У Києві вранці 16 березня оголосили повітряну тривогу через загрозу застосування російських безпілотників.
Про це повідомила Київська міська військова адміністрація.
У повідомленні зазначається, що сигнал тривоги у столиці оголошено у зв’язку з можливою атакою ворожих БпЛА. В деяких районах столиці вже чутно вибухи.
«У столиці оголошено повітряну тривогу через загрозу ворожих БпЛА», — йдеться у заяві КМВА.
Міська влада закликала жителів Києва негайно пройти до найближчих укриттів і залишатися там до офіційного відбою тривоги.
У КМВА наголосили, що дотримання правил безпеки під час повітряної тривоги може врятувати життя.
На Одещині правоохоронці повідомили про підозру начальнику складу одного з прикордонних загонів, якого підозрюють у викраденні військового майна на суму близько 5,5 мільйона гривень. Про це повідомила Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону.
За даними слідства, у період із червня 2023 року до вересня 2025 року військовослужбовець, використовуючи службове становище та маючи доступ до майна військової частини, незаконно заволодів технікою, яка призначалася для потреб оборони.
Йдеться про значну кількість обладнання інженерно-авіаційної служби, зокрема безпілотні літальні апарати, фотообладнання та наземні станції управління. Серед викраденого — 54 комплекти дронів DJI Mavic 3 Pro та DJI Mavic 3 Enterprise M3E, 7 комплектів безпілотних авіаційних комплексів DJI Mavic 3 Enterprise, два комплекти камер Sony RX1 Kamera та два комплекти камер Sony Alpha A7R FullFrame E-mount.
Також зникли ноутбук і монітор до безпілотного авіаційного комплексу ВАЛК-1, а також два комплекти ноутбуків — мобільного АПК-відтворювача та реєстратора відеоінформації від безпілотного авіаційного комплексу «Лелека-100».
За версією слідства, підозрюваний розпоряджався викраденим майном на власний розсуд. Частину обладнання він продавав через онлайн-сервіси оголошень цивільним особам і волонтерам, а деякі речі навіть здавав до ломбардів.
Нестачу військового майна виявили під час інвентаризації складу. За попередніми підрахунками, державі було завдано збитків на суму близько 5,5 мільйона гривень.
Військовослужбовцю оголосили підозру за фактом викрадення військового майна шляхом зловживання службовим становищем, вчиненого в умовах воєнного стану. Його затримали 6 березня.
Суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 5,4 мільйона гривень.
У Києві правоохоронці викрили схему ухилення від мобілізації, в рамках якої чоловіків за гроші оформлювали на фіктивні посади наукових співробітників державного університету.
За даними слідства, до організації схеми були причетні двоє підприємців та посадовець одного зі столичних вишів. Вони пропонували клієнтам оформлення на посади науковців, що входили до складу колективу, який нібито працював над проєктом зі створення безпілотних літальних апаратів.
Вартість таких «послуг» становила від 1500 до 4000 доларів. Після оформлення на посаду чоловіки отримували підстави для відстрочки від мобілізації.
Серед тих, кого оформлювали як науковців, були люди різних професій, які не мали жодного стосунку до наукової діяльності. Зокрема, агроном, стоматолог, працівник станції технічного обслуговування та інші.
За інформацією правоохоронців, лише за пів року організатори схеми встигли оформити щонайменше 14 таких «науковців».
Наразі всіх причетних до організації незаконної схеми затримано. Правоохоронці встановлюють інших можливих учасників та обставини оборудки.
В Україні виник резонанс довкола можливого зриву постачання понад 100 тисяч FPV-дронів на оптоволокні, які мали бути передані військовим ще місяць тому. Про це заявив журналіст-розслідувач Юрій Ніколов.
За його словами, один із українських виробників безпілотників не виконав контракт у визначені строки, попри отриману передоплату. Журналіст припустив, що причиною затримки могло стати різке зростання цін на оптоволокно з Китаю, через що виробник нібито не зміг виконати зобов’язання за старими умовами.
Йдеться про значний обсяг — понад 100 тисяч дронів, що мали покрити потреби фронту на кілька місяців. Зокрема, називається орієнтир у 30 тисяч одиниць на місяць — саме стільки, за оцінками, необхідно для стримування противника.
