“Орєшник” не зможе збити жодна система ППО, що є в Україні

Ситуація на фронті набула певного поліпшення, що заявив Володимир Зеленський під час інтерв'ю французьким журналістам. Президент відзначив, що Росія зупинила своє просування, але наголосив на необхідності реалізму, оскільки ситуація може змінитися в будь-який момент. Зокрема, Зеленський висловив занепокоєння щодо можливого загострення конфлікту та акцій Росії.

Президент також пояснив, що оборонні лінії в Україні мають свої слабкі моменти, а російські війська мають значну перевагу у зброї та дальності дії. За його словами, тактика Росії полягає в передовій артилерії та авіаційному ударі, спрямованому на знищення українських позицій.

Щодо найбільш актуального питання щодо можливого візиту Еммануеля Макрона до України, Зеленський підтвердив, що зустріч відбудеться, незважаючи на потенційні загрози з боку Росії. Він також висловився про недоцільність реагування на "попередження" від Путіна, наголошуючи на необхідності не піддаватися страху та тискам.

Президент Зеленський розкрив деталі пропозиції Еммануеля Макрона щодо можливого надання допомоги у сфері оборони України. Він пояснив, що пропозиція полягає у проведенні тренувальних місій прямо на українській землі, щоб зменшити час адаптації військових до умов війни. За словами Зеленського, такий крок є абсолютно раціональним, оскільки дозволить зекономити час і зусилля на підготовку військових.

Також президент висловив можливість приїзду технічного персоналу з Франції для негайного ремонту західної військової техніки на місці, уникнувши довготривалого процесу її відправки на захід для відновлення. Це, за словами Зеленського, дозволить забезпечити невідкладний ремонт та підтримку українських військових у воєнний час.

Президент також зазначив, що думки Макрона про можливу відправку західних військ в Україну пов'язані з Путіним і недоліком озброєння в російській армії. Він відмовився вважати це загрозою для України, але заявив, що необхідно відправити Росії сигнал про необхідність паузи в конфлікті для підготовки і відновлення власних сил.

Президент Зеленський заявив, що Київ має конкретний план дій у напрямку досягнення миру в Україні. Він зазначив, що намічений саміт у Швейцарії, який планується на весну або на початок літа, буде важливим кроком у цьому напрямку. На цьому саміті Україна разом зі своїми союзниками планує представити свою концепцію "шляху до справедливого миру" і розробити детальний документ, який буде переданий до Росії.

Зеленський впевнено заявив, що незалежно від того, чи прийме Росія цей план, Україна покаже свою готовність до миру і демонструватиме конкретні кроки у напрямку мирного врегулювання конфлікту. Він наголосив, що це буде не лише пауза, але й конкретні дії, спрямовані на мирне врегулювання конфлікту.

Президент також спробував заспокоїти французьких журналістів, які стурбовані можливою ядерною загрозою від Путіна для Європи. Він висловив переконання, що Путін не ризикуватиме ядерним ударом, але може спробувати провести сухопутну операцію у балтійських державах чи Молдові. Зеленський зауважив, що Путіну не потрібно повністю знищувати держави, а лише дестабілізувати їх і захопити певну частину території для посилення своєї переговорної позиції.

У висновку важливо зазначити, що Україна має чіткий план дій щодо досягнення миру в країні. Проведення саміту в Швейцарії, планування якого на найближчі місяці, є ключовим кроком у цьому напрямку. Україна спільно зі своїми союзниками планує представити концепцію "шляху до справедливого миру" і розробити детальний план, який буде переданий до Росії. Незалежно від того, яким буде реакція Росії, Україна показує свою готовність до мирного врегулювання конфлікту і готова до конкретних дій у цьому напрямку. Президент Зеленський також наголосив на тому, що ядерна загроза від Путіна для Європи є малоймовірною, проте існує ризик сухопутної операції у балтійських державах чи Молдові. Україна має намір демонструвати свою готовність до миру, проте готова відстоювати свою територіальну цілісність у разі будь-яких загроз з боку Росії.

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який заявив про намір обійняти посаду судді апеляційної інстанції, отримав негативну оцінку з боку Громадської ради доброчесності. За підсумками детального вивчення поданих ним декларацій, додаткових матеріалів та письмових пояснень було зроблено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності, які є ключовими для кар’єрного зростання в судовій системі.

У рішенні Ради наголошується, що подана суддею інформація про фінансовий стан не є повною та викликає обґрунтовані сумніви. Зокрема, аналіз задекларованих доходів не узгоджується з реальною вартістю майна, яке, за наявними даними, було набуте ним або членами його сім’ї протягом останніх років. На думку експертів, особа, яка тривалий час перебуває на керівній посаді в суді, не могла не усвідомлювати наявності таких розбіжностей.

Зокрема, Дмитру Ткаченку на праві власності належать дві земельні ділянки у селі Зозулі площею по 0,25 гектара кожна, набуті у 2010 році. Вартість кожної ділянки на момент придбання становила 119 тисяч гривень. Суддя пояснив, що земля купувалася для будівництва приватного будинку. Водночас на той момент сума угоди в еквіваленті становила майже 30 тисяч доларів США.

Згідно з біографічними даними, у той період Ткаченко працював помічником судді та головним фахівцем у комерційній структурі. Його сумарний офіційний дохід за період з 2006 по 2019 роки становив лише 233 тисячі гривень, що, за оцінкою ГРД, не дозволяло здійснити такі придбання без стороннього фінансування.

