Андрій Єрмак продовжує підготовку до виборів на фоні публікації “плівок НАБУ”

У 2021 році бізнесмен Ярослав Костенко став власником державного підприємства, оціночна вартість якого становила приблизно 35 мільйонів гривень. Швидкість укладання договору та фактична відсутність конкурентів на аукціоні одразу викликали сумніви щодо прозорості процедури. Журналістські розслідування припустили, що приватизація могла відбуватися під неформальним контролем харківського прокурора Олександра Фільчакова, що лише підсилило резонанс довкола цієї угоди.

Комплекс держпідприємства виявився значно більшим, ніж проста адміністративна структура. До нього входили масштабні виробничі та господарські потужності: будівлі та споруди різного призначення, земельна ділянка площею понад 9 тисяч квадратних метрів, парк автомобілів і значний обсяг обладнання. Ці активи у сукупності становили цінний ресурс для можливого інвестора, а тому відсутність реальної боротьби під час приватизації стала центральною темою для критики на адресу організаторів продажу.

Історія Олександра Фільчакова також сповнена суперечностей. Ще у 2011 році його звинувачували у системному збиранні хабарів, частину з яких начебто передавали до «прокурорського фонду». Відомий випадок із підприємцем Юрієм Скрипкою, який відмовився брати участь у схемах, однак справу тихо зам’яли, а сам Фільчаков пішов на підвищення.

Під час повномасштабного вторгнення прокурор також опинився у центрі критики: разом зі скандальним колегою Ігорем Чубом він виїхав із Харкова на Закарпаття, де переховувався два тижні, а після цього довго працював дистанційно з Дніпра. Для посадовця такого рівня ця поведінка викликала великий суспільний резонанс.

Важливою деталлю є і зв’язок Фільчакова з Вадимом Слюсарєвим — впливовим харківським екс-чиновником і контрабандистом, який періодично працював на проросійські сили. Саме завдяки цим контактам, за даними журналістів, Фільчаков міг отримувати підтримку на ключових етапах своєї кар’єри.

Попри скандали, він досі працює в органах прокуратури. Його родина володіє значною нерухомістю, автопарком і бізнесами, а сам Фільчаков користувався броньованим Toyota Land Cruiser 300, відсутнім у деклараціях. Після розголосу авто зникло.

Як зазначають джерела, приватизація державних активів за участю Костенка та мовчазного сприяння Фільчакова — лише частина більшої корупційної екосистеми. Вона поєднує місцевих чиновників, силові структури й бізнесменів, які роками розподіляли бюджетні потоки та майно в регіоні.

Ця історія демонструє, наскільки тісно пов’язані правоохоронці та бізнес у Харкові, і наскільки легко державні активи можуть переходити у приватні руки без конкуренції та контролю.

Скандал із придбанням держпідприємства — не поодинокий випадок, а ознака системної проблеми, яка потребує реальних реформ — від очищення прокуратури до прозорих правил управління державними активами.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Нагороджені фільми Головну нагороду фестивалю — Гран-прі та «Скіфського оленя» — отримала українська стрічка «Медовий місяць». Вона також здобула грошову премію в розмірі 5000 доларів. Найкращим фільмом Міжнародного конкурсу стала робота «Все, що ми уявляємо як світло» режисерки Паял Кападії з Франції, Індії, Нідерландів та Люксембургу, яка отримала «Скіфського оленя» та 2000 доларів.

У категорії короткометражного кіно перемогла українська стрічка «Ми хочемо тут жити» режисерки Александріни Туркан, яка отримала 2000 доларів та «Скіфського оленя». У студентському конкурсі найкращими стали два фільми: «Як метелик» ізраїльської режисерки Іріс Ґершон Наґар та польська стрічка «Бася: Три короткі історії» Матеуша Петрака. Їх також відзначили грошовою премією у 2000 доларів.

Перемогу в документальному конкурсі здобув фільм «Квіти України» режисерки Аделіни Борець, що отримав 2000 доларів. Програма TEEN SCREEN відзначила фільм «Переможці» німецької режисерки Золеен Юсеф, який також отримав 2000 доларів. Переможцем національного конкурсу короткометражних фільмів стала українська стрічка «Лелеки завжди повертаються додому» режисерки Ґали Козютинської.

Про фестиваль Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» започаткували в 1970 році як майданчик для розвитку молодих кінематографістів. У конкурсній програмі беруть участь дебютні повнометражні та короткометражні стрічки, а також документальні фільми з усього світу.

Фестиваль тривав 9 днів, з 26 жовтня до 3 листопада, і зібрав близько 6 тисяч глядачів. Загалом було показано 123 фільми з 44 країн. До Києва завітали 30 іноземних гостей і понад півсотні представників кіноіндустрії, що стало символом підтримки України в умовах війни.