Водночас журналіст визнає, що ситуація не має повної публічної картини. За його словами, частина військових підрозділів вже має відставання у постачанні, однак офіційних узагальнених даних немає. Агентство оборонних закупівель заперечує інформацію про масштабні затримки та наголошує на відсутності рекламацій від військових частин.
Сам виробник, за словами Ніколова, вважає скандал елементом конкурентної боротьби та інформаційної атаки. У свою чергу журналіст підкреслює, що проблема полягає у відсутності відкритих даних, які могли б стати арбітром у суперечці між сторонами.
Також пролунала критика на адресу системи закупівель, зокрема щодо функціонування «дот-чейн», яку впроваджувала команда керівництва Агентства оборонних закупівель. Водночас офіційних підтверджень про структурні збої в роботі системи наразі немає.
Ситуація залишається предметом публічної дискусії. Учасники процесу висловлюють взаємно протилежні оцінки — від тверджень про суттєве відставання в постачанні до запевнень, що контрактні зобов’язання виконуються в межах домовленостей.
Поки українська армія відчуває гострий дефіцит безпілотників, а волонтери та громадяни збирають кошти буквально «по гривні» для фронту, державні закупівлі БпЛА перетворилися на канал для отримання сотень мільйонів гривень надприбутку.
За матеріалами розслідування Бюро економічної безпеки, структури, пов’язані з бізнесменом Сеяром Османовичем Куршутовим, постачали дрони для Агентства оборонних закупівель та Держспецзв’язку із завищенням цін у 2,5–3 рази порівняно з ринковими. Ключовою ланкою схеми виступало ТОВ «Євро Таннелс», через яке та афілійовані компанії були укладені контракти на постачання дронів Magura UA на загальну суму понад 720 млн грн. З них приблизно 460 млн грн припадало на Держспецзв’язок, ще 260 млн грн — на Агентство оборонних закупівель. Для легалізації угод у міжнародному контексті до ланцюжка включили польську компанію DEEP MATTER Z.O.O.
Аналіз закупівель показав, що окремі компоненти дронів продавалися державі за цінами, що в рази перевищують реальну вартість. Лише на двигунах бюджет переплатив близько 28 млн грн, на контролерах — ще 11 млн. Система постачань була побудована на систематичному завищенні цін, а не на спірних методах оцінки.
Виконавцями контрактів стали компанії, які до 2022 року не мали досвіду роботи в оборонній сфері: ТОВ «Арес», «Коляда КА», «ГЕ Технолоджі» та «Флайтех Україна». Після отримання контрактів вони стали ключовими постачальниками дронів для держави.
Сеяра Куршутова в 2021 році внесли до санкційного списку РНБО як великого контрабандиста, проте у 2024 році санкції не були продовжені. За даними волонтера Георгія Туки, Куршутов має російський паспорт, виданий у Криму, а його бізнес-активи пов’язані з Росією. Паралельно він керує медіапроєктом «Джокер», який використовувався для тиску на політиків та бізнесменів.
Фізично бізнесмен проживає у Відні, де його родина володіє компаніями AmbraCosmetics GmbH та Zielinski & Rozen, які платять податки у Росії. Таким чином, одна особа отримує сотні мільйонів гривень із українського оборонного бюджету та водночас веде комерційну діяльність у країні-агресорі.
Цей випадок із трьохкратним завищенням цін на дрони є симптомом системного провалу оборонних закупівель, де формальні процедури не запобігли масштабним зловживанням, а санкційні та контррозвідувальні механізми залишилися відключеними. Ситуація виходить далеко за межі одного прізвища і ставить під сумнів ефективність державних структур у критично важливій сфері під час війни.
НАБУ заявило про спробу незаконного прослуховування керівника підрозділу детективів, який розслідує корупцію в оборонній сфері. У помешканні посадовця виявили спеціальні пристрої для прихованого зняття інформації.
Про це повідомили в самому Бюро.
За даними НАБУ, йдеться про керівника підрозділу, що займається розслідуваннями зловживань та махінацій під час оборонних закупівель. Зокрема, його команда працює над епізодами, пов’язаними із закупівлею безпілотників, а також бере участь у розслідуванні резонансної справи «Мідас».
Під час перевірки у житлі детектива було знайдено технічні засоби, які могли використовуватися для негласного стеження та збору інформації. У Бюро наголошують: встановлення таких пристроїв є незаконним і може свідчити про спробу тиску або втручання в роботу антикорупційних органів.
