Mmakaje

Позначка: Дональд Трамп

  • Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Мовчати стало небезпечніше, ніж сваритися: NYT розкрила нову тактику Зеленського щодо Трампа

    Президент України Володимир Зеленський змінив підхід до спілкування з американським лідером Дональдом Трампом і почав відкритіше критикувати рішення Вашингтона, які, на думку української сторони, ставлять під загрозу обороноздатність країни. Після місяців обережної дипломатії Київ вирішив публічно говорити про проблеми з американською військовою допомогою, розвідданими та супутниковим зв’язком. Як пише The New York Times, українське керівництво дійшло висновку, що подальше мовчання може виявитися небезпечнішим за відкриту суперечку з президентом США. Водночас обидві сторони продовжують переговори та демонструють готовність зберігати співпрацю.

    Про це йдеться в матеріалі The New York Times від 20 жовтня, присвяченому загостренню відносин між Києвом і Вашингтоном.

    За оцінкою американського видання, останні рішення адміністрації Дональда Трампа змусили українську владу переглянути звичну тактику дипломатичного спілкування.

    Якщо раніше Київ намагався уникати публічних конфліктів із Білим домом, то тепер Зеленський дедалі частіше відкрито заявляє про розбіжності.

    Чому Зеленський вирішив більше не мовчати

    Один із високопосадовців України порівняв ситуацію з необхідністю попередити людей про наближення цунамі.

    За його словами, навіть до нинішнього дипломатичного загострення Україна перебувала у складному становищі.

    Російські атаки поступово послаблювали енергетичну інфраструктуру, система протиповітряної оборони потребувала додаткових ракет, а попереду залишався складний зимовий період.

    На цьому тлі Київ зіткнувся з новими суперечностями із Вашингтоном.

    Адміністрація Трампа послабила окремі санкційні обмеження на російський дизель, вимагала скорочення українських ударів по нафтопереробних заводах РФ та продовжувала наполягати на швидкому дипломатичному врегулюванні війни.

    Водночас українська сторона повідомляла про проблеми з постачанням американських ракет-перехоплювачів, передачею розвідувальної інформації та роботою військових супутникових сервісів.

    Саме сукупність цих обставин, за оцінкою NYT, спонукала українське керівництво до відкритішої позиції.

    Розвіддані, ракети Patriot і Starshield стали причинами напруження

    Одним із найгостріших питань у відносинах двох країн стало забезпечення української протиповітряної оборони.

    Зеленський повідомляв, що Україна не отримувала своєчасного попередження про деякі російські ракетні атаки.

    Особливе занепокоєння викликала відсутність інформації про запуски балістичних ракет, оскільки такі попередження можуть допомагати цивільним швидше дістатися укриттів.

    Крім того, українська сторона заявляла про затримки з передачею ракет для систем Patriot.

    Окремою проблемою стали обмеження в роботі Starshield — військового супутникового сервісу компанії SpaceX.

    За повідомленнями українських посадовців, перебої вплинули на виконання окремих військових завдань.

    Водночас американські представники заперечували, що адміністрація Трампа цілеспрямовано припинила допомогу Україні.

    Держсекретар США Марко Рубіо також не погодився зі звинуваченнями в навмисному блокуванні важливої військової підтримки.

    За інформацією Associated Press, Зеленський згодом підтвердив відновлення передачі попереджень про російські ракетні удари.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про відновлення обміну американськими розвідданими.

    Попри це, питання стабільності постачання американського озброєння та супутникового зв’язку залишаються важливими для української оборони.

    Угода Трампа з Путіним щодо дизеля поглибила суперечності

    Ще однією причиною дипломатичного загострення стала домовленість США та Росії щодо постачання дизельного пального.

    Вашингтон тимчасово послабив визначені санкційні обмеження на операції з російським дизелем.

    Американська адміністрація пояснювала це прагненням стабілізувати міжнародний паливний ринок і стримати зростання цін.

    Однак Київ розкритикував таке рішення, оскільки додаткові енергетичні доходи можуть посилити фінансові можливості Росії.

