Росія перекидає п’ять тисяч північнокорейських солдатів у Курську область, — The New York Times

Антишахрайський проєкт “190” оприлюднив детальне розслідування щодо Юрія Бєлоусова, заступника директора Бюро економічної безпеки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації. Його звинувачують у приховуванні справжньої вартості майна та значному заниженні цін на автомобілі у деклараціях. Це відкриття викликало широку громадську увагу, оскільки стосується високопоставленого посадовця, який відповідає за цифровізацію та впровадження сучасних технологічних процесів у державному секторі.

5 листопада директор БЕБ Олександр Цивінський затвердив склад кадрових та атестаційних комісій, які мають здійснювати переатестацію працівників та добір нового персоналу. До цих комісій увійшов і Юрій Бєлоусов разом із колегами Тарасом Щербаєм та Павлом Будзиганом. Завдання комісій передбачає оцінку професійних компетенцій, перевірку доброчесності та забезпечення прозорого підбору кадрів у Бюро.

Однак, як з’ясували журналісти, сама доброчесність одного з ключових членів комісій викликає сумніви.

Бєлоусов народився на Дніпропетровщині, навчався у Харківському університеті внутрішніх справ. Майже два десятиліття служив у правоохоронних органах, потім працював у Секретаріаті Уповноваженого ВРУ з прав людини, а з 2019 року — в Офісі Генерального прокурора, де очолював департамент, що займався злочинами, скоєними під час збройного конфлікту.

У 2023 році він намагався очолити НАБУ, але не пройшов конкурсний відбір через питання до його декларацій. Зокрема, у 2016 році він задекларував продаж автомобіля Opel Vectra за 49 тис. грн — сума, яку комісія визнала сумнівною.

Такі самі цифри фігурують і в подальших деклараціях: 49 тисяч — це вартість не лише старої машини, а й нового автомобіля Hyundai Grand Santa Fe 2015 року випуску, який насправді коштує у 15–20 разів більше.

Питання виникали і до дружини посадовця Зоряни Бєлоусової, у якої раптово з’явилися великі готівкові кошти та автомобіль MINI Cooper, також оцінений у ті ж 49 тис. грн. Джерелом доходів подружжя нібито були спадщина від продажу квартири та заробітки у місії ООН, проте дані про податкові сплати в Україні відсутні.

Не менш цікаві зв’язки має і його брат — мер Кам’янського Андрій Білоусов, відомий участю у скандалах із заниженою приватизацією комунального майна та проросійськими симпатіями. Сам Юрій Бєлоусов стверджує, що професійно не пов’язаний із братом із 2017 року.

Згідно з деклараціями, Юрій Бєлоусов володіє двома земельними ділянками у селі Могилів Дніпропетровської області, частиною квартири у Кам’янському та кімнатою в гуртожитку МВС у Києві. Його дружина — власниця земельної ділянки в Чернігівській області.

Подружжя проживає у квартирі в Києві, яка належить тещі чиновника. Вартість усіх об’єктів у деклараціях або не вказана, або мінімальна.

Серед активів — дві машини, обидві оцінені у 49 тис. грн:• Hyundai Grand Santa Fe 2015 року (належить Юрію Бєлоусову);• BMW Mini 2012 року (належить його дружині).

За минулий рік Бєлоусов задекларував 1,6 млн грн зарплати, 135 тис. грн пенсії, 36 тис. грн компенсацій і 74 тис. грн гонорару від ГО “ДЖАСТГРУП”. Дружина офіційних доходів не мала.

На руках у подружжя — понад 27 тис. доларів готівкою та більше 350 тис. грн на рахунках. Також Бєлоусов задекларував позику у 20 тис. доларів своєму родичу. Загальна сума їхніх заощаджень перевищує 1,5 млн грн.

Ці факти викликають питання до доброчесності чиновника, який тепер визначатиме, хто працюватиме у «оновленому» Бюро економічної безпеки.

Українські війська неустанно продовжують удосконалювати свої оборонні позиції в Сумській області, збільшуючи готовність до можливих агресивних дій з боку Росії. Незважаючи на це, останніми днями окупаційні сили зазнали невеликих переміщень на південний захід від Вовчанська, на Харківському напрямку. Цей рух є прямим викликом для українських військових, які стежать за кожним кроком окупантів, готові дати відсіч будь-яким спробам порушення територіальної цілісності України. Роблячи ставку на стратегічну відстоюваність та мобільність, українські захисники продовжують демонструвати високий рівень професіоналізму та відданості своїй країні. Крім того, міжнародні партнери надають підтримку українському війську, підкреслюючи непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в умовах агресивних дій сусідньої країни.