За попередньою інформацією, до спроби встановлення прослуховування можуть бути причетні співробітники одного з правоохоронних органів. Конкретну структуру в НАБУ поки що не називають.
У відомстві підкреслили, що подібні дії створюють ризики для незалежності слідства, особливо з огляду на чутливість справ, пов’язаних з оборонною сферою та використанням бюджетних коштів під час війни.
За цим фактом уже розпочато досудове розслідування. Правову кваліфікацію події мають надати слідчі.
У другій частині журналістського розслідування видання 360ua.news продовжує публікувати схеми паралельного імпорту, за якими техніка Apple завозиться до РФ та Білорусі через офіційного партнера Apple в Україні – компанію ASBIS.
Коли Росію стало важче прикривати, у гру вступила Білорусь. У Республіці Білорусь холдинг ASBIS використовує “дзеркало” тієї ж схеми.
Так, у квітні 2022 року з’являється “нова” компанія ТОВ «ДНК-Трейд» з тим же самим менеджментом що й у білоруському представництві ASBIS.
Директор ТОВ «ДНК-Трейд» – Артем Ахунов, колишній гендиректор СЗАО «Асбіс». Офіс ТОВ «ДНК-Трейд» за тією ж адресою, де раніше працював головний офіс ASBIS у Мінську – Менковський тракт, 10, офіс 27.
ФОТО: Холдинг ASBIS продовжує роботу в РБ через підставну «ДНК-Трейд»
Тепер підконтрольна холдингу ASBIS білоруська «ДНК-Трейд» постачає техніку Apple для білоруської мережі A1, офіційного реселера Apple. Мережа iStore теж просто «переїхала» — спершу це було ТОВ «Автоматизированные системы бизнес-контроля», а у 2024 році з’явилася «АйСтор Плюс», яка до 2025 належала все тій самій «ДНК-Трейд».
Потім контроль перейшов до Максима Бобко – колишнього директора ООО «МакСолюшнс», структури, через яку Asbis запустив проект Breezy для trade-in техніки Apple.
ФОТО: Зв’язки та активна робота ASBIS в Білорусії
Звісно, власник Asbis Сергій Костевич досить акуратний, тож офіційно нові офіси холдингу працюють на Кіпрі, у Казахстані, Узбекистані, Грузії.
Але по факту більшість «релокованих» співробітників навіть не виїжджали з Росії:
Расім Лемберанський, колишній виконавчий директор російської мережі re:Store, у травні 2025 року став Chief Omnichannel Officer в Asbis. У профілі Лемберанського — Кіпр, а у житті — Москва.
Зокрема, його присутність у чатах житлового комплексу «Событие» восени 2025 року підтверджує, що топ-менеджер міжнародного холдингу, який декларує відхід із РФ, досі мешкає у столиці країни-агресора.
Дмитро Андрєєв, керівник відділу продажів Asbis, в офіційних документах — Алмати. Та до 2022 року він працював у московському офісі Western Digital.
У грудні 2023-го публікував резюме з місцем проживання «Москва», а вже в березні 2023-му оформлював замовлення на адресу в Санкт-Петербурзі. Його історія «релокації» нагадує переїзд тільки на папері — між вкладками браузера.
Станіслав Мартинов, колишній директор Asbis Russia, тепер числиться у філії в Узбекистані. Але польоти між Ташкентом і Москвою — дев’ять туди, дев’ять назад.
А ось липні 2025 року Станіслав Мартинов шукав, де полагодити машину у Москві.
Варто відзначити, що на Кіпрі, у штаб-квартирі холдингу Asbis, числяться десятки нових «міжнародних фахівців». Але якщо уважно подивитись, то всі вони всі з Москви
Анастасія Коршункова, колишня менеджерка московського офісу Schneider Electric,
у 2023 році стала співробітницею Asbis. До цього працювала у російській Асоціації імпортерів та експортерів — структурі, яка займалася імпортом електронних модулів і деталей для БПЛА. У Asbis вона вже під прапором Кіпру. Але робочі контакти, адреси й канали зв’язку — ті самі.
