Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.
Сирський – новий український головнокомандувач. Його незавидне завдання – перемогти більшу за чисельністю російську армію. Через два з половиною роки після повномасштабного наступу Володимира Путіна він визнає, що росіяни набагато краще забезпечені ресурсами. У них більше всього: танків, бойових машин піхоти, солдатів. За словами Сирського, їхні початкові 100-тисячні сили зросли до 520 000, а до кінця 2024 року їхня чисельність має досягти 690 000 чоловік.
“Що стосується техніки, то тут співвідношення 1:2 або 1:3 на їхню користь”, – сказав він. З 2022 року кількість російських танків “подвоїлася” – з 1 700 до 3 500. Артилерійські системи потроїлися, а бронетранспортери зросли з 4 500 до 8 900. “Противник має значну перевагу у силах і засобах, – сказав пан Сирський.
“Тому для нас питання постачання, питання якості дійсно стоїть на першому плані”.
Саме ця перевага в людях і техніці пояснює останні події на полі бою. З минулої осені Збройні сили України неухильно відступають.
Одним з перших кроків Сирського, коли він прийшов на посаду в лютому 2024 року, замінивши Валерія Залужного, був наказ про виведення своїх військ зі міста Авдіївка. Відступ збігся з шестимісячною перервою у постачанні зброї з боку США.
Нещодавно постачання було відновлене. Однак росіяни все ще захоплюють поля і села на сході Донбасу, використовуючи авіабомби щоб прокласти собі шлях вперед. Вони захопили територію на північний захід від Авдіївки, в напрямку міста Покровськ, і взяли в облогу Часів Яр. У травні російські війська відкрили новий фронт у Харківській області, штурмуючи місто Вовчанськ. Україна очікувала цієї атаки.
В ексклюзивному інтерв’ю Guardian, своєму першому інтерв’ю іноземній газеті в якості головнокомандувача, Сирський визнав, що ситуація була “дуже складною”. “Російський агресор атакує наші позиції на багатьох напрямках, – сказав він. Чи можна зупинити просування Росії? Так, звичайно. Насамперед, це залежить від наших мужніх солдатів, наших офіцерів”, – сказав він. За його словами, досить часто “стійкі та героїчні” українські підрозділи перемагали більші ворожі угрупування.
Як приклад, він навів останню спробу Росії захопити Харків та сусідню Сумську область.
“Вона провалилася”, – сказав пан Сирський. Бої тривають, але, за його словами, спроба Путіна створити “так званиу буферну зону” поруч з російським кордоном і Бєлгородською областю була зірвана. Як щодо чуток про те, що Москва планує ще один наступ на півдні Запорізької області?
Якщо це станеться, “ми зможемо дати їм хорошу відповідь”, відповів він. Загалом, Сирський намагався розглянути нещодавні невдачі в контексті. Він назвав перемоги Росії “тактичними” – локальними здобутками, а не “оперативним” проривом, таким як захоплення великого міста. “В принципі, ворог не досягнув жодного значного прогресу”, – сказав він. Він додав, що довжина лінії фронту становить 3700 км. Активні бойові дії ведуться на “977 км”, що “вдвічі перевищує довжину кордону між Німеччиною і Францією”.
Успіхи Росії, тим часом, були досягнуті приголомшливою ціною людських жертв. За словами Сирського, втрати Кремля “втричі” перевищують втрати України, а на деяких напрямках – “навіть більше”. “Кількість їх загиблих набагато більша”, – підкреслив він.
У лютому Володимир Зеленський заявив, що з 2022 року загинули 31 000 українських військовослужбовців. Чи може Сирський уточнити цю цифру? Він відмовився, сказавши, що втрати є “чутливою” темою, яку може використати Москва.
Сирський протиставив свою тактику ведення бою тактиці російських командирів, які відомі тим, що жертвують величезною кількістю піхоти, щоб здобути “100-200 метрів”.
“Для нас дуже важливо зберегти життя наших солдатів. Ми не захищаємо руїни на смерть”, – сказав Сирський. Він сказав, що не бажає “досягати цілей за будь-яку ціну” або кидати своїх людей у “безглузді м’ясні штурми”. Іноді необхідно було переміщатися на “більш вигідні позиції”.
На тлі скептицизму щодо перспектив України досягти повної перемоги, Сирський відзначив різні позитивні зрушення. Винищувачі F-16 посилять протиповітряну оборону України. Вони дозволять Києву ефективніше протидіяти російським крилатим ракетам і точніше вражати наземні цілі. Однак, він підкреслив, що існують певні обмеження для того, чого можуть досягти F-16. Вони повинні залишатися на відстані “40 км або більше” від лінії фронту через ризик того, що Москва може їх збити. Росія має “кращу авіацію” і “дуже сильну” протиповітряну оборону. Через це Україна все частіше звертається до безпілотних авіаційних систем, сказав Сирський. Україна використовувала безпілотники “дуже ефективно” і випробовувала “роботизовані наземні системи” – наземних роботів, які могли б доставити боєприпаси або врятувати пораненого солдата. Було створено нове командування безпілотних систем, перше у своєму роді.
“Ми воюємо не кількістю, а якістю”, – сказав він, додавши, що безпілотники відіграють “таку ж важливу роль, як і артилерія”.
