НСЗУ розширює пакет послуг первинної медичної допомоги

Згідно з новими правилами, усі військовозобов'язані громадяни України зобов'язані оновити свої персональні дані в територіальних центрах комплектування (ТЦК). Це стосується як чоловіків, так і жінок, які перебувають на військовому обліку. Важливо зазначити, що цей процес є обов'язковим, і його ігнорування може призвести до певних наслідків.

Мобілізація жінок у серпні – що зміниться

У серпні жінки-медики, як і раніше, повинні стати на військовий облік. Зазвичай це відбувається ще під час навчання в університеті. Жінки інших професій можуть стати на облік за бажанням.

Мобілізація медиків залишається добровільною, і навіть можуть відмовити в підписанні контракту за певних обставин. Жінки з медичними спеціальностями повинні були нарівні з чоловіками оновити свої військово-облікові дані та пройти медкомісію. Ті, хто не зробив це до 18 липня, можуть бути оштрафовані в серпні. Штраф за неявку до ТЦК становить від 17 до 25 тисяч гривень.

Окрім штрафів, порушниці не зможуть працевлаштуватися або працювати в медичній сфері, якщо не стали на облік у ТЦК. Роботодавці можуть повідомити військкоматам про працівниць з медичною освітою, які не перебувають на обліку.

Хто підлягає мобілізації та чи можна виїжджати за кордон

Військовозобов’язаними вважаються жінки з медичними спеціальностями. Список професій включає фізичну терапію, медичну та психологічну реабілітацію, громадське здоров’я, фізичну реабілітацію, промислову фармацевтику, стоматологію, медсестринство та інші медичні спеціальності. Наявність медичної освіти зобов’язує жінок стати на облік, незалежно від того, чи працюють вони за професією.

Жінки-військові, які воюють на контрактній основі, а також держслужбовиці не можуть виїжджати за кордон. Решту українок, включаючи військовозобов’язаних медиків, випускають.

Новий законопроєкт щодо мобілізації в Україні вимагає від жінок з медичними спеціальностями оновити свої військово-облікові дані. Хоча мобілізація для них залишається добровільною, невиконання вимог може призвести до штрафів та інших обмежень. Це підкреслює важливість дотримання законодавства та відповідального ставлення до військового обліку.

Федерація металургів України висловлює серйозні занепокоєння щодо справедливості процесу мобілізації. За словами голови федерації, Сергія Біленького, в металургійній галузі виникає проблема з прийняттям на роботу нових працівників, які заздалегідь можуть бути мобілізовані. Час від прийняття на роботу до бронювання, який становить не менше двох місяців, створює значні перешкоди для роботодавців та працівників.

За висновками Біленького, недоліки у системі можуть призвести до того, що працівники будуть уникали офіційного працевлаштування на великих підприємствах, що загрожує конкурентоспроможності металургійної галузі перед сусідніми державами.

Голова федерації виражає надію на вирішення цієї проблеми, можливо, за допомогою впровадження електронного кабінету. Він підкреслює необхідність забезпечити видимість всіх військовозобов'язаних для військових комісарів та військових органів, що є важливим у контексті великої війни.

У свою чергу, слід зазначити, що українська металургійна галузь стикається зі скороченням мобілізаційного ресурсу, а плани щодо набору бійців, поставлені владою, фактично не виконуються. Спроби поспіхового набору працівників спричиняють протести у суспільстві, де вже відчутні наслідки діяльності військових комісарів, які порушують закон та дискредитують ідею мобілізації.

У вищезгаданій статті прозвучали серйозні турботи представників металургійної галузі України щодо несправедливості процесу мобілізації працівників. Голова Федерації металургів України, Сергій Біленький, висловив обурення з приводу того, що час від прийняття на роботу до бронювання працівників може становити до двох місяців, що призводить до складнощів для підприємств та працівників.

Проблема полягає в тому, що працівники можуть бути мобілізовані протягом цього періоду, що важко забезпечує стабільність у роботі галузі. Біленький висловив надію на вирішення проблеми через можливе впровадження електронного кабінету для контролю над мобілізацією.

Однак, в умовах скорочення мобілізаційного ресурсу та неефективності набору "багнетів", що планувалася владою, галузь стикається з протестами та незадоволенням у суспільстві. Поспіх у мобілізації спричиняє недовіру та відчуття нестабільності, що може негативно позначитися на діяльності галузі та загрожувати її конкурентоспроможності.

Поки одесити занурені у скандали, пов'язані з діяльністю міського голови Геннадія Труханова, на тлі цих подій формується набагато сильніший і значно більш впливовий тандем. Голова Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Кіпер та колишній керівник Дніпропетровської області, генерал Сергій Лисак, поступово замикають на собі ключові фінансові потоки південного регіону України. Йдеться не лише про бюджети на укриття та інфраструктурні підряди, але й про інші значущі фінансові схеми, зокрема пов’язані з активами, що потрапили під санкції.