Василь Снежков, ще донедавна керівник московського офісу ELKO Group, у 2024 році очолив Prestigio Consumer & Lifestyle Products — дочірній напрямок Asbis. Його новий офіс — у Лімасолі, але мережа ділових контактів залишилася московською.
Катерина Ладогіна, колишня директорка з маркетингу московської школи, тепер відповідає за маркетинг Asbis у регіоні EMEA. Офіційно — Кіпр. По суті — те ж коло знайомств, те ж комунікаційне поле, ті ж контакти з російськими колегами.
Ще один «новий» напрямок Asbis — штучний інтелект і робототехніка де ми знову бачимо “знайомі” імена.
Олександр Аспідов, колишній інженер із Huawei у Москві, з 2023 року очолює напрям Machine Learning & Computer Vision в Asbis Robotic Solutions. Локація — Кіпр. Реальність — усе та ж Росія.
У цьому ж підрозділі працюють Аркадій Кривчиков, Артемій Смєхов, Євген Догель — усі вони мали попередній досвід роботи у російських компаніях, пов’язаних з IT, інженерією та лазерними системами.
Найімовірніше, Asbis просто переніс відділ R&D на «нейтральну» територію, але команда лишилася тією самою.
Офіційно — міжнародна корпорація з філіями у 28 країнах. Неофіційно — мережа людей, які залишились у Росії та працюють дистанційно під брендом «кіпрського офісу».
Вони змінили підпис у пошті, але не змінили країну. І поки компанія демонструє “адаптивність бізнесу”, фактично вона продовжує тримати у штаті російських фахівців, які вчора обслуговували місцевий ринок, а сьогодні — розробляють продукти для нього через обхідні схеми.
Хоча ASBIS публічно обіцяв «скоротити присутність у Росії та Білорусі», на графіках — інша картина: саме у 2022-му стрімко підросли ринки, що прилягають до РФ. Вірменія — плюс 217%, Грузія — 124%, Азербайджан — 58%, ОАЕ — 40%, Казахстан — 33%. І це не статистичний шум, а маршрут.
Казахстан у звітах перетворюється на головний хаб постачання. Якщо у 2021-му він давав 12,45% продажів ASBIS, то у 2022 — вже 21,74%, у 2023 — 22,77%. Кожна п’ята гривня обороту — через країну, яка стала головним транзитним вузлом для російського ринку.
На початку 2024-го компанія запускає будівництво нового складу площею близько 20 тис. м² — і того ж року скаржиться в піврічному звіті: «незаконна торгівля» конкурентів вибиває ціни на 30%.
Паралельно у вересні 2023-го в кіпрському офісі ASBIS з’являється Key Account Manager Анастасія Коршункова. За рік до того вона працювала в російській Асоціації експортерів та імпортерів із локацією в Туреччині — структурі, що, серед іншого, пропонувала імпорт продукції подвійного призначення: деталі для БПЛА, електронні модулі, товарні позиції, які легко опиняються у санкційних списках. У публічних звітах це називається «міжнародним розвитком». У реальному житті — коридором.
Коли ASBIS оголосив про «вихід» зі східних ринків, точку входу просто зсунули. На карті Європи складів стало менше, у Центральній Азії — більше.
У 2021-му дочірня юрособа ASBIS CA в Узбекистані отримала чотири поставки. У 2024-му — вже 4 059. Зростання у тисячу разів — це не локальний успіх, це інфраструктура. Офіційні реселери Apple в Узбекистані множаться: Beeline, CA.Store, Elmakon, Mediapark, Radius. У Ташкенті відкривається iStore від ASBIS. «Нейтральний» ринок? Новий фасад — той самий зміст.
У звітності це виглядає «органічним розвитком» на нових ринках. У географії постачань — це класичний паралельний імпорт: товар перетікає через юрисдикції, де простіше з паперами і складніше з відповідальністю. Коли у 2024-му частка Казахстану в загальних продажах падає до 16,37%, компанія пояснює це «незаконною торгівлею» конкурентів і змінами в законодавстві. Але в той самий час у Казахстані з нуля росте склад на 20 тисяч квадратів, а в Центральній Азії — пульсують канали, які суміжні з РФ не на словах, а на дорогах і складах.
ФОТО: квітень 2025, блогер з Росії на каналі iBlog викладає відео: порівняння зарядних пристроїв від Асбіс, а також інформує про налагодження постачання.
