Mmakaje

Категорія: ІНСАЙДИ

  • Маркович бере на себе роль «хрещеного батька» Буданова і долучається до порятунку Мудрої та репутації глави ОП

    Маркович бере на себе роль «хрещеного батька» Буданова і долучається до порятунку Мудрої та репутації глави ОП

    У залі Вищого антикорупційного суду 24 серпня з’явилася людина, яку рідко бачать на подібних слуханнях. Головний рабин Києва Йонатан Біньямін Маркович заявив, що готовий стати поручителем Ірини Мудрої — колишньої заступниці керівника Офісу президента, фігурантки справи «Форрест Гамп». Він говорив коротко, російською, іноді перепитуючи формулювання. Знає Мудру кілька років, тому що вона приходила «і додому, і до громади помолитися». Впевнений, що вона не підведе ні громаду, ні державу.

    Сам факт появи духовного лідера Хабаду в антикорупційному процесі вже змінює оптику. Мудра — не просто чиновниця. Вона одна з небагатьох високопоставлених євреїв в українській владі, після президента. У її кабінеті в Офісі президента висіла мезуза — Маркович особисто приніс її та провів ритуал. Сім’я відзначала єврейські свята, рабин і ребецин навідувалися. У березні цього року Мудра разом із Кирилом Будановим прийшла на Пурим до общинного центру «Бейт Менахем». Зв’язок не формальний.

    Маркович і Буданов знайомі давно. Глава військової розвідки, а потім Офісу президента регулярно з’являвся на Хануці, Ту бі-Шват, Рош га-Шані. У 2023-му Буданов особисто вручив рабину «Подяку» за «допомогу в реалізації спеціальних операцій». Вони разом садили дерева біля пошкодженої російською атакою єврейської школи «Перлина». На Хануку 2025-го генерал спеціально приїхав запалити свічки. Це публічна історія, зафіксована у фотографіях, заявах і репортажах.

    Тепер ця історія опинилася всередині найчутливішої корупційної справи останніх місяців. За версією НАБУ і САП, група, до якої входила Мудра, легалізувала 150 мільйонів гривень через структури державного «Сенс Банку», щоб внести заставу за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у справі «Мідас». 

    Слідство також говорить про рейдерські схеми з нерухомістю на сотні мільйонів. У записах, оприлюднених бюро, звучать посилання на «керівництво». У тексті підозри Мудрій, за даними «Української правди», є згадки про Буданова. Сам глава Офісу публічно обмежився фразою: «Все в руки суду». Джерела видання описували його стан після появи записів словами «ходить білим» — уникає зайвих контактів.

    За відомостями, отриманими редакцією, навколо Мудрої зараз вибудовується інша лінія. Її намагаються максимально відвести в тінь і прибрати з публічного простору будь-які згадки про Офіс президента — щоб розмови про керівника відомства стихли. Маркович у цій конструкції відіграє не лише роль поручителя. За тими самими даними, саме він свого часу подав кандидатуру Буданова Джареду Кушнеру. Зараз, стверджує джерело, це єдиний український політик, якого лобіює зять президента США. Очорнення Буданова Марковичу невигідне — тому нових плівок НАБУ за участю глави Офісу чекати не варто.

    Відкриті джерела частково підтверджують інфраструктуру цих зв’язків. Маркович — емісар Хабаду, руху, до якого традиційно близькі родини Кушнерів та Іванки Трамп. Українські публікації фіксували, що контакти частини еліт з адміністрацією Трампа з політичних та фінансових питань нерідко проходять через головного рабина Києва. Буданов, ставши главою Офісу в січні 2026-го, одразу опинився в центрі переговорів з американською стороною — з Кушнером і Стівом Віткоффом у Маямі та на інших майданчиках. Його військовий бекграунд і репутація людини, яка «вбивала росіян і буде вбивати», зробили його зручною фігурою для Вашингтона на тлі зміни команди після відходу Андрія Єрмака.

    Поява рабина в суді — не просто жест солідарності. Це сигнал, що навколо Буданова складається захисний контур, у якому релігійна громада, особисті зв’язки та міжнародні канали переплітаються. Мудра, поки залишається в центрі справи, створює ризик. Чим далі вона від Офісу в публічному сприйнятті, тим менше питань до того, хто саме давав вказівки і хто контролював фінансові потоки.

