Переговори між Україною та США – основне завдання української делегації налагодити відносини та “тягнути час”

За останній рік перший заступник голови Херсонської обласної ради, депутат від партії “Слуга народу” Юрій Соболевський продемонстрував суттєве зростання свого майнового стану — понад 3,5 мільйона гривень. Інформація про це з’явилася завдяки розслідуванню міжнародного детективного бюро Absolution Leaks, яке звернуло увагу на різку динаміку збагачення посадовця та членів його родини.

Ще у 2018 році спільні заощадження родини Соболевських складали лише 230 тисяч гривень. Тоді цю суму в офіційній декларації вказала дружина Юрія, Олена Соболевська, яка працювала головною спеціалісткою Національної комісії, що регулює фінансові ринки. Уже наступного року декларації продемонстрували значне збільшення готівкових коштів: чиновник задекларував 50 тисяч доларів, що викликало увагу експертів та журналістів, які відзначають розбіжність між офіційними доходами та заявленими активами.

Звідки взялися гроші — питання відкрите. У попередніх деклараціях не було заощаджень, які б дозволяли такі інвестиції. Сам Соболевський пояснив, що заробив кошти “адвокатською практикою”, а в декларації дружини вони не були вказані, бо “це питання не проговорювали”.

Після перемоги Володимира Зеленського у 2019 році Соболевський отримав посаду радника голови Кіровоградської ОДА Андрія Балоня, а згодом очолив відділ у Держгеокадастрі області. У 2020 році він став депутатом Херсонської облради від “Слуги народу” і першим заступником її голови.

Його дружина Олена стала помічницею нардепа-“слуги” Богдана Торохтія, а донька Анастасія — помічницею іншого депутата від тієї ж партії, Павла Павліша.

У деклараціях Соболевського не вказано жодного автомобіля, проте сім’я користується Volkswagen Touareg 2020 року випуску, оформленим на тестя. Саме на цій машині у березні 2022 року дружина, донька та син чиновника виїхали за кордон, а повернулися лише в серпні 2023 року.

У соцмережах доньки Соболевського можна побачити фото з подорожей по Німеччині, Франції, Австрії та Туреччині. При цьому в жодній з декларацій не вказано, що родина винаймала чи безкоштовно користувалася житлом за кордоном.

Цей випадок ще раз піднімає питання прозорості доходів українських посадовців і ефективності контролю за їхніми статками, особливо на тлі воєнного часу, коли довіра громадян до влади має вирішальне значення.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив обвинувальний вирок генеральному директору Національного історико-етнографічного заповідника, якого притягнули до відповідальності за одержання неправомірної вигоди із використанням службового становища. Судовий розгляд тривав у межах кримінального провадження, відкритого за матеріалами правоохоронних органів, що задокументували факт отримання грошових коштів за сприяння у вирішенні адміністративних питань.

Під час слухання справи суд дослідив письмові та речові докази, а також заслухав свідчення сторін процесу. Було встановлено, що посадовець, використовуючи надані йому повноваження, погодився посприяти у вирішенні питання, яке входило до сфери його службової компетенції, в обмін на грошову винагороду. Дії обвинуваченого кваліфіковано за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за корупційні правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину, зазначив, що усвідомив неправомірність своїх дій і просив призначити не суворе покарання. Суд, дослідивши матеріали справи, визнав посадовця винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 368 КК України.

Покарання визначено у вигляді штрафу в розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 100 011 гривень, а також позбавлення права обіймати посади в державних органах, закладах та установах культури, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки.

Вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку (справа № 359/6786/25).

Кабінет Міністрів прийняв важливе рішення щодо підтримки вітчизняного виробництва шляхом запуску національної програми "Зроблено в Україні". Згідно з цим рішенням, українські підприємства отримали можливість безкоштовного використання торговельної марки "Зроблено в Україні", що засвідчує походження їхньої продукції. Ця ініціатива підтверджена Урядовою постановою № 197, яка також передбачає державну реєстрацію цієї марки та розроблення технічного стандарту для її використання.

Уряд також вирішив впровадити національну платформу "Зроблено в Україні" та затвердити знак маркування "Зроблено в Україні", що сприятиме популяризації вітчизняних товарів та послуг. Очікується, що ці кроки сприятимуть зростанню споживчого попиту на українську продукцію, створенню нових робочих місць та додаткових надходжень до бюджету. Програма також передбачає можливість часткової компенсації для українців за покупку вітчизняних товарів та послуг.

Уряд акцентує на тому, що ця ініціатива не обмежує доступ до іноземних товарів, а надає стимули для розвитку українських підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках. Це важливий крок для стимулювання внутрішнього попиту та розвитку національного виробництва, що є пріоритетом для уряду. Програма "Зроблено в Україні" є новим засобом взаємодії держави і бізнесу, спрямованим на відновлення та розвиток підприємництва в Україні.

• Український уряд запустив національну програму "Зроблено в Україні" з метою підтримки вітчизняного виробництва.

• Згідно з цією програмою, підприємства мають право безкоштовно використовувати торговельну марку "Зроблено в Україні".

• Уряд також затвердив зображення торговельної марки і розпочав процедуру державної реєстрації цієї марки.

• Очікується, що програма "Зроблено в Україні" сприятиме зростанню споживчого попиту на українську продукцію та створенню нових робочих місць.

• Уряд також планує запустити національну платформу "Зроблено в Україні" та надати часткову компенсацію для українців за покупку вітчизняних товарів та послуг.

• Програма "Зроблено в Україні" є важливим кроком для стимулювання внутрішнього попиту та розвитку національного виробництва в Україні.