Цей союз, хоч і неформальний, вже отримав репутацію одного з найвпливовіших центрів ухвалення рішень на південь від Києва, де обидва фігуранти мають не лише політичний, а й значний економічний вплив. Кіпер, як голова Одеської ОВА, перебуває в епіцентрі критики за свій стиль управління, що включає жорсткий ручний контроль над силовими структурами та використання адміністративних важелів для вирішення локальних проблем. Його діяльність часто розглядають через призму особистих зв'язків з бізнесом, що виводить на поверхню питання щодо прозорості витрат бюджетних коштів.

За словами місцевих депутатів та експертів, Кіпер фактично побудував власну «вертикаль» впливу. Вона охоплює тендерні комітети, керівників комунальних структур, частину суддівського корпусу та низку бізнес-груп, які працюють переважно на державних підрядах. У воєнний час така концентрація повноважень дала можливість розширити схеми, які раніше були локальними, до масштабу області.

Прихід Сергія Лисака в одеську політичну архітектуру експерти пояснюють просто: регіон потребував силового «наглядача», здатного забезпечити стабільність схем усередині вертикалі. У Дніпропетровській області Лисак уже здобув репутацію посадовця, який контролював обраних підрядників і фактично формував ринок оборонних та будівельних робіт.

На Одещині він з’явився як союзник Кіпера — і дуже швидко влився в місцеву систему. Джерела в обласних структурах стверджують: саме Лисак став ключовим комунікатором між Кіпером і підрядниками, які заходять на проєкти відбудови та будівництва укриттів. Його поява забезпечила «силове прикриття» схем і додала тандему впевненості у безкарності.

Одним із найбільших скандалів, який привів до появи дуету в медійному полі, стала історія з активами російського бізнесмена Ігоря Наумця. Після запровадження санкцій його майно мало перейти у власність держави. Натомість — відповідно до документів та матеріалів журналістських розслідувань — воно опинилося у структурах, пов’язаних із колишнім депутатом Сергієм Шапраном.

Схема виглядала класично: перереєстрація компаній, фіктивні договори, заниження вартості та судові рішення, що «очищали» активи. За інформацією джерел, частина цих операцій відбувалася за мовчазного сприяння структури Кіпера, а нові компанії, які отримували активи, надалі вели діяльність, пов’язану з російськими контрагентами. Це ставить під сумнів не лише законність, а й безпековий аспект таких оборудок.

Найбільш відчутним для мешканців області став напрям будівництва укриттів. Після повномасштабного вторгнення Одещина отримала сотні мільйонів гривень на ці потреби. Проте темпи роботи та якість об’єктів викликали все більше запитань.

Громади скаржаться на укриття, які коштують дорожче за приватні будинки, на проєкти з невиправдано великими бюджетами й на ситуації, коли завершення об’єктів затягується без видимих причин. У регіоні вже працюють кілька підрядників, які регулярно отримують великі контракти. Неформально їх пов’язують із оточенням Кіпера, хоча офіційних підтверджень немає.

Поява Лисака на цьому напрямі лише посилила підозри. За словами місцевих чиновників, саме він неформально курує частину оборонних і будівельних проєктів, забезпечуючи «потрібні рішення» на рівні силових структур.

Новий виток критики стався після оприлюднення інформації про спробу легалізувати імпорт мінеральних добрив через специфічну схему з мінімізацією податків. За даними медіа, саме Кіпер лобіював інтереси груп, які прагнули завести на ринок велику партію продукції з порушенням правил. Якщо схема буде реалізована, бюджет ризикує втратити мільярди гривень, а стратегічний сектор залишиться без контролю держави.

Цей епізод суттєво збільшив увагу до дуету Кіпер–Лисак. Антикорупційні організації вже заявляють, що мають намір передати матеріали до правоохоронних органів, хоча перспективи реального розслідування поки туманні.

Аналітики відзначають, що феномен дуету Кіпер–Лисак став можливим через слабку координацію між силовими та цивільними структурами, а також через відсутність системного контролю за регіональними витратами у воєнний час. Одещина отримує значні державні кошти, особливо на оборонні й інфраструктурні проєкти, а реальний механізм контролю за їх використанням практично відсутній.

У результаті сформувалася тіньова система ухвалення рішень, яка впливає на розподіл бюджетів, доступ до підрядів та управління стратегічними активами. І хоча публічно Кіпер і Лисак позиціонують себе як керівники, які працюють заради оборони регіону, фактична діяльність їхнього оточення викликає дедалі більше питань.