    Суд поки визначив Мудрій тримання під вартою з можливістю застави у 20 мільйонів гривень — значно нижче за запрошені прокуратурою 150. Поруку Марковича суд поки не прийняв як самостійний захід. Але сам факт, що духовний лідер столиці публічно став поруч із фігуранткою гучної справи, вже працює. Він пов’язує приватну історію однієї чиновниці з ширшою системою відносин, де військова розвідка, єврейська громада Києва та американські посередники опиняються в одній площині. Поки розслідування триває, баланс сил усередині Банкової залишається рухливим. 

    Буданов зберігає високий рівень суспільної довіри та роль ключового переговорника. Але будь-яка нова згадка «керівництва» в матеріалах НАБУ здатна змінити траєкторію. Поки ж навколо нього вибудовують простір, у якому незручні імена та посади поступово йдуть у тінь.

     

  • Кличко заявив про 90% готовності Києва до зими, на ділі новий удар може залишити без тепла мільйон людей

    Кличко заявив про 90% готовності Києва до зими, на ділі новий удар може залишити без тепла мільйон людей

    Майже 90 відсотків готовності Києва до опалювального сезону, про які заявив мер Віталій Кличко 21 серпня, зіткнулися з реальністю вже напередодні. 20 серпня російські дрони вперше за кілька місяців цілеспрямовано вдарили по об’єкту критичної інфраструктури. Міська влада одразу попередила, що у мешканців Деснянського та частини Дніпровського районів можливі перебої з гарячою водою. Фахівці, за словами мера, «працюють над відновленням». Минув тиждень, ситуація, за даними, що надійшли до редакції, так і не вирішена повністю. Без гарячої води залишилися майже 500 тисяч киян.

    Офіційні заяви та фактична вразливість системи розходяться дедалі різкіше. Кличко підкреслює, що відновлення станцій і підготовка до сезону виконані майже на 90 відсотків. Ще 17–18 серпня він говорив про 50 відсотків виконаного обсягу робіт — середньому арифметичному за десятками проєктів, частина з яких уже близька до завершення, а фундаментальні ще потребуватимуть часу до кінця року. Створення дублюючої системи теплопостачання він сам називає «надскладним завданням»: централізована мережа Києва — одна з найбільших у Європі, її будували десятиліттями.

    Цифри автономного опалення, які звучать з оточення мера, виглядають скромно на тлі масштабу міста. Понад 900 будинків, за їхніми даними, підключені до автономних джерел. У Києві, за різними оцінками міських служб та відкритими даними, близько 11–12 тисяч багатоквартирних будинків (офіційно близько 12 060 станом на 01.01.2026). Навіть якщо брати верхню межу в 12 тисяч, автономне покриття залишається на рівні одиниць відсотків. Лівий берег, де зосереджені великі спальні масиви та ключові теплогенеруючі об’єкти, залишається особливо вразливим.

    Історія повторюється. Дарницька ТЕЦ, яка обслуговувала сотні тисяч мешканців, зазнавала численних ударів. У січні-лютому 2026 року після атак без централізованого тепла залишалися тисячі будинків. Тоді міська влада була змушена зливати воду із систем, щоб труби не розірвало морозом. Експерти та учасники ринку зазначали, що відновлення великих станцій після балістичних ударів займає місяці, а не дні. Один удар по об’єктах, що залишилися ключовими, на лівому березі здатен залишити без тепла значну частину міста — за оцінками, понад мільйон киян. Чверть шкіл і дитячих садків столиці в такому сценарії також залишаться без опалення і фактично не зможуть працювати.

    Фінансова сторона підготовки також викликає питання. КП «Київтеплоенерго» — ключовий оператор системи — регулярно проводить великі закупівлі. У відкритих реєстрах Prozorro фіксуються контракти на сотні мільйонів і мільярди гривень: котельні установки, матеріали, ремонти, захист об’єктів. Хто саме виграє ці тендери і куди йдуть ці мільярди — питання, яке роками залишається без прозорої відповіді. При цьому навколо підприємства циркулюють кримінальні провадження, пов’язані з можливими порушеннями під час закупівель обладнання. Директор підприємства В’ячеслав Бінд, який очолює його з 2018 року, у деклараціях показує значні валютні накопичення, нерухомість і транспорт. При цьому міська влада, яка має повноваження проводити аудит і змінювати керівництво, публічно не коментує кадрові рішення.

