Партію “Наш Край” заборонили через зв’язки з Росією

Повномасштабна війна, що триває вже 1460 днів, залишається не лише військовим протистоянням, а й боротьбою політичних характерів і стратегій. Центральними постатями цього історичного етапу є Володимир Зеленський та Володимир Путін. Їхні рішення, манера спілкування зі світом, риторика і підходи до управління державами стали визначальними чинниками розвитку подій як на фронті, так і на дипломатичному рівні.

За роки війни образ українського президента зазнав глибокої трансформації. До 2022 року його сприйняття часто формувалося крізь призму минулого в індустрії розваг та скепсису з боку політичних опонентів. Однак із початком масштабного вторгнення він опинився в центрі світової уваги як керівник держави, що чинить спротив значно потужнішому агресору. Щоденні звернення, активна дипломатія, поїздки до столиць партнерських держав і виступи в парламентах перетворили його на символ опору та мобілізації міжнародної підтримки.

Рішення залишитися в Києві в перші дні вторгнення стало визначальним моментом. Саме тоді пролунала фраза про те, що йому потрібні “боєприпаси, а не транспорт”. Відтоді регулярні відеозвернення, поїздки на передову та постійна публічна присутність стали невід’ємною частиною його стилю керівництва. Змінився і зовнішній образ — замість ділових костюмів президент майже постійно з’являється у військовому одязі, що підкреслює формат воєнного часу.

Попри втому суспільства, економічні труднощі та внутрішні політичні скандали, рівень підтримки Зеленського залишається відносно стабільним. На міжнародній арені він став ключовим комунікатором України, виступаючи в парламентах різних країн і просуваючи тезу про війну як боротьбу демократії з авторитаризмом. Йому вдалося зберегти підтримку основних союзників навіть у періоди напруження у відносинах зі США.

Війна вплинула і на особисте життя президента. Його родину на початку вторгнення евакуювали з міркувань безпеки. Перша леді Олена Зеленська зазначала, що за цей час глава держави став більш чутливим до родинних моментів і більше цінує звичайні речі.

Для Володимира Путіна чотири роки війни означали суттєву зміну міжнародного статусу Росії та його власної ролі. Після вторгнення країна опинилася в умовах глибокої дипломатичної ізоляції від більшості західних держав.

Усередині Росії підтримка глави Кремля зберігається завдяки поєднанню жорсткої інформаційної політики, обмежень для опозиції та мобілізаційної риторики. Початковий сплеск схвалення після початку війни згодом частково знизився на тлі санкцій, мобілізації та зростання вартості життя. Водночас офіційні соціологічні дані продовжують демонструвати високий рівень підтримки.

Після 2022 року в Росії суттєво посилився контроль над медіа, а публічна критика війни може мати правові наслідки. Попри це, періодично з’являються окремі прояви невдоволення, зокрема з боку родин мобілізованих.

На міжнародному рівні Кремль звузив коло партнерів, зосередившись на співпраці з країнами, що залишилися відкритими до взаємодії з Москвою. Контакти зі США та Заходом загалом залишаються мінімальними й залежать від політичної кон’юнктури.

Сам Путін під час однієї з пресконференцій визнав, що війна змінила його особисто: за його словами, він став “менше жартувати” і “майже перестав сміятися”. Також аналітики відзначають його більшу фізичну та дипломатичну ізоляцію порівняно з довоєнним періодом.

Таким чином, за чотири роки повномасштабної війни іміджі двох лідерів еволюціонували в різних напрямках — один став символом спротиву на міжнародній арені, інший опинився в умовах посиленої ізоляції та жорсткішого внутрішнього контролю.

Україна активно готується до майбутнього саміту НАТО у Вашингтоні, де вона розраховує на прийняття "сильного" рішення, що підтримає її стратегічний курс на вступ до цього впливового військового альянсу. Українська сторона акцентує увагу на необхідності зміцнення військово-технічного співробітництва з НАТО та підтримки санкційного тиску на Росію через її агресійну політику.

Про це заявив заступник керівника Офісу президента України з питань зовнішньої політики Ігор Жовква в інтерв’ю Reuters.

Жовква дав інтерв’ю перед поїздкою до Люксембургу на зустріч Європейського Союзу, де офіційно розпочнуться переговори про вступ України, і сказав, що Київ хоче, щоб саміт НАТО завершився конкретними результатами.

