Заворушення серед чиновників: намагання розірвати угоди про постачання ЗСУ

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

“Зазнавши чисельних втрат унаслідок тривалих боїв, противник не полишив спроб захопити Вугледар. В намаганні за будь-яку ціну взяти місто під контроль зумів спрямувати резерви для проведення флангових ударів, які виснажили оборону підрозділів Збройних Сил України. В результаті дій противника виникла загроза оточення міста”.

У Вугледарі перебувають 107 людей, які категорично відмовилися виїжджати, розповідав 24 вересня Суспільному начальник МВА Сергій Новіков. До повномасштабної війни у місті було 15 тисяч. За його словами, люди живуть у підвалах. Кількість цивільних у місті на 1 жовтня не змінилась: начальник ОВА назвав ту ж кількість, нагадавши, що дітей з міста евакуювали давно.

За словами Філашкіна, доставляти допомогу жителям практично неможливо.

Вугледар понад два роки обороняє 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

24 вересня керівник Центру протидії дезінформації Ради національної безпеки і оборони України Андрій Коваленко повідомив, що російські військові зруйнували місто Вугледар на Донеччині та намагаються рухатися з флангів. Про загрозу оточення повідомили також аналітики проєкту DeepState.

1 жовтня вдень начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін повідомив, що російські війська вже “майже в центрі міста”.

Станом на вечір 1 жовтня окремі частини Вугледару перебували під контролем Сил оборони, втім більша частина міста — під контролем росіян.

2 жовтня в оперативно-стратегічному угрупованні військ “Хортиця” заявили про виведення з міста українських підрозділів. Вугледар окупований російськими військами.

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Зі статті 77 КК України прибрали частину 2, яка дозволяла конфіскацію майна за корупційні злочини навіть у разі звільнення від покарання за умовами угоди зі слідством. Тобто тепер корупціонери можуть уникнути не лише тюрми, а й втрати незаконно нажитих активів.

Законопроєкт, підписаний Президентом, передбачає внесення змін не лише до КК, але й до інших законодавчих актів, включаючи позбавлення державних нагород за пропаганду держави-агресора чи інші антиукраїнські дії. Однак саме цей пункт, що стосується конфіскації, став найсуперечливішим.

Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін заявив, що ухвалені зміни — це “зрада” та захист інтересів корупціонерів. Він висловив сумнів у тому, що Президент є справжнім автором законопроєкту, та зауважив, що його колишня партнерка, депутатка Анастасія Радіна, лобіювала ці зміни.

Анастасія Радіна, колишня керівниця адвокаційних програм Центру протидії корупції, була серед тих, хто голосував за цей законопроєкт. Її минуле як активної антикорупціонерки викликає іронію в контексті теперішнього голосування. Радіна, яка раніше працювала над створенням Вищого антикорупційного суду, тепер стала фігуранткою звинувачень у сприянні корупціонерам.

Експерти вбачають у цих змінах спробу захистити незаконно нажите майно корупціонерів від вилучення на користь держави. Це може підірвати довіру до України з боку міжнародних партнерів, які підтримували боротьбу з корупцією та вимагали жорсткіших заходів проти злочинців.

Шабунін навіть назвав це “киданням європейців”, адже такі зміни суперечать задекларованій боротьбі з корупцією, яку підтримували донори та західні партнери України.

Український суд повернув Успенський собор державі: що це означає? Український суд виніс рішення щодо повернення Успенського собору, який належить Українській православній церкві Московського патріархату (УПЦ (МП)), у державну власність. Суд визнав передачу собору церкві незаконною через його статус пам’ятки культурної спадщини. Прокурори надали докази незаконності цього рішення та суд визнав його недійсним, а також скасував реєстрацію права власності на цю пам’ятку. Вартість собору становить понад 8,5 мільйонів гривень, і тепер він повертається у державну власність. Це рішення має велике значення для Української Православної Церкви та місцевої громади, адже собор є важливим культурним об'єктом і місцем богослужінь.

Український суд виніс рішення про повернення Успенського собору у Каневі у державну власність після того, як визнав передачу цієї пам'ятки Українській Православній Церкві Московського патріархату незаконною. Прокурори надали докази порушення законодавства, а суд скасував реєстрацію права власності на собор, визнавши рішення виконкому міської ради недійсним. Це рішення має важливе значення для збереження культурної спадщини та прав законних власників цієї пам'ятки, і воно підтверджує важливість дотримання закону в сфері охорони історичних об'єктів.