    Схожа картина в інших фігурантів, відповідальних за житлово-комунальну сферу. Перший заступник Кличка Петро Пантелеєв, який курує цей блок, декларує доходи та майно, що відповідають статусу високопосадовця: зарплата понад 2 млн грн на рік, нерухомість, автомобілі, оформлені в тому числі на членів сім’ї. Директор департаменту житлово-комунальної інфраструктури Дмитро Науменко також фігурує у відкритих деклараціях із доходами понад мільйон гривень і значними сімейними накопиченнями у валюті. Ці дані самі по собі не є доказом порушень. Вони лише показують, що люди, відповідальні за стійкість системи, яка має пережити зиму під ударами, мають помітний особистий фінансовий результат на тлі хронічних проблем з інфраструктурою.

    Міжнародні фінансові інституції продовжують розглядати підтримку. ЄБРР надав кредит до 50 млн євро для підтримки ліквідності «Київтеплоенерго». Місто і держава заявляють про співфінансування проєктів стійкості 50 на 50. Однак швидкість реалізації та реальна захищеність об’єктів залишаються предметом внутрішньої критики. Експерти з енергобезпеки неодноразово вказували: в умовах атак, що тривають, централізована система без достатнього резерву перетворюється на постійну точку тиску.

    Один удар дронами вже залишив частину лівого берега без гарячої води на тиждень. Імовірність нових атак узимку ніхто серйозно не заперечує. За оцінками, що циркулюють серед фахівців, ймовірність того, що гарячої води на лівому березі не буде (при нових ударах дронами) всю зиму, сягає 90 відсотків. Якщо наступний удар припаде по теплових потужностях, що залишилися ключовими, масштаб наслідків виявиться кратно більшим. Офіційна цифра «майже 90 відсотків» у цих умовах описує радше прогрес за поточними ремонтами, ніж готовність міста витримати сценарій, який Росія вже неодноразово відпрацьовувала.

  • Віткофф і Кушнер знову відклали візит до Києва

    Віткофф і Кушнер знову відклали візит до Києва

    Поки шість європейських лідерів — президенти Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії та прем’єри Данії з Норвегією — стояли поруч із Володимиром Зеленським біля Маріїнського палацу, американські спецпредставники Стів Віткофф і Джаред Кушнер так і не з’явилися. Їхня поїздка, яку в українській столиці чекали як перший візит обох посередників на територію країни з початку повномасштабної війни, знову змістилася в часі.

    Ми першими написали про підготовку цього візиту ще наприкінці липня — одразу після зустрічі Зеленського з Дональдом Трампом у Білому домі. Тоді йшлося про можливість прибуття Віткоффа і Кушнера саме під час святкувань 24 серпня. Сьогодні ми фіксуємо, що терміни знову відсунули. Причина, яку називають люди, обізнані з організацією поїздки, — різке посилення ракетних і дронових ударів по Києву минулого тижня. Поїздку не скасували. Її лише «трохи відклали».

    Віткофф і Кушнер уже неодноразово бували в Москві. До Києва вони досі не дісталися жодного разу, попри пряме запрошення з боку українського президента ще навесні. Для Києва їхня поява мала стати не лише символічним жестом, а й практичним кроком. Показати, що американські перемовники нарешті готові оцінювати ситуацію безпосередньо на місці, а не лише з кабінетів у Москві та Вашингтоні.

    Натомість європейці приїхали. Їхня присутність у столиці в день перед офіційним святом виглядала демонстративною. Поруч із Зеленським стояли лідери країн, які від початку війни послідовно підтримували Україну озброєнням і політичними рішеннями. На цьому тлі відсутність американських спецпредставників підкреслювала різницю в підходах.

    Окремо варто відзначити візит прем’єр-міністра Великої Британії Енді Бернема, який прибуває до Києва саме 24 серпня. Це його перша міжнародна поїздка на новій посаді. Бернем планує оголосити про підтримку українського виробництва далекобійних ракет.