Як бачимо, ASBIS не скоротив присутність в РФ, а тільки змінював фасади, під’єднував нові двері, добудовував склади — і вів товар туди, куди офіційно «вже не ходить». На папері — розвиток. У реальності — легалізований обхід. І якщо хтось іще сумнівається, достатньо подивитися на 2022-й рік на карті продажів — і на те, як саме ця мапа накладається на географію російського ринку.
Найбільш цинічним в даній історії є той факт, що ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до РФ.
Офіційна формула звучить бездоганно: в Україні імпортером Apple є ТОВ «Еппл Україна» (з 2020 року), Apple завозить техніку з Китаю та Індії і сама ж розмитнює. На папері — чиста вертикаль: виробник → митниця → полиці.
Але практична географія постачань рідко збігається з пресрелізами. Вересень 2024 дає важливу деталь: ASBIS у цій моделі — не просто «перевізник». Саме на їхніх складах сортують техніку, звідси відвантажують у iStore, а також Comfy, «Фокстрот», «Алло» та інші мережі; тут же погоджують викладку вітрин, рекламні матеріали, навчання продавців. Формально імпорт здійснює Apple, фактично ASBIS контролює маршрут від рампи складу до каси магазину. І якщо ви керуєте маршрутом, ви впливаєте на напрямок.
Ось яскравий приклад – Вересень 2025. Російський блогер Wylsacom показує у ролику новий iPad Pro М5, тримаючи в руках коробку від iPad Pro M4 (2024). На стікері чітко читається: «Імпортер — ТОВ “Еппл Україна”». Поруч — part number MVXR3NF/A. Для людей з індустрії це не абревіатура, а карта: NF — код регіону Бельгія/Франція/Люксембург; пристрої з цим кодом легально продаються також у Великій Британії, Ірландії, Литві, Україні. Тобто коробка з таким маркуванням цілком могла з’явитися у нас на полиці.
ФОТО: ASBIS перетворив Україну на канал паралельного імпорту електроніки до
РФ
Схема паралельного імпорту проста до банальності: товар входить «чисто» в країну А, а виходить уже в країну Б. Юридично — це інший ланцюг постачання; фізично — ті самі коробки з тією ж «шапкою» імпортера.
Якщо ASBIS — оператор складів, відвантажень, мерчандайзингу та навчання продавців у партнерських мережах, саме тут утворюється чутливий вузол контролю. Звідси — можливість перевести потік з офіційного ринку на «сірий» без зміни упаковки й артикулу. Особливо коли сусідні країни — Польща, Литва, Україна — одночасно виступають легальними точками входу для офіційної техніки й зручними хабами для її подальшого «переорієнтування».
ФОТО: схема паралельного імпорту продукції Apple до РФ
Чи означає це, що кожна коробка з написом «Еппл Україна» опинилася в РФ через ASBIS? Ні. Чи означає це, що саме тут — у точці, де ASBIS керує сортуванням та відвантаженням — найпростіше сформувати паралельний маршрут? Так. Ланцюг слабкий рівно настільки, наскільки у вас централізовано логістику.
Ми вже бачили, як центральноазійські ринки вибухнули зростанням у 2022–2024 роках, а склади й нові вакансії з’являлися там, де легше «розчиняти» партії в транзиті. Тепер маємо візуальний доказ присутності українсько маркованої коробки в Росії — у момент, коли ринок РФ нібито закритий. Збіг у ланцюгу? Занадто дорога випадковість.
Отже, Україна в цій карті постачань має два обличчя. Офіційне — «Еппл Україна» як імпортер. Операційне — ASBIS як керуючий складом, який вирішує, де завтра лежатиме конкретна коробка. І якщо завтра вона з’являється у руках російського оглядача, питання «хто перевів стрілку маршруту» звучить не риторично, а предметно.
Також компанія ASBIS часто згадується у судових реєстрах. Так, 31 січня 2023 року в ЄРДР фігурує кримінальне провадження № 42023000000000108 за ознаками ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України. Предмет — зловживання владою та службове підроблення. Справу не закрито: останню ухвалу оприлюднено у вересні 2025 року.
Слідство фіксує період 09.05.2022 — 28.09.2022. За цей час ТОВ «ПІІ „Асбіс-Україна“ перерахувало на рахунки материнської ASBISc Enterprises Plc (Кіпр) $47,13 млн (близько 1,5 млрд грн) — як «розрахунки за імпорт», у т. ч. на умовах відстрочки та під процент.