Бої тривають у районі села Липці. Представник українського оперативного командування “Північ” Вадим Мисник повідомив, що військові активно посилюють та удосконалюють свої оборонні рубежі, зосереджуючись на другій та третій лініях оборони в Сумщині. Відзначено, що при будівництві укріплень ЗСУ враховують можливі напрямки російського наступу та місцевий рельєф.

Аналіз повідомлень російських блогерів підтвердив, що військове командування перекидає невизначену кількість окупаційних сил у Курську область РФ.

За останніми звітами, 2 червня, у зв’язку з активними бойовими діями на Харківському напрямку, російські війська невеликою мірою продвинулися полями на північ та схід від Стариці, а також у районі Вовчанська. Вони здійснювали механізовані штурми населених пунктів. Російські пропагандисти твердять, що українські сили “безуспішно” проводять контратаки в північній та центральній частині Вовчанська, а також у лісових масивах між Глибоким та Лук’янцями, обидва на північ від Харкова. Інформатори також заявили, що бої у Вовчанську та під Липцями “набувають позиційного характеру”.

За даними ISW, у нападах на Вовчанськ ворожі сили задіяли частини 138-го та 25-го мотострілецьких бригад, які входять до складу 6-ї загальновійськової армії Ленінградського військового округу, а також батальйону, розвідувальної та снайперської роти 83-ї окремої гвардійської повітряно-десантної бригади.

У столиці Об’єднаних Арабських Еміратів стартує новий етап міжнародних переговорів, присвячених припиненню війни проти України. Для Києва ситуація залишається вкрай непростою: військовий тиск триває, союзники втомлюються від затяжного конфлікту, а Москва продовжує грати на протиріччях глобальної політики. Водночас саме цей раунд привертає підвищену увагу, адже вперше за тривалий час з’являються сигнали, які можуть пролити світло на справжні наміри російського керівництва.

Ключова інтрига полягає не лише в умовах можливого припинення вогню, а в глибині готовності Кремля до реальних компромісів. Досвід попередніх зустрічей навчив українську сторону та її партнерів обережності: за гучними заявами не раз ховалася спроба виграти час, перегрупувати сили або нав’язати вигідний Москві порядок денний. Тепер же дипломати намагаються відрізнити справжні кроки до деескалації від чергової політичної гри, замаскованої під мирні ініціативи.

Один з американських експертів із зовнішньої політики, який консультував українську сторону, визнає: попередні раунди переговорів були надзвичайно виснажливими та безрезультатними. За його словами, раніше будь-які заяви про «конструктивність» виглядали відверто відірваними від реальності. Водночас тепер він фіксує більш серйозне ставлення російської сторони до самого процесу переговорів і обережно припускає, що шанси на припинення війни навесні все ж існують.

Колишній високопоставлений український чиновник, коментуючи перебіг перемовин, був значно стриманішим у прогнозах. Водночас і він визнав, що з боку Росії відбулася певна зміна настроїв і стилю роботи за столом переговорів. За його словами, представники російської делегації цього разу більше зосереджені на практичних питаннях, а не на ідеологічних лекціях про «першопричини» конфлікту.

Йдеться, зокрема, про керівників російської військової розвідки, які, за оцінкою співрозмовника, поводяться прагматично та професійно, детально опрацьовуючи конкретні параметри можливих домовленостей. Це помітно контрастує з риторикою, яку традиційно озвучували політичні представники Кремля на чолі з міністром закордонних справ та самим Путіним.

В українських колах не виключають, що така трансформація позиції Росії може бути пов’язана зі змінами в Європі. Зокрема, Кремль уважно стежить за тим, як європейські країни нарощують оборонне виробництво, дедалі серйозніше говорять про загальноєвропейську систему безпеки та намагаються зменшити залежність від Сполучених Штатів. Мирна угода або завершення війни могли б суттєво послабити цей імпульс, адже європейським лідерам стало б значно важче переконувати своїх виборців у необхідності подальшого збільшення оборонних витрат.

Разом із тим, у Києві та серед західних аналітиків не відкидають і більш цинічний сценарій. Зміна тону Москви може бути спробою зіграти на очікуваннях адміністрації Дональда Трампа та знизити рівень тиску на Росію. При цьому всередині самої РФ мир без очевидної «перемоги» виглядатиме проблемно для Кремля, який уже заплатив за війну величезну економічну і людську ціну.

Як зазначають експерти, Путіну практично нічого представити російському суспільству як однозначний результат цих витрат. Тому будь-яка мирна угода, в якій він не зможе проголосити тріумф, створює серйозні внутрішні ризики для режиму. Саме це, на думку аналітиків, і залишається головним стримуючим фактором для справжнього завершення війни.