Що їдять з похмілля у світі: топові страви з Франції, Таїланду, Австралії та інших країн

Ця заява викликала значний резонанс як в українському суспільстві, так і серед міжнародних спостерігачів. Експерти з різних галузей активно обговорюють правові, етичні та практичні аспекти такого рішення.

Зараз ці особи перебувають у процесі військової підготовки, яка триватиме принаймні два місяці.

Кілька ув’язнених розповіли виданню, що готові мобілізуватися, тому що хочуть свободи і спокути. Інші були мотивовані вищою зарплатою, яка може дозволити їм утримувати свої сім’ї, виконуючи при цьому патріотичний обов’язок.

Малюська повідомив, що початкова кампанія з вербування засуджених, як очікується, дасть близько 5000 нових рекрутів, а “за найсприятливіших обставин” їхня кількість може потроїтися.

Тим часом 24 ОМБр повідомляє про формування у своєму складі батальйону “Характерники”, в якому служитимуть колишні ув’язнені. Вони вже склали військову присягу і проголосили “молитву українського націоналіста”

“Серед них дуже багато патріотів, які неодноразово виявляли бажання захищати Батьківщину. Є багато людей із бойовим досвідом. Найближчим часом “Характерники” почнуть виконувати бойові завдання і покажуть себе на полі битви”, – йдеться в повідомленні бригади.

Ситуація в Покровську залишається надзвичайно складною і критичною. За інформацією з військових джерел, українське командування на чолі з генералом Сірським наразі не може повністю контролювати місто, що ставить під загрозу стабільність на лінії фронту в цьому регіоні. Наразі російські війська продовжують наступ у цьому стратегічно важливому напрямку, що значно ускладнює ситуацію для українських військ.

Ще однією важливою темою є контроль над Куп'янськом. Згідно з неофіційними даними, Україна фактично майже втратила контроль над цим містом, що викликає серйозні побоювання серед військових експертів та політиків. Відомо, що у наступні дні можуть відбутися бої за інші важливі міста — Константинівку та Сіверськ. Ці населені пункти є стратегічними точками, від яких залежить подальший розвиток ситуації на сході України.

Український боєць із позивним «Мучний» уточнює, що бої тривають у західній частині міста. Він попереджає, що якщо противник наростить темп наступальних дій, існує ризик, що місто буде стискатися в пастку та перетвориться на зону зачистки у щільній забудові.

За даними військових пабліків, ключові атаки наразі зосереджені на промисловій зоні на північному заході Покровська. «Якщо цей об’єкт впаде, місто фактично втратить свій стержень і перетвориться на уламки, по яких буде важко пересуватися», — зазначає «Мучний».

Ситуація викликає серйозне занепокоєння серед військових експертів, оскільки контроль над промзоною є критично важливим для оборони міста та можливості організованого відступу українських сил.

Президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали декларацію про наміри щодо формування багатонаціональних сил, покликаних забезпечити дотримання режиму припинення вогню на території України. Документ закладає політичну основу для майбутньої безпекової архітектури та свідчить про новий рівень координації між Києвом і ключовими європейськими партнерами.

Як зазначає британське видання The Telegraph, підписання декларації стало важливим дипломатичним сигналом і розцінюється як суттєвий політичний прорив. Журналісти наголошують, що вперше за більш ніж рік позиції України, Сполучених Штатів та провідних європейських країн виглядають узгодженими, а спільні заяви та дії демонструють єдине бачення подальших кроків щодо врегулювання ситуації.

Зокрема, Зеленський, Макрон і Стармер оголосили про плани створення англо-французьких сил безпеки, які можуть бути задіяні в Україні після встановлення режиму припинення вогню. Передбачається, що ці сили стануть частиною ширшого багатонаціонального механізму стримування.

Водночас спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф заявив, що дипломати «майже завершили» роботу над протоколами безпеки, покликаними не допустити повторення війни. За його словами, ці протоколи мають забезпечити захист України у разі нового нападу, однак конкретні механізми залишаються невизначеними.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, зі свого боку, заявляв, що Сполучені Штати нібито погодилися на «сильні юридично зобов’язуючі гарантії безпеки» та певний американський механізм забезпечення безпеки. Він також пообіцяв, що Німеччина візьме на себе відповідальність за Україну та безпеку континенту загалом, утім утримався від приєднання до ініціативи Великої Британії та Франції щодо розміщення сил безпосередньо на місцях.

The Telegraph наголошує, що питання гарантій безпеки є ключовим компонентом будь-якої мирної угоди. Видання зазначає, що українці не погодяться на мир або територіальні компроміси без упевненості в тому, що Росія не зможе знову атакувати.

