Індексація пенсій в Україні у 2025 році: що чекає на пенсіонерів

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

“Довго й ефективно обороняти місто надзвичайно важко через складнощі ландшафту. Коли дійдуть до траси, то штурм міста буде швидшим за зачистку Суджі. Ворог перейшов трасу Вугледар-Мар’їнка і закріпився на наших колишніх позиціях. Падіння Селидового загрожує насамперед обороні міста Курахове, яке мало би прикриватися саме з висот із напрямку Селидового, і це угруповання мало би бути відсіченим досить великим водосховищем”, – пише Ворошнов.

Також, за його оцінкою, є загроза напівоточення угруповання у Вугледарі, якщо РФ вдасться захопити низку важливих об’єктів уздовж траси Вугледар-Мар’їнка.

Фактично Ворошнов підтверджує, що наступ РФ на покровському напрямку, який наразі йде більше не на захід, у бік Мирнограда, а на південний захід, глобально в напрямку Врем’ївського виступу, має на меті обійти із заходу другу лінію української оборони на всьому донецькому фронті від Очеретиного до Вугледара.

У мережі вже тривалий час циркулюють скріншоти коментарів, у яких актор Андрій Федінчик звинувачував свою колишню дружину, акторку Наталку Денисенко, у романі з чоловіком на ім’я Юрій. За словами Федінчика, ці події нібито відбувалися в той час, коли він перебував на фронті, захищаючи країну. Чутки про ці звинувачення швидко поширилися в інтернеті, привертаючи увагу численних шанувальників і медіа. Проте чи є в цих звинуваченнях правда, і що стоїть за емоційними публікаціями колишнього чоловіка акторки?

Не так давно в ефірі програми «ТУР Зірками» на Люкс ФМ ведуча Наталія Тур вирішила напряму запитати Наталку Денисенко про ці скандальні коментарі та звинувачення. Ведуча запитала акторку, що вона думає про ці чутки і чому вона вирішила видалити коментарі, які стали об'єктом великої уваги. Наталка відповіла досить спокійно, наголосивши на тому, що ситуація є особистою і вона не бажає виносити подібні питання на публіку.

Денисенко зазначила, що вдячна Андрію за їхні стосунки і розуміє його емоції. За її словами, розлучення досі болюче: «Ми вже пів року як розлучені, і це досі болючий процес. Люди думають, що якщо жінка подає на розлучення, їй не боляче. Але це не так. Іноді його накриває, я розумію».

Акторка також пояснила, хто такий Юрій. За її словами, це близький друг та модель ювелірного бренду UNA, який вона заснувала. Денисенко пообіцяла, що фото з ним у рекламній кампанії неабияк заінтригують публіку.

Щодо романів вона сказала прямо: «Про особисті стосунки говоритиму лише тоді, коли на руці з’явиться овальний діамант. Усе інше не повинно нікого обходити. Я дуже яскрава особистість, тригер для багатьох. Усім цікаво: а з ким же Наталка Денисенко спить? Стільки романів, скільки приписують мені, не приписують жодній іншій актрисі».

Таким чином акторка спростувала чутки про романтичний зв’язок із Юрієм і підкреслила, що її життя після розлучення з Федінчиком — це насамперед особистий простір, який вона не готова перетворювати на серіал для публіки.

Уночі перед четвергом, російські війська нанесли напад на Харків, випустивши 15 безпілотників, що призвело до трагічних наслідків. Глава Харківської обласної державної адміністрації, Олег Синєгубов, повідомив про пошкодження житлових будинків та загибель щонайменше чотирьох людей, а ще 12 отримали поранення. Найбільше постраждав Новобаварський район, де був пошкоджений багатоквартирний будинок, а під завалами загинула 69-річна жінка. Силами ДСНС намагалися врятувати постраждалих, проте російські війська нанесли повторний удар, внаслідок чого загинули три рятувальники, а ще шість осіб отримали поранення. Крім того, у іншому районі міста, будинок із балконами верхніх поверхів частково зруйновано внаслідок влучання дрону. Салтівський район також потрапив під обстріл, а в Лозові пошкоджена цивільна інфраструктура, згоріли п'ять автівок. Атака також охопила інші міста Харківської області, зокрема Чугуївський район, де, на щастя, постраждалих не зафіксовано.

У результаті російської атаки на Харків та інші міста Харківської області сталося значне руйнування житлових будівель, інфраструктури та втрата життів людей. Постраждали десятки мирних мешканців, серед яких є загиблі і поранені. Такі події є ще одним прикладом безжалісної агресії Російської Федерації проти України та її народу. Загальновідомо, що ці напади мають за мету налякати та пригнобити українське населення, проте вони лише зміцнюють внутрішню та міжнародну підтримку України у боротьбі за свою незалежність та територіальну цілісність. Насамкінець, подібні атаки підкреслюють необхідність подальшої міжнародної співпраці та об'єднання у зусиллях для протидії агресії та забезпечення миру та стабільності в регіоні.

На тлі гучних інформаційних повідомлень про гуманітарну допомогу з боку Азербайджану та символічне перетворення автозаправних комплексів SOCAR на «пункти незламності» формується позитивний публічний образ компанії, що активно підтримує Україну в умовах війни. Водночас за межами широкого медійного фокусу розгортається інший процес, значно менш помітний, але не менш важливий з точки зору державних інтересів. Йдеться про діяльність компанії «Торговий дім Сокар Україна» у сфері великих державних закупівель, які потребують уважного аналізу з позицій економіки, етики та безпеки.

Офіційно компанія позиціонує себе як надійний партнер держави, здатний стабільно забезпечувати постачання пального та інших ресурсів у критичний для країни період. Проте умови окремих контрактів, обсяги фінансування та обмежена конкуренція в тендерах викликають запитання щодо реальної вигоди для бюджету. У деяких випадках вартість закупівель виглядає завищеною порівняно з ринковими пропозиціями, а самі процедури — надмірно закритими для альтернативних постачальників.

Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.