ліків практично не ведеться.

До схем незаконного відпуску наркотичних засобів залучені переважно приватні медичні заклади та підприємці. Вони виписують рецепти за гроші, фактично перетворюючи програму лікування на джерело нелегального заробітку. Це становить загрозу для життя та здоров’я пацієнтів і дискредитує саму ідею замісної підтримувальної терапії.

Особливо небезпечним є системний характер проблеми: відсутність контролю з боку держави дозволяє корупційним схемам процвітати. У результаті бюджетні кошти використовуються не за призначенням, а пацієнти замість допомоги залишаються заручниками фармацевтичної мафії.

Україна опинилася на порозі однієї з найбільших демографічних криз в історії, що загрожує стабільності та майбутньому розвитку країни. Цей процес розпочався задовго до повномасштабної війни, але саме воєнні дії перетворили ситуацію на справжню катастрофу на національному рівні. Величезний вплив на демографічну ситуацію мають не тільки бойові дії, а й численні соціально-економічні фактори, які змушують громадян шукати кращих умов для життя за кордоном. Як зазначила Лідія Ткаченко, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, значна частина трудових мігрантів вже повністю інтегрувалася у суспільства інших країн і наразі не бачить умов для повернення.

Згідно з її словами, відновлення рівня населення, яке було до війни, є малоймовірним у найближчій перспективі. Повернення великої кількості українців, які залишили країну в пошуках безпеки та роботи, виглядає все більш віддаленою перспективою. Більшість із них знайшли своє місце в європейських країнах, де змогли адаптуватися до нових умов життя і не відчувають перспектив для повернення, адже їхні родини вже облаштувалися, а інтеграція в нові суспільства дала певні переваги.

«Якщо в країну не намагаються потрапити, — це свідчення не сили, а слабкості економіки», — наголошує демографиня. Навіть після війни, за її словами, мігранти, які приїдуть, використовуватимуть Україну радше як “трамплін” для подальшого переїзду в ЄС.

Проблеми зі смертністю і тривалістю життя — ще одна болюча тема. Якщо у 2020 році середня очікувана тривалість життя в Україні становила 76 років для жінок і 66 — для чоловіків, то у 2024 році цей показник впав до 64 років загалом (57 років для чоловіків, майже 71 — для жінок). Для порівняння: у країнах ЄС чоловіки живуть у середньому 79 років, жінки — 84,5. Найвищий показник у Швеції — понад 82 роки для чоловіків.

«Україна відставала від Європи на 10 років ще до війни. Тепер цей розрив лише збільшився. Ми втратили не тільки людей, а й роки життя», — підкреслює Ткаченко.

За оцінками фахівців, дефіцит робочої сили в Україні сягає від 300 тисяч до кількох мільйонів осіб. Проте це не означає, що роботодавці готові підвищувати зарплати чи створювати комфортні умови. «Коли роботодавці скаржаться, що немає робочих, часто за цим стоїть бажання, щоб люди працювали за копійки. Це нагадує феодалізм — якби могли, паспорти б забрали», — каже експертка.

Водночас в Україні зберігається нерівність в оплаті праці: зарплати у медицині й освіті нижчі, ніж у сільському господарстві чи торгівлі, хоча саме в бюджетних секторах — найвищі вимоги до професійності та навантаження.

Через мізерні пенсії — у середньому 3–5 тисяч гривень — майже 30% пенсіонерів продовжують працювати. Їх беруть на посади, які не потребують високої кваліфікації, і часто платять менше, ніж іншим працівникам, аргументуючи тим, що в них “є інше джерело доходу”.

Ткаченко застерігає: така практика може призвести до ще більшого демпінгу зарплат на ринку праці.

Україна гостро потребує кваліфікованих робітників технічних професій, але більшість молодих людей вважає “нормальною” роботу в офісі чи сфері послуг.«Люди відвикли працювати на заводах — це стало екзотикою. Коли набирали машиністів у київський метрополітен, лише одна жінка закінчила курси. Це показово», — зауважує демографиня.

Велика війна не лише забрала життя сотень тисяч українців, а й виснажила тих, хто залишився. Постійний стрес, емоційна перевтома, невизначеність майбутнього — усе це, за словами Ткаченко, “буде ще довго відображатися западинами у демографічній картині країни”.

Навіть після завершення бойових дій відновлення демографічного потенціалу України може зайняти десятиліття.

Командування Збройних сил України ухвалило важливі рішення для зміцнення протиповітряної оборони в прифронтових та прикордонних регіонах. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що нові заходи спрямовані на підвищення ефективності виявлення та знищення ворожих безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів ударного типу. Згідно з його словами, у вересні під час масованих атак Росія використала майже 6 900 безпілотників, із яких понад 3 600 становили дрони Shahed, здатні завдавати значних збитків.

За останні кілька місяців противник значно змінив свою тактику, зокрема збільшивши кількість ударів по прифронтових зонах, прикордонних районах та об’єктах критичної інфраструктури. Це вимагає від українських військових нових рішень для посилення оборонних можливостей. Активне використання безпілотників з боку Росії підкреслює необхідність прискореного розвитку новітніх технологій та систем протиповітряної оборони, що здатні ефективно протистояти такому виду загроз.

Серед головних кроків — збільшення кількості екіпажів дронів-перехоплювачів, системне розширення штатів відповідних формувань, інтенсифікація підготовки фахівців і створення додаткових навчальних ресурсів. Сирський підкреслив, що більшість російських ударних БПЛА нині знищується саме за допомогою таких перехоплювачів.

Окрім дронів-перехоплювачів, ЗСУ розвивають застосування ударних гелікоптерів і легкомоторної авіації для знищення ворожих безпілотників на більших висотах. Паралельно триває спільна робота військових і вітчизняних виробників над удосконаленням і впровадженням нових типів перехоплювачів. Формується командування безпілотних систем протиповітряної оборони у складі Повітряних сил.

Головнокомандувач доручив усім задіяним структурам підвищити ефективність ураження ворожих БПЛА та розгорнути нові підрозділи, оснащені відповідними засобами, аби випередити технологічні вдосконалення противника.