    Фінський президент Александр Стубб напередодні говорив, що Віткофф і Кушнер навряд чи поїдуть ані до Києва, ані до Москви, якщо не бачитимуть реальної перспективи результату. За його словами, «м’яч зараз значною мірою на боці Росії». Ця оцінка збігається з тим, що фіксують спостерігачі. Москва не демонструє готовності до компромісів, які Київ міг би прийняти.

    Візит американських спецпредставників залишається на порядку денному. Але сам факт його чергового перенесення в день, коли європейські лідери фізично перебували в Києві, а британський прем’єр готувався оголосити про нові поставки, створює певний політичний контраст. Для української сторони це ще один сигнал. Дипломатичний процес іде, проте його ритм і пріоритети визначаються не лише в Києві.

     

  • В Раді обговорюють мобілізацію з 22 років і нові правила для чоловіків старше 50

    В Раді обговорюють мобілізацію з 22 років і нові правила для чоловіків старше 50

    У парламенті все частіше звучать сигнали про те, що нинішня система мобілізації вичерпала себе. Фінансові стимули для контрактників не дали очікуваного припливу добровольців, а тиск на фронті й у тилу продовжує зростати. Секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Роман Костенко минулого тижня прямо заявив: готуються «радикальні заходи», і серед них — зміни призовного віку. Точні параметри він не розкрив, залишивши офіційні деталі Міністерству оборони та Генштабу.

    Публічно звучні заяви депутатів створюють враження глухого кута. Олексій Гончаренко, реагуючи на слова Костенка, заявив, що в Раді немає голосів за зниження мобілізаційного віку. Однак усередині фракцій картина виглядає інакше. За відомостями, отриманими редакцією, нинішній склад парламенту вже готовий підтримати зниження нижньої межі до 22 років. Обговорюється і варіант із 20 роками, але 22 наразі вважається більш реалістичним пріоритетом. Це прямо суперечить публічній позиції Гончаренка і показує, наскільки далеко зайшла внутрішня дискусія.

    Паралельно триває активне обговорення верхньої межі. Тут пропозиції розходяться. Одна — знизити її з нинішніх 60 до 55 років. Інша — залишити колишню межу, але запровадити жорстке застереження: військовослужбовці старше 50 можуть залучатися виключно до небойових посад, винятком є лише добровільний контракт. Обидва варіанти поки перебувають на стадії обговорення, єдиного рішення немає.

    Ключову роль у забезпеченні проходження будь-яких рішень щодо ТЦК та мобілізації відіграє Давид Арахамія. За наявною інформацією, голова фракції «Слуга народу» вже дав гарантії, що відповідні ініціативи отримають підтримку в залі. Це особливо важливо на тлі реформи територіальних центрів комплектування, що триває, яка досі буксує і викликає гострі суперечки як у парламенті, так і в суспільстві.

    Контекст цих обговорень добре видно за відкритими даними. Середній вік українського військовослужбовця, за різними оцінками, уже наближається до 40–46 років. Спроби залучити молодь через спеціальні контракти для 18–24-річних із підвищеними виплатами не дали масового ефекту. Західні партнери неодноразово порушували питання про нижчу нижню межу, але офіційний Київ до останнього часу публічно відкидав цю ідею, посилаючись на демографічні ризики. Зараз внутрішні розрахунки, судячи з усього, змінюються.

    Будь-яке зниження віку неминуче торкнеться не лише військової, а й соціальної тканини. Чоловіки 20–24 років сьогодні становлять одну з найвужчих вікових когорт. Їхня масова мобілізація може посилити й без того помітний відтік молодих людей за кордон і ще більше загострити дискусію про справедливість призову. Водночас збереження нинішніх рамок за умов втрат на фронті, що тривають, дедалі частіше називають нежиттєздатним.

    Поки рішення не ухвалені й навіть не оформлені у вигляді законопроєктів. Але сам факт того, що в Раді вже прораховують голоси під 22 роки й обговорюють різні моделі для старших вікових груп, свідчить про те, що колишні «червоні лінії» зміщуються. Наступні тижні покажуть, чи перетворяться ці розмови на конкретні законодавчі ініціативи, чи залишаться на рівні внутрішніх консультацій.

  • Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    Залужного хочуть прибрати з посади посла у Британії, але побоюються його повернення та політичної кампанії

    У Лондоні Валерій Залужний продовжує виконувати обов’язки посла України у Великій Британії. Призначення, що відбулося у травні 2024 року, формально залишає йому ще значний термін на цій посаді. Водночас у політичних колах Києва обговорюється можливість дострокового завершення його дипломатичної місії.

    Відомості, що надійшли від джерела, знайомого з настроями у вищих ешелонах влади, вказують на бажання прибрати Залужного з Лондона. Водночас ті самі кола оцінюють ризик, пов’язаний із його можливим поверненням в Україну. Генерал, який зберігає високий рівень суспільної довіри, може перейти до відкритої політичної діяльності.

    За відкритими даними, Залужний залишається однією з найбільш авторитетних фігур у країні. Опитування липня–серпня 2026 року стабільно ставлять його в лідери рейтингів довіри — близько 70 відсотків респондентів висловлюють йому довіру, випереджаючи чинного президента. Ще в липні «Українська правда» з посиланням на джерела, близькі до учасників зустрічі, повідомила, що під час візиту до Києва президент безпосередньо запитав колишнього головнокомандувача, чи готовий той брати участь у виборах, якщо вони відбудуться восени. Відповідь, за словами тих самих джерел, була однозначною: «Так. Буду».

    Призначення до Лондона у 2024 році багато спостерігачів тоді інтерпретували як спосіб дистанціювати популярного воєначальника від внутрішньої політики. Два роки потому конструкція виглядає менш стійкою. Залужний публічно уникає прямих заяв про свої політичні плани, наголошуючи, що будь-які розмови про особисте майбутнє можливі лише після завершення воєнного стану. Водночас його регулярні виступи з питань стратегії, НАТО та майбутнього української оборони продовжують утримувати його в центрі суспільної уваги.

    Будь-яке рішення про дострокове відкликання посла з Великої Британії неминуче буде прочитане крізь призму цих рейтингів. Повернення до Києва людини, яку значна частина суспільства досі сприймає як символ військового спротиву перших років повномасштабного вторгнення, здатне змінити баланс сил усередині політичного класу. Водночас воно створює ризик ескалації конкуренції, якої частина оточення президента, судячи з усього, воліє уникати.

    Офіційних заяв ані від Офісу президента, ані від Міністерства закордонних справ із цього приводу не надходило. Сам Залужний та його представники раніше спростовували чутки про швидку відставку, наголошуючи, що він продовжує роботу. Водночас сам факт обговорення варіантів виведення генерала з Лондона показує, наскільки чутливою залишається тема його можливого політичного повернення.

    Ситуація навколо посла у Великій Британії відображає ширшу дилему української влади, як управляти фігурами, чия популярність зросла в умовах війни і яких уже неможливо повністю контролювати адміністративними призначеннями.

     

  • Кім почав збирати власну команду, у Мінветеранів розподілили ключові напрями

    Кім почав збирати власну команду, у Мінветеранів розподілили ключові напрями

    У команді нового міністра у справах ветеранів Віталія Кіма з’явилися перші заступники з чітко прописаними мандатами. Кабінет Міністрів затвердив Сергія Рекуна першим заступником, Ігоря Піскуна — заступником, а Руслана Приходька та Олега Шиманського перепризначив із уточненими портфелями європейської інтеграції та цифрового розвитку. Водночас Фархада Фархадова звільнили з посади.

    Ці рішення з’явилися рівно через місяць після того, як Верховна Рада затвердила уряд Сергія Корецького, а Кіма, який до цього п’ять із половиною років очолював Миколаївську обласну військову адміністрацію, поставили на чолі міністерства. Ветеранське середовище вказувало, що людина без фронтового досвіду очолила відомство, яке відповідає за мільйони людей із бойовим минулим.

    Тепер структура навколо нього набуває обрисів. Приходько, учасник бойових дій, який працював у міністерстві з 2021 року і вже обіймав посаду заступника, отримав окремий напрям європейської інтеграції. Шиманський, який прийшов з Офісу підтримки реформ при Міністерстві оборони, де запускав «Армія+», «Резерв+» і донорську раду з 35 країн, закріплений за цифровими трансформаціями. Його попередня робота безпосередньо відповідає завданню зробити ветеранські сервіси такими ж безшовними, якими стали деякі військові цифрові продукти.

