Тіньові механізми електронного ринку: як працює масштабна схема імпорту техніки в Україні

У Києві стартує масштабний інфраструктурний проєкт — капітальний ремонт Харківського шосе, вартість якого перевищує 1,26 мільярда гривень. Це стало темою широкого обговорення серед експертів та громадськості. Зокрема, виникають питання щодо доцільності таких витрат в умовах війни та обмежених фінансових ресурсів. Дехто вважає, що суми такого масштабу можуть стати привідом для «освоєння» бюджетних коштів, що, за умов непередбачуваних обставин, може призвести до різкого збільшення витрат на 100% і більше.

Харківське шосе, що проходить через Дніпровський та Дарницький райони Києва, має довгу історію, починаючи ще з 1930-х років. Ця важлива магістраль лівобережної частини столиці є однією з основних транспортних артерій, що зв’язує різні частини міста. Втім, дорога вже давно потребує реконструкції, адже її стан, попри численні ремонти, залишає бажати кращого. Хоча зазвичай на цьому шосе не спостерігаються значні затори, рух тут досить інтенсивний, що робить питання модернізації настільки актуальним.

Підрядником проєкту стала компанія «Автострада», яка перемогла у тендері, обійшовши «Автомагістраль-Південь». Активісти наголошують, що саме ці фірми традиційно ділять між собою дорожні тендери в столиці. «Автострада» відома рекордно дорогими підрядами – від аварійного ремонту перегону метро на Деміївській за пів мільярда до будівництва ділянки Подільсько-Воскресенського мосту за майже два мільярди.

Урбаністи ставлять під сумнів доцільність саме такого формату реконструкції. За проєктом, шосе планують розширити в окремих місцях до 23,5 метрів, а це означає вирубку майже ста дерев. І все це – на ділянці, де ніколи не було транспортних заторів. При цьому замість облаштування наземних пішохідних переходів, як того вимагають сучасні стандарти, передбачено лише косметичні зміни та встановлення дорогих ліфтів у підземних переходах, які часто не працюють.

Окремим пунктом витрат стане Харківський шляхопровід, зведений у 1947 році. Він перебуває у вкрай зношеному стані та потребує реконструкції. «Київавтодор» уже оголосив тендер на розробку проєктної документації вартістю 17,8 мільйона гривень. І це лише документація – не саме будівництво. Водночас проєктом передбачено повернення другої трамвайної колії та створення велоінфраструктури, однак ці роботи не включено у загальну суму 1,26 мільярда.

На думку експертів, Харківське шосе стало прикладом демонстративного витрачання коштів на проєкти, що не вирішують реальних транспортних проблем міста. Немає заторів – але буде магістраль. Немає аварійності – але будуть відбійники та вищі швидкості. Натомість немає головного – безпеки пішоходів.

Особливо цинічно це виглядає в умовах війни, коли міський бюджет мав би спрямовуватися на укриття, відновлення критичної інфраструктури та ремонт аварійних мостів. У той час, як стратегічні об’єкти роками чекають на реконструкцію, Київ вкладає сотні мільйонів у дороги, які могли обійтися поточним ремонтом у рази дешевше.

Харківське шосе ризикує стати не прикладом розвитку, а черговим символом марнотратства – гучний проєкт без очевидної потреби, де ціна кілометра ремонту сягнула фантастичних 250 мільйонів гривень.

Сьогодні вшановуємо пам’ять святого священномученика Полікарпа Смирнського, єпископа Смирни, одного з найзначніших і найвпливовіших отців ранньої Церкви. Його життя та діяльність стали символом незламної віри та мужності у боротьбі за істинне християнство. Народившись близько 69 року, Полікарп був учнем апостола Іоанна Богослова, що надавало йому неперевершену духовну глибину та безпосереднє з'єднання з апостольським вченням. Це робило його важливою фігурою в історії Церкви та справжнім носієм традицій, що передавалися від самих апостолів.

