Актор Тарас Цимбалюк став новим “Холостяком”

13 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області ухвалив рішення щодо Сергія Мартинова, який у 2024 році обіймав посаду генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильсервіс». Суд затвердив угоду про визнання винуватості, що була укладена між обвинуваченим і стороною обвинувачення. Відповідно до угоди, Мартинов визнав свою провину в порушенні правил безпеки при виконанні службових обов’язків, що призвели до нещасного випадку на території підприємства.

Водночас, дане рішення стало важливим кроком у процедурі забезпечення правопорядку в сфері управління ядерною безпекою, адже Мартинов як керівник мав відповідальність за забезпечення належних умов праці на стратегічно важливому об’єкті. Згідно з умовами угоди, обвинувачений отримав пом'якшення покарання, оскільки активно співпрацював зі слідством і виявив щирий каяття у своїх діях.

Однак слідство з’ясувало, що такі виплати не були передбачені ані Колективним договором підприємства, ані Галузевою угодою. У результаті підприємству було завдано значних фінансових втрат.

Загальна сума збитків склала понад 5,18 млн гривень, з яких:4 258 675 грн — безпідставно виплачені премії;927 461 грн — надмірно сплачений єдиний соціальний внесок.

Обвинувачений повністю визнав провину за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки) та уклав угоду з прокурором.

Суд врахував низку пом’якшувальних обставин: щире каяття, статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1987 року, похилий вік, відсутність попередніх судимостей, а також добровільний внесок на потреби Збройних Сил України у розмірі 100 тисяч гривень.

Суд призначив покарання у вигляді двох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком один рік.

Крім того, колишньому посадовцю заборонено обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарськими функціями, строком на один рік. Він зобов’язаний періодично з’являтися до органів пробації та не залишати територію України без погодження.

Також засуджений має сплатити понад 25 тисяч гривень витрат на проведення експертиз. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту було скасовано безпосередньо в залі суду.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про звільнення прокурора прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Михайла Горощенка після масштабного корупційного скандалу, що привернув значну увагу суспільства та правоохоронних органів. Рішення комісії стало логічним продовженням подій, які розгорталися після затримання посадовця 27 травня 2025 року в Києві неподалік ресторану «Sunset Terrace». Саме там, за даними оперативників, він отримав від посередника 10 тисяч доларів, а передача відбувалася під повним контролем СБУ та Державного бюро розслідувань.

Слідство стверджує, що Горощенко вимагав кошти як плату за нібито можливість вплинути на перебіг одного з кримінальних проваджень у Київській області. Суть обіцянки, зафіксованої детективами, полягала в тому, що прокурор нібито міг домогтися перекваліфікації підозри з тяжкої корупційної статті, пов’язаної з отриманням хабара, на значно м’якшу норму. Така «послуга» відкривала б для підозрюваного шлях до уникнення суворого покарання, а також створювала ризики для подальшого розвалу справи.

Розмови про суму та погрози «реальним строком» тривали кілька тижнів до затримання. За інформацією правоохоронців, прокурор усвідомлював ризик документування та навіть радив співрозмовникам бути «конспіративнішими», однак продовжував вимагати кошти. Його пояснення про те, що гроші були нібито компенсацією за пошкодження автомобіля дружини після ДТП, комісія назвала вигаданими — жодного підтвердження такої аварії не надано.

Після повідомлення про підозру дії прокурора кваліфікували як шахрайство в особливо великих розмірах. КДКП, розглянувши дисциплінарні матеріали, дійшла висновку, що поведінка Горощенка грубо порушує стандарти доброчесності і є несумісною з перебуванням у системі прокуратури. Навіть його понад двадцятирічний стаж, який зазвичай розглядають як пом’якшувальну обставину, не вплинув на рішення.

Комісія остаточно ухвалила звільнення та направила його Генеральному прокурору для виконання. Відтепер Михайло Горощенко офіційно позбавлений посади та статусу прокурора.

Це звернення підняло важливі питання щодо етики керівництва та умов служби в українській армії. Воно також підкреслило необхідність прозорості та відповідальності у військових структурах.

Катерина Поліщук зазначила, що більше року вона, як парамедик, перебувала в зоні бойових дій разом із 59 ОМПБр ім. Якова Гандзюка. Вона підкреслила, що під час їхньої співпраці бригадою командували Вадим Олегович Сухаревський та Максим Олександрович Стеценко, які були професіоналами своєї справи.

Однак, як зазначила військовослужбовиця, через посадові рішення та “родинні зв’язки” вищого військового керівництва Богдан Шевчук був призначений командиром 59 ОМПБр у квітні 2024 року. “Оскільки тисячі військовослужбовців досі залишаються виконувати бойові завдання в зоні ведення бойових дій під керівництвом Шевчука, прошу Вас, пане Верховний Головнокомандувачу, звернути увагу та провести службову перевірку за фактами злочинних наказів, свідомої недбалості, нехтування життям та здоров’ям особового складу, дій, що призвели до гибелі великої кількості військовослужбовців, в тому числі з високих керівних посад, егоїзму, сліпого кар’єризму, усунення всіх “незгодних” командирів, пригнічення бойового духу та приниження особового складу повною байдужістю до основної мети військовослужбовців та його, як командира, у війні з ворогом”, — наголосила вона.

Катерина підкреслила, що через нелюдське та непрофесійне ставлення Шевчука, вона була змушена припинити співпрацю з цією бригадою. Однак, за її словами, не всі військовослужбовці мають можливість залишити бригаду через злочинні накази, які спрямовані лише на “здобування додаткових зірочок цією людиною”.

“Прошу вжити заходів та усунути від прийняття важливих військових рішень людей, які не зацікавлені у збереженні особового складу, виконанні завдань та перемозі. Військова честь та честь офіцера — не пусті слова. Принаймні такими вони не повинні бути”, — додала вона.