    Піскун до червня 2024 року був заступником начальника Управління державної охорони. Його перехід до цивільного відомства, яке відповідає за реінтеграцію, виглядає як спроба посилити управлінську дисципліну. Про біографію Рекуна у відкритих джерелах поки менше деталей — саме ця прогалина і робить його призначення одним із найменш прозорих у сьогоднішньому пакеті.

    Паралельно Кабінет Міністрів закривав кадрові питання в інших ключових точках. У Міністерстві відновлення, інфраструктури та транспорту, яке очолює колишній голова Київської ОВА Микола Калашник, заступниками стали Руслан Олійник та Кирило Фесик. Олійник до цього був першим заступником голови Київської обласної адміністрації, підполковником запасу, відповідав за захист критичної інфраструктури та взаємодію із силовиками. Фесик шість років очолював Оболонську районну адміністрацію Києва і вважався одним із найтриваліших за часом перебування на посаді районних керівників столиці.

    У Міністерстві аграрної політики державним секретарем призначено Інну Острадчук, яка до цього працювала всередині самого відомства. У Пенсійному фонді Тетяну Король та Олександра Малецького перепризначили на попередні посади — останньому залишили цифровий напрям. Ці рішення виглядають радше як фіксація статус-кво, ніж як перезавантаження.

    Загальна картина кадрових рішень серпня 2026 року показує, як новий уряд закриває управлінські контури після липневого переформатування. Ветеранське міністерство отримує спеціалізованих заступників під європейський порядок денний та цифровізацію. Відновлення посилюється людьми, які вже працювали з регіональною безпекою та інфраструктурою в умовах війни. Пенсійний фонд зберігає наступність у цифровому блоці.

    Залишається відкритим питання, наскільки швидко нова конструкція навколо Кіма зможе відповісти на головне очікування — перетворити декларації про системну підтримку ветеранів на дієві механізми житла, реабілітації та зайнятості. Перший місяць показав, що міністр воліє спочатку зібрати команду з чіткими зонами відповідальності. Наступні кроки покажуть, наскільки ця команда здатна змінити швидкість та якість рішень, від яких залежить реальне життя сотень тисяч людей.

  • Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Арсен Жумаділов сьогодні офіційно підтвердив дострокове розірвання контракту і звільнення з посади генерального директора Агенції оборонних закупівель. Останній робочий день — 31 серпня. Рішення він назвав особистим і виваженим, наголосивши, що ніхто його не звільняв і не усував.

    За даними антикорупційних активістів і народних депутатів, прострочена дебіторська заборгованість за контрактами АОЗ на початок 2026 року сягнула 45,8 млрд грн. Це кошти, які держава вже сплатила, але поставки озброєння за ними або не відбулися, або суттєво затрималися. Лише за один рік керівництва Жумаділова ця сума, за оцінками Центру протидії корупції, зросла приблизно втричі порівняно з попереднім періодом. Близько тридцяти великих контрактів, за публічними заявами, зірвали строки.

    Паралельно тягнеться історія з якістю окремих поставок і процедурами. У травні 2026-го Жумаділов давав свідчення у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради в рамках справи «Мідас». Він підтвердив факт зустрічі навесні 2025 року з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим і бізнесменом Тімуром Міндічем, де обговорювався контракт на бронежилети. За словами самого Жумаділова, він заявив, що прийме лише якісну продукцію. Незалежні перевірки згодом виявили проблеми з частиною партій, а Громадська антикорупційна рада при Міноборони передавала матеріали до правоохоронних органів.

    Є й інші сліди. Звільнення заступника Артема Ситника (колишнього директора НАБУ) навесні 2025-го з формулюванням про скорочення штату. Ліквідація створеної ним системи внутрішнього контролю, яка, за оцінкою Центру протидії корупції, заважала закупівлям в обхід агентства. Конфлікти з командою Михайла Федорова щодо переходу на тендери за тактико-технічними характеристиками. Сімейний контекст — брат в окупованому Криму, який раніше фігурував у розслідуваннях про бізнес на окупованих територіях, — теж періодично спливав у публічному просторі, хоча сам Жумаділов пояснював поїздки на півострів до 2022 року сімейними обставинами, а СБУ закрилавідповідне провадження.

