Ковалі, шевці, руді й лисі: звідки беруться українські прізвища

Щоб я міг підготувати розширений текст із заголовком у першому абзаці та у потрібному стилі, надішліть, будь ласка, повний фрагмент, що має стати основою.

Фактичні результати виявилися шокуючими: замість десятків тисяч тонн поставлено лише 1 519,4 тонни — менше 5% запланованого. Реального графіка постачання не існувало, натомість постачальник подавав формальні файли, покликані лише створити видимість виконання зобов’язань.

Аналіз «Теплосфери ЮА» свідчить про ознаки фіктивності. Компанія була створена незадовго до укладення угоди, не має зареєстрованих виробничих потужностей і персоналу. Керівник та власник фірми, Ігор Качмар, раніше контролював іншу структуру — ТОВ «Енерго Ресурс Груп», яка так само фігурувала у схемах недопостачання вугілля та отримувала від «Центренерго» сотні мільйонів гривень авансів.

Як саме схема стала можливою? У матеріалах справи йдеться про змову між колишньою міністеркою енергетики Світланою Гринчук, генеральним директором «Центренерго» Євгенієм Гаркавим та представниками «Теплосфери ЮА». За даними слідства, ексміністерка забезпечувала політичне прикриття, тоді як керівництво «Центренерго» займалося технічною реалізацією схеми, усвідомлюючи фіктивність контрагента.

Це не перший випадок, коли державне підприємство опиняється в центрі корупційного скандалу. У листопаді 2023 року «Центренерго» уклало два договори з ТОВ «Енерго Ресурс Груп» на постачання вугілля на суму до 1,55 млрд грн. На виконання цих угод компанія отримала 1 066 945 367 грн, з яких 930,4 млн грн становили авансові платежі — при тому, що фактичні поставки були далекими від умов контрактів.

Поступове розкриття цих схем демонструє системний характер корупції, що пронизує стратегічну галузь — енергетику. Поки держава змушена мобілізувати ресурси для проходження зими, сотні мільйонів відводяться через фіктивні договори та підставні компанії, що виводить проблему далеко за межі окремих посадовців і ставить під питання ефективність управління державними енергетичними активами.

Львівська область опинилася на верхівці антирейтингу серед українських регіонів за кількома ключовими показниками соціально-економічного розвитку. Зокрема, високий рівень безробіття, зростання цін на житлово-комунальні послуги та недосконала інфраструктура створюють складні умови для життя місцевих жителів. Такі негативні тенденції впливають не лише на добробут громадян, а й на привабливість області для інвестицій.

Експерти відзначають, що одна з причин низьких показників – недостатнє фінансування соціальних програм та слабка підтримка малого та середнього бізнесу. Багато підприємців стикаються з бюрократичними перепонами та нестачею кваліфікованих кадрів, що стримує розвиток локальної економіки. Крім того, відтік молоді до великих міст або за кордон поглиблює проблему демографічної кризи.

За даними агентства, у 2025 році перше місце посіла Львівська область, де зафіксовано найбільшу кількість осіб, внесених до Реєстру. На другому місці — Вінницька область, а Київ замкнув трійку «лідерів». Також серед регіонів із високим рівнем виявлених корупційних порушень — Одеська, Дніпропетровська та Чернівецька області.

Внесення особи до Реєстру корупціонерів означає, що вона була визнана винною судом або отримала дисциплінарне стягнення за дії, пов’язані з корупцією. Це може бути як хабар, так і зловживання службовим становищем, недостовірне декларування чи конфлікт інтересів.

Такі дані не лише формують загальнонаціональну статистику, а й впливають на майбутнє самої особи: внесення до Реєстру унеможливлює зайняття певних посад у державному секторі та унеможливлює повторний вступ на державну службу.

За словами експертів, перше місце Львівської області у цьому рейтингу може свідчити не лише про рівень корупції, а й про активну роботу правоохоронців і місцевих антикорупційних структур, які фіксують і доводять такі справи до суду.

Разом з тим, показник залишається тривожним сигналом щодо системних проблем у публічному секторі регіону.

На покровському напрямку тривають запеклі бої, оскільки російські війська намагаються взяти місто у «клешні», концентруючи значне угруповання та застосовуючи тактику дрібних штурмових груп. Старший сержант взводу безпілотної авіаційної комплектації бригадної розвідки 42-ї окремої механізованої бригади, відомий за позивним Рон, розповів у ефірі каналу «Ми — Україна», що противник намагається виснажувати українську оборону невеликими хвилями атак, що дозволяє йому зберігати бойовий потенціал і поступово просуватися вперед.

За його словами, у районі Покровська сконцентровано близько 170 тисяч російських військових. Такі ж оцінки чисельності сил РФ нещодавно озвучував і президент України Володимир Зеленський, підкреслюючи критичну напруженість на цьому напрямку. Міжнародні інформаційні агентства також відзначають активні бойові дії та намагання російських військ прорвати оборону міста через повторювані атаки дрібними підрозділами, що створює безперервний тиск на українських захисників.

Українська розвідка ГУР заявила про проведення спецоперації в місті: після висадки підрозділи зайняли визначені рубежі та ведуть важкі бої. У відкритих джерелах публікувалися фото/відео з керівником ГУР Кирилом Будановим у Покровську. Водночас на напрямку тривають дії малих груп ворога, які намагаються просочуватися в міську забудову.

Росіяни заявляють про «оточення» українських підрозділів і закликають їх здаватися; українська сторона підтверджує надважку обстановку, але повідомляє про контрдїї і відсутність повного кільця. Ситуація змінна; карти і зведення вказують на спроби РФ замкнути клини довкола ключових кварталів та шляхів постачання.

Контекст. Протягом осені РФ нарощує тиск на Покровськ, комбінуючи удари артилерією/авіацією з «пакетами» малих штурмових груп. Така тактика має на меті розмивання оборони, розвідку боєм і поступове зайняття позицій у промислових/спальних районах. За оцінками західних і українських джерел, саме масштаб концентрації сил і логістичне значення міста визначають жорсткість боїв.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Пайфер зазначив, що Ющенко активно підтримував отримання Плану дій щодо членства в НАТО і був налаштований на поглиблення співпраці з Альянсом. Однак, тодішній прем’єр Янукович виступав проти цього кроку, що стало ключовою причиною відмови від подальших переговорів. На той момент, за словами Пайфера, Росія не проявляла такого активного опору, як це сталося у 2008 році під час Бухарестського саміту НАТО, де Україні знову було відмовлено у членстві.

Ранні кроки України до НАТО

Після проголошення незалежності Україна одразу взяла курс на зближення з НАТО. У 1992 році перший президент Леонід Кравчук відвідав штаб-квартиру НАТО у Брюсселі, а у 1994 році Україна першою серед пострадянських держав підписала угоду в рамках ініціативи “Партнерство заради миру”. Проте політичні розбіжності і зміна пріоритетів української влади стали перешкодою для швидшого інтеграційного процесу.

Сучасні перспективи вступу України до Альянсу

На тлі війни з Росією Україна відновила процес зближення з НАТО, подавши заявку на вступ 30 вересня 2022 року. На зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте президент Володимир Зеленський висловив надію, що Україна стане 33-м членом Альянсу. Водночас, за інформацією Politico, сім країн-членів НАТО висловили побоювання щодо вступу України, зокрема через ризики ескалації конфлікту з Росією.

Як зазначає FT, можливим компромісом може стати підхід, подібний до “західнонімецької моделі”. Такий варіант дозволив би Україні стати частиною НАТО, незважаючи на тимчасову окупацію частини її територій Росією.