Ракетний удар по Харкову зруйнував одну з найбільших друкарень України та Європи

Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку незмінність і зберігати свою проблемність. За останні роки було запропоновано численні реформи, створено нові інститути, запроваджено низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення роботи судів. Проте на практиці більшість з цих змін не призвели до значних поліпшень у правосудді.

Головною проблемою залишається корупція, яка, попри різноманітні антикорупційні заходи, продовжує впливати на роботу суддів. Високий рівень безкарності та відсутність реальних механізмів відповідальності для тих, хто порушує закон, часто призводить до затягування процесів та винесення сумнівних рішень. Судова система залишається надмірно централізованою, що знижує її прозорість і доступність для громадян.

Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив обвинувальний вирок стосовно генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Олексія Лукашевича. Посадовця визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 Кримінального кодексу України — одержанні неправомірної вигоди службовою особою.

Під час розгляду матеріалів справи суд встановив, що на початку квітня 2025 року, перебуваючи на керівній посаді в заповіднику, Лукашевич запропонував представниці товариства з обмеженою відповідальністю «Нові фінансові можливості» надати дозвіл на проведення відеозйомки соціальної реклами на території закладу за певну винагороду. Йшлося про використання об’єктів культурної спадщини та музейного простору для створення рекламного продукту, що передбачало отримання офіційного погодження адміністрації установи.

21 квітня 2025 року під час зустрічі у службовому кабінеті він підтвердив свої наміри та обговорив порядок передачі коштів і документального оформлення. 24 квітня близько 16:00 на території АЗС «Socar» на 28-му кілометрі Бориспільського шосе (с. Гора) посадовець отримав обумовлену суму неправомірної вигоди.

Під час судового розгляду Лукашевич повністю визнав провину, щиро розкаявся та висловив жаль із приводу вчиненого. Суд врахував низку пом’якшувальних обставин: визнання вини, наявність малолітньої дитини на утриманні, позитивну характеристику, участь у співпраці з територіальною обороною та добровільний внесок у розмірі 20 тис. грн на підтримку Збройних сил України.

Обтяжувальних обставин суд не встановив. З огляду на те, що правопорушення належить до нетяжких і має корупційний характер, а сума отриманої вигоди становила 100 тис. грн, суд призначив покарання у вигляді штрафу в такому ж розмірі — 100 тис. грн. Крім того, Лукашевича позбавлено права обіймати керівні посади строком на три роки.

Також суд постановив повернути йому внесену раніше заставу в сумі 151,4 тис. грн.

Процес ремонту у двох елітних будинках, що розташовані в престижному районі Конча-Заспи, належать не просто прокурору Офісу Генерального прокурора Андрію Андрєєву, але й його родині. Ці факти стають об'єктом уваги громадськості та правоохоронних органів. Цікавість громадськості викликає походження цих осель, адже вони розташовані на території дитячого оздоровчого комплексу, не відповідно до містобудівної документації.

У київській поліції розгорнуто кримінальне провадження з приводу обставин зайняття та забудови елітними будинками території дитячого оздоровчого комплексу. Ці дії можуть бути кваліфіковані як шахрайство в особливо великих розмірах, що становить особливо тяжкий злочин.

Дослідження показує, що власником дитячого оздоровчого комплексу, на території якого розташовані ці будинки, є ЗАТ "Київгума", яке стало банкрутом. Управитель Кудляк, який був призначений управителем, незаконно розпоряджався земельними ділянками та недобудованими об'єктами на території комплексу, перетворивши їх на елітне котеджне містечко. В цих діях йому допомагав заступник начальника Департаменту нагляду за дотриманням законів Національної поліції України та органи, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, зокрема, Офіс генерального прокурора Андрій Васильович Андрєєв.

Поліція намагалася відновити законний порядок на території, накладаючи судовий арешт на землю та будівлі, але керівництво прокуратури міста вирішило допомогти прокуророві Андрієву і не просити про передачу майна до АРМІ. Замість цього, сам прокурор Андрієв з дружиною займається ремонтом в цих будинках і виражає вдячність друзям з прокуратури міста за підтримку.

Повідомлення про можливе незаконне збагачення Андрієва вже звернуло увагу Національного агентства з питань запобігання корупції, яке розпочало перевірку. Також, Державне бюро розслідувань відкрило провадження за фактом недостовірного декларування та можливого незаконного збагачення. Ймовірно, що незабаром замість запрошення на новосілля Андрієв може отримати повідомлення про підозру.

У результаті дослідження виявлено, що прокурор Офісу Генерального прокурора Андрій Андрєєв та його родина займаються ремонтом елітних будинків, розташованих на території дитячого оздоровчого комплексу у Конча-Заспі. Ці будівлі були незаконно забудовані, порушуючи містобудівну документацію.

Крім того, в ході розслідування виявлено факти співпраці з вищими посадовими особами правоохоронних органів та порушення правових норм щодо розпорядження майном, що перебуває у сфері публічного інтересу. Прокурорам надано підтримку у незаконних діях, які вони вчинили, та уникнуто правомірних заходів щодо відновлення законності.

Зазначено, що вже розпочато перевірку на можливе незаконне збагачення та недостовірне декларування прокурором Андрієвим. Ймовірно, що відповідно до отриманих результатів подальші дії будуть спрямовані на встановлення винних осіб та відновлення законності у вирішенні цієї ситуації.