Нардеп Ар’єв демонструє розкішне життя у Верховній Раді, увімкнені всі лампи і працюють кондиціонери

Попри численні резонансні корупційні скандали та повідомлення про неформальні контакти з представниками ворогуючих сторін, Лариса Родченко (Усаченко) продовжує стрімко підніматися службовими щаблями в Міністерстві оборони України. Наразі її призначено головним спеціалістом з питань реінтеграції та післяізоляційного супроводу в Управлінні психологічного забезпечення. Це рішення викликало хвилю обговорень у професійних та громадських колах, адже кар’єрне просування Родченко відбувається на тлі численних сумнівів щодо її минулої діяльності та можливих зв’язків з особами, що представляють інтереси ворога.

Експерти наголошують, що подібні призначення ставлять під сумнів прозорість кадрової політики в оборонному відомстві, оскільки висунення на ключові посади осіб із сумнівною репутацією може впливати на ефективність програм реінтеграції та психологічного супроводу ветеранів і звільнених із полону. Одночасно, деякі колеги Родченко відзначають її професійні навички та здатність працювати з чутливими психологічними кейсами, що нібито виправдовує її нову посаду.

На цей раз Лариса Родчеко знайшла покровителя в особі заступника міністра оборони Євгена Мойсюка, якого розглядають як одного з претендентів на заміну Олександру Сирському.

Необхідність у новому “високому покровителю” в особі Євгена Мойсюка для Лариси Родченко очевидна, адже Родченко готується “освоїти” близько двох мільярдів гривень бюджетних грошей на психологічну допомогу у наступному році.

Водночас, за інформацією джерела, частина високопосадовців Міноборони, яких умовно можна віднести до “людей Дениса Шмигаля” вкрай здивовані карєрним ростом Лариси Родченко та стурбовані можливими репутаційними ризиками, пов’язаними з кримінальним минулим Лариси Родченко.

Нагадаємо, Лариса Родченко більше відома широкому загалу як Лариса Усаченко, або, як її прозвали у Верховній Раді – “Золота рибка”.

Лариса Усаченко-Родченко – екс-нардеп з команди Віктора Ющенка, а нині фігурантка безлічі звинувачень у шахрайстві в особливо великих розмірах.

Лариса Усаченко-Родченко причетна до доведення до банкрутства та розкрадання земельного фонду аграрного підприємства ДП “Пуща водиця” – землі якого через шахрайські схеми були виведені під багатоповерхову забудову на Софіївській Борщагівці. За інформацією журналістів, за доведення до банкрутства та оборудки із землею державного агрохолдингу Лариса Усаченко отримала 6 мільйонів доларів США.

Також є об’єктивні підозри у причетності Лариси Родченко до розкрадання земель Національного університету біоресурсів і природокористування України, для приховування яких був організований підпал в головному корпусі університету.

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Лариса Усаченко-Родченко змінила вишиванку на військову форму та прийнялась за розкрадання уже військових бюджетів.

Для початку Лариса Родченко менш як за 3 роки отримує звання майора ЗСУ, що для аферистки її рівня не така складна задача (достатньо згадати скандал з купівлею Ларисою Родченко-Усаченко звання “професора” у Львові).

За інформацією ЗМІ, Лариса Родченко потрапляє в систему Міноборони через шпиталь НВМКЦ «ГВКГ». Все це відбувалося за мовчазної згоди або й активної участі ключових фігур медичного командування ЗСУ. Найбільш помітною серед них є генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук — чинний начальник військової медичної служби України. Саме за часів його керівництва і «стрімкого реформування» медичної вертикалі такі як Усаченко-Родченко отримали зелене світло: звання, поранення, нагороди – все оформлювалося блискавично.

Водночас клініку наповнили родичі Лариси Родченко: чоловік, брат, зять, племінник, навіть невістка з купленим дипломом. Усі – військовослужбовці, всі – з посвідченням УБД, деякі – з інвалідністю й виплатами. Все це – під «дахом» психіатричного відділення.

За інформацією ЗМІ, сприяв аферам Родченко по працевлаштуванню всіх її родичів з підробленими дипломами безпосередньо керівник медичної служби ЗСУ генерал-майор Анатолій Петрович Казмірчук.

Так, чоловік Лариси Родченко за 3 місяці служби отримав УБД, групу інвалідності та грошові виплати. Брат був працевлаштований у клініку та звільнений за хворобою. Зять, племінник — переведені до тилових частин у Закарпатті. Невістка Яна Вельган – без належної освіти отримала посаду військового психолога, а потім і статус УБД, перебуваючи у декретній відпустці.

Усі названі вище родичі Лариси Родченко отримали державні відзнаки, звання, статуси УБД.

Проведемо дати кар’єрного росту Лариси Усаченко-Родченко та її сім’ї на військовій службі:

– Січень 2022

З’являється у військовому шпиталі НВМКЦ «ГВКГ» як санітарка.

– Лютий 2022

Початок повномасштабної війни — вона вже всередині системи.

– Лютий 2023

Отримує звання лейтенанта.

– Квітень 2024

Отримує звання капітана медичної служби.

– 2024

Директорка психіатричного центру Тетяна Пономаренко залишає посаду після обшуків.

– Травень 2024

Оформлює поранення живота — фактично шрами після пластики.

– Березень 2025

Отримує звання майора.

– Квітень 2025

Держава виплачує 700 000 грн. компенсації за пластику живота, яку Родченко видає за “бойове поранення”.

– Протягом 2023–2025

Родичі оформлені до психіатрії як військові: чоловік, брат, зять, племінник, невістка. Частина отримує статус УБД, інші – інвалідність та виплати.