З ранніх років Полікарп показав себе як ревний захисник християнської віри, що не боїться виступати проти єресей та відступництва. Він не тільки активно поширював Євангеліє, але й боровся за правильне тлумачення святих писань, пропагуючи необхідність збереження чистоти християнської доктрини. У своєму посланні до филип’ян він закликав до стійкості в вірі, збереження братської любові та моральних цінностей, які повинні бути основою кожної християнської громади.

Близько 155 року, під час гонінь на християн, святого заарештували. Йому запропонували зректися віри, однак він відмовився, промовивши слова, що стали символом відданості:«Вісімдесят і шість років я служу Йому, і Він не зробив мені жодного зла. Як можу зневажити мого Царя і Спасителя?»

Після цього Полікарпа стратили. Його мученицька смерть стала одним із перших докладно описаних свідчень християнського мучеництва.

Також 23 лютого розпочинається Великий піст — найтриваліший і найсуворіший період духовної підготовки у християнській традиції. Він встановлений на спомин про сорокаденний піст Ісус Христос в пустелі.

Протягом 40 днів віряни утримуються від м’яса, молочних продуктів і яєць, приділяють більше уваги молитві, покаянню та добрим справам. Головна мета посту — духовне очищення, внутрішнє оновлення та підготовка до святкування Воскресіння Христового.

Цього ж дня у світі відзначають Всесвітній день взаєморозуміння і миру. Його ініціатором став Пол Гарріс — засновник Rotary International. Метою свята є популяризація діалогу, толерантності та міжнародної співпраці.

У різних країнах проходять конференції, освітні заходи та волонтерські акції, покликані зміцнити взаємоповагу та культуру миру.

23 лютого також відзначають День гри в теніс. Свято покликане популяризувати активний спосіб життя та один із найдинамічніших видів спорту. Сучасний теніс сформувався у Велика Британія у XIX столітті, а сьогодні входить до програми Олімпійські ігри та найпрестижніших світових турнірів.

23 лютого 1893 року німецький інженер Рудольф Дізель отримав патент на дизельний двигун. Його розробка базується на принципі самозаймання палива від високого тиску без використання свічок запалювання.

Цей винахід став проривом у розвитку транспорту та промисловості. Сьогодні дизельні двигуни широко застосовуються у вантажному транспорті, залізничній галузі, судноплавстві та сільському господарстві.

Віце-президент Федерації регбі України та помічник народної депутатки від «Слуги Народу» Марії Мезенцевої-Федоренко, Роман Бихов, потрапив у центр скандалу через можливе привласнення коштів, виділених на розвиток молодіжного регбі в Харківській області. За інформацією з відкритих джерел, кошти, які мали бути спрямовані на підготовку збірної України з регбі-7 серед дівчат до чемпіонату Європи, зникли, а їхнє місцезнаходження наразі викликає серйозні сумніви.

Замість того, щоб витратити кошти на тренування та забезпечення молодіжної команди, Бихов, за даними розслідування, направив ці фінанси на інші цілі, зокрема активно інвестував десятки тисяч доларів у власні проекти, зокрема у нове захоплення. Це викликало обурення серед представників спортивної спільноти, які підкреслюють, що кошти повинні були бути використані виключно на підтримку молодіжного спорту.

Навчально-тренувальний збір для спортсменок відбувся в липні 2025 року в Одесі, а чемпіонат проходив у Будапешті з 18 по 20 липня. Україну представляли дівчата з кількох областей, зокрема й Харківщини, фінансування яких мало здійснюватися коштом місцевого бюджету. Але замість підтримки юних спортсменок, гроші були витрачені не за призначенням. Дівчата вирушили на турнір завдяки спонсорам та державним субвенціям.

Додаткове обурення викликала поїздка самого Бихова: він оформив закордонне відрядження за державний кошт, однак змагань так і не відвідав. Поки українські регбістки боролися за результат, чиновник обирав швидкість і комфорт власного хобі.

Попри це, вже 16 липня 2025 року його включили до складу третейських суддів Спортивного арбітражного суду при НОК України. Така кадрова політика лише підкреслює, що для частини спортивних функціонерів власні інтереси залишаються важливішими за розвиток українського спорту.