Опалення буде відсутнє у столичному мікрорайоні Троєщина найближчі три дні

Заступник начальника Придніпровського округу Державної екологічної інспекції Дмитро Шибко опинився в центрі уваги через накопичення елітної нерухомості за схемами, що викликають підозру. Аналіз відкритих даних про майно посадовця та його родини свідчить про значні розбіжності між задекларованою та ринковою вартістю об’єктів. На початку 2022 року його мати, Наталія Шибко, придбала будинок у Дніпрі площею 201 м² за 1,2 млн грн (приблизно 43 тис. доларів), тоді як експертна оцінка ринку свідчить про ціну в 3–8 разів вищу.

У 2023 році Наталія подарувала Дмитру квартиру на Печерську в Києві площею 72 м², задекларувавши її вартість у 200 тис. грн, тоді як реальна ринкова ціна такого житла перевищує 150 тис. доларів. Подібні операції викликають сумніви щодо прозорості угод та потенційного використання родинних схем для обходу податкового та антикорупційного контролю.

Цікаво, що у 20 років син посадовця, Роман Шибко, купив квартиру в центрі Києва на вул. Б. Хмельницького площею 246 м². У 2013 році її вартість перевищувала 500 тис. доларів. Згодом Роман передав квартиру сестрі у вигляді подарунка.

Дружина посадовця, Юлія Шибко, володіє апартаментами площею 123 м² в елітному ЖК «Дельмар» та котеджем на 320 м² на березі річки Самара.

Раніше, у 2019 році, Дмитра Шибка вже затримували за отримання хабаря, однак справа не завершилася ув’язненням. Подібні факти викликають запитання щодо прозорості походження майна та відповідності декларацій посадовця.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення про звільнення Олега Опанасюка з посади прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області. Це рішення стало результатом ретельного розгляду його діяльності та відповідних дисциплінарних порушень, що мали місце в процесі виконання службових обов’язків.

Комісія ретельно вивчила всі обставини, зокрема можливі порушення етики та правової дисципліни з боку Олега Опанасюка, і дійшла висновку про необхідність такого кроку. Важливо відзначити, що це рішення було ухвалено після серії перевірок та розгляду всіх фактів, які могли вплинути на професіоналізм і поведінку прокурора.

Свою позицію Опанасюк пояснював станом здоров’я та неможливістю тривалих переїздів. Однак КДКП встановила, що у цей період він безперешкодно їздив на атестацію до Києва та двічі особисто керував автомобілем під час перетину державного кордону з Польщею. Ці обставини стали ключовими для оцінки його доводів.

У рішенні комісії зазначено, що така поведінка, особливо в умовах воєнного стану та підвищеної уваги суспільства до питань соціальних виплат і пільг, підриває авторитет прокуратури. З огляду на це до прокурора застосували найсуворіше дисциплінарне стягнення — звільнення.

Втім, історія Опанасюка — лише один із прикладів системної проблеми, коли статус особи з інвалідністю використовується для отримання спеціальних пенсій та інших привілеїв. Попри публічні звіти Генерального прокурора про звільнення окремих посадовців і відкриття кримінальних проваджень, практика дострокового виходу на пенсію та отримання значних виплат продовжує викликати суспільний резонанс.

Раніше широкий розголос отримала історія колишнього прокурора Казакa, який у 29 років оформив пенсію через суд і домігся щомісячних виплат у розмірі понад 150 тисяч гривень. Також у публічному просторі згадуються випадки прокурорів, які поєднують спеціальні пенсії із зарплатою та володіють дорогими автомобілями й нерухомістю, частину з яких не відображають у деклараціях.

Юристи наголошують, що ключовою проблемою залишається механізм призначення спеціальних пенсій і практика зарахування до спецстажу періодів навчання чи роботи, які фактично не пов’язані з виконанням прокурорських функцій. У поєднанні з рішеннями окремих судів це створює можливості для отримання виплат, які суттєво перевищують середні пенсії в країні.

