Церковне свято 15 вересня: пам’ять великомученика Микити Готфського

Вечір 8 лютого 2024 року став переломним для політичного ландшафту України. За пів години до цього президент Володимир Зеленський відзначав зустріч із генералом Русланом Залужним, щиро подякувавши йому за його вагому роль у житті країни. Саме тоді Зеленський вручив Залужному високе звання Героя України, визнавши його бездоганну військову мужність та відданість державі.

Проте, відомо, що після цього відбулася радикальна зміна в уряді. Новим головнокомандувачем Збройних Сил України було призначено Олександра Сирського, а головком став антиципований звільнений генерал Залужний. Зустріч між Зеленським та Залужним стала не лише подякою, але й прощанням.

Коріння суперечок між президентом та головнокомандувачем України можна відшукати ще у листопаді 2023 року, коли напруженість відносин сягнула свого піку, проте тодішні плани щодо відставки так і не були втілені в життя. Проте, 29 січня 2024 року Зеленський закликав Залужного на зустріч та оголосив про свій намір його звільнити. Хоча указ про відставку не був підписаний в той час, це стало реальністю 8 лютого.

Перед тим, як піти, Залужний встиг опублікувати свою програмну колонку на CNN, в якій виклав своє бачення війни та наміри щодо реформ в армії на наступні півроку. Розмови про відставку Залужного, який на той момент мав вищий рейтинг підтримки населення, викликали значні турбулентності в суспільстві останні місяці. Як в Україні, так і на Заході оглядачі та експерти відзначали загострення кризи довіри між військовим та політичним керівництвом країни.

Залужний, кар'єрний військовий з понад 20-річним досвідом, отримав визнання як у власній країні, так і на міжнародній арені. Саме під його керівництвом українська армія відстояла свою незалежність від російської агресії, запобігши повному розгортанню військових дій. Журнал New Yorker навіть твердить, що Залужний зумів приховувати військові підготовки навіть від Володимира Зеленського та американських партнерів Києва, переконаний, що будь-яка інформація може стати загрозою, яка спричинить недооцінку загрози з боку президента або втручання союзників.

Українське суспільство та міжнародна громадськість високо оцінювали внесок генерала Руслана Залужного у військові операції, що стали важливими для України в боротьбі з російською агресією. Західні колеги дивувалися його стратегічним мисленням та ефективністю дій, а в мережі з радістю поширювалися фотоколажі та меми, які віддавали належне за видимі перемоги, досягнуті під керівництвом Залужного. Його успіхи, зокрема поразка росіян під Києвом, потоплення крейсера "Москва", а також звільнення Херсона і Харківської області восени 2022 року, стали символом надії та віри в перемогу.

Проте, з часом обстановка змінилася, і Україна зіткнулася з труднощами на фронті. Очікуваний контрнаступ, який обіцяла українська влада, не приніс очікуваних результатів. У листопаді 2023 року в британському виданні The Economist вийшла стаття та інтерв’ю Залужного, в яких він визнав, що стратегія, розрахована на виснаження росіян, виявилася неефективною. Він вперше визнав, що Україна повинна переглянути свої підходи та звернутися до західних партнерів не лише за підтримкою, але й за технологічною допомогою та радою у веденні війни.

Ці висловлені погляди стали причиною початку розмов про можливу відставку Залужного та його конфлікт з президентом Володимиром Зеленським. Сперечання між ними поглиблювалися, особливо після відмови Зеленського підписати законопроєкт щодо посилення мобілізації. Це викликало хвилю обурення в суспільстві та підтримку Залужного.

Останнім видимим протистоянням стала публікація колонки головкома в американському виданні CNN, в якій він висловив своє бачення війни та змін у військах, а також висловив критику стосовно нездатності держави забезпечити ефективну мобілізацію та роботу оборонної промисловості.

Ці події інтригували громадськість і політичний світ, роблячи майбутнє Залужного не лише питанням його військової кар'єри, але й можливої участі у політичному житті країни як конкурента президенту Зеленському.

Політична сцена України бурхлива і напружена, особливо в контексті можливої відставки головнокомандувача Збройних Сил, генерала Валерія Залужного. Раніше висловлювалися обгрунтовані опаски щодо можливих наслідків цього кроку для президента Володимира Зеленського. Політологи наголошували, що такий крок може зробити Залужного сильним політичним конкурентом для Зеленського, адже підтримка та довіра до нього серед українців були надзвичайно високими.

