Родина голови Чернігівського апеляційного суду скуповує елітне житло

Багато людей сприймають увімкнений телевізор або серіал перед сном як простий спосіб розслабитися після напруженого дня. Для тих, хто має труднощі із засинанням, фоновий звук і зображення часто стають своєрідним «якорем», який допомагає відволіктися від нав’язливих думок і швидше перейти до сну. З часом такий вечірній ритуал перетворюється на звичку, без якої складно уявити відпочинок.

Водночас наукові дослідження вказують на те, що сон у приміщенні з працюючим екраном може негативно впливати на організм. Світло від телевізора, навіть якщо воно здається неяскравим, порушує вироблення мелатоніну — гормону, який відповідає за регуляцію сну та біологічних ритмів. У результаті сон стає поверхневим, а фази глибокого відновлення скорочуються.

Ключову роль у цьому процесі відіграє мелатонін — гормон, що регулює цикл сну і водночас впливає на обмін речовин та роботу імунної системи. Світло від екрана пригнічує його вироблення, через що організм втрачає здатність коректно відновлюватися вночі. Порушення циркадних ритмів супроводжується зростанням рівня гормонів стресу, що збільшує ризик розвитку ожиріння, серцево-судинних захворювань і діабету.

Окрім цього, сон із телевізором заважає нормальному проходженню фаз сну. Людина спить менше і рідше занурюється у глибокий сон, який є критично важливим для відновлення. Хронічне недосипання, своєю чергою, провокує підвищений апетит, зниження фізичної активності та бажання компенсувати втому за допомогою кофеїну й швидких вуглеводів.

Фахівці наголошують: світло і звуки з екрана роблять сон поверхневим, сприяють накопиченню втоми та поступово погіршують загальний стан здоров’я. Саме тому для повноцінного відпочинку варто відмовитися від телевізора в спальні та створити максимально темне й тихе середовище для сну.

Останнім часом держава дедалі активніше звітує про розгортання мережі ветеранських просторів, запуск нових програм і підготовку фахівців із супроводу ветеранів. У публічному просторі ці ініціативи подаються як системна відповідь на виклики післявоєнної адаптації. Втім, за гучними заявами та презентаціями дедалі чіткіше проступає інша картина, у якій ключову роль відіграє не людина з її потребами, а будівельні проєкти та освоєння бюджетних коштів.

Значна частина фінансування спрямовується на зведення або реконструкцію об’єктів, що формально називаються ветеранськими просторами. При цьому питання їх реального наповнення, доступності та практичної користі часто відходять на другий план. У багатьох випадках виконавці таких проєктів виглядають наперед визначеними, а кошториси — завищеними, що породжує сумніви щодо ефективності витрачання державних ресурсів.

Міністерство у справах ветеранів під керівництвом Наталії Калмикової, замість концентрації на реальних потребах захисників, фактично стало частиною вертикалі розподілу бюджетних ресурсів разом із керівництвом Київської обласної державної адміністрації. За наявною інформацією, саме на рівні області формується повний цикл ухвалення рішень — від ініціювання «потрібних» об’єктів до затвердження тендерної документації з умовами, адаптованими під конкретних виконавців.

Показовим прикладом стала реалізація проєкту ветеранського простору в Бучанській громаді загальною вартістю майже 140 мільйонів гривень. Така сума є співмірною з будівництвом повноцінного реабілітаційного центру, однак публічного і детального обґрунтування вартості саме цього об’єкта надано не було. Відсутні й чіткі пояснення, які саме послуги за ці кошти отримають ветерани.

Закупівля відбулася за мінімальної конкуренції. Переможцем став консорціум «Будівельні ініціативи» — структура, створена безпосередньо перед проведенням тендеру та така, що не має підтвердженого досвіду реалізації проєктів подібного масштабу. Для державного бюджету це є прямим індикатором ризику, адже йдеться про десятки мільйонів гривень.

Порівняння з аналогічними соціальними об’єктами в інших регіонах демонструє суттєві відмінності у вартості. Навіть поверхневий аналіз дозволяє говорити про завищення кошторису щонайменше на 20–30 відсотків. У грошовому вимірі це означає переплату в межах від 28 до 40 мільйонів гривень лише за одним проєктом.

Механізм реалізації таких схем є типовим: неподілені лоти, завищені кваліфікаційні вимоги до учасників, відсутність реальної конкуренції. У таких умовах практично будь-яку суму можна подати як «ринкову», а перевірка доцільності витрат стає формальністю.

Фактично ці десятки мільйонів гривень могли б бути спрямовані на тисячі годин психологічної допомоги, програми реабілітації, перекваліфікації чи підтримку ветеранського підприємництва. Натомість кошти концентруються у будівельних кошторисах, де контроль ефективності використання бюджету максимально розмитий.