Разом із тим журналісти підкреслюють, що сам механізм забезпечення безпеки наразі фактично не узгоджений. Деталі не були публічно озвучені, а лідери обмежилися згадкою про участь США у спостереженні за дотриманням режиму припинення вогню.

У відповідь на запити щодо конкретики Віткофф заявив, що американські військові «думали про це», але уникнув прямих відповідей. За оцінкою видання, це означає, що ключова гарантія безпеки — чіткий сигнал про те, що повторний напад на Україну означатиме війну зі США, — досі відсутня.

Журналісти також нагадали, що раніше британські посадовці пропонували ідею розміщення американських літаків у Польщі або Румунії для підтримки українських, французьких і британських сил на землі. Чи залишається ця пропозиція актуальною, наразі невідомо.

На думку The Telegraph, саме ці деталі визначатимуть різницю між реальним стримуванням і формальними гарантіями. Водночас у Парижі, за словами журналістів, були помітні ознаки відновлення єдності Заходу. Велика Британія і Франція пішли далі, ніж очікувалося, намагаючись переконати Дональда Трампа, що Європа готова взяти на себе більший тягар власної безпеки.

Втім, видання іронічно підсумовує: попри позитивні сигнали, остаточні відповіді щодо миру залишаються «за наступним пагорбом».

Кожен власник квартири або приватного будинку в Україні має подбати про належне оформлення документів на свою нерухомість. Одним з важливих етапів є реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав. Якщо ж ви помітили, що ваша нерухомість не має записів у цьому реєстрі, це може викликати певне занепокоєння, але варто зазначити, що це не завжди свідчить про втрату права власності.

Нотаріус Наталія Манойло пояснює, що основним документом, який підтверджує право власності на житло, є державний акт або інший документ, що свідчить про набуття права власності (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування, рішення суду тощо). Ці документи є підставою для подальшої реєстрації права в електронному Реєстрі речових прав, що в свою чергу дає юридичну силу власності і забезпечує захист від можливих суперечок.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно — це електронна база даних, у якій міститься інформація про об’єкти нерухомості, їхніх власників, а також про можливі обтяження: арешти, іпотеки чи заборони на відчуження. Реєстр почав працювати з 1 січня 2013 року.

До цього часу реєстрацію прав здійснювали органи БТІ на паперових носіях. Після змін у законодавстві ці функції перейшли до державних реєстраторів, які працюють у ЦНАПах, органах місцевого самоврядування, райдержадміністраціях, а також до нотаріусів — як державних, так і приватних.

Наразі після посвідчення договору купівлі-продажу, дарування чи іншого правочину дані про нерухомість одразу вносяться до Реєстру. Підтвердженням цього є витяг з Державного реєстру речових прав.

Реєстрація необхідна для реалізації більшості майнових прав: без неї неможливо продати або подарувати житло, оформити спадщину, отримати субсидії чи компенсації за пошкоджене майно, зокрема в межах програми «єВідновлення».

Нотаріус наголошує: відсутність інформації про нерухомість у Державному реєстрі не означає втрати права власності. Держава визнає документи, оформлені на паперових носіях до 2013 року, і вони залишаються чинними.

У 1990-х та 2000-х роках облік нерухомості вели органи БТІ, а електронного Реєстру ще не існувало. Частина архівних даних згодом була перенесена в електронну систему, частина — ні. Тому нерухомість, придбана, наприклад, у 2005 році, може не відображатися в Реєстрі, і це не є порушенням.

Внесення відомостей до Реєстру не є обов’язковою умовою для збереження права власності, але значно спрощує будь-які операції з майном.

Якщо право власності оформлювалося у 2013 році або пізніше, у більшості випадків дані вже мають бути внесені до Реєстру. Перевірити це можна через нотаріуса, ЦНАП або онлайн.

Найпростіший спосіб — скористатися порталом «Дія». Через послугу надання інформації з Державного реєстру речових прав можна сформувати витяг, вказавши адресу об’єкта нерухомості. Вартість такої перевірки становить близько 60 гривень, а результат надається у форматі PDF.

Якщо інформації про житло в Реєстрі немає, її можна внести, звернувшись до нотаріуса або до ЦНАПу. Для цього знадобляться паспорт, ідентифікаційний код, правовстановлюючі документи на нерухомість (договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право власності) та довідка з БТІ.

Також необхідно сплатити адміністративний збір. Його розмір залежить від строку реєстрації та прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За стандартну реєстрацію протягом п’яти робочих днів сума становить одну десяту прожиткового мінімуму. Пришвидшена процедура коштує дорожче: реєстрація за два дні — один прожитковий мінімум, за один день — два прожиткових мінімуми.

У разі звернення до нотаріуса додатково оплачуються нотаріальні послуги. Їхня вартість залежить від регіону та складності процедури і може коливатися від кількох сотень до кількох тисяч гривень.