Ситуація з енергетикою у столиці: дефіцит працівників у водоканалі, “тепловиках” і керуючих компаніях становить понад 1000 осіб

Зовнішньополітичний аспект цієї ситуації відображається в стратегічних ходах Росії щодо відновлення контролю над втраченими територіями, а також в політичних амбіціях Пригожина та підготовці до міжнародних зустрічей Зеленського. Напруження в ситуації відображається на всіх рівнях: від зовнішньополітичного тиску до внутрішніх проблем організації оборони.

У порівнянні між Авдіївкою та Бахмутом, виявляється, що перша має значно вищу стратегічну важливість через своє місце розташування та історичні аспекти. Авдіївка слугувала ключовим пунктом в обороні та контролі за Донецьком, що робило її значно більш обороноздатною та важливою для України. У той же час, Бахмут, хоча втратився, став новим символом війни, вказуючи на зростання ставок у конфлікті.

Стратегічне значення Бахмута, незважаючи на його важливість у політичному контексті, виявляється меншим порівняно з Авдіївкою через його запасний характер до 2022 року.

У військовому плані, Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, але особливо в операції під Авдіївкою. Це ставить перед ЗСУ виклик адаптації до нових умов бою та необхідності у покращенні тактичних прийомів.

У цій ситуації, де порівнюються дві важливі військові операції, виявляється, що кожна має свої власні унікальні аспекти, які відображаються на політичному, стратегічному та тактичному рівнях.

У висновках можна зазначити, що обидві військові операції — під Авдіївкою та Бахмутом — відображають складність та напруженість військових дій в сучасному конфлікті на сході України. Авдіївка виявилася стратегічно важливішою за Бахмут через своє місце розташування та історичну важливість. Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, а ЗСУ стикаються з викликом адаптації до нових умов бою. У цій ситуації важливо врахувати індивідуальні аспекти кожної операції та пошук шляхів покращення тактичних прийомів військової діяльності.

У четвертий рік війни кияни стали заручниками ілюзії безпеки у власних оселях. Попри те, що столиця України залишалася основним центром адміністративного та культурного життя, протягом цього періоду вона неодноразово ставала мішенню для ракетних ударів, артилерійських обстрілів та інших загроз, що залишали слід на кожному мешканці. Усе це створило парадоксальну ситуацію: навіть попри відносну стабільність, люди в столиці все більше почувалися невпевнено та під постійною небезпекою.

Ще до початку війни Київ був символом безпеки і процвітання, тим місцем, де можна було знайти притулок від усіх зовнішніх загроз. Однак із часом ця ілюзія почала руйнуватися. Кияни стали свідками ракетних ударів, які вражали цивільні об'єкти, житлові будинки, інфраструктуру. Протягом останніх років столиця пережила серію жорстоких атак, що змусило багатьох замислитися над питанням безпеки навіть у своїх домівках.

Корупційний аспект ситуації не менш вражає. За останні роки на ремонт і будівництво сховищ витрачено понад два з половиною мільярда гривень, однак більшість тендерів отримали фірми-одноденки з мінімальним статутним капіталом. Систематичні переплати на будматеріалах та закупівля непотрібного обладнання, як-от барабани та овочерізки за захмарними цінами, свідчать про глибоку корупцію на всіх рівнях.

Доступ до інформації про справжній стан укриттів обмежений: чотири з десяти районних адміністрацій відмовляються надавати дані, аргументуючи це службовою таємницею. Це створює ілюзію безпеки, яка розбивається під час першої серйозної атаки. Навіть масштабні тендери та кошти не рятують життя киян, якщо за організацією стоїть мережеве відмивання грошей і безкарність чиновників.

Трагедії останніх років, коли внаслідок ракетних ударів загинуло десятки людей, включно з дітьми, демонструють ціну цієї паперової безпеки. Система, у якій лояльність до керівників важить більше за життя дітей, не здатна забезпечити справжній захист. Без радикального очищення від корупції та реальних покарань для організаторів схем безпека Києва залишатиметься привілеєм для обраних.

За даними журналістських розслідувань, у гучній справі, пов’язаній із відмиванням значних сум коштів, які, за підрахунками слідства, завдали державному бюджету втрат на рівні 5 мільярдів гривень, можуть фігурувати помилки, допущені Бюро економічної безпеки України. У центрі уваги — провадження щодо Айбокс Банку та його колишньої власниці Олени Дегрик-Шевцової, котре згодом опинилося у суді з процесуальними неточностями, що суттєво вплинули на подальший перебіг справи.

Як зазначають журналісти, матеріали досудового розслідування були передані з невірно визначеними строками, що стало ключовим фактором під час розгляду справи в апеляційній інстанції. Саме цей формальний недолік дав змогу Київському апеляційному суду закрити провадження, причому не через недоведеність підозр або відсутність доказів, а виключно через технічні порушення при оформленні документів.

Водночас, продовжується системний тиск та особисті погрози журналістам, які висвітлюють дану ситуацію.

Зокрема, про тиск з боку Олени Дегрик-Шевцової, на своїй сторінці в Facebook заявила журналіст-розслідувач Любов Величко:

“Понад 5 мільярдів гривень не повернуться в державний бюджет України. Бо судді Київського апеляційного суду – стали на бік Альони Шевцової, Зої Нестерівської та Ірини Циганок – яким інкримінували участь у схемах незаконного грального бізнесу і відмивання грошей, здобутих таким шляхом. Мова про оборудки в Айбокс банку, справа №752/15954/25.

Це тяжкі економічні злочини, які передбачають до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна. Але 2 жовтня 2025 року суд закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України — тобто через закінчення строків досудового розслідування після повідомлення про підозру.

Тобто, розслідування тривало занадто довго, строки, визначені законом (ст. 219 КПК), минули, і тому справу довелося закрити не тому (!), що підозрювані невинні, а тому, що слідство не встигло завершити всі процесуальні дії вчасно.

Але кісткою в горлі під час оголошення цього карколомного рішення стала присутня в засіданні журналістка-розслідувачка Любов Величко. Вона посміла зафіксувати на фото, аудіо та відео увесь процес відкритого судового засідання, документуючи кожне слово та жест адвокатів, прокурора та суддів.

А також – таємничого чоловіка в стильному діловому костюмі – який перед засіданням перешіптувався із адвокатами, а згодом пошепки заборонив мені публікувати його фото із зали суду. І, звісно ж, не представився (на фото – сидить на лавці сам).

Через кілька днів після засідання на адресу редактора прийшло “звернення” від Антона Гончарука – адвоката Альони Шевцової та її адвокатів Андрія Давидченка (на фото справа в окулярах) та Артема Свитка (сидить справа від нього).

Мовляв, ми вам забороняємо використовувати фото та відео щодо Шевцової та її адвокатів. І ще – не смійте публікувати журналістські статті, фото, відео та дописи в соцмережах з цими шановними людьми!

Одним словом – закрийте пельку і мовчки спостерігайте за цим безумством.”

ФОТО: Фото взято із Facebook журналіста-розслідувача Любов Величко

Наразі Генпрокуратура подала касаційну скаргу на явно незаконне рішення суддів Київського апеляційного суду, але Касаційному суді доведеться розглядати справу в умовах, де закон працює проти обвинувачення: терміни дійсно пропущені, і у суддів є всі інструменти підтвердити рішення попередніх інстанцій.

Нагадаємо, з 6 серпня 2025 року директором Бюро економічної безпеки України є Олександр Цивінський.