Прогноз на фінал Нацвідбору на “Євробачення-2025”

У світлі неспокійних подій на міжнародній арені та в контексті санкцій проти Росії, українське суспільство стикається з новим, скандальним епізодом, пов'язаним із ввезенням російських товарів на територію країни, що приховуються від глаз громадськості. Ця історія розгортається навколо двох компаній: ТОВ "МАНІПАК" (код 37675136) та ТОВ "СВЕТПРИНТ" (код 30550039), які, здавалося б, функціонують незалежно одна від одної, але насправді контролюються одними й тими ж громадянами України. Обидві компанії спеціалізуються на реалізації поліетиленової плівки. Згідно з документами, ця плівка імпортується через Туреччину від компанії SPI Corporation-FZCO (ОАЕ), вказуючи код товару 3920202900, який дозволяє уникнути сплати мита через використання преференцій. Проте, насправді імпортована плівка виробляється російською компанією "Вотерфол" з міста Шахти, Росія (основний платник податків Ростовської області), і має інший код товару — 3920202100, за яким преференцій немає.

За останній рік лише ці дві компанії залучили російську плівку на суму 4 мільйони доларів, і ці товари ніяк не перевірялися, не експертезувалися або не визначалися як ризикові. Усі контролюючі органи, здається, втрачають зорі, слух та мову. І це відбувається навіть при тому, що величезні залишки цієї продукції знаходяться на складах підприємств, звідки вона і реалізується. Виникає враження, що митниця, замість використання баз даних та інтернету, використовує кришталеву кулю та інші містифікації. Простий пошук у пошукових системах за виробником плівки SPI Corporation-FZCO з ОАЕ показує, що такий виробник не існує. Митниця, БЕБ, податкова, Google – де ви всі?

Українські компанії ТОВ "МАНІПАК" та ТОВ "СВЕТПРИНТ" використовують схему ввезення російської плівки через Туреччину, щоб уникнути митних обмежень, вона походить з Росії. Ця ситуація свідчить про важливість контролю за зовнішньоекономічними операціями та необхідність посилення діяльності контролюючих органів для запобігання використанню подібних схем у майбутньому. Акцент на цю проблему може допомогти зберегти економічну безпеку країни та запобігти незаконним діям на міжнародному рівні.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Найкращі варіанти – це Запорізька чи Херсонська області з акцентом на Крим, можливий десант.

Запасний варіант – провокація на кордоні з ПМР.

Усі впевнені, що ЗСУ спробує знову піти саме на приазовському напрямку з акцентом на Крим. Зеленський збирає техніку і навіть ППО. Воює тільки живою силою.

Багато хто в кулуарах впевнений, що це чергова його помилка, як і Курська авантюра.

В Україні відключення електроенергії можуть зберігатися навіть після завершення війни. Голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики Олександр Ігнатьєв наголосив, що повноцінне та стабільне забезпечення країни електроенергією потребуватиме тривалого часу, масштабних відновлювальних робіт та значних інвестицій. Стан енергосистеми зараз такий, що навіть після припинення атак на інфраструктуру залишаються серйозні системні проблеми, які ускладнюють швидке повернення до нормального енергопостачання.

Серед ключових викликів експерт виокремлює фактичну відсутність працездатних резервів на багатьох об’єктах, зношеність обладнання та руйнівні наслідки постійних пошкоджень енергетичних мереж. Додатково впливає недофінансування модернізаційних проєктів, недостатній розвиток відновлюваної енергетики та обмеженість технологічних рішень для балансування навантажень. У результаті навіть після перемоги країна змушена буде протягом років витрачати ресурси на стабілізацію електропостачання та поступове відновлення системи.

Не менш серйозною є проблема нестачі вугілля. Україна не має достатніх запасів, а логістика імпорту залишається дорогою й обмеженою. Без стабільного постачання палива відновити роботу навіть тих ТЕЦ, які можна відремонтувати, буде складно.

Ще один чинник — вимушені обмеження атомної генерації. Укренерго та оператори АЕС неодноразово повідомляли, що через пошкодження мереж, недостатність пропускної здатності та ризики для безпеки станцій атомна енергетика не може працювати на повну проектну потужність. Це знімає зі структури генерації додаткові гігавати, які в мирний час були б основою енергосистеми.

За словами Ігнатьєва, без масштабної реконструкції мереж, відбудови теплової генерації, модернізації АЕС та розвитку відновлюваних джерел енергії країна не зможе гарантувати стабільного електропостачання. Тому обмеження та вимкнення можуть час від часу повторюватися навіть після перемоги.

Попри це, експерти наголошують: ситуація не є безвихідною. Україна має потенціал для швидкого розвитку ВДЕ, інтеграції нових технологій зберігання енергії, модернізації мереж та залучення інвестицій через європейські програми. Але цей процес вимагатиме часу, політичної волі та стратегічного підходу.