АРМА вже вчетверте не змогла продати арештовану землю Владислава Каськіва

Згідно з повідомленням, оприлюдненим ЗМІ, віцепрезидент Федерації боксу України, Олег Ільченко, що на даний момент виконує обов’язки президента, та його колега Олександр Манчак, отримали визнання непридатними для проходження військової служби. Ця новина викликала серйозне занепокоєння серед громадськості та спортивного світу, адже обидва спортсмени мають великий авторитет в спортивній галузі. Ільченко та Манчак, будучи видатними спортсменами, вклали багато зусиль у розвиток боксу в Україні, та їхнє непридатність може суттєво вплинути на подальший розвиток цієї спортивної галузі в країні. Така неприємна новина стала об’єктом уваги не лише в спортивному середовищі, а й серед політиків та громадських діячів, які висловлюють своє стурбовання щодо цього рішення. Відомо, що обидва спортсмени активно зверталися до медичних фахівців та правозахисників для захисту своїх прав та інтересів у цій ситуації. Будь-яке рішення, пов’язане з їхньою непридатністю, може мати значний вплив на майбутнє їхньої кар’єри та участь у спортивних заходах як в Україні, так і за її межами.

Причиною цього стало рішення військово-лікарської комісії, яка призначена для медичного обстеження військовослужбовців та визначення їхньої придатності до служби.

Ільченко і Манчак зняті з військового обліку в місті Білгород-Дністровський Одеської області рішенням першого відділу Білгород-Дністровського ТЦК та СП в один день – 20 січня 2023 року. Ільченко та Манчак призовного віку і видимих проблем зі здоров’ям не мають.

Користуючись своїм високим статусом у спортивній Федерації, а також зняттям з військового обліку, Ільченко і Манчак вільно подорожують світом та зустрічаються із ворогами України. Наприклад, уже після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Манчак фотографувався з одіозним Умаром Кремльовим – очільником Міжнародної асоціації боксу (IBA) російським олігархом, прибічником Володимира Путіна, що відкрито підтримує війну проти України. Олександр Манчак з Умаром Кремльовим десь на морському узбережжі

Як писали ЗМІ, Олег Ільченко відомий у кримінальному світі на прізвисько «Бриня». У Житомирі його знають як покровителя наркотрафіку, контрабанди та торгівлі зброєю. Має дві судимості: за підроблення документів, шахрайство, привласнення, розтрату майна та перевищення повноважень працівником правоохоронного органу.

Ільченко також є фігурантом кримінального провадження від 12 липня 2022 року щодо незаконного володіння зброєю. Його дані вказані в реєстрі боржників. У ТОВ «НАДРА», засновником якого є Ільченко, наявні близько 10 відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів.

Манчака називають представником чеченського клану Сумайда Халідова в Україні. Халідов – функціонер російського боксу, член Виконавчого комітету Федерації боксу РФ.

Один із народних депутатів фактично зник з публічного та парламентського життя, однак формально продовжує залишатися чинним обранцем і отримувати виплати з державного бюджету. За інформацією, оприлюдненою аналітичним ресурсом «Сірий Кардинал», упродовж усього 2025 року депутат Тарасов не відвідав жодного пленарного засідання Верховної Ради та жодного разу не з’явився на своєму робочому місці.

Йдеться не про поодинокі пропуски, пов’язані зі станом здоров’я, відрядженнями чи іншими поважними причинами. Зафіксована повна та тривала відсутність народного депутата у стінах парламенту, що виглядає як демонстративне ігнорування своїх обов’язків перед виборцями та державою. Попри це, мандат залишається чинним, а нарахування заробітної плати здійснюється у звичайному режимі.

Фактично мова йде про класичного «депутата-привида»: відсутній у сесійній залі, на робочому місці та у публічній політиці, але присутній у відомостях на виплату зарплати. Керівництво фракції «Слуга Народу» та її очільники не коментують ситуацію, що створює враження системного мовчання та спроби перечекати резонанс.

На фоні війни, дефіциту бюджету та звернень влади до дисципліни така поведінка виглядає цинічною та показовою. Ситуація з Олегом Тарасовим демонструє проблему парламентської деградації, коли мандат перетворюється на привілей, а відсутність на роботі — на норму, якщо за спиною є правильна фракція і мовчання керівництва.