За словами Сирського, Збройні сили України успішно використовують безпілотники-камікадзе дальнього радіусу дії для нанесення ударів в глибині Росії. На сьогоднішній день вони націлені на “близько 200 об’єктів критичної інфраструктури”. Всі вони були пов’язані з “військовою логістикою” і включали заводи, паливні склади і склади боєприпасів. Тим часом морські дрони, схожі на катери, потопили близько третини російського військово-морського флоту в Чорному морі.
“Це дійсно стало для них пасткою, а для деяких [кораблів] – могилою”, – сказав Срийський.
Він додав, що Кремль був змушений “повністю вивести свої сили” з кримського порту Севастополя після серії українських атак. Удари безпілотників і ракет знищили радарні і ракетні установки. Ключовою метою України є знищення Керченської переправи, що з’єднує окупований півострів з Росією. Сирський відмовився сказати, коли це може статися. Дві попередні спроби включали підрив вантажівки та удар з безпілотника.
Він сказав, що Київ має план повернення Криму. Чи справді це можливо?
“Це реалістично. Звичайно, це велика військова таємниця”, – сказав генерал. Він продовжив: “Ми зробимо все можливе, щоб досягти міжнародно визнаних кордонів 1991 року. Ми повинні перемогти… щоб звільнити наших громадян, які перебувають на окупованих територіях, які страждають”.
У віці 58 років Сирський народився у Володимирі, місті під Москвою, в тодішньому Радянському Союзі. З 1990-х років він служив у збройних силах України. Критики звинувачують його в радянському військовому мисленні. Прихильники описують його як дисциплінованого і талановитого командира, який – на відміну від свого харизматичного попередника Залужного – часто буває на передовій. У лютому 2022 року, очолюючи сухопутні війська, він керував обороною Києва. Зеленський дав йому героя України, а півроку тому призначив головнокомандувачем.
Зблизька Сирський теплий і привітний. Його рукостискання досить залізне. Зустріч із Сирським відбувалася під прикриттям таємних домовленостей і поїздки у мікроавтобусі. Кремль, як ви розумієте, прагне його вбити. Помічники побудували невелику сцену для його рідкісних виступів у ЗМІ, з камуфляжною сіткою на заднику.
Як і багато солдатів, він рідко бачиться зі своєю сім’єю. “Вони страждають без мене, тож, можливо, це проблема і для мене”, – сказав він. “Але я знаю, що ми переможемо. Я знаю, як я повинен це зробити. І я впевнений, що ми це зробимо”. Генерал каже, що не спить “багато годин”. У рідкісні хвилини відпочинку читає книги з української історії, щоб розуміти минулі “процеси”. “У нас хоробрий народ і складна історія”, – зауважив він.
Одним з найнагальніших завдань Сирського є пошук нових рекрутів на заміну загиблим і пораненим українським солдатам. Ті, хто воює в окопах, виснажені. Патріотичний запал, який навесні 2022 року спонукав багатьох піти добровольцями, вичерпався. Нещодавно уряд знизив призовний вік з 27 до 25 років. Минулого тижня набув чинності новий закон, який зобов’язує чоловіків реєструвати свої дані у ТЦК. Багато хто це зробив. Інші переховуються. Сирський зазначив, що без мобілізації неможливо створити нові резерви та бригади, які необхідні, оскільки Росія збільшує свої сухопутні війська.
“Для нас дуже важливо, щоб усі громадяни України виконали свій конституційний обов’язок”, – сказав він і закликав українців, які живуть за межами країни, також долучатися до участі. “Я сподіваюся, що після перемоги вони зможуть розповісти своїм дітям, де вони були. Де ви були, коли всі громадяни України воювали в таких запеклих боях? Ось у чому питання”.
Одна з ініціатив формується в сусідній Польщі. Незабаром українців за кордоном запросять долучитися до нового легіону. Навчання відбуватиметься в самій Польщі, що сприятиме зміцненню довіри між солдатами та офіцерами. Пізніше легіон перекинуть на фронт. Сирський віддав належне Зеленському за цей “інший підхід”. Відчувається, що стосунки між ними гармонійні. Цьому, можливо, сприяє той факт, що командир не має політичних амбіцій і є менш відомим, ніж Залужний.
Росія почала збройне захоплення України у 2014 році, коли таємно захопила частину Донецької області. Понад десять років потому здається малоймовірним, що найбільша війна в Європі з 1945 року завершиться цього року чи наступного, незважаючи на обіцянку Дональда Трампа закінчити війну за один день.
Чи може Україна перемогти? І якщо так, то скільки часу залишилося до перемоги? “Я думаю, що треба бути дуже, дуже сміливим, щоб сказати коли. Ми робимо все для того, щоб це сталося. Більш важливого завдання для нас просто не існує”, – сказав Сирський, покидаючи сцену і повертаючись до роботи.
Український інститут національної пам’яті визнав, що використання імені сатирика Михайла Жванецького у назвах географічних об’єктів, юридичних осіб та пам’ятників є виявом “пропаганди російської імперської політики”. Такий висновок оприлюднено у відповідному документі, підготовленому експертами установи. Попри те, що Жванецький народився в Одесі, більша частина його життя та творчості була пов’язана з російськими містами — Ленінградом (нині […]