За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, довіра до Залужного виявилася на дуже високому рівні – 88% українців вірили в його здатність керувати Збройними Силами. Цей показник перевищував навіть рівень довіри до самого президента Зеленського, що став важливим фактором при оцінці політичної ситуації.

Проте, необхідно врахувати, що довіра до Зеленського значно знизилася протягом минулого року. Якщо у грудні 2022 року йому довіряли 84% українців, то наприкінці 2023 цей показник впав до 62%. Це свідчить про загострення негативного ставлення частини суспільства до дій та рішень президента.

Варто зазначити, що значна частина українців, а саме 72%, відмовляється від ідеї заміни Залужного на іншого генерала. Це свідчить про високий рівень підтримки та довіри до головнокомандувача ЗСУ в українському суспільстві. Така реакція може бути зумовлена його успішним керівництвом армією в умовах війни, а також загальною популярністю серед населення.

Отже, можлива відставка Залужного має потенціал спричинити значні політичні розлади та реакцію суспільства, що потребує уважного аналізу та обговорення з боку політичних лідерів та експертів.

У висновках можна зазначити наступне:

• Відставка головнокомандувача Збройних Сил України, генерала Валерія Залужного, може мати серйозні політичні наслідки для президента Володимира Зеленського, оскільки цей крок може створити сильного політичного конкурента.

• Довіра до Залужного серед українського населення є дуже високою, що підкреслює його значущість у військових справах та загальну підтримку в суспільстві.

• Зниження рівня довіри до президента Зеленського свідчить про загострення негативного ставлення до його політичних дій та рішень серед частини українського населення.

• Велика частина українського суспільства виступає проти заміни Залужного на іншого генерала, що свідчить про його високий статус та популярність серед населення.

• Враховуючи ці фактори, можна визначити важливість ретельного аналізу та обговорення можливих наслідків відставки Залужного з боку політичних лідерів та експертів з метою збереження стабільності та ефективного керівництва в країні.

Справжня принцеса Закарпаття: успіхи колишнього сільського депутата Миколи Греченюка у державних тендерах

У 2015 році, коли Микола Греченюк займав посаду депутата сільської ради від Партії регіонів, його родичі та близькі особи отримали щонайменше чотири земельні ділянки в Підвиноградові. Це стало можливим завдяки рішенню сільської ради, яке надало їм право на безкоштовне земельне володіння, яке гарантується українською Конституцією. Отримали ділянки: Беатриса Миколаївна Греченюк (дочка), Михайло Васильович Греченюк (брат), Михайло Михайлович Крайнер (пресумований водій Греченюка), та Маріанна Олександрівна Крайнер (дружина пресумованого водія Греченюка). Судові процеси щодо виділення цих ділянок тривали аж до 2021 року, але в результаті вказані особи вдало захистили свої права на землю. Сам Микола Греченюк володіє у Підвиноградові чотирма земельними ділянками та будинком, тоді як його донька Беатриса володіє трема ділянками та власним маєтком. Окрім того, крім свого ФОПу, Микола Греченюк також є засновником ТОВ "Лігаспецбуд", якому дуже пощастило з отриманням державних тендерів. Згідно з даними з "Прозоро", ця компанія брала участь принаймні в 124 конкурсах і виграла угоди на суму приблизно 370 мільйонів гривень. Хоча ці суми не є дуже великими у порівнянні з іншими учасниками "тендерних воріт", це не заважає Беатрисі Греченюк насолоджуватись розкішним життям з марками Hermes, автомобілем Porsche, та поїздками в Париж, Дубай, на Сардинію, і гірські курорти. Все це вона показує у своєму Instagram, не відстаючи від своїх подруг, серед яких сестра розкрадача армійських запасів Романа Гринкевича – Ольга, та колишня дружина народного депутата від "Слуги народу" Миколи Тищенка – Алла Барановська. Чоловіком Беатриси є не менш відома особистість – Андрій Петьовка, син народного депутата Василя Петьовки, який є двоюрідним братом іншого народного депутата Івана Балоги. Попри їхню неприязнь до Балоги, обидві родини активно керують своїм краєм. У 2008 році Мукачівська міська рада передала в оренду компанії, яка належить дружині Петьовки, найвідоміший замок Закарпаття – "Паланок". Ймовірно, що Беатриса Греченюк може мати в ньому свої покої, як справжня принцеса. На своїй сторінці в Instagram дочка Греченюка також зазначає, що є дизайнером інтер'єрів. Вона демонструє підписникам свій дім, дизайн якого, як вона стверджує, створила сама. Одним з бізнесів Беатриси є ресторан "Darlin’ restobar" у Мукачевому, де у меню представлені розкішні страви, такі як Філе міньйон з фуа-гра та дорогі вина.

