Чим небезпечний високий холестерин і які продукти його провокують

Після важливого візиту до Києва, де він активно обговорював питання безпеки та геополітичної стабільності, держсекретар США Ентоні Блінкен висловив свою підтримку ідеї зняття заборони на використання американської зброї для ударів по території Росії. Цю інформацію передає видання New York Times, посилаючись на анонімні джерела в уряді Сполучених Штатів. Блінкен підкреслив, що такий крок є необхідним для забезпечення обороноздатності України та стратегічної стабільності в регіоні. Це заявлення є важливим сигналом підтримки союзників в умовах зростаючої напруги на міжнародній арені та агресивних дій Російської Федерації.

«Під керівництвом Держдепартаменту зараз в адміністрації тривають енергійні дебати щодо послаблення заборони, яка дозволяє українцям наносити удари по ракетних і артилерійських стартових майданчиках прямо за кордоном із Росією», – ідеться в статті.

Але ця пропозиція «все ще перебуває на стадії формування, і незрозуміло, скільки його колег із найближчого оточення Байдена її підтримали».

За словами чиновників, проєкт ще не був офіційно презентований президенту США.

«Позиція Блінкена змінилася, тому що росіяни відкрили новий фронт у війні, що призвело до руйнівних результатів», – пише видання з посиланням на учасників обговорень.

Цей проект є надзвичайно важливим для киян, особливо для мешканців густонаселеного району Виноградар. Розширення метрополітену не лише покращить мобільність громадян, але й сприятиме розвантаженню наземного транспорту, що позитивно вплине на екологічну ситуацію в місті.

“Наступаючи в Курську, українці дослухалися до американської поради: замість того, щоб воювати на укріплених позиціях, ідіть туди, де немає противника, щоб убезпечити стратегічно важливу територію. Наскільки стратегічним виявиться цей натиск, стане відомо лише з часом”, – пише NYT.

При цьому газета зазначає, що навіть у разі перекидання російських військ з Донбасу в Курську область в України навряд чи знайдеться достатньо живої сили, щоб домогтися успіхів на сході.

“Україна сама використовувала значну кількість військ у Курську і може не мати достатніх резервів”, – йдеться у статті.

Повстанці продовжують виставляти мужні опори російським окупантам на теренах Донеччини. Останнім часом їхні атаки особливо активізувалися, зокрема, село Уманське, що розташоване в Покровському районі, стало новим об'єктом вторгнення. Напрямок, де розгортається ця боротьба, належить до найгарячіших на лінії фронту, і це ще раз підтверджує витривалість та героїзм українських захисників. Українські військові продовжують відстоювати свою землю, використовуючи усі доступні засоби та стратегії, щоб запобігти подальшому просуванню ворожих військ.

Про це 26 травня повідомив портал DeepState, опублікувавши оновлену карту. Згідно з їхньою інформацією, армія РФ також мала успіхи в Іванівці.

«Ворог окупував Уманське і просунувся в Іванівці», – йдеться у повідомленні. Російські війська продовжують наступ, прагнучи захопити якнайбільше територій України. З початку 2024 року Росія захопила майже на 100 кв.км більше, ніж за останні три місяці 2023 року. Причиною є брак зброї у ЗСУ.

Лише за квітень під контроль РФ перейшло близько шести сіл на донецькому напрямку. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) заявили, що досягнення Росії в Очеретино поставили командування РФ перед вибором: продовжувати наступ на захід у напрямку Покровська або наступати на північ у напрямку Часового Яру.

Також під час наступу на Харківщині росіяни захопили понад десять сіл. Військовий оглядач німецького видання Bild Юліан Ріпке стверджує, що на початку травня ворог атакував позиції Сил оборони у двох місцях на півночі регіону.

Загалом експерти зазначають, що РФ захопила під час весняного наступу більше територій, ніж Україна звільнила під час контрнаступу 2023 року. ISW спрогнозував, як далеко просунеться наступ РФ влітку і коли слід очікувати на контрнаступ ЗСУ.

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.