    Водночас Трамп неодноразово закликав Україну припинити удари по російських нафтопереробних заводах.

    Українське керівництво наполягало на взаємності: Київ готовий розглядати припинення атак по російській нафтовій інфраструктурі, якщо Москва зупинить удари по українській енергетиці.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про домовленість Трампа з Путіним та розбіжності щодо українських ударів по НПЗ.

    За оцінкою NYT, саме ці суперечності стали частиною ширшої кризи довіри між Києвом і Вашингтоном.

    Заяви Трампа про Росію викликали нову хвилю критики

    Особливе обурення української сторони спричинили висловлювання американського президента щодо дій Москви.

    20 жовтня Reuters повідомило, що Трамп заявив, нібито Росія загалом поводилася щодо України прийнятно.

    Американський президент також розкритикував Зеленського та висловив думку, що Україні може знадобитися інший представник для переговорів.

    Ці слова пролунали на тлі нових російських атак на українські міста та енергетичні об’єкти.

    За інформацією Reuters, саме загострення відносин із Вашингтоном стало одним із ключових чинників нових дипломатичних контактів в Осло.

    Водночас важливо розуміти, що оцінки Трампа не змінюють факту продовження Росією повномасштабної війни проти України.

    Чому Київ раніше уникав конфліктів із Білим домом

    Після публічної суперечки Зеленського і Трампа в Овальному кабінеті у лютому 2025 року українська сторона намагалася максимально обережно вибудовувати відносини з американською адміністрацією.

    Київ неодноразово наголошував на вдячності США за підтримку та підкреслював необхідність спільних зусиль для завершення війни.

    Така дипломатична стратегія була пов’язана з високою залежністю української оборони від окремих видів американського озброєння та технологій.

    Зокрема, системи Patriot і відповідні ракети-перехоплювачі відіграють важливу роль у захисті від балістичних загроз.

    Однак, за оцінкою The New York Times, нове загострення змусило Україну відкритіше говорити про рішення Вашингтона, з якими вона не погоджується.

    Чому Зеленський не розриває відносин із Трампом

    Попри різку риторику, українська влада продовжує підтримувати контакти з американською адміністрацією.

    19 жовтня Зеленський провів телефонну розмову з державним секретарем США Марко Рубіо.

    Наступного дня в Осло відбулися переговори за участю Зеленського, американського спецпосланця Стіва Віткоффа, президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре.

    До дипломатичних контактів також долучився Джаред Кушнер.

    За повідомленням Reuters, сторони обговорювали можливі рамки мирного врегулювання, гарантії безпеки та подальшу підтримку України.

    Президент Фінляндії позитивно оцінив результати зустрічі, зазначивши, що переговори допомогли просунутися в обговоренні мирних ініціатив.

    Водночас жодного остаточного мирного договору чи погоджених усіма сторонами умов припинення війни не було оголошено.

    Портников пояснив ризики нової тактики Зеленського

    Український публіцист і політичний оглядач Віталій Портников, позицію якого наводить The New York Times, звернув увагу на складність становища українського президента.

    На його думку, публічне загострення з Вашингтоном створює ризики, однак мовчання щодо проблем із військовою підтримкою також може мати серйозні наслідки.

    Портников відзначив важливість розмови Зеленського з Марко Рубіо.

    На його думку, готовність держсекретаря США продовжувати діалог свідчить про те, що американська адміністрація не відмовилася від співпраці з Україною.

    Крім того, Київ активно контактує з американськими законодавцями обох партій.

    Такі переговори дозволяють українській стороні пояснювати свою позицію не лише Білому дому, а й Конгресу США.

    Що зміниться у відносинах України та США

    The New York Times звертає увагу, що позиція Дональда Трампа щодо України вже неодноразово змінювалася.

    Періоди різких суперечностей чергувалися з відновленням дипломатичних контактів.

    Тому нинішнє загострення не обов’язково означає остаточне погіршення відносин між державами.