У 2015 році, коли Андрій Петьовка, чоловік Беатриси, був ще активним учасником політичного життя та невдало балотувався від партії "Рідне Закарпаття" у Мукачевому, родина Петьовків опинилась у центрі уваги через його звернення за перепусткою для сина Андрія на виїзд за кордон. У контексті російсько-української війни, нардеп Василь Петьовка, батько Андрія, звернувся до керівництва Закарпатської обласної військової адміністрації з проханням про перепустку на 3 місяці для сина. Виявляється, це звільнення для виїзду було обґрунтоване Андрієм Петьовкою як волонтерська місія від Благодійного фонду "Наша паляниця". В списку осіб, для яких було подано запит на дозвіл, також був і Микола Греченюк, сват нардепа. Національне агентство з питань запобігання корупції реагувало на це складаючи адмінпротокол, але після відкриття фактів про повернення сина та свата з волонтерською місією, претензії до Петьовких зняли. Проте, у липні 2022 року, коли діяли вже надані перепустки, Беатриса Греченюк народила дочку, що може призвести до припущень, що запити на виїзд за кордон були не пов'язані з волонтерством, а з родинними подіями. Проте, в вересні 2023 року, виходячи з Instagram, можна побачити, що Беатриса відправилась у розкішну подорож до Італії, що може викликати питання про джерело її доходів. З огляду на те, що Закарпатська область лідирує серед областей України з поставок незадекларованих товарів, можна поставити питання про можливість фінансування цих подорожей через контрабанду.

• Родина Петьовких та Греченюків, які є відомими фігурами на Закарпатті, знаходиться під увагою громадськості через різні скандальні події, зокрема, щодо отримання перепусток на виїзд за кордон.

• Використання волонтерства як офіційного приводу для виїзду за кордон може бути спробою уникнути санкцій або викликає питання щодо справжніх мотивів подорожі.

• Розкішні подорожі та розкішне життя, яке демонструється у соціальних мережах, викликають питання про джерела фінансування, особливо з огляду на проблему контрабанди на Закарпатті.

• Діяльність родин Петьовких та Греченюків створює враження корупційних схем або недостатньо прозорих практик, що піддаються суспільному контролю та можуть потребувати додаткового розслідування з боку відповідних органів.

Міський голова Вишгорода Олексій Момот та директор підрядної організації опинилися під підозрою у заволодінні бюджетними коштами. Офіс генерального прокурора повідомив, що у межах кримінального провадження перевіряються факти розтрати понад 6 мільйонів гривень, які могли бути виведені через фіктивні роботи та завищену вартість закупленої техніки. Йдеться про контракти на постачання двох екскаваторів-навантажувачів, які міська рада придбала на початку повномасштабної війни для добровольчого формування. Згідно зі слідством, техніку закупили через підприємство, яке не мало необхідних ресурсів для виконання цього контракту, а вартість екскаваторів була штучно завищена, що дозволило зловживати державними коштами.

Ця ситуація викликає занепокоєння, оскільки йдеться про фінансові ресурси, які повинні були використовуватись на підтримку обороноздатності країни в умовах війни. За інформацією прокуратури, внаслідок таких дій бюджет міста поніс серйозні фінансові втрати, а також зниження ефективності витрат, що вкрай важливо в умовах кризових ситуацій.

Ще один епізод стосується оплати 5 млн грн за роботи з днопоглиблення водойми у Вишгороді. Підрядник нібито не виконав ці роботи, однак мер підписав акти приймання та ініціював виплату.

Олексію Момоту інкримінують заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 ККУ). Сам Момот у коментарях заперечив звинувачення, назвавши справу «політичним замовленням». Він стверджує, що закупівлі та роботи були законними, а всі акти — підписані підрядниками та службами нагляду.

Олексій Момот очолює Вишгород із 2015 року. У 2016 він уже потрапляв у гучний скандал — тоді його затримала СБУ за підозрою у вимаганні 1 млн євро хабаря. Суд відсторонив його, але згодом він повернувся до виконання обов’язків. У 2020 році Момот знову переміг на виборах, балотуючись від партії «За майбутнє».

Тепер мер знову опинився в центрі корупційного скандалу, який може завершитися кримінальною відповідальністю та втратою посади.