Фактичний імпорт, зазначений у матеріалах, — приблизно 22 млн грн без ПДВ (з них від ASBISc — близько 3 млн грн). Банки не встановили порушень валютного контролю, попри перерахування значних сум без відповідного ввезення товарів на митну територію України. Формально — платежі за зовнішньоекономічними контрактами; у балансі — розрив між грошовим і товарним потоками.
Також, за даними правоохоронців, із 2019 року «Асбіс-Україна» реалізовувала техніку Apple за готівку структурам групи «Цитрус» (ТОВ «Імпортмакс», «Цетехно», «Максішоп», «Діпровайд», «Імпорт Капітал») без відображення цих операцій в обліку.
Щоб вирівняти папери, у звітності з’являються фіктивні контрагенти — «Домашня Електроніка Плюс», «ІТР-Стройінформ», «Віст-М», «Інновації ХХІ століття» — із ціною на ≈10% нижчою за ринкову, що «пояснювало» списання залишків. Для податкових реєстрів — коректні рядки; для інвентаризації — непомітні «мінуси».
формування штучного податкового кредиту через безтоварні операції;
подальше перенесення цього «кредиту» на ТОВ «Ол Моушн Груп» та ТОВ «Ол Моушн Україна» як «оплата рекламних послуг».
ФОТО: вирізка з кримінального провадження
За цей період до бюджету не надійшло: близько 3,42 млн грн (Allmotion Group) і 14,61 млн грн (Allmotion Україна). У січні—липні 2022 по колу пройшло ще 12 млн грн під виглядом «поворотної фіндопомоги».
У цьому контексті у звітності «Асбіс-Україна» фіксується «придбання рекламно-маркетингових послуг» на понад 7 млн грн у Allmotion. Податкова декларація Allmotion за лютий 2022: 8,47 млн грн «наданих послуг» (ПДВ 1,69 млн), із яких 7,61 млн грн — платник «ПІІ „Асбіс-Україна“» (у т. ч. ПДВ 1,52 млн).
ФОТО: вирізка з кримінального провадження
Відкриті джерела про широкі рекламні кампанії того періоду — скупі. Документи — докладні. У таких сюжетах папери виглядають переконливіше, ніж білборди. Обшуки, сейфи, арешти — і повернення.
Серпень 2023 — ухвала на обшук в офісі «Асбіс-Україна». Працівники погоджуються добровільно видати документи, але під час огляду встановлено: видано не все.
Вересень 2023 — обшук у директора: вилучено $122,2 тис. та €22 тис., кошти заарештовано; згодом (жовтень 2024) арешт скасовано. Обшуки також у головного економіста ($20 тис. та €570) і, ймовірно, у головного бухгалтера ($42,1 тис. та 207 тис. грн); суд відмовляє у накладенні арештів на ці суми.
У лютому 2025 суд задовольняє скарги «Асбіс-Україна» на бездіяльність детективів БЕБ та повертає частину майна, вилученого під час обшуку. Провадження — триває.
У наступній частині нашого розслідування читайте про засновників корпорації ASBIS, які стоять за паралельним імпортом техніки Apple до Росії.
Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках були інтегровані в систему, яка з самого початку залишалася закритою від публічного контролю та конкурентних процедур. У підсумку це створило реальний ризик нестачі дронів на передовій у критичний період.
Йдеться про прямі контракти Агентства оборонних закупівель з українськими виробниками ударних БПАК, FPV-дронів на радіоканалі та оптоволокні, а також мультироторних систем. Такі угоди укладаються поза системою Prozorro, попри те що їхні обсяги вимірюються мільярдами гривень і суттєво перевищують цивільні закупівлі. Формально допустима маржинальність для виробників становить до 25 відсотків, однак учасники ринку вказують, що реальна вартість продукції нерідко формується з урахуванням неофіційних складових.
Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.
Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.
У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.
За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.
Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.
Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.
На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.
Головне управління розвідки Міністерства оборони України оприлюднило детальні характеристики та компонентну базу нового російського ударного безпілотника «Гєрань-5», який Росія, за наявною інформацією, планує запускати зі штурмовика Су-25.
