Кабмін зменшує штат: скорочення торкнулося шести органів виконавчої влади

Андрій Наумов, колишній генерал Служби безпеки України, знову опинився під обстрілом кримінальних обвинувачень від Державного бюро розслідувань України (ДБР). Це звинувачення стало новим етапом у вже складній юридичній драмі, яка оточує колишнього високопосадовця.

Деталі цієї кримінальної справи ще не повністю відомі, однак вони вже викликали значний інтерес серед громадськості та експертного середовища. Андрій Наумов відомий своєю ролью в українських правоохоронних органах і раніше залучався до судових процесів, які відображають складну динаміку сучасної політичної і правової ситуації в Україні.

Державне бюро розслідувань продовжує розслідування цієї справи, і реакція громадськості на нові обвинувачення відіграє важливу роль у формуванні майбутнього юридичного контексту. Українська суспільність і правова система ставлять перед собою важливі завдання з метою забезпечення справедливості та законності у всіх аспектах.

Він звинувачується у підробці офіційних документів з метою уникнення кримінальної відповідальності в Сербії, де він перебуває на даний момент.

У червні 2022 року його затримали на кордоні Сербії та Македонії з великими сумами грошей і двома смарагдами.

За версією ДБР і сербського слідства, кошти були вкрадені в Україні, але щоб виправдати їхнє походження, Наумов підробив документи про нібито позику між його батьком і третьою особою. Ці документи передані сербському суду.

Нагадаємо, що Наумов був засуджений до року ув’язнення в Сербії, але в грудні вже вийшов на свободу.

У Харківській області набирає обертів гучна історія, яка привернула увагу громадськості та експертів у сфері права. Йдеться про низку судових процесів навколо компанії, пов’язаної з родичами прокурора області Аміла Омарова, що породжує питання про можливий конфлікт інтересів та ризики зловживань у системі оподаткування.

У фокусі цієї ситуації опинилася адміністративна справа №520/18479/25, яку розглядав Харківський окружний адміністративний суд. Позивачем у процесі виступило ТОВ «Фірма Хазар ЛТД», яке оскаржувало дії Головного управління ДПС у Харківській області. Компанія наполягала на неправомірності рішень податкового органу та вимагала визнати їх такими, що суперечать законодавству.

Компанія «Хазар ЛТД», яку пов’язують із дядьком прокурора Харківської області, пояснила втрату документації наслідками російських обстрілів 6 березня 2022 року. За версією позивача, внаслідок ракетного удару виникла пожежа та були зруйновані приміщення на вулиці Академіка Проскури, 1, де зберігалися документи.

Податкова служба 5 лютого 2025 року відмовила у врахуванні повідомлення про втрату документів, аргументуючи це відсутністю технічного звіту про обстеження пошкодженого приміщення або витягу з Реєстру будівельної діяльності. Саме ці документи, на думку ДПС, мали б підтвердити факт руйнування та пожежі. Водночас суд дійшов висновку, що така позиція податкової є незаконною.

Посилаючись на підпункт 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, суд зазначив, що чинне законодавство не встановлює обов’язкового переліку документів, якими саме має підтверджуватися втрата первинної документації внаслідок бойових дій. Зокрема, норма не вимагає обов’язкового подання технічного звіту чи витягу з будівельного реєстру.

Водночас ця історія викликає низку запитань. За інформацією з податкових органів, компанія фактично не надала жодних первинних документів, а відновити їх нібито не змогла. Через це проведення зустрічних перевірок стало неможливим. За таких умов підприємство могло задекларувати значні обсяги доходів і претендувати на відшкодування податку на додану вартість.

За попередніми оцінками, йдеться про можливе нарахування близько 8 мільйонів гривень ПДВ. Критики вбачають у цій ситуації ризики ухилення від сплати податків, які стали можливими завдяки родинним зв’язкам із керівником прокуратури області та сприятливим судовим рішенням.

Наразі на рішення Харківського окружного адміністративного суду подано апеляційну скаргу. Подальший розгляд справи може стати показовим прикладом того, чи здатна судова система неупереджено реагувати на ситуації, де переплітаються бізнес-інтереси, війна та впливові родинні зв’язки.