    Водночас воно демонструє складність становища Києва, який прагне одночасно відстоювати власні безпекові інтереси та зберігати американську підтримку.

    Головний висновок аналізу NYT полягає в тому, що Зеленський обрав відкритішу й жорсткішу риторику щодо Трампа, але не відмовився від дипломатичного діалогу зі США.

    Українське керівництво намагається поєднати критику окремих рішень Вашингтона з продовженням переговорів про зброю, розвідку, гарантії безпеки та завершення війни.

    Наскільки результативною виявиться ця тактика, залежатиме від наступних рішень американської адміністрації та фактичного виконання домовленостей щодо підтримки України.

  • Україна може залишитися без енергетичного перемир’я: Пєсков озвучив позицію Путіна

    Україна може залишитися без енергетичного перемир’я: Пєсков озвучив позицію Путіна

    Російська влада наразі не демонструє готовності погодитися на окреме енергетичне перемир’я з Україною. У Кремлі заявили, що позиція Володимира Путіна щодо тимчасового припинення ударів залишається незмінною. Попри попередні заяви президента США Дональда Трампа про нібито досягнуті домовленості, Москва продовжує наполягати на комплексному мирному врегулюванні. Водночас російські війська не припиняють атак на українську енергетичну інфраструктуру, що створює додаткові загрози для населення напередодні зими.

    Про це 21 жовтня заявив речник Кремля Дмитро Пєсков, слова якого передає російське державне агентство ТАСС.

    За твердженням представника російської влади, позиція Москви щодо можливого припинення ударів по енергетичних об’єктах не змінилася.

    «Росії потрібен мир, а не перемир’я», — заявив Пєсков.

    Він не повідомив про жодні конкретні домовленості, які гарантували б припинення російських атак на українські електростанції, теплоелектроцентралі та підстанції.

    Кремль не погоджується на окреме енергетичне перемир’я

    Тема взаємного припинення ударів по енергетичній інфраструктурі обговорюється вже кілька тижнів.

    Йдеться про можливу домовленість, за якої Росія припинила б атакувати українські електростанції та інші об’єкти енергозабезпечення, а Україна — російську нафтову інфраструктуру.

    Однак позиції сторін щодо механізму такого перемир’я суттєво відрізняються.

    Москва наполягає, що окремі тимчасові домовленості не можуть замінити повноцінного мирного врегулювання.

    Водночас Україна вважає припинення ударів по цивільній інфраструктурі одним із важливих кроків для захисту населення та створення умов для подальших переговорів.

    Ще 12 жовтня Пєсков відмовився підтвердити заяву Дональда Трампа про досягнення домовленості між Києвом і Москвою.

    Тоді представник Кремля повідомив лише про продовження контактів щодо можливого енергетичного перемир’я.

    Про це писала «Українська правда» із посиланням на російські інформаційні агентства.

    Таким чином, офіційного підтвердження повноцінної тристоронньої домовленості, яка набрала чинності та виконувалася б усіма учасниками, не було.

    Трамп оголосив про перемир’я, але Росія продовжила атаки

    11 жовтня президент США Дональд Трамп заявив, що Росія та Україна нібито погодилися на негайне припинення атак на енергетичні об’єкти.

    Однак уже наступними днями Росія продовжила завдавати ударів по українській інфраструктурі.

    Зокрема, повідомлялося про атаки на енергетичні об’єкти Києва та Харківщини.

    Президент України Володимир Зеленський звернув увагу, що удари відбувалися навіть після публічних заяв американського президента.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про російські атаки на ТЕЦ після оголошення Трампом енергетичного перемир’я.

    За словами Зеленського, українська сторона готова обговорювати взаємне припинення ударів, однак очікує реальних дій Росії.

    Київ наголошує, що одностороннє припинення атак по російських нафтопереробних заводах без аналогічних зобов’язань Москви не створюватиме рівноцінних умов.

    Зеленський вимагав реакції США на удари по енергетиці

    14 жовтня Росія здійснила чергову масовану атаку на українську територію.