Розвідка представила повний технічний розбір апарата, включно з інтерактивною тривимірною моделлю, описом конструкції, електронної компонентної бази та основних тактико-технічних характеристик. Дані оприлюднені в межах фіксації використання Росією іноземних технологій у засобах повітряного нападу.
Згідно з оприлюдненою інформацією, повна злітна маса «Гєрані-5» становить близько 850 кілограмів. Тривалість польоту оцінюється приблизно у дві години, а максимальна дальність може сягати до 950 кілометрів. Максимальна висота польоту заявлена на рівні шести кілометрів, однак фактично зафіксоване застосування відбувалося на висотах від 200 метрів до трьох кілометрів.
Крейсерська швидкість безпілотника становить від 450 до 600 кілометрів на годину, що суттєво перевищує показники попередньої модифікації «Гєрань-3». Як силову установку використано китайський турбореактивний двигун із тягою близько 200 кілограмів сили.
У конструкції безпілотника застосовані типові для лінійки «Гєрань» компоненти. Зокрема, апарат оснащений польотним контролером, інерціальною навігаційною системою, супутниковою навігацією з багатоелементною антеною, системою передачі телеметричних даних на базі мікрокомп’ютера та мобільних модемів, а також мережевими модулями зв’язку.
Обшивка фюзеляжу, крил і хвостового оперення виготовлена з вуглецевого волокна, тоді як силова конструкція виконана з алюмінієвого профілю та металевих елементів. Для маркування безпілотників використовується експериментальна серія, аналогічна тій, що застосовувалася на модифікаціях «Гєрань-2» у поєднанні з авіаційними ракетами та переносними зенітно-ракетними комплексами.
Розвідка також ідентифікувала походження електронної компонентної бази безпілотника. За наявними даними, комплектуючі мають походження з Китаю, США та Німеччини.
За оцінками фахівців, «Гєрань-5» за конструктивними рішеннями нагадує іранський безпілотник Karrar, а більшість його блоків є уніфікованими з іншими російськими дронами цього типу. Довжина апарата становить близько шести метрів, розмах крил — до п’яти з половиною метрів. На відміну від попередніх модифікацій лінійки, новий дрон виконаний за нормальною аеродинамічною схемою.
Окремо зазначається, що російська сторона опрацьовує можливість запуску цього безпілотника безпосередньо зі штурмовика Су-25, що може розширити тактичні можливості його застосування.
Українські ударні дрони вже здатні долітати на відстань до 35 кілометрів, а рекордні польоти сягають 40 кілометрів. Про це в ефірі телеканалу «Ми — Україна» повідомив командир підрозділу TERRA у складі 3 армійського корпусу Микола Волохов із позивним «Абдулла».
За його словами, українські безпілотники дедалі частіше залітають у глибокий тил противника, де російські військові не очікують загрози. Він зазначив, що ворог зазвичай розраховує на дальність польоту українських дронів у межах 10–15 кілометрів, однак підготовлені екіпажі здатні значно перевищувати ці показники.
Командир підкреслив, що ефективність таких операцій забезпечується індивідуальним налаштуванням дронів під конкретний день виконання бойового завдання. За його словами, безпілотники не використовуються за універсальною схемою, а збираються та конфігуруються з урахуванням умов конкретної місії.
Він пояснив, що для цього застосовуються різні компоненти, які дозволяють обирати оптимальний передавач радіосигналу, камеру та загальну комплектацію. Саме така гнучкість дає змогу адаптувати дрони до змін у тактиці ворога та протидіяти засобам радіоелектронної боротьби.
«Абдулла» також розповів про успішний удар по групі російських операторів безпілотників, здійснений за допомогою модифікованого дрона, підготовленого спеціально під конкретний день. За його словами, операція була успішною навіть попри те, що російські військові використовували мобільні засоби радіоелектронної боротьби.
Командир зазначив, що пріоритетними цілями підрозділу є жива сила противника, артилерія, яка веде вогонь по українських передових позиціях, а також оператори ворожих дронів. За його словами, знищення таких груп має критичне значення, оскільки без них противник втрачає можливість застосовувати безпілотники проти українських військових.
Він наголосив, що ураження позицій ворожих дроністів безпосередньо впливає на збереження життя українських бійців, адже зменшує кількість атак по передових позиціях і знижує загальний рівень загрози з повітря.
