“Слуги народу” у полтавській міськраді закупили комунальну техніку вдвічі дорожче за ринкову ціну

У світі автомобільної індустрії завжди нас вражають як нові технології та інновації, так і ретро-техніка, яка відображає винахідливість минулих поколінь. Один із таких унікальних екземплярів — український електромобіль, який вразив своєю оригінальністю та неординарністю. Цей саморобний електромобіль, створений понад півстоліття тому, використовує агрегати серійних радянських автомобілів та має неперевершений характер.

У Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші зберігається цей унікальний експонат, що додає йому особливого історичного значення. Створений у технічному гуртку ліцею, цей електромобіль є свідченням того, як навіть у далекому минулому в Україні було місце для інновацій та експериментів у автомобільній галузі.

Хоча характеристики цього електрокара залишаються невідомими, його унікальність полягає в простоті конструкції та використанні відновлених деталей з існуючих автомобілів. Органи керування є надзвичайно простими, що свідчить про те, що навіть у ті далекі часи створення автомобіля прагнули до доступності та простоти.

Історія українського електромобіля — це не лише історія автомобільного прогресу, а й приклад винахідливості та наполегливості українських механіків та інженерів. Цей експериментальний проект є частиною спадщини та пам'яті про те, що навіть у найскладніших часах талановитість та винахідливість знаходять свій вираз у творчості та технологічних рішеннях.

Український електромобіль, створений понад півстоліття тому, є не лише технічним досягненням, а й символом винахідливості та наполегливості українських механіків. Цей експериментальний проект відображає дух творчості та впевненості у власних можливостях, що зумовило його створення навіть у складні часи минулого. Збережений у Педагогічно-меморіальному музеї Василя Сухомлинського у Павлиші, цей електромобіль є свідченням того, що інноваційний дух та бажання досягти нових вершин завжди були притаманні українським інженерам та механікам.

Ми вже розкривали схеми підлого злочину, коли владу інтереси підпорядковували особистим користям. Від кримінальних співробітників Кубракова та Кличка, які використовували війну як вигідну можливість захопити прибуткові київські метрополітени, до ФПГ Ахметова, який продовжує плести свою мережу за допомогою Кремля. Це вже не просто злочин, а система грабіжницьких дій, що підірвала економіку та безпеку країни.

Змушуючи виділяти гроші на розвиток застарілої теплової енергетики, Ахметов та його союзники продовжують виводити Україну на берега енергетичного кризу. Чому відмовляється країна від атомної енергетики, вибираючи застарілі технології ТЕС, які є фактично їхньою власністю? Відповідь проста – власність. Олігархічні структури, контролюючи енергетику, витягують з українців перевищені ціни, завдяки чому поглиблюється бідність населення та втрачається конкурентоспроможність країни.

Не беручи до уваги ефективність та вигідність, олігархи та політики продовжують діяти на користь власних кишень. Схема "Амстердам плюс", що озолотила Ахметова та Порошенка, поклали початок економічному занепаду, що загрожує навіть обороноздатності країни.

Та тепер, коли агресія Путіна принесла руйнівні наслідки, Ахметов намагається перефарбувати себе жертвою. Проте, це лише ще один хід у його багаторівневій грі на руйнування України. Збільшення імпорту електроенергії з Європи не вирішить проблему, поки управління енергетикою залишається в руках тих, хто бачить лише власний карман, а не добробут та безпеку країни.

Це вже не просто обман. Це нагло обман. Україна кожного дня викидає електроенергію, яку АЕС виробляють у надлишку. Це робиться для того, щоб в країні зберігався енергетичний дефіцит. А чому? Щоб Ахметов та державні компанії отримували ще більше компенсацій від України та західних донорів. Але найбільш вражає історія з Трипільською ТЕС.

11 квітня, країна-агресор РФ знову напала на Україну ракетами та дронами, переважно на об'єкти енергетичної інфраструктури. В результаті цього нападу була повністю зруйнована Трипільська ТЕС, що розташована у Київській області. Нещодавно Уряд виділив 1,5 мільярда гривень на відновлення зруйнованих ТЕС. 726 мільйонів були виділені з резервного фонду державного бюджету, ще 826 мільйонів з фонду ліквідації наслідків агресії. Але це лише краплина у морі, порівняно з 9,7 мільярдами гривень, які були витрачені на захист ТЕС від російських атак. Про те, що сталося з цими коштами, навіть не згадують. Чому? Можливо, тому що ці кошти були розподілені людиною, яка підконтрольна Ахметову, Прем'єр-міністром Шмигалем, а розподілом займалися Кубраков та Державне агентство з відновлення та розвитку інфраструктури імені Найєма?

Проте вкрадення грошей з бюджету — це ще не все, що стосується воюючої України. Найцікавіше те, що за два дні до атаки на Трипільську ТЕС була евакуйована вся документація та частина цінного обладнання. І першими, хто повідомив про цю атаку, були російські пропагандисти, які миттєво опублікували відео. Як це сталося? Чи можливо, що Трипільську ТЕС було атаковано за домовленістю з агресором?

