Фіцо заявив, що має “моральне право” перекрити газ для України

Залізничний районний суд Львова ухвалив вирок у кримінальній справі щодо 19-річної мешканки міста, яку визнали винною у вбивстві свого 27-річного хлопця. Трагедія сталася у жовтні 2024 року в орендованій квартирі, де пара тимчасово проживала разом. Подія набула широкого розголосу через вік фігурантів та обставини, що передували злочину.

Під час судового розгляду було встановлено, що між молодими людьми виник конфлікт, який швидко переріс у гостре протистояння. За матеріалами слідства, сварка мала побутовий характер, однак емоційна напруга та відсутність контролю над ситуацією призвели до фатальних наслідків. Правоохоронці з’ясували, що після інциденту обвинувачена не змогла надати допомогу потерпілому, внаслідок чого чоловік помер на місці.

Експертиза встановила, що потерпілий отримав 65 колото-різаних ран на голові, шиї, тулубі, грудній клітці та руках. Внаслідок таких травм чоловік помер на місці. Після цього нападниця ще завдала один удар ножем у живіт та намагалася приховати сліди злочину — викинула з вікна ніж, закривавлений одяг та ковдру, а також сфотографувала тіло загиблого на телефон і викликала таксі для втечі.

Тіло чоловіка знайшов орендодавець, який спав у сусідній кімнаті, та одразу викликав поліцію. Жінку затримали у Стрию, після чого її доставили до Львова для слідчих дій.

Суд визнав львів’янку винною у вбивстві з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 ККУ) та призначив покарання у вигляді 13 років ув’язнення. Вирок був оголошений 27 січня і ще може бути оскаржений у вищих інстанціях.

У свої 70 років покинув нас колишній асистент тренера збірної України з футболу, Леонід Ткаченко. Він залишив невмирущий слід у історії національної команди, працюючи в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році. Під керівництвом Віктора Прокопенка і разом з Миколою Павловим він допомагав команді в одному з матчів проти Білорусі.

Леонід Ткаченко почав свій шлях у футболі як гравець харківського "Металіста", а потім звернув увагу до тренерської сфери. Спочатку він був асистентом у Євгена Лемешка, а згодом сам очолив команду. Після цього періоду його тренерська кар'єра продовжилася в Росії, де він отримав громадянство країни.

Трагічно, Леонід Ткаченко помер у місті Калінінград, залишивши своїм колегам та футбольній спільноті пам'ять про відданість і внесок у розвиток українського футболу.

У висновках статті висловлено сум і вдячність за великий внесок Леоніда Ткаченка у розвиток українського футболу. На 70 році свого життя він покинув цей світ, залишивши невеличкий, але важливий слід у історії національної збірної. Робота Ткаченка в тренерському штабі "жовто-синіх" у 1992 році та його подальші досягнення у російському футболі свідчать про його відданість грі та професійний досвід.

Трагічна втрата Леоніда Ткаченка залишає пустоту в серцях футбольної спільноти та викликає сум у вболівальників. Його незабутній внесок в історію українського футболу залишиться в пам'яті та вдячності тих, хто йому співпрацював та захоплювався його працею.