    За повідомленнями української влади, під ударами опинилися об’єкти критичної інфраструктури Києва, Київщини та Харкова.

    Після цього Зеленський закликав Вашингтон відреагувати на дії Москви.

    Президент України наголосив, що продовження ударів після оголошення можливого перемир’я ставить під сумнів готовність російського керівництва виконувати домовленості.

    Докладніше про це писала «Ненька інфо» у матеріалі щодо реакції Зеленського на масовану атаку РФ.

    На тлі атак українська енергосистема зазнає значного навантаження, а в окремих областях застосовуються аварійні та погодинні відключення електроенергії.

    Особливе занепокоєння викликає наближення опалювального сезону, коли стабільне постачання електрики й тепла стає критично важливим для населення.

    Президент Фінляндії повідомив про нові мирні пропозиції

    Тим часом міжнародні переговори щодо можливого припинення війни тривають.

    Президент Фінляндії Александр Стубб розповів, що під час переговорів за участю українських, американських і європейських представників в Осло обговорювали нові підходи до врегулювання.

    Серед порушених питань були протиповітряна оборона, енергетична безпека та можливе часткове припинення вогню.

    За словами Стубба, напрацьовані ідеї планують передати російській стороні для ознайомлення.

    Фінський президент зазначив, що дипломатичний процес потребує терпіння, але щоденні втрати серед людей не дозволяють відкладати пошук рішення.

    Водночас конкретного змісту всіх пропозицій публічно не розкривали.

    Також немає підтвердження, що Москва погодилася прийняти запропоновані умови.

    Пєсков розкритикував позицію європейських держав

    Коментуючи заяви Стубба, речник Кремля висловив сумнів, що європейська позиція сприятиме просуванню мирного процесу.

    За його словами, повторення спільних підходів європейських держав щодо України навряд чи стане конструктивним внеском у врегулювання.

    При цьому Пєсков визнав, що досягнення остаточної домовленості про припинення війни неможливе без участі представників української влади.

    Він заявив, що хтось з української сторони має ухвалити відповідне рішення, однак не уточнив, які саме кроки має на увазі.

    Подібні заяви Кремль робить на тлі повідомлень про нові дипломатичні контакти між представниками США, України та європейських країн.

    Водночас Росія продовжує бойові дії та не погоджується на безумовне припинення вогню.

    Чому енергетичне перемир’я настільки важливе

    Російські атаки на енергетичну інфраструктуру безпосередньо впливають на життя цивільного населення.

    Пошкодження електростанцій, підстанцій і теплогенерувальних об’єктів може спричиняти перебої не лише з електропостачанням, а й із водою, опаленням та роботою критичних служб.

    Особливо небезпечними такі наслідки стають у холодний період року.

    За інформацією The Guardian, російські удари по енергосистемі України можуть бути спрямовані на створення тривалих проблем із життєзабезпеченням великих міст.

    Водночас взаємне припинення атак по енергетичних об’єктах могло б зменшити ризики для цивільної інфраструктури.

    Проте ефективність такої домовленості залежала б від конкретних умов, механізмів контролю та готовності обох сторін її дотримуватися.

    Чого очікувати далі

    Станом на 21 жовтня Москва не підтвердила готовності укласти окрему угоду про енергетичне перемир’я з Україною.

    Попри заяви Дональда Трампа та нові дипломатичні ініціативи європейських партнерів, реального припинення російських атак на українську енергетику не відбулося.

    Кремль продовжує наголошувати на необхідності комплексного мирного врегулювання, але не пояснює, за яких конкретних умов погодиться зупинити удари по енергетичних об’єктах.

    Таким чином, перспектива енергетичного перемир’я залишається невизначеною. Для України це означає необхідність і надалі готувати енергосистему до можливих атак, одночасно продовжуючи дипломатичні зусилля для їх припинення.

  • Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина планує закуповувати частину російського дизельного пального, постачання якого на світовий ринок передбачене домовленостями між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Про наміри Анкари заявив міністр енергетики країни Алпарслан Байрактар. Новина з’явилася після того, як Вашингтон тимчасово послабив окремі санкційні обмеження на операції з російським дизелем. Рішення американської адміністрації вже викликало гостру критику України та частини західних політиків, які побоюються, що додаткові енергетичні доходи допоможуть Кремлю фінансувати війну.

    Про плани Туреччини 18 жовтня повідомило агентство Reuters з посиланням на заяву Алпарслана Байрактара.

    Міністр підтвердив, що Анкара провела відповідні переговори та розраховує отримати частину пального, яке Росія має повернути на міжнародні ринки.

    За його словами, закупівлі мають важливе значення для енергетичної безпеки Туреччини.

    Водночас конкретні обсяги постачання, вартість дизеля та строки його надходження до країни Байрактар не назвав.

    Що Туреччина домовилася отримати від Росії

    Очільник турецького Міненерго нагадав, що останніми місяцями Москва обмежувала експорт дизельного пального через проблеми у власному паливному секторі.

    Ситуація змінилася після домовленостей російського керівництва з адміністрацією Дональда Трампа.

    Байрактар пояснив, що в межах переговорів Туреччина погодила можливість отримати частину російського дизеля.

    При цьому не уточнюється, чи йдеться про нові довгострокові контракти, окремі партії пального або збільшення закупівель за вже чинними комерційними домовленостями.

    Також наразі немає підтвердженої інформації про фактичне прибуття до Туреччини партій дизеля саме в межах нової американсько-російської домовленості.

    Отже, станом на 18 жовтня підтверджено намір Анкари отримати пальне, але не завершення конкретних постачань.

    Яку угоду Трамп уклав із Путіним

    9 жовтня Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним оголосив про домовленості щодо збільшення поставок російського дизельного пального.

    За словами американського президента, Росія мала негайно забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля для американського та світового ринків.

    У листопаді планувалося додати ще 500 тисяч тонн, а в грудні — до одного мільйона тонн.

    Трамп також говорив про можливість подальшого збільшення експорту.

    Однак це заявлені обсяги, а не підтверджені фактичні відвантаження.

    Як зазначало Financial Times, навіть виконання оголошених планів навряд чи повністю вирішить проблему дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Аналітики звертали увагу на масштаби міжнародного попиту, обмеження російських нафтопереробних потужностей та логістичні труднощі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля після розбіжностей із Києвом навколо ударів по НПЗ.

    США дозволили операції з російським дизелем до квітня 2027 року

    Одночасно з оголошенням домовленостей Міністерство фінансів США ухвалило рішення, яке створило правові умови для частини операцій із російським пальним.

    9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — оприлюднило генеральну ліцензію №135.

    Документ тимчасово дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

    Дія дозволу обмежена 7 квітня 2027 року.

    Важливо, що рішення стосується конкретної категорії операцій, а не всіх російських енергоносіїв.

    Це не означає скасування санкцій США проти Росії загалом.

    Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW оцінив рішення як суттєвий відступ Вашингтона від попередньої політики обмеження російського паливного експорту.

    Чому Туреччині потрібен російський дизель

    Туреччина залишається великим імпортером енергетичних ресурсів.

    Країна закуповує нафту, газ та інші види пального в різних постачальників, серед яких Росія, Іран та Азербайджан.

    Водночас Анкара прагне диверсифікувати імпорт і розвиває співпрацю зі Сполученими Штатами та іншими партнерами.

    За словами Байрактара, важливим напрямком залишається також збільшення власного видобутку енергоресурсів.

    Зокрема, Туреччина розраховує наростити видобуток природного газу на чорноморському родовищі Сакар’я.

    Однак ці проєкти не усувають потреби в імпорті дизельного пального, яке використовується у транспорті, промисловості, логістиці та інших секторах економіки.

    Тому можливість отримати додаткові партії дизеля з Росії Анкара розглядає як один з інструментів забезпечення стабільності паливного ринку.

