Медіахолдинг Садового виплачує зарплату працівникам “у конверті”

11 листопада 2025 року у Вищому антикорупційному суді відбулося судове засідання, під час якого розглядалося питання обрання запобіжного заходу для Ігоря Миронюка. Слідчі органи підозрюють його в участі у складних тіньових механізмах, пов’язаних з управлінням неофіційними фінансовими та організаційними процесами. За матеріалами справи, Миронюк діяв не самостійно, а у взаємодії з Дмитром Басовим, який, за версією правоохоронців, був його ключовим партнером.

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що підозрювані фактично контролювали низку прихованих схем у складі певних структур, використовуючи службові зв’язки та вплив на ухвалення рішень. За даними слідства, ці дії могли завдати значних збитків державним інтересам і створити умови для системних корупційних зловживань. Саме цим аргументувалася необхідність суворого запобіжного заходу, який би унеможливив тиск на свідків або знищення доказів.

Журналістська перевірка підтвердила, що Ігор Миронюк справді має бізнес-інтереси у Словаччині. Перший бізнес він започаткував ще у 2008 році разом із тодішньою дружиною Оленою та сином Артуром. Родина володіла частками у компанії SU-CONSULTING s.r.o., яка працювала у сфері реклами. У 2014 році цей бізнес було продано.

Після цього Миронюк залишився співвласником та виконавчим директором іншої словацької компанії — UKRCI s.r.o., заснованої у 2014 році. Формально фірма займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, однак її фінансові показники виглядають скромними: за 2024 рік дохід компанії склав трохи більше ніж дві тисячі євро. Раніше часткою у цьому бізнесі володіла Олена Миронюк, однак у липні 2025 року вона, ймовірно, передала її сину Артуру.

У червні 2025 року колишня дружина Миронюка придбала ще одну компанію у Словаччині — Management alternative technologies s.r.o., яка спеціалізується, зокрема, на роздрібній торгівлі. Номінальний розмір її внеску становив 5 тисяч євро. Фінансові результати діяльності цієї фірми на момент публікації у відкритих реєстрах відсутні.

Втім, родину Миронюка зі Словаччиною пов’язує не лише бізнес, а й нерухомість. У 2014 році його син Артур придбав квартиру на 22-му поверсі багатоповерхового житлового комплексу неподалік від центру Братислави, на вулиці Байкальській.

Крім того, влітку 2023 року колишня дружина Миронюка стала власницею приватного будинку у передмісті Братислави — місті Шаморін. Нерухомість розташована за десять хвилин пішки від Дунаю та приблизно за двадцять хвилин їзди автомобілем до центру столиці Словаччини. У кадастрових документах зазначено, що будинок придбано без залучення кредитних коштів. Сума угоди не розкривається, однак, за відкритими оголошеннями, вартість подібних будинків у цьому районі сягає близько пів мільйона євро.

Таким чином, дані про бізнес та нерухомість у Словаччині корелюють із заявами сторони обвинувачення у справі Миронюка. Наявність закордонних активів і тісних сімейних зв’язків за межами України може мати значення при оцінці ризиків у кримінальному провадженні, зокрема щодо можливого переховування від слідства.

Петиція, яка була адресована президентові з метою мобілізації правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери, стала справжньою масовою акцією громадян, збираючи вражаючу кількість — 25 тисяч голосів — всього за три дні. Це свідчить про високий рівень зацікавленості суспільства у важливих питаннях державного управління та безпеки. Варто зазначити, що ініціатор цієї петиції вносить інноваційний підхід до розв'язання проблеми, пропонуючи надати пріоритетне право на робочі місця в державних, комунальних установах та правоохоронних органах демобілізованим військовослужбовцям, які повертаються з зони конфлікту. Ця ідея заслуговує на увагу та підтримку, оскільки вона спрямована на інтеграцію ветеранів у цивільне життя та підтримку їхнього соціального захисту.