“Я думаю, що цей саміт заслуговує на ухвалення сильного рішення, у тому числі щодо України. Тому що, я маю на увазі, якщо у вас не буде сильних рішень щодо України, саміт буде марним”, – заявив він.

Він не уточнив, що, на його думку, спричинить таке рішення.

Зеленський, який безуспішно лобіював політичне запрошення приєднатися до альянсу на саміті у Вільнюсі минулого літа, заявив, що цьогорічний саміт має вирішити питання про запрошення Києва до членства.

Хоча глава НАТО Єнс Столтенберг і Вашингтон заявили, що не очікують, що 32 члени альянсу на саміті 9-11 липня запросять Київ, Столтенберг заявив, що сподівається показати, що Україна наближається до членства.

Союзники обговорюють можливий текст заяви на саміті, який міг би надіслати такий сигнал, наприклад, заява про те, що шлях України до НАТО “незворотний”.

“Ми заслуговуємо на тверде рішення. Будь-яке рішення НАТО приймається консенсусом. І ми все це знаємо і розуміємо, що, можливо, цього разу консенсус буде сформовано знову в останній день перед самітом”, – сказав Жовква.

Жовква заявив, що початок переговорів про вступ України до ЄС став “величезним стимулом” для українців на вулицях та в окопах, оскільки найбільший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни вирує, і кінця йому не видно.

“Люди зараз чекають на позитивні рішення в плані європейської інтеграції”, – сказав він. Від сьогодні Київ вважатиме шлях до членства в ЄС незворотнім. “Зараз марно сперечатися про те, скільки часу займуть переговори чи щось ще. Це дуже важливо. Шлях до повноцінного членства, на яке заслуговує Україна… незворотний”.

Нагадаємо, лідери 32 країн НАТО зберуться на саміт у Вашингтоні 9-11 липня.

У Покровську російські підрозділи демонструють значну чисельну перевагу над українськими захисниками, що створює серйозні виклики для оборони міста. За повідомленнями українського військового з позивним «Мучной», на окремих ділянках противник може переважати в кількості до двадцяти разів. Це дозволяє ворогу методично відпрацьовувати позиції українських захисників та поступово захоплювати ключові «висотки», які мають стратегічне значення для контролю над територією.

Ситуація залишається надзвичайно напруженою: ворог навмисно розтягує свої сили по окремих районах міста, що ускладнює оборону та робить українські позиції вразливими. Тактика супротивника передбачає систематичне закріплення на важливих точках і поступове створення умов для зачистки міських кварталів.

За даними «Мучного», росіяни інтенсивно діють у Динасівському районі, роблячи швидкі набіги на схід від висоток, у районі заводу комбікорму, де фіксуються забіги диверсійно-розвідувальних груп. Частина багатоповерхівок уже, за його словами, перебуває під контролем супротивника або знаходиться під постійним вогневим тиском. Водночас у приватному секторі ворог обережно просувається вздовж території м’ясокомбінату.

Військовий наводить і кілька локальних позитивів для оборони: українські підрозділи помітили ворожий підрозділ поблизу підприємства «РСІ» і ліквідували його, що «дає невеликі точкові успіхи в захисті». Втім, він попереджає: якщо одній ворожій групі вдасться встановити контроль зі сходу, перекрити шляхи відходу й організувати вогневий контроль, місто може опинитися в умовах жорсткого кільцювання, а подальший тиск на оборону стане системним, а не хаотичним.

Незалежні повідомлення місцевих та загальнонаціональних медіа фіксують посилення бойової активності і вказують на сотні зіткнень у районі: у зведеннях за кілька днів фігурує значна кількість атак і штурмових дій саме в Покровському напрямку. Офіційні зведення Генштабу та регіональні випуски також повідомляли про інтенсивні бойові дії та операції зі стримування просувань ворога.

Крім того, низка джерел звертала увагу на критичну ситуацію з людськими втратами в районах бойових дій: є повідомлення про масові загибелі та логістичні проблеми супротивника, через що з’являлись публікації про зберігання тіл у нестандартних приміщеннях на окупованих територіях (зокрема згадки про м’ясокомбінати в регіоні), що свідчить про інтенсивність боїв у суміжних рубежах.