У письмових поясненнях кандидат зазначив, що кошти в розмірі близько 400 тисяч гривень були позичені у товариша. Як підтвердження він надав скан розписки із зобов’язанням повернути борг до жовтня 2014 року. Водночас аналіз доходів судді за 2010–2014 роки свідчить, що після сплати податків він фактично міг розпоряджатися сумою близько 331 тисячі гривень, з яких значну частину мав спрямувати на погашення боргу та утримання родини з двома дітьми. При цьому у той самий період подружжя набувало й інше майно.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності звернула на майнові операції родичів дружини Ткаченка. Зокрема, під час співбесіди судді Господарського суду Києва Михайла Якименка, який є батьком дружини кандидата, з’ясувалося, що його матір у 2008 та 2010 роках придбала дві земельні ділянки по 0,25 гектара у Васильківському районі. При цьому вона фактично не проживала на території Київської області.

Пояснюючи мету придбання, Якименко посилався на сестру, яка тривалий час мешкає в Італії та нібито надала кошти для купівлі землі. Жодних документальних підтверджень цього надано не було.

За даними декларацій за 2016–2022 роки, родичі кандидата — дружина, її сестра, батьки та батько самого Ткаченка — володіють значною кількістю об’єктів нерухомості, переважно у місті Васильків та прилеглих населених пунктах. Йдеться про житлові будинки, земельні ділянки та об’єкти незавершеного будівництва.

Сестра дружини задекларувала кілька житлових будинків та низку земельних ділянок, зокрема у Василькові та селі Путрівка. Батько дружини володіє численними ділянками різної площі та нежитловим приміщенням у Василькові. Мати дружини задекларувала житловий будинок, гараж і земельні ділянки, набуті у різні роки.

ГРД також звернула увагу на обставини набуття квартир у Києві. Згідно з деклараціями, син кандидата є власником квартири площею 89,7 квадратного метра з 2009 року. При цьому суддя зазначив, що квартира була приватизована тестем на онука, а сам він із 2012 року постійно проживає у цьому житлі разом із сім’єю.

Водночас у деклараціях сестри дружини зазначалося право користування іншою квартирою у Києві, власником якої значиться районна державна адміністрація. На думку ГРД, ці обставини можуть свідчити про причетність родичів кандидата до безоплатного передання житла у користування та подальшої приватизації на користь членів родини.

Додаткові питання виникли й щодо майна батька кандидата, який у 2018 році придбав квартиру у Києві площею понад 60 квадратних метрів за 2,13 мільйона гривень. При цьому задекларовані доходи батька за понад двадцять років у кілька разів менші за вартість придбаного житла. Суддя пояснив це фінансовою допомогою від сестри, однак документального підтвердження надано не було.

На думку Громадської ради доброчесності, сукупність наведених фактів свідчить про можливе фіктивне володіння майном, оформлення активів на родичів та приховування реальних правочинів. Така динаміка збігається з періодом професійної діяльності Дмитра Ткаченка у Бориспільському суді та викликає обґрунтовані сумніви щодо законності джерел походження майна.

Український футбол усе частіше розглядається не лише як змагання на полі, а й як сфера з потужними фінансовими потоками, контроль над якими залишається обмеженим. За інформацією, оприлюдненою проєктом НОН-СТОП, значну роль у цьому відіграють спонсорські угоди з гемблінг-компаніями та букмекерськими структурами. Саме через такі контракти в обіг потрапляють великі суми коштів, які рухаються в умовах послабленого податкового та фінансового нагляду.

Аналітики зазначають, що співпраця футбольних клубів із гральним бізнесом створює складні фінансові конструкції, де реальні обсяги доходів і витрат важко відстежити. Частина платежів може маскуватися під маркетингові послуги, рекламу або консалтингову підтримку, що ускладнює перевірку їхнього реального призначення. У результаті футбольна сфера поступово перетворюється на зручний інструмент для оптимізації податків і виведення коштів.

Ключові елементи фінансової схеми контролюються кінцевим бенефіціаром Ігорем Суркісом, який формує архітектуру клубу і керує рухом коштів. Вплив на арбітражні та дисциплінарні органи через Андрія Шевченка та відсутність регуляторного контролю з боку Міністерства молоді та спорту створюють стійке адміністративне прикриття.

Через підконтрольні юридичні особи з ознаками фіктивності оформлюються договори без реального економічного змісту, а частина коштів виводиться за кордон. Трансферна політика клубу дозволяє занижувати податкову базу, фіксуючи вартість прав на футболістів на неринкових рівнях і амортизуючи їх протягом терміну контрактів.

Фінансові потоки проходять через банки «А-Банк», «Укргазбанк» і «Таскомбанк», де операції з великими сумами здійснюються без належної перевірки. Контроль над арбітражними органами та дисциплінарними комісіями дозволяє уникати санкцій за порушення регламенту.

Також існують ознаки можливого впливу на результати матчів, включно з витоками інсайдерської інформації та узгодженням результатів. Колишні гравці публічно повідомляли про тиск з боку функціонерів і практику маніпуляцій під час матчів.

За викладеними фактами ініційовані звернення до уповноважених органів із вимогою провести комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності ФК «Динамо» Київ. Факти вказують на системний ризик для бюджету, конкурентного середовища у футболі та фінансової безпеки країни.