Як найближчими днями можуть змінитися ціни на бензин в Україні

Найнадійнішим механізмом гарантування безпеки у сучасному світі залишається членство в Північноатлантичному альянсі, однак питання приєднання України до НАТО нині не є предметом практичного розгляду. Таку позицію висловив американський дипломат Курт Волкер — колишній постійний представник США при НАТО та спеціальний представник Державного департаменту з питань України у 2017–2019 роках — під час інтерв’ю в ефірі телеканалу «Еспресо».

На думку Волкера, саме Альянс протягом десятиліть демонструє найвищу ефективність у стримуванні агресії та запобіганні масштабним конфліктам між державами. Він підкреслив, що членство в НАТО створює не лише військові, а й політичні гарантії, які роблять будь-яку спробу нападу надто ризикованою для потенційного агресора. За його словами, історичний досвід чітко показує: Росія ніколи не наважувалася на пряме збройне протистояння з країнами, які входять до Альянсу, що свідчить про визнання сили колективної оборони.

Водночас дипломат підкреслив, що членство України в НАТО наразі не розглядається, і надзвичайно важливо не робити кроків, які могли б остаточно закрити таку можливість у майбутньому. На його думку, найдоцільніше зараз — не порушувати це питання публічно й виходити з того, що воно тимчасово не стоїть на порядку денному.

Натомість, за словами Волкера, триває обговорення альтернативної моделі гарантій безпеки, яка за своєю суттю максимально наближена до статті 5 Північноатлантичного договору. Йдеться про формат, за якого будь-який новий напад на Україну автоматично супроводжувався б колективною військовою відповіддю всіх країн, що приєднаються до відповідної безпекової угоди разом зі Сполученими Штатами.

Дипломат зазначив, що саме ця рамка нині є предметом активних консультацій. Він звернув увагу на зустріч у Мар-а-Лаго з президентом України Володимиром Зеленським та українською делегацією, у якій брали участь ключові представники американської влади — державний секретар, міністр оборони, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, президент США, керівник апарату Білого дому, а також Стів Віткофф і Джаред Кушнер. За словами Волкера, це свідчить про те, що всі ключові фігури у США, які братимуть участь у прийнятті такого безпекового зобов’язання, були безпосередньо залучені до обговорення.

Окремо він згадав дискусію щодо тривалості майбутніх гарантій. За його словами, президент США Дональд Трамп запропонував формат гарантій безпеки строком на 15 років, тоді як українська сторона наполягає на значно довшому терміні — до 50 років. Волкер припустив, що остаточний компроміс, імовірно, буде знайдений десь посередині.

На його думку, навіть у такому вигляді йдеться про серйозну гарантію безпеки, яка потребуватиме ратифікації Сенатом США. Волкер вважає, що ухвалення такого рішення стане ефективним інструментом стримування майбутньої агресії з боку Росії. Він також переконаний, що після цього до відповідної угоди долучаться європейські союзники, що створить передумови для можливого розгортання їхніх сил в Україні у перспективі.

Водночас дипломат наголосив, що союзники по НАТО не ухвалюватимуть подібних рішень до досягнення припинення вогню. Однак після встановлення перемир’я така система стримування може стати реалістичним елементом ширшої архітектури безпеки.

Раніше генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявляв, що США, Угорщина, Словаччина та ще кілька країн виступають проти вступу України до Альянсу. Водночас він підкреслював, що зараз триває активна робота над гарантіями безпеки для України, які мають унеможливити повторний напад Росії.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

“Поліцейські відділу реагування патрульної поліції Чернігівського райуправління склали низку адмінпротоколів на 35-річну водійку автомобіля “ВАЗ”, яка керувала транспортом у нетверезому стані. В салоні перебували троє її неповнолітніх дітей”, – ідеться у повідомленні.

Під час патрулювання в одному з сіл Березнянської громади Чернігівського району увагу поліцейських відділу реагування патрульної поліції, як вказано, привернув автомобіль “ВАЗ”, водійка якого була не пристебнута ременем безпеки.

“Коли ж патрульні зупинили автівку для перевірки, жінка-водій при спілкуванні виявила явні ознаки алкогольного сп’яніння. При цьому, окрім самої водійки, у салоні перебували троє її неповнолітніх дітей та кума”, – ідеться у повідомленні.