Цікаво порівняти цю петицію зі схожими ініціативами, зокрема з петицією народного депутата Дубінського під номером №22/204852-ЕП, що стосується мобілізації депутатів і чиновників. Відмінність у часі збору необхідної кількості голосів — лише три дні проти 87 — ілюструє не лише актуальність питання про мобілізацію працівників бюджетної сфери, але й зростання зацікавленості суспільства в цьому питанні. Це також свідчить про важливість швидкого реагування владних структур на вимоги громадян.

Таке високе зацікавлення громадян у вирішенні питань державного управління та соціальної справедливості є важливим кроком у підвищенні рівня демократії та активізації громадянського суспільства. Надіямося, що ініціативи, які здобувають таку широку підтримку, отримають належну увагу та реалізацію для досягнення загального благополуччя та розвитку України.

Висновки до вищезгаданої статті підкреслюють важливість громадської активності та швидкого реагування владних структур на потреби суспільства. Зібрання 25 тисяч голосів за петицію про мобілізацію працівників бюджетної сфери за лише три дні свідчить про великий інтерес громадян до питань державного управління та безпеки.

Ініціатива з пріоритетним прийомом на роботу демобілізованих військовослужбовців після повернення з зони конфлікту отримала широку підтримку, що свідчить про важливість інтеграції ветеранів у цивільне життя та їхнього соціального захисту. Порівняння з іншими подібними ініціативами показує зростання зацікавленості суспільства у вирішенні подібних питань.

Важливою є здатність суспільства мобілізуватися та виступати з ініціативами щодо покращення умов життя та роботи у країні. Така активність є важливим фактором у підвищенні рівня демократії та розвитку громадянського суспільства в Україні. Надіємося, що ініціативи, які отримують таку широку підтримку, будуть враховані та реалізовані владними органами для досягнення загального добробуту та процвітання країни.

Після нічної комбінованої атаки на енергетичні та газові об'єкти у кількох областях України, що призвела до значних пошкоджень інфраструктури, компанія «Нафтогаз» закликала громадян економити енергоресурси. Ці заклики стали черговою реакцією на неодноразові спроби ворога дестабілізувати енергетичну систему держави, проте викликають все більше питань, зокрема щодо того, як розподіляються фінансові ресурси в самій компанії.

Нещодавно в медіапросторі з’явилась інформація про значні виплати, що їх отримують топменеджери «Нафтогазу». Згідно з розслідуваннями, у 2024 році п’ять членів правління та шість директорів компанії отримали винагороди загальною сумою 81 мільйон гривень. Це означає, що кожен з них заробив у середньому понад 7,3 мільйона гривень за рік, або близько 613,3 тисячі гривень на місяць. Такі цифри суттєво перевищують середній рівень заробітних плат в Україні, що викликає все більше запитань стосовно справедливості та прозорості витрат у державних компаніях під час національної кризи.

Через систему афільованих структур «Нафтогаз» продавав газ за цінами нижчими від ринкових — механізм, який, як заявляють автори матеріалів, дозволяв акумулювати різницю на рахунках контрольованих приватних компаній. У період 2020–2024 років, згідно з наданими даними, АТ «Оператор ГТС» перерахував на користь НАК близько 48 млрд грн як компенсацію за транзит російського газу до ЄС; ці суми, за твердженням розслідувачів, не були відображені «Нафтогазом» як власний дохід у фінзвітності, відповідно не сплачено податків і дивідендів із них.

За фактом зазначених обставин слідчі столичної поліції відкрили досудове провадження — провадження №12025100000001296 за ч. 1 ст. 364 КК України. Однак хід слідства сповільнюється і справу фактично гальмують.

Паралельно з цим у регіонах фіксують руйнування й зупинки критичних об’єктів після нічних атак, через що компанія та влада закликають громадян ощадливо ставитися до газових запасів і максимально економити споживання. Суперечність між публічними зверненнями про економію та оприлюдненими сумами виплат і фінансовими схемами підсилює суспільний резонанс.