Шмигаль анонсував запуск платформи для покращення житлово-комунальних послуг

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Колишня шеф-редакторка популярного шоу “Слідство ведуть екстрасенси” Леля Боравльова стала фігурою, що привернула увагу завдяки своїм провокаційним заявам про реальність і дійсність шоу. В інтерв’ю Боравльова поділилася своїми поглядами на екстрасенсів та їхню роль у шоу.

Боравльова підтверджує, що “Слідство ведуть екстрасенси” дійсно показує реальні історії людей, але відразу робить акцент на те, що всі екстрасенси, які з’являлися на екрані, є “шарлатанами”. Вона вважає, що ці люди використовують свою публічність для заробітку, пропонуючи “амулети” і “захисти” від війни, що, на її думку, є просто абсурдом.

“Екстрасенси – це шарлатани. Сьогодні вони заробляють на війні і кажуть: ‘Ми вам зробимо амулет, захист на фронті’. Це просто на голову не налазить”, – зазначила Боравльова. Її критика не обмежується лише фінансовим аспектом. Вона також підкреслює, що багато медійних екстрасенсів стали мільйонерами завдяки своїй популярності і бізнесу, що обертається навколо їхніх нібито магічних здібностей.

“Безперечно, екстрасенси – це мільйонери. Вони заробляли мільйони, особливо ті, хто був обличчям. Вони будували будинки, робили бізнеси…” – уточнила Боравльова. Її слова відкривають нову перспективу на те, як медійні персонажі можуть використовувати свою популярність для особистого збагачення, часто за рахунок довірливих людей, які вірять у їхні здібності.

Таким чином, за словами Лелі Боравльової, шоу “Слідство ведуть екстрасенси” – це не просто розвага, а частина великої індустрії, де задоволення потреб глядачів стає приводом для прибутку. Цей скандал, безумовно, змусить багатьох задуматися про справжню ціну медійних феноменів і довіри, якою користуються екстрасенси.

Ці прогнози базуються на аналізі поточних демографічних тенденцій, включаючи рівень народжуваності, смертності та міграційні процеси. Експерти зазначають, що на демографічну ситуацію впливає комплекс факторів, серед яких економічні умови, соціальна політика, рівень охорони здоров'я та освіти.

Про це йдеться у доповіді ООН «Перспективи світового населення 2024 року».

Також ООН прогнозує, що у 2084 році буде максимальний рівень людства у цьому столітті – 10,3 млрд осіб та до 2100 року кількість людей зменшиться до 10,2 млрд.

Також у доповіді йдеться, що середня тривалість життя до кінця 21 століття становитиме 81,7 року.

При цьому, чоловіки, в середньому, житимуть трохи менше ніж 80 років, жінки – майже 84 роки.Нагадаємо, Україна залишається однією з країн із найнижчою народжуваністю у світі. До повномасштабної війни, у 2021 році, коефіцієнт народжуваності становив 1,16 – це нижче за норму природного відтворення (2,1–2,2), а також суттєво нижче за локальний максимум у 2012 році (1,53).

Також повідомляли, що в Україні розробили проєкт стратегії демографічного розвитку до 2040 року.

Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційної інстанції, опинився під пильним наглядом громадськості через суттєві розбіжності у його майнових деклараціях. Громадська рада доброчесності оприлюднила висновок, що стверджує про недотримання ним вимог доброчесності, оскільки виявлені невідповідності у зазначених ним даних ставлять під сумнів його відповідність до високих стандартів суддівської етики та чесності.

Згідно з документами, оприлюдненими Громадською радою, у деклараціях Ткаченка за кілька років було виявлено значні розбіжності між офіційно задекларованим майном та фактичним станом. Це стосується не лише нерухомості, а й інших активів, що не були вказані або були подані в неточному вигляді, що є серйозним порушенням вимог законодавства. Такі розбіжності можуть свідчити про приховування частини активів, що суперечить принципам прозорості та підзвітності, яким мають відповідати судді.

Водночас офіційні доходи кандидата, який у той період працював помічником судді та головним фахівцем у приватній компанії, не дозволяли здійснити таку покупку. Згідно з даними, з 2006 по 2019 роки сукупний дохід Ткаченка склав лише 233 тисячі гривень. У письмових поясненнях суддя стверджував, що позичив 400 тисяч гривень у знайомого, надавши скан розписки з обіцянкою повернути кошти до жовтня 2014 року. Однак навіть з урахуванням доходів за 2010–2014 роки, після відрахування податків і необхідних витрат, фінансова спроможність для таких операцій виглядає сумнівною.

Окрему увагу Громадська рада доброчесності приділила майну родичів судді, насамперед з боку його дружини. За даними електронних декларацій, члени родини володіють значною кількістю земельних ділянок, житлових будинків і об’єктів незавершеного будівництва у Василькові та населених пунктах колишнього Васильківського району Київської області. Частина цього майна оформлена на батька дружини — суддю Господарського суду Києва у відставці Миколу Якименка, а також на її сестру та матір.

ГРД звертає увагу, що походження коштів на придбання численних об’єктів нерухомості документально не підтверджене. Зокрема, Якименко під час співбесіди пояснював купівлю землі коштами сестри, яка багато років проживає в Італії, однак жодних доказів цього не надав. Водночас журналістські розслідування раніше вказували на можливе користування ним незадекларованим майном, оформленим на родичів.

Сумніви у доброчесності кандидата посилює й ситуація з нерухомістю у Києві. У деклараціях зазначається квартира площею 89,7 кв. м, яка формально належить сину Ткаченка, але фактично використовується всією родиною. За поясненнями судді, житло було приватизоване тестем і передане у власність онука. Водночас сестра дружини декларувала користування іншою квартирою у Києві, яка перебуває у власності районної державної адміністрації. У ГРД вважають, що ці обставини можуть свідчити про зловживання механізмами безоплатної приватизації.

Крім того, питання викликає й придбання батьком судді квартири у Києві вартістю понад 2 мільйони гривень у 2018 році. Задекларовані доходи пенсіонера за понад 20 років у кілька разів менші за вартість цього житла, а пояснення про фінансову допомогу від родичів не підтверджені документально.

У підсумку Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що сукупність виявлених фактів свідчить про можливе приховування реальних обсягів майна та витрат, а також про використання родичів для формального володіння активами. Це, на думку членів ради, ставить під сумнів відповідність Дмитра Ткаченка критеріям доброчесності, необхідним для зайняття посади судді апеляційної інстанції.