Загострення російських атак на Україну: нові тактики та наслідки

Україна та ліберальна російська опозиція відчувають спільний біль – обидва вони прагнуть кінця правління президента Володимира Путіна та припинення його війни проти України. Проте реакція України на смерть російського опозиціонера Олексія Навального, головного противника Путіна, відкрила глибокий розрив між двома сторонами. Це також відображає складність вирішення проблем між двома сусідніми країнами, навіть у випадку відходу Путіна. Коли тисячі росіян зі всього світу вшановували пам'ять покійного політика, якого бачили останньою демократичною надією своєї країни, реакція в Україні була здебільшого стриманою або навіть ворожою, оскільки багато українців дивляться на Навального з певним скепсисом. Заяви вдови Навального, Юлії, про те, що вона продовжить боротьбу з Путіним, викликали подібну відповідь. Для багатьох українців Навальний не є символом демократії, як його бачать на Заході. Це показує глибокі розбіжності в уявленнях між українцями та росіянами. Багато українців вважають цю війну останнім актом столітнього утискання з боку російських правителів, а ліберальні росіяни, у тому числі Навальний, розглядаються як частина російського суспільства, яке страждає від імперського проєкту. Українські та російські відносини мають глибокі корені. Навіть українські ліверали відчувають розрив із більшістю свого суспільства, зокрема з тисячами сімей, які втратили своїх чоловіків у війні на Донбасі. У той же час російська опозиція вважається недостатньо критичною до російських дій на території України та недостатньо активною у засудженні цих дій. Навальний, який провів літо в Україні, раніше підтримував ідею єдності росіян, українців та білорусів, та вважав Крим історичною частиною Росії.

Після цього Навальний відмовився від цих заяв – торік він оприлюднив план із 15 пунктів для демонтажу диктатури Путіна та повернення України до її кордонів до 1991 року, у тому числі з Кримом. Проте цей план не переконав багатьох українців. Навіть президент Володимир Зеленський, хоч і поспішив засудити смерть Навального як останній доказ вбивчого режиму Путіна, в Україні виразу співчуття не було. Дехто навіть був у захваті від цієї новини, радіючи смерті того, кого вони назвали “імперіалістичним шовіністом”. Українській громадськості не сподобалася неспроможність російського суспільства усунути Путіна, подібно до того, як вони самі зробили це з Віктором Януковичем десять років тому. Українські політичні думки розділені щодо питання співпраці з російськими лібералами. Деякі експерти вважають, що їм потрібно пройти "довгий шлях" перед тим, як зможуть домовитися з українцями. Однак існують ті, хто вважає, що співпраця можлива, але вимагатиме більше самокритики та розуміння імперського минулого і сучасності. Українська громадськість прагне змін, але росіяни не відповідають на заклики до повстання проти війни. Тим не менш, деякі росіяни проти війни були арештовані та ув'язнені, а кілька з них навіть приєдналися до українських батальйонів. Однак це залишається предметом суперечок серед російської опозиції.

Російські ліберали заявляють, що їм не залишилося інструментів для боротьби. Багато їхніх лідерів опозиції арештовані чи мертві. Станом наразі навіть підлітків арештовують за протести проти війни. Покладання квітів на могилах стало проявом політичної непокори, але і це призводить до арештів. "Все стає гірше і гірше – нам потрібне диво. Усі чекають, що станеться щось несподіване – без їхнього впливу. Вони більше не відчувають, що мають владу", – цитує американське видання 47-річну Анну, яка поклала квіти на могилу Навального. Російська правозахисниця Олександра Попова стверджує, що опозиція всередині Росії залякана та ізольована. "Чого насправді не вистачає російській опозиції, так це співчуття з боку України – я помітила багато агресивної риторики на кшталт: “ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається”. Але тут є багато людей, які потрапили в тюрму, яких катували і вбивали… Люди в Росії теж страждають", – цитує її слова Washington Post. Успішна російська опозиція, ймовірно, повинна спочатку зосередитися на внутрішніх проблемах, а не на долі українців, заручившись підтримкою більш нейтрально настроєних частин російського населення – включно з тими, хто підтримує війну і не співчуває долі українців. "Я думаю, ми повинні розуміти, що Олексій був російським політиком. Він зосередився на політичній боротьбі та політичних досягненнях у Росії, і це був ракурс, з якого він обирав свої слова", – цитує WP соратника Навального Ашуркова. – Юлія також російський політик, тому вона зосередиться на речах з цієї точки зору". Сам Навальний відкидав ідею про те, що всі росіяни мають імперську свідомість, звинувачуючи натомість диктатуру Путіна та закликаючи перемогти тих, хто дотримується імперіалістичних поглядів, шляхом виборів і мирних протестів. Але без належного визнання того, що російський імперіалізм був рушійною силою війни, кажуть українці, об’єднання проти Путіна є далекою мрією. "Але такі розмови майже не ведуть у російських антипутінських колах, – наводить видання слова української письменниці афганського походження Маріам Наєм. – У світлі цього важливо визнати, що діалог між злочинцем і жертвою є недосяжним, доки триває насильство".

Українська опозиція і російські ліберали стикаються зі схожими викликами та проблемами, проте їхні підходи та сприйняття ситуації можуть різнитися. Російські ліберали переживають складний період, коли багато їхніх лідерів знаходяться за ґратами або навіть загинули. Незважаючи на це, внутрішнє опозиційне руховання в Росії продовжується, але зазнає значних труднощів через репресії та обмеження. Українці сприймають ці події різним чином: дехто вітає падіння Путіна, інші вбачають у Росії перешкоду на шляху до миру. Незважаючи на різні погляди, важливо визнати, що діалог між українцями та росіянами може бути складним, але необхідним для подальшого просування вперед.

На сьогоднішній день Кабінет Міністрів України ухвалив важливе рішення, що стосується заочних повісток, введених в контексті закону про посилення мобілізації. Постанова №747, яка була опублікована офіційно, відкриває новий етап мобілізаційних заходів у країні та спрямована на підготовку до можливих викликів для національної безпеки.

Відповідно до нових заходів, уряд розглядає впровадження необхідних заходів для забезпечення готовності країни до потенційних загроз, що можуть виникнути. Це рішення визначає важливі кроки у зміцненні обороноздатності та забезпеченні безпеки громадян.

Очікується, що нова постанова стане основою для подальших дій у напрямку зміцнення оборони та підвищення готовності країни до можливих викликів у галузі національної безпеки. Уряд звертає особливу увагу на потребу узгоджених заходів та мобілізаційних планів, що забезпечать ефективну реакцію на будь-які потенційні загрози.

Деталі і механізми впровадження постанови №747 будуть уточнені в наступних кроках уряду та включені до загальної стратегії зміцнення національної безпеки України.

У документі йдеться про те, що повістка “може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення”.

Норму про “повідомлення про вручення” занесено й до інших нормативних документів, зокрема, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і Порядку проведення призову громадян на військову службу.

Нагадаємо, повістка, надіслана військовозобов’язаному на будь-яку його адресу, відому ТЦК, вважатиметься автоматично врученою, незалежно від дій чоловіка. За неявку за нею настає заочний штраф, можливе блокування рахунків і позбавлення права керувати транспортним засобом.