    Усі ці елементи досі залишалися в зоні публічної критики та внутрішніх розглядів. Після відходу керівника картина змінюється. За інформацією, отриманою редакцією, після звільнення Жумаділова планується аудит його діяльності в АОЗ. За результатами аудиту з високою ймовірністю послідує повноцінне розслідування. У цих умовах джерело, обізнане із ситуацією, допускає, що Жумаділов може виїхати з України.

    Формально нічого не заважає йому залишитися. Він не оголошений у розшук, не має статусу підозрюваного за відомими справами, пов’язаними із закупівлями. Однак практика останніх років показує, що коли великі суми дебіторки, питання до якості та процедур починають перетворюватися з політичного тиску на процесуальні, простір для маневру різко звужується. Особливо якщо новий міністр оборони і оновлена команда Міноборони вирішать, що їм вигідніше продемонструвати «чистку» попереднього періоду, ніж захищати спадкоємність.

    Поки офіційних заяв про початок аудиту немає. Жумаділов сам сьогодні підкресливдобровільність уходу. Але логіка подій уже вибудувалася. Агентство, через яке проходять мільярди на критичні поставки для фронту, не може залишатися в зоні напівпрозорості після зміни керівника. Аудит — мінімальний обов’язковий крок. Усе, що за ним піде, залежатиме від того, наскільки глибоко перевіряючі захочуть копати і які саме контракти та рішення опиняться у фокусі.

  • Федоров шукає міжнародну опору через Кличка, уникаючи публічного зближення

    Федоров шукає міжнародну опору через Кличка, уникаючи публічного зближення

    У Києві на тлі зростання політичної напруги навколо ексміністра оборони Михайла Федорова простежується тихий канал комунікації, який пов’язує його з мером столиці Віталієм Кличком. Цей канал існує давно й спирається на постать Петра Оленича — людини, яка свого часу відповідала за цифровізацію Києва та тісно взаємодіяла з командою Мінцифри.

    Федоров, який залишив Міноборони в середині липня після конфлікту з військовим керівництвом і здобув помітну публічну підтримку, шукає додаткові точки опори. За відомостями, отриманими редакцією, він справді зустрічався з Кличком. Розмова стосувалася, зокрема, допомоги з контактами у США. Кличко зі свого боку згадував можливі зв’язки в Німеччині. Публічного виходу разом, однак, не планується, для Федорова це створювало б очевидні репутаційні ризики, а для Кличка — додаткове роздратування у відносинах із Банковою.

    Зв’язок через Оленича тут не випадковий. Оленич у 2021–2025 роках обіймав посаду заступника голови КМДА з цифрового розвитку та запускав міський застосунок «Київ Цифровий». Його робота перетиналася з проєктами Мінцифри в період, коли відомство очолював Федоров. Пізніше Оленич опинився в центрі земельних розслідувань НАБУ та САП, був відсторонений і звільнений Кличком. Водночас, за даними, наявними у редакції, саме його рекомендації продовжують впливати на оцінки партійної інфраструктури «УДАРу».

    Сама партія «УДАР» сьогодні виглядає радше як локальний ресурс мера, ніж як повноцінна національна структура. Її мережа в регіонах і навіть у Києві оцінюється як слабка. Джерело в оточенні Федорова прямо вказує, що якісно забезпечити виборчий процес «УДАР» навряд чи здатен навіть у столиці. Окремі районні осередки та депутатські групи, можливо, можуть бути задіяні — знову ж таки з огляду на поради Оленича. Це суттєво обмежує потенційну цінність будь-якого неформального альянсу.

    Контекст, у якому відбувається цей контакт, вкрай чутливий. Федоров після відставки публічно заговорив про необхідність повернення до повноцінних демократичних процедур і виборів навіть в умовах війни. Його рейтинг помітно зріс на хвилі протестів. Паралельно з’являються повідомлення про можливі поїздки до США. Кличко, своєю чергою, залишається одним із небагатьох великих політиків національного масштабу, які зберігають незалежність від вертикалі Офісу президента. Їхнє давнє взаємне роздратування з Банковою добре відоме, але відкрите зближення з фігурою Федорова, що зростає, для мера означало б новий виток конфлікту.