“На місці події, у встановленому законом порядку, поліцейські провели тест стану правопорушниці за допомогою приладу Drager. Апарат показав, що вміст алкоголю в крові жінки сягав 2,98 проміле – майже у 15 разів вище за гранично допустиму межу (0,2 проміле)”, – вказали у поліції.

Також виявилося, що жінка не має жодних документів ні на транспортний засіб, ані на право керування ним.

Правоохоронці відсторонили 35-річну жінку від керування автомобілем та склали на неї адміністративні матеріали за низку порушень правил дорожнього руху: за частиною 1 статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом особою в стані сп’яніння); за частиною 2 статті 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, що не має права керування транспортними засобами); за частиною 5 статті 121 КУпАП (порушення правил користування ременем безпеки).

Незважаючи на декларовану відкритість і прозорість оборонних закупівель, система постачання продуктів харчування для Збройних сил України фактично сформувала замкнений механізм розподілу багатомільярдних контрактів між вузьким колом компаній. Центральну роль у цій схемі відіграє Державний оператор тилу (ДОТ), на який покладено відповідальність за організацію закупівель продовольства для потреб армії.

Аналіз даних системи Prozorro та матеріалів судових реєстрів за 2024–2025 роки свідчить про повторюваний сценарій. Формально ДОТ оголошує відкриті тендери, у яких перемогу здобувають реальні виробники або постачальники, зокрема компанії на кшталт ТОВ «Гарна Страва» чи ТОВ «Охтирка М’ясопродукт». На цьому етапі процес виглядає конкурентним і таким, що відповідає законодавчим вимогам.

«Міт Пром» починає масово оскаржувати результати тендерів у судах. Формальні підстави — площа складських приміщень, нюанси реєстрації потужностей, дрібні технічні деталі в документах конкурентів. Судові рішення у таких справах стають підставою для ДОТ дискваліфікувати переможців торгів і переписувати контракти на іншу компанію.

Таким чином, відкритий тендер у Prozorro фактично перетворюється на перший, формальний етап. Остаточний переможець визначається вже в судах.

Ситуація виглядає особливо контрастно, з огляду на те, що «Міт Пром» вже фігурує в розслідуваннях НАБУ та БЕБ. Зокрема, компанію пов’язують зі скандальними поставками продуктів для армії за завищеними цінами, у тому числі яйцями по 17 гривень за штуку, а також із можливим використанням «чорної каси» та ухиленням від сплати податків.

Попри це, фірма не просто не зникла з ринку, а навпаки — стабільно отримує нові оборонні контракти через механізм судових оскаржень.

Ключовим вузлом у цій схемі є керівництво Державного оператора тилу. За інформацією з рішень судів і тендерної документації, саме ДОТ використовує судові ухвали як формальний привід, щоб не підписувати контракти з переможцями Prozorro і укладати угоди з іншими постачальниками.

У період, коли ці механізми почали працювати системно, за оборонні закупівлі відповідали команда Міністерства оборони на чолі з тодішнім міністром Рустемом Умєровим, його заступником Михайлом Шевцовим та керівництвом ДОТ, зокрема т.в.о. генерального директора Арсеном Созанським.

Саме за цієї управлінської конфігурації судові рішення стали регулярним інструментом переписування результатів тендерів.

Формально компанії, які фігурують у кримінальних провадженнях, не повинні отримувати нові державні замовлення. Але на практиці це не працює.

Податкова, аудитори та інші контролюючі органи не заважають «Міт Прому» працювати з мільярдними оборонними контрактами навіть за наявності кримінальних справ щодо податкових зловживань та легалізації коштів. Це створює підозру в існуванні неформального консенсусу між учасниками схеми та державними інституціями.

У підсумку ЗСУ отримують не систему чесної конкуренції між постачальниками, а закритий ринок, де переможець визначається не ціною чи якістю, а юридичними маніпуляціями. Реальні виробники усуваються, а бюджетні мільярди концентруються у руках компаній-фаворитів.

Фактично, замість прозорих закупівель держава отримала судово-тендерну модель, у якій кожен контракт можна «переписати» під потрібну фірму.