Окремо варто відмітити гучну справу про арешт головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.

За інформацією наших джерел, саме Лариса Родченко стояла за організацією схем, в яких звинувачують екс-головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.

“Для для аферистки зі стажем Лариси Родченко кандидатура Олега Друзя як цапа-відбувайла була ідеальна, адже він раніше уже фігурував у корупційних скандалах. Власне кажучи, у Друзя проблеми через корупційні схеми побудовані Родченко” – зазначає джерело.

Доповненням до портрету Лариси Родченко мають слугувати її “неформальні контакти” з росіянами, які стали предметом дослідження українських ЗМІ.

Так, за інформацією видання Наша ВЕРСІЯ, Лариса Родченко неодноразово відвідувала передову в Херсонській області, прикриваючи це нібито службовими справами. Водночас свідки стверджують, що метою цих поїздок був контакт із бізнес-партнерами, які залишилися на тимчасово окупованій території.

Цю версію підтверджують документи, зокрема витяги з держреєстрів на землю, що належить її родичам або фірмам, пов’язаним із нею, та розташована в зоні окупації.

Ба більше, за словами колег Родченко, вона відкрито розповідала, що «перебігала на той бік», маючи на увазі перетин лінії фронту для зустрічей із людьми, які залишилися під контролем РФ. Це викликає закономірне запитання — чи були ці контакти санкціоновані командуванням або Службою безпеки України?

Окрему увагу привертає історія матері Родченко, яка, попри статус мешканки тимчасово окупованої території, якимось чином вільно потрапила на підконтрольну Україні територію. Жодного публічного пояснення цього факту не було надано. У контексті загальнодержавної політики до ВПО та ризиків шпигунства така «мобільність» виглядає вкрай підозрілою.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що заступник міністра оборони Євген Мойсюк дав вказівку підлеглим “зібрати і систематизувати інформацію про всі провальні рішення головнокомандуючого ЗСУ Олександра Сирського та його ставлеників, з прицілом зайняти його місце.

Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна

У владі активно працюють над вдосконаленням Трудового кодексу. Співробітники вказують на те, що цей документ не переглядали з протягом кількох десятків років і він уже не відповідає сучасним реаліям. З метою адаптації до сучасних та європейських стандартів, а також урахування війни в Україні, пропонується реформування Кодексу. Однією з ініціатив є додавання нового пункту у розділі про звільнення працівників. Згідно з ним, роботодавці матимуть змогу розірвати контракт через причину “Мобілізація”. Окрім цього, планується додавання численних інших підстав для звільнення, надаючи роботодавцям більше повноважень, що викликає незадоволення серед працівників.

Новий Кодекс містить безліч нових пунктів, які дають підстави для звільнення. Крім того, роботодавець матиме право на розірвання контракту і без вагомих причин, посилаючись на складну економічну ситуацію. Однак, перед таким кроком працівник повинен бути попереджений не менш як за два місяці та отримати грошову компенсацію. Експерти вбачають певні ризики у цих нововведеннях, зокрема, можливість надмірного використання цих правил роботодавцями. Серед інших причин для звільнення вказуються поява на роботі у нетверезому стані, прогули, а також випадки цькування та булінгу серед працівників. Проте, є й такі пункти, які надають працівникам деякі гарантії.

Наприклад, у випадку пошкодження або знищення приміщення підприємства внаслідок бойових дій, роботодавець може розірвати контракт лише через місяць, забезпечивши працівників грошовою компенсацією. Однак, деталі цих правил залишаються невизначеними.

У висновку можна зазначити, що пропоновані зміни до Трудового кодексу України відображають бажання уряду адаптувати законодавство до сучасних реалій та європейських стандартів, а також врахувати специфіку військового конфлікту на території країни. Однак, вони можуть викликати занепокоєння серед працівників через розширення повноважень роботодавців у питаннях звільнень, що потребує уважного балансування і забезпечення захисту прав працівників. Крім того, існує ризик надмірного використання нових правил роботодавцями, тому необхідно ретельно розробити механізми контролю та забезпечення справедливості у вирішенні конфліктних ситуацій на робочому місці.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

“Отаман” зізнається, що нерідко чує від тих, кому виписує повістки, різкі й образливі слова: “Настільки в душі обидно, що я і за себе, і за них воював, проливав кров, а вони мало того, що ховаються, так ще й недовольні. Кажуть: ‘Ідіть самі воюйте’. Ти сам іди! Якщо любиш свою родину, своїх дітей, ти маєш іти їх захищати,” — емоційно заявляє Бойко.

Сержант наголошує, що найскладніше працювати з людьми, які не розуміють, що захист рідної землі — це обов’язок кожного чоловіка. Він закликає їх не ховатися за спинами інших і не зволікати, коли ворог буквально знищує українські села і міста. “Ворога потрібно бити якнайдалі від своєї оселі. Коли ти це усвідомлюєш, вже не страшно, бо йдеться про життя і безпеку твоєї родини”, — говорить він.

Для Бойка бути справжнім чоловіком означає не тільки мати відвагу, але й не залишати тих, кого любиш, у небезпеці. Згадавши про момент, коли він сам разом із товаришами йшов до лав ЗСУ, сержант говорить про важливість не зосереджуватися на особистому страху, коли від тебе залежить майбутнє країни: “Коли ми з хлопцями все кинули й пішли на фронт, ніхто не думав про особисте. Якщо кожен чоловік усвідомить цей обов’язок, то ворожа армія не досягне наших домівок”.