    Поки обидві сторони воліють тримати дистанцію на публіці. Зустріч відбулася, запити щодо контактів пролунали, оцінка партійних можливостей «УДАРу» виявилася скептичною. Далі — тиша. В українській політиці такі тихі канали часто виявляються важливішими за гучні заяви. Особливо коли йдеться про фігуру, яка лише починає вибудовувати власну суб’єктність.

  • Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Повернення українців не врятує демографію, статистика приховує вік тих, хто готовий повернутися

    Менше половини з приблизно 7 мільйонів українців, які офіційно перебувають за кордоном, усе ще заявляють про готовність повернутися. Цю цифру регулярно використовують у розмовах про повоєнне відновлення населення та «збереження генофонду». На ній будують обережний оптимізм. Водночас майже ніколи не уточнюють одну невелику, але принципову деталь — хто саме стоїть за цими відсотками.

    За оцінкою, з якою працюють окремі державні структури, близько 90% тих, хто поки не виключає повернення, — люди старше 40 років. Тобто вікова група, яка або вже вийшла з активного репродуктивного віку, або перебуває на його завершальному етапі.

    Це змінює сенс усієї конструкції. Навіть якщо частина біженців справді повернеться після завершення активної фази війни, їхній вплив на народжуваність виявиться обмеженим. Основний масив тих, хто ще говорить «так», не формуватиме нове покоління.

    Молоді жінки та сім’ї з дітьми в цій групі представлені значно слабше. Вони частіше залишаються в країнах перебування, де за кілька років уже вибудувані робота, житло, освіта дітей і соціальні зв’язки. Старші когорти, навпаки, зберігають вищу готовність повернутися — з сімейних, майнових чи емоційних причин.

    У результаті виникає розрив між кількістю потенційних поверненців та їхнім демографічним значенням. Їхнє повернення справді може частково закрити дефіцит робочої сили та знизити соціальне навантаження, але майже не зачіпає ключову проблему — вкрай низьку народжуваність.

    Тому цифра «менше 50%» сама по собі може створювати надто оптимістичну картину. Для демографії важливо не лише, скільки українців готові повернутися, а й скільки серед них тих, хто здатен сформувати наступне покоління. І саме цей віковий зріз може виявитися значно менш сприятливим, ніж загальна статистика повернення.

  • Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Президент вніс кандидатуру Хмари до Верховної Ради, генерал уже йде за процедурою звільнення з військової служби, щоб відповідати закону про цивільний статус, а депутати підтверджують, що голосів за призначення вистачить. Голосування призначено на 19 серпня.

    Це рішення — прямий наслідок липневої кризи. Після відставки уряду Юлії Свириденко та публічного конфлікту Михайла Федорова з Головнокомандувачем Олександром Сирським у системі оборони виник управлінський вакуум. Федоров пішов після пів року роботи, його команда почала готуватися до виходу, а фронт і технологічні програми не могли чекати нового апаратного торгу.

    Зеленський під час призначення Хмари виконуючим обов’язки прямо сформулювавпріоритет: «великий, багато в чому безпрецедентний досвід проведення технологічних ударних операцій». Саме на цьому, за словами президента, має зараз зосередитися оборона. Не на внутрішніх апаратних війнах, а на здатності бити по логістиці, нафтопереробці та авіації противника так, щоб вартість українського удару становила лише невелику частку від завданої шкоди.

    Закон вимагає, щоб міністр оборони був цивільним. Хмара написав рапорт про звільнення зі служби. Документи вже підписані, і на момент голосування він виступатиме як цивільна особа. Це дозволяє дотримати вимогу цивільного контролю, яку Україна впроваджувала під стандарти НАТО, не змінюючи сам закон.

    Зараз Хмара вже формує свою команду. Двоє заступників — Сергій Боєв за міжнародним напрямом і Любов Галан за людським капіталом — призначені. Частина команди Федорова, за інформацією джерел, готується йти. Новий міністр отримує відомство в момент, коли від швидкості рішень щодо дронів, прямого фінансування бригад і координації далекобійних ударів залежить не лише темп війни, а й стійкість усієї системи оборони.