У підсумку під гаслами турботи про ветеранів формується система, у якій держава не стільки допомагає захисникам, скільки купує лояльність підрядників за бюджетний рахунок. І саме це дедалі більше схоже не на соціальну політику, а на цинічний бюджетний блеф.

Голова Шевченківського районного суду міста Києва Євген Мартинов опинився у центрі гучного скандалу після низки звинувачень, висунутих громадськими активістами, заявниками та учасниками судових процесів. Йому закидають перешкоджання розслідуванню дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля, можливу фальсифікацію відомостей про власне майно під час конкурсного відбору, а також системне покривання правопорушень колег у межах так званої «суддівської кругової поруки».

За словами активістів, саме під керівництвом Мартинова у суді фіксуються випадки упередженого розгляду справ та вибіркового правосуддя, що, на їхню думку, підриває довіру до судової системи столиці. Особливе обурення викликала історія з ДТП, у якій фігурує службовий транспорт суду. Заявники стверджують, що розслідування навмисно затягується, а окремі матеріали могли бути приховані або змінені для уникнення відповідальності.

Раніше, у 2018 році, Мартинов нібито провалив конкурс до Вищого антикорупційного суду через невідповідності в декларації — версія, яка протиставляється офіційним поясненням. За останні роки на адресу судді надійшло, як стверджують ініціатори звернень, щонайменше 16 скарг; жодна з них, за їхніми словами, не отримала вичерпного розгляду.

Окремі заяви стосуються співробітників апарату суду. Зокрема, ідеться про Аліни Зборщік (колишня керівниця апарату), яку пов’язують із бізнес-зв’язками на тимчасово окупованих територіях та реєстрацією компаній у РФ. При офіційних доходах на рівні середніх показників Зборщік володіє таунхаусом під Києвом та іншими активами, що викликає додаткові питання щодо походження коштів.

Ініціатори скарг неодноразово зверталися до правоохоронних органів. Частина процесуальних звернень стосувалася бездіяльності НАБУ і СБУ щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо окремих епізодів за участю Мартинова. Однак кілька судових рішень, серед яких ухвали слідчих суддів ВАКС і Солом’янського райсуду Києва, відмовили у задоволенні скарг на бездіяльність уповноважених осіб.

Критики говорять про «систему захисту своїх» у суддівському середовищі, коли автоматизований розподіл справ нібито змінюється під впливом керівництва, а питання про неправомірні рішення натикаються на організаційний опір. Сам Мартинов і представники суду публічних коментарів із цього приводу, як правило, не дають або обмежуються тезами про дотримання законності та внутрішніх процедур.

Епізоди з питанням притягнення до відповідальності — як у випадку ДТП, так і щодо сумнівів у деклараційних відомостях — залишаються предметом суспільного резонансу. Активісти наполягають на незалежній перевірці, прозорому розгляді скарг і публічних висновках контролюючих органів, аби усунути відчуття безкарності та відновити довіру до судової системи.

Україна стоїть перед критичним викликом у справі оборони свого повітряного простору, зазнаючи недоліку у близько 75% необхідних ресурсів, що відтісняє нас у зону небезпеки. Президент Володимир Зеленський, виступаючи у своєму останньому інтерв’ю, відзначив цю проблему, вказавши, що наші можливості лише обмежуються близько 25% необхідного для ефективного захисту. Він підкреслив необхідність отримання 120-130 винищувачів F-16 або аналогічних літаків для забезпечення належного рівня безпеки у порівнянні з Росією.

Поруч із цим Зеленський висловив своє розчарування щодо обмежень у використанні західної зброї для ударів на території Росії. Він наголосив на нерівності умов, де Росія може здійснювати атаки зі своєї території, а Україна не може відповісти так само через обмеження. За даними видання The Wall Street Journal, була розглянута можливість отримання дозволу від США на зняття обмежень щодо використання американської зброї на території Росії.

У своєму заявленні 17 травня президент відзначив перетин кордону російськими силами у Харківській області як результат недостатньої протиповітряної оборони з боку України, що дозволяє Росії атакувати з великої відстані. Це ставить під загрозу безпеку та цілісність нашої країни, вимагаючи негайних заходів для зміцнення нашої оборонної потужності.

Україна стикається з серйозними викликами щодо захисту свого повітряного простору, оскільки відчуває великий недолік у необхідних ресурсах для ефективного захисту. Заяви президента Володимира Зеленського свідчать про необхідність негайних заходів для забезпечення безпеки країни, включаючи отримання сучасної військової техніки та зняття обмежень щодо використання зброї. Підвищення обороноздатності та зміцнення протиповітряної оборони стають невідкладними завданнями для України в контексті загострення ситуації на сході країни та на міжнародній арені.