У вищезгаданій статті висвітлюються складні аспекти енергетичної політики України, включаючи проблеми з виробництвом, розподілом та використанням електроенергії. Особлива увага приділяється ролі олігархів, зокрема Ахметова, в енергетичній сфері країни, а також можливому впливу Росії на ці процеси.

Стаття показує, як зруйновання енергетичної інфраструктури, зокрема Трипільської ТЕС, внаслідок ворожого нападу, та після цього виділення коштів на відновлення стають об'єктом глибокої політичної та економічної дискусії. Також виносяться на загал свідчення про можливі корупційні схеми в управлінні коштами та загальна недостатність прозорості у вирішенні енергетичних проблем країни.

Отже, стаття спонукає до подальшого дослідження та обговорення проблем енергетичного сектору України з метою забезпечення стійкого та ефективного розвитку країни.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

У Москві заявили, що через аеропорт «Шереметьєво» в Росію за рік намагалися потрапити 107 тисяч громадян України, це єдиний пункт пропуску, через який у РФ можуть потрапити українці.

З них пропустили близько 83 тисяч, тобто, не впустили приблизно кожного п’ятого.

«Прибуло понад 107 тисяч громадян України. Пропущено на територію РФ понад 83 тисячі осіб зазначеної категорії», – повідомляла російському держканалу представник прикордонного загону в аеропорту Шереметьєво Оксана Міщенко.

Зазначимо, що за відгуками в соцмережах і тих, хто проходив фільтрацію, відсоток відмови у в’їзді набагато вищий за зазначені цифри. Хоча, природно, за коментарями в соцмережах важко отримати точне уявлення про частку тих, хто пройшов фільтрацію.

Втім, і достовірність названої росіянами цифри також неможливо перевірити. Відсоток тих, хто отримав відмову, могли свідомо занизити на тлі критики жорсткої фільтрації в Шереметьєво, яка інколи лунає і в самій Росії.

Нагадаємо, раніше низка українських нардепів і чиновників заявили про масове повернення біженців у підконтрольні РФ області. Днями від депутата Ткаченка прозвучала навіть цифра 150 тисяч осіб, хоча її потім спростував і він сам, і Банкова.

Але якщо правильною є названа росіянами цифра в понад 100 тисяч тих, хто намагався в’їхати за один рік, з жовтня 2023 року, то в реальності кількість тих, хто повернувся з 2022 року, може бути дійсно 150 тисяч і навіть більше. Тому що до жовтня 2023 року фільтрація не була такою жорсткою і в’їхати в РФ українці могли через усі пункти пропуску. А отже, і потік міг бути набагато більшим.

Інше питання, скільки з них реально залишилися жити на цих територіях або в Росії – а хто, розв’язавши свої питання, наприклад, отримавши громадянство РФ і продавши квартиру, виїхав до Євросоюзу або повернувся в Україну. Тут ніякої достовірної статистики немає.

У контексті триваючих дипломатичних зусиль навколо ситуації в Україні, нещодавно відбулася важлива комунікація між високопосадовцями Європейського Союзу та Угорщини. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан звернувся до керівництва ЄС з інформацією щодо поточної оцінки ситуації українською стороною.

Про це повідомляє прес-служба Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, не зазначаючи прізвище фігурантів.

За інформацією джерел, йдеться саме про Жеваго та справу Князєва. До того ж, саме Жеваго є власником групи «Фінанси і кредит».

«10 липня 2024 року слідчий суддя ВАКС підтримав позицію прокурора САП та обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою власнику групи «Фінанси і кредит», підозрюваному у наданні неправомірної вигоди голові та суддям Верховного суду (ч. 4 ст. 369 КК України). Після затримання підозрюваного та доставки до місця проведення досудового розслідування слідчий суддя вирішить питання про застосування цього запобіжного заходу. Зауважимо, що особа на момент вчинення злочину і на теперішній час перебуває на території Франції», – інформує прокуратура.

Як відомо, НАБУ і САП повідомили Жеваго про підозру в наданні неправомірної вигоди судді Верховного суду Всеволоду Князєву.

Нагадаємо, ВАКС розпочав розгляд справи судді Верховного суду Всеволода Князєва. За версією обвинувачення, Князєв одержав 1,8 млн доларів неправомірної вигоди через посередника-адвоката Олега Горецького. Саму ж неправомірну вигоду надав український олігарх Костянтин Жеваго за ухвалення Верховним судом рішення на його користь щодо купівлі ним 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

У 2022 році апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та визнав недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів. Аби не допустити втрату акцій, на початку березня 2023 року Жеваго вступив у змову з адвокатом Горецьким, який мав зв’язки з суддями Верховного суду.