    Чому домовленість викликала невдоволення України

    Послаблення американських санкцій щодо російського дизеля стало новим джерелом суперечностей між Києвом і Вашингтоном.

    Українська влада наголошує, що російські доходи від експорту енергоносіїв можуть використовуватися для фінансування війни.

    При цьому Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

    Президент України Володимир Зеленський раніше розкритикував дизельну домовленість між Трампом і Путіним, вважаючи її несправедливою поступкою Москві.

    Докладніше про позицію українського президента писала «Ненька інфо» у матеріалі про його реакцію на угоду.

    Критика пролунала і з боку окремих європейських лідерів.

    Зокрема, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав не послаблювати економічний тиск на Кремль.

    Він виступив за розширення підтримки України замість нових енергетичних домовленостей із Росією.

    Про цю позицію «Ненька інфо» розповідала 10 жовтня.

    Чому Трамп зацікавлений у збільшенні поставок

    Вашингтон пояснює свої рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на міжнародному ринку пального.

    Дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві та промисловості, тому його подорожчання впливає на собівартість багатьох товарів.

    Для США високі ціни на пальне стали особливо чутливим питанням напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    Водночас американська адміністрація стикається з критикою навіть усередині країни.

    Як повідомляло Associated Press, проти рішення про імпорт російського дизеля виступили законодавці від обох основних партій.

    Критики вважають, що додаткові закупівлі російських енергоносіїв можуть послабити санкційний тиск на Москву.

    Прихильники ж збільшення пропозиції пального наголошують на необхідності стримування цін для споживачів і бізнесу.

    Чи допоможе російський дизель знизити світові ціни

    Попри оптимістичні заяви американської адміністрації, експерти обережно оцінюють можливий вплив домовленостей.

    За аналізом Financial Times, навіть заявлені Росією обсяги постачання становитимуть порівняно невелику частину глобального попиту.

    Крім того, можливості російського експорту залежать від стану нафтопереробних заводів, логістики та внутрішніх потреб країни.

    Частина російських НПЗ останніми місяцями зазнала пошкоджень унаслідок українських атак.

    Російська влада раніше запроваджувала обмеження на експорт окремих видів пального, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок.

    Тому поки що неможливо визначити, наскільки швидко заявлені додаткові обсяги реально потраплять до покупців.

    Так само немає підтвердження, що рішення Туреччини саме по собі призведе до помітного зниження цін на дизель.

    Що означає рішення Анкари для України

    Заява турецького міністра свідчить, що домовленість між США та Росією може вплинути не лише на американський ринок, а й на торговельні потоки в інших країнах.

    Для Туреччини це можливість отримати додаткові обсяги імпортного пального.

    Для Росії — потенційний канал збільшення експорту та валютних надходжень.

    Для України — ще одне питання щодо ефективності міжнародних санкцій і збереження економічного тиску на Кремль.

    Наразі відомо, що Анкара планує отримати частину російського дизеля, а Вашингтон тимчасово дозволив визначені операції з його продажу та імпорту. Водночас точні обсяги турецьких закупівель, ціни й терміни постачань не розголошені.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від реальних експортних можливостей Росії, попиту на міжнародному паливному ринку та рішень американської адміністрації щодо санкційної політики.

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.

  • «Залишайтеся з дружиною — так дешевше»: Трамп заговорив про розлучення перед натовпом і спричинив скандал

    «Залишайтеся з дружиною — так дешевше»: Трамп заговорив про розлучення перед натовпом і спричинив скандал

    Президент США Дональд Трамп знову опинився в центрі обговорень через несподіване висловлювання про сімейне життя. Під час виступу на Алясці американський лідер пожартував, що залишатися у шлюбі значно вигідніше, ніж розлучатися. Його слова викликали сміх серед присутніх, але після поширення відео в соціальних мережах реакція виявилася неоднозначною. Частина користувачів розкритикувала президента за надто прагматичний погляд на подружні стосунки, а інші почали згадувати його дружину Меланію Трамп.

