Україна сподівається на “сильне” рішення НАТО на саміті у Вашингтоні

За повідомленням адвоката підозрюваного, Ігоря Сулими, його клієнт послався на статтю 63 Конституції України. Ця стаття захищає громадян від самозвинувачення та дозволяє не надавати інформацію, яка може бути використана проти них у суді.

Також він планував серію підпалів на території Житомира. Про це повідомляє прес-служба СБУ.

Правоохоронці затримали агента фсб “по гарячих слідах” після того, як він кинув “коктейль Молотова” у стіну військкомату та відзняв загоряння на камеру телефону.

За даними слідства, ворожим агентом виявився 17-річний житель Одеси, який навесні цього року потрапив у поле зору фсб через пошуки швидкого заробітку в інтернеті.

Представник російської спецслужби запропонував одеситу за гроші вчиняти підпали об’єктів військової інфраструктури та автомобілів українських захисників.

Після “тестових” завдань у вигляді фотофіксації локацій Сил оборони у портовому місті окупанти “відрядили” свого поплічника на Вінниччину. Там диверсант мав підпалити будівлю ТЦК.

Після цього завдання диверсант мав продовжити серію підпалів на території Житомира, вказали в СБУ.

Під час обшуків у фігуранта вилучено саморобну запалювальну суміш та мобільний телефон, який він використовував для фільмування злочину та спілкування з агресором.

Затриманому повідомили про підозру за ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України (диверсія, вчинена в умовах воєнного стану).

Наразі зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

На тлі публічних заяв держави про остаточний розрив енергетичної залежності від Росії та проголошення енергетики складовою національної безпеки, за межами офіційної риторики продовжують функціонувати добре знайомі механізми впливу. Попри зміну політичних обставин і початок повномасштабної війни, окремі групи зуміли не лише зберегти свої позиції, а й адаптуватися до нових реалій. Яскравим прикладом цього є діяльність структур, пов’язаних із сім’єю Кацуб.

За наявною інформацією, ці бізнес-кола не втратили доступу до ключових сегментів паливно-енергетичного ринку. Навпаки, вони інтегрувалися у воєнну економіку, скориставшись підвищеним попитом на газ і нафтопродукти, а також особливостями державного регулювання в умовах надзвичайного стану. Через мережу формально незалежних, але фактично пов’язаних компаній зберігається контроль над значними обсягами торгівлі енергоносіями.

Ключову роль у збереженні цих схем відігравали рішення, що ухвалювалися на рівні енергетичного сектору. За період керівництва Міністерством енергетики Германом Галущенком та за сприяння колишньої міністерки Світлани Гринчук компанії, пов’язані з сім’єю Кацуб, мали стабільний доступ до державних ресурсів і контрактів без реальної конкуренції. Йдеться про такі структури, як «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «І.Б.К. Девелопмент» та низку інших. Дозволи й контракти оформлювалися через міністерства та державні підприємства, тоді як механізми контролю й санкційні ризики фактично ігнорувалися.

Окремим елементом цієї системи стало постачання російських енергоресурсів через посередницькі країни. Газ і нафтопродукти заходили через Білорусь, Казахстан, Туреччину, країни Балтії та Об’єднані Арабські Емірати. У супровідній документації змінювалося походження ресурсів, після чого вони реалізовувалися як «альтернативний імпорт». Реальна вартість закупівлі була суттєво нижчою за ту, що зазначалася в українських контрактах, а різниця осідала на рахунках компаній-прокладок і згодом легалізовувалася. Формальне дотримання санкцій замінило реальне припинення торгівлі з Росією.

Помітною є й роль державного підприємства «Укргазвидобування». У 2024–2025 роках компанія масово отримувала дозволи на викиди та експлуатацію свердловин. Офіційно — в межах чинного законодавства, неофіційно — під впливом третіх осіб, пов’язаних із сім’єю Кацуб. Ці дозволи відкривали можливості для комерційного використання видобутого газу через приватні трейдерські структури. Державні ресурси ставали частиною схем перепродажу, а антимонопольні обмеження обходилися без жодних наслідків.

Ще одним важливим активом у цій системі є Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат у Харківській області. Підприємство спеціалізується на видобутку піску, глини та каоліну — сировини, що використовується в промисловості та потенційно в оборонному секторі. За наявними даними, фактичний контроль над комбінатом здійснюють структури, пов’язані з Кацубами. У 2023 році дохід підприємства зріс до 150,9 млн грн, що майже вдвічі перевищує показники попереднього року. Це зростання збіглося з відновленням експорту через посередницькі фірми в країнах ЄС і Туреччини. За оцінками, частина продукції могла постачатися і на російський ринок, попри війну.

Історія Олександра Кацуби лише підкреслює системний характер цих процесів. У 2017 році суд визнав його винним у створенні злочинної організації, розтраті майна в особливо великих розмірах, замаху на таку розтрату та службовому підробленні. Після укладення угоди з прокуратурою він визнав провину, відшкодував 100 мільйонів гривень і отримав вирок у вигляді одного року та п’яти місяців позбавлення волі. Завдяки застосуванню так званого «закону Савченко» він фактично був звільнений у залі суду. Спроби зняти судимість і переглянути вирок у 2023 році були зупинені лише через громадський тиск і юридичну роботу — обвинувальний вирок залишився чинним.

Національне антикорупційне бюро спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повідомили про викриття масштабної корупційної схеми, що діяла на державному підприємстві «Ізмаїльський морський торговельний порт» у 2022–2023 роках. За даними слідства, організована група, до якої входили директор порту та представники приватного бізнесу, незаконно привласнила понад 24 мільйони гривень, маскуючи схему під нібито необхідні закупівлі портового обладнання.

Ключовою фігурою в цій корупційній мережі слідчі називають організатора, який фактично виконував функції неофіційного «генерального директора» порту. Не маючи формальних посадових повноважень, він координував усі дії інших учасників, контролював підготовку документації, ухвалення рішень та розподіл фінансових потоків. Підконтрольні йому особи в керівництві підприємства забезпечували перемогу заздалегідь визначених компаній на тендерах та створювали видимість реальності поставок.

Учасники групи мали доступ до службової, конфіденційної інформації про плани закупівель. Це дозволяло їм заздалегідь визначати «переможців» тендерів. Провідних виробників і офіційних дилерів системно не допускали до торгів, натомість укладали угоди з підконтрольними компаніями. Вартість обладнання в цих контрактах суттєво завищувалася.

Після отримання коштів на рахунки комерційних структур та ФОПів, пов’язаних із учасниками схеми, гроші швидко знімалися готівкою. Надалі їх розподіляли між організаторами та виконавцями.

НАБУ та САП повідомили всім учасникам схеми про підозру. Тривають подальші процесуальні дії.