У суспільстві дедалі гучніше звучать вимоги переглянути підходи до призначення спеціальних пенсій та посилити контроль за достовірністю довідок МСЕК, щоб унеможливити використання соціального статусу як інструменту збагачення.

У медіапросторі поширилася інформація про можливі приховані активи заступника керівника Слідчого управління Нацполіції Києва Якова Мельника. Журналісти вказують, що посадовець може опосередковано володіти шістьма квартирами, оформленими на підставних осіб, криптовалютним гаманцем із сумами, що вимірюються сотнями тисяч доларів, кількома банківськими скриньками, заповненими готівкою, а також домоволодінням преміумкласу. Аналітичний проєкт «Антикор» простежив можливі схеми появи цих активів і спробував з’ясувати, які впливові покровителі можуть допомагати Мельнику утримувати керівну посаду, попри очевидні розбіжності між його офіційними доходами та ймовірним реальним майновим становищем.

У поданих деклараціях правоохоронець демонструє доволі скромний рівень статків: дві квартири, записані на дружину та дітей, кілька автомобілів, оформлених на батьків, офіційні заробітні плати та мінімальні заощадження. Проте журналістські розслідування вказують на наявність активів, які важко пояснити в межах задекларованих доходів. Зокрема, окремі об’єкти нерухомості пов’язані з Мельником через коло близьких знайомих або ж осіб, чиї доходи не дають змоги придбати подібне майно, що породжує підозри щодо номінального володіння.

5 грудня Яків Мельник взяв участь у KYIV CRIMINAL LAW FORUM, де генеральним партнером виступало адвокатське об’єднання «EQUITY». Керуючий партнер фірми Олег Маліновський відомий як адвокат бізнесмена, пов’язаного з Грановським, у справі щодо ТРЦ «Sky Mall». Його колишній партнер Віктор Барсук також належав до кола наближених до Грановського юристів. Згодом Барсук одружився зі скандально відомою суддею Мариною Барсук, на весілля якої приїхав підсанкційний олігарх Павло Фукс.

Участь Мельника у заході могла би виглядати пересічною, проте слід веде набагато глибше. З’ясувалося, що мати його дружини – Олена Купчук – у 2012–2013 роках керувала ТОВ «Санхаусінвест», зареєстрованим у будівлі на вулиці Богомольця, 7/14, буквально через дорогу від МВС. Саме ця будівля, за словами джерел, була відома як місце роботи конвертаційного центру, прикритого депутатською приймальнею колишнього «регіонала» Ельбруса Тедеєва. Приміщення з таким статусом фактично було недоторканним для правоохоронців.

В офісі часто бував адвокат Олексій Кучер — виходець із Харкова, юрист із сумнівною репутацією, який захищав учасників справи «рюкзаків Авакова». У 2019 році Кучер став депутатом від «Слуги народу», згодом очолив Харківську ОДА, а нині керує Державною регуляторною службою. Він задекларував 77 біткоїнів, вартість яких на сьогодні перевищує 7 мільйонів доларів. Не виключено, що саме Кучер міг підштовхнути Мельника до інвестицій у криптовалюту, адже, за даними ЗМІ, у поліцейського є криптогаманець на близько 400 тисяч доларів.

В офісі на Богомольця працювали також підприємства, пов’язані з переробкою пластику та фінансовими операціями. За словами співрозмовників, саме з цих структур формувався конвертаційний фонд, частково зав’язаний на банк «Південний», який вважали «кишеньковим» для бізнес-партнерів Грановського.

Усе це переплітається з робочою діяльністю Оксани Мельник, яка нині працює адвокатом та представляє інтереси чиновниці з екологічної сфери, що має понад півсотні протоколів про корупцію.

Джерела переконують, що реальні статки родини Мельників набагато масштабніші, ніж це видно в деклараціях, але закритість реєстрів не дозволяє перевірити цю інформацію. Водночас збіг інтересів та зв’язків між Мельником, його родичами, адвокатами з оточення Грановського та фірмами, що працювали в будівлі на Богомольця, свідчить про складну схему, яка могла десятиліттями ховати активи та прибутки.