    Інцидент стався 13 жовтня 2026 року під час передвиборчого мітингу Дональда Трампа в місті Васілла, штат Аляска.

    Про резонансну заяву повідомили Irish Star та International Business Times.

    Жарт президента потрапив на відео, яке поширили в соціальній мережі X.

    Що саме Трамп сказав про розлучення

    Під час промови американський президент розповів історію про спілкування з поліцейським, якого зустрів на Алясці.

    За словами Трампа, чоловік подякував йому за покращення фінансового становища.

    Поліцейський нібито розповів, що раніше невдало інвестував гроші, через що дружина не вважала його успішним у фінансових справах.

    Однак останнім часом його пенсійні заощадження, за власною оцінкою, суттєво зросли.

    Унаслідок цього дружина начебто змінила думку про фінансові здібності чоловіка.

    Трамп, розповідаючи цю історію присутнім, поцікавився, чи збирається поліцейський залишатися з дружиною.

    У відповідь той, за словами президента, сказав, що ще думає.

    Тоді Трамп порадив чоловікові не розлучатися, пояснивши це значно меншими фінансовими витратами.

    Слова президента спричинили сміх серед учасників мітингу.

    Відповідний фрагмент міститься в повній стенограмі виступу Дональда Трампа.

    Чому в соцмережах згадали Меланію

    Після поширення відео користувачі соціальних мереж почали обговорювати не лише сам жарт, а й особисте життя американського президента.

    Частина коментаторів визнала його пораду недоречною, оскільки вона зводить питання збереження сім’ї до фінансової вигоди.

    Інші сприйняли висловлювання як звичайний гумор, характерний для публічних виступів Трампа.

    Окрему увагу привернуло те, що критики президента почали проводити паралелі з його шлюбом із першою леді Меланією Трамп.

    «Залишайтеся з дружиною — так дешевше»: Трамп заговорив про розлучення перед натовпом і спричинив скандал
    ФОТО: “Я сміюся. Б’юся об заклад, Меланії не смішно. Бульбашка “ідеальної пари” MAGA щойно луснула. Розлучатися просто надто дорого”, – реакція одного із коментаторів

    У публікаціях та коментарях знову з’явилися припущення щодо стосунків подружжя.

    Проте жодних підтверджень того, що висловлювання президента було пов’язане з його особистими сімейними обставинами, немає.

    У повній версії промови Трамп розповідав саме про поліцейського та його дружину.

    Також немає підтвердженої інформації про те, що Меланія Трамп публічно коментувала цей жарт.

    Як висловлювання перетворилося на інтернет-скандал

    Фрагмент виступу активно поширювали користувачі X, зокрема політичний оглядач Аарон Рупар.

    Відео супроводжувалося різними коментарями: від іронії над словами президента до критики його ставлення до шлюбу.

    Як зазначає International Business Times, окремі користувачі вважали висловлювання невдалим через те, що президент обрав гроші головним аргументом на користь збереження подружжя.

    Проте після перегляду повного виступу зрозуміло, що це був один із жартів у довшій розповіді про економічне становище американців.

    Трамп використовував історію поліцейського, щоб проілюструвати власні твердження про покращення фінансових показників за час його президентства.

    Водночас оцінка реального стану американської економіки потребує окремого аналізу статистики та не може ґрунтуватися на розповіді одного учасника мітингу.

    Навіщо Трамп приїхав на Аляску

    Виступ відбувся під час політичної поїздки президента до штату Аляска напередодні проміжних виборів до Конгресу США.

    За інформацією Associated Press, Трамп прибув до Васілли, щоб підтримати республіканського сенатора Дена Саллівана.

    Під час мітингу президент говорив про економіку, вартість життя, енергетику та інші питання американської внутрішньої політики.

    Він намагався переконати аудиторію в ефективності економічної політики своєї адміністрації.

    Саме в цьому контексті пролунала історія про поліцейського, пенсійні накопичення та його дружину.

    Чи справді Трамп заговорив про власне розлучення

    Попри гучні заголовки та коментарі в інтернеті, американський президент не заявляