Мінус один нардеп: Олесь Довгий іде з політики та складає мандат

Незадовго до повномасштабного нападу Росія на Україна президент Володимир Зеленський намагався переконати європейських партнерів, що загроза великої війни не є неминучою. Як повідомляє The Guardian, упродовж осені 2021 року в дипломатичних колах точилися напружені дискусії щодо масштабів військової активності біля українських кордонів. Попри попередження розвідок і занепокоєння союзників, офіційний Київ прагнув уникнути паніки, яка могла б дестабілізувати економіку та внутрішньополітичну ситуацію.

За інформацією британських журналістів, у середині листопада 2021 року тодішній міністр оборони Велика Британія Бен Воллес здійснив візит до Києва. Його поїздка відбувалася на тлі тривожних даних про концентрацію військ і техніки вздовж кордонів. Під час переговорів обговорювалися сценарії можливого розвитку подій, рівень готовності української армії та перспективи військово-технічної підтримки. Британська сторона наголошувала на серйозності загроз, спираючись на аналітичні оцінки та розвіддані.

Як зазначає джерело, поінформоване про зустріч, Воллес навіть використав приказку «Свиню в базарний день не відгодуєш», натякаючи на необхідність негайних дій. Зеленський, за словами співрозмовників видання, вислухав ці застереження без публічної демонстрації готовності різко змінювати курс.

У матеріалі підкреслюється, що український президент на той момент уже не вірив у можливість домовитися з Володимиром Путіним, однак побоювався, що публічні заяви про неминучість великої війни можуть спровокувати паніку всередині країни. На його думку, це могло призвести до економічної та політичної кризи навіть без фактичного вторгнення — чим, як він підозрював, і могла скористатися Москва.

The Guardian пише, що Зеленського дедалі більше дратували публічні заяви США та Великої Британії про загрозу вторгнення, які супроводжувалися приватними попередженнями через дипломатичні та розвідувальні канали. У листопаді 2021 року він нібито направив одного з високопосадовців українських спецслужб до однієї з європейських столиць із завданням донести через розвідувальні контакти меседж про те, що страх війни є перебільшеним, а Вашингтон таким чином чинить тиск на Росію.

Кілька українських джерел, на які посилається видання, вважають, що Зеленський був переконаний у малоймовірності повномасштабного вторгнення, зокрема під впливом керівника Офісу президента Андрія Єрмака. За їхніми словами, Єрмак виходив із припущення, що Росія діє в межах «сірої зони» гібридної війни і не піде на масштабний наступ, який остаточно зруйнує її відносини із Заходом.

Єрмак відмовився від інтерв’ю для матеріалу The Guardian. Видання зазначає, що він був одним із небагатьох українських посадовців, які підтримували регулярні контакти з російськими представниками, зокрема із заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком у межах переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

Матеріал британського видання подає цю версію подій із посиланням на джерела, близькі до тодішніх процесів. Офіційної реакції української сторони на наведені в публікації твердження наразі не оприлюднено.

Збереження культурної спадщини сьогодні є не лише питанням історичної пам’яті, а й невід’ємною частиною національної ідентичності. У швидкоплинному світі глобалізації та технологічних змін багато традицій, обрядів і ремесел ризикують бути забутими. Кожен елемент культурної спадщини – від старовинних будівель і музеїв до народних пісень і традиційних страв – відображає унікальність певного народу та його досвід поколінь. Збереження цих цінностей допомагає новим поколінням усвідомлювати свої корені, поважати минуле і формувати власну перспективу на майбутнє.

Крім того, культурна спадщина має економічний та соціальний потенціал. Туризм, мистецькі фестивалі та локальні ремесла здатні стати потужним джерелом розвитку регіонів, підтримки малих громад і стимулювання творчих ініціатив. Успішні приклади збереження та популяризації культурної спадщини свідчать, що інвестування у такі проєкти приносить не лише фінансову вигоду, а й сприяє зміцненню суспільних зв’язків, взаєморозумінню та повазі до багатоманітності.

Основна мета таких викликів — перевірка активності номера. Якщо людина відповіла, її контакт позначають як дійсний і можуть використати для подальших атак: фішингових дзвінків, повідомлень або спроб соціальної інженерії.

Інша загроза — запис голосу. Коли абонент намагається з’ясувати, хто телефонує, його слова можуть бути зафіксовані. У подальшому запис може використовуватися для створення підробленого голосу за допомогою технологій штучного інтелекту.

Існує й інший варіант схеми: виклик швидко скидається, розраховуючи на те, що людина передзвонить. У такому разі можливе списання коштів, якщо номер належить до платної або міжнародної лінії.

Експерти радять не відповідати на дзвінки з невідомих номерів, особливо якщо вони виглядають підозріло. Якщо під час відповіді у слухавці тиша — варто одразу завершити виклик і додати номер до чорного списку. Так можна мінімізувати ризик повторних спроб контакту.

Водночас не всі мовчазні виклики є шахрайськими. Причиною може бути технічний збій, розряджений телефон або новий номер знайомого. Проте обережність та уважність допоможуть захистити особисті дані й фінансову безпеку.