Кандидат у президенти Румунії Келін Джорджеску закликав до анексії українських територій

Сюрстремінг — одна з найвідоміших і водночас найсуперечливіших страв скандинавської кухні, яка давно стала частиною культурної ідентичності Швеції. Йдеться про ферментований балтійський оселедець, що кілька місяців дозріває в спеціальних бочках, поступово змінюючи свою структуру, смак і аромат. Попри численні жарти та репутацію продукту з «найсильнішим запахом у світі», для самих шведів сюрстремінг — не екзотика, а повноцінна гастрономічна традиція, пов’язана з літніми святами та родинними зібраннями.

Щороку наприкінці літа, зазвичай у серпні, у Швеції стартує так звана прем’єра сюрстремінгу. Саме в цей період ферментований оселедець офіційно з’являється у продажу, а поціновувачі з нетерпінням чекають нагоди скуштувати нову партію. Для багатьох шведських родин це окрема подія, яка супроводжується традиційною подачею, спілкуванням і дотриманням усталених ритуалів.

Відкрити банку з сюрстремінгом можна кількома способами, аби уникнути неприємностей. Наприклад, проколоти дно банки під водою, що зменшить бризки і поширення запаху. Рекомендується робити це на свіжому повітрі, мати рукавички та підтримку друзів, а також відкрити банку з гумором.

Як їсти сюрстремінг? У Швеції існують різні способи дегустації. Найпопулярніший — на хлібцях або хрусткому хлібі з маслом, картоплею, червоною цибулею та сметаною чи йогуртом. Також його можна їсти як оселедець: з картоплею, цибулею, твердим сиром і келихом пива. Важливо насолоджуватися ритуалом і атмосферою, адже сюрстремінг — це не просто їжа, а досвід.

Сюрстремінг вчить, що запах не завжди дорівнює смаку, а кулінарна культура — це не лише традиційні страви. Правильне відкриття банки, компанія друзів та свіже повітря допомагають перетворити цю екзотичну рибу на справжню гастрономічну пригоду.

Українська гімнастка та олімпійська призерка Ганна Різатдінова поділилася особистими переживаннями щодо виховання свого сина Романа. Вона зізналася, що після розлучення весь тягар відповідальності за дитину ляг на її плечі, оскільки в Києві не має близьких родичів, на яких можна було б покластися. У програмі «Ближче до зірок» спортсменка розповіла, що головною опорою в повсякденному житті для неї стала няня Валентина, яку вона називає майже членом родини. Саме Валентина допомагає доглядати за Романом, якому вже скоро виповниться вісім років, супроводжує його в навчанні та розвиває його інтереси, дозволяючи Ганні поєднувати материнство із професійними обов’язками.

Ганна підкреслила, що бути одночасно мамою, професійною спортсменкою та медійною особистістю вимагає неабиякої організації та внутрішньої сили. Вона намагається щодня присвячувати час сину, підтримувати його емоційний стан та заохочувати до нових досягнень. Спортсменка відзначає, що роль няньки у житті дитини не обмежується доглядом — це справжня підтримка та партнерство, завдяки якому можна впевнено будувати баланс між особистим життям і роботою.

«Наша неймовірна Валя — це Ромина вихователька. Після початку повномасштабного вторгнення садочок припинив своє існування, а Валя залишилася з нами, а ми — з нею. Для мене це безцінна людина, тому що я одна з Ромою. У Києві в мене немає жодного родича. Навіть залишити дитину — це проблема», — зізналася Ганна.

Попри щільний графік, спортсменка намагається знайти баланс між кар’єрою і материнством. Вона запровадила традицію — «день мами та сина» щонеділі. У цей день вони разом планують дозвілля, ходять у кіно, їдять улюблену полуницю в шоколаді чи піцу.

«Ми ходимо на карате, теніс, танці й англійську. У Роми все розписано. Він завжди питає: “Куди підемо?”. У нас є своя програма — кіно, полуниця, піца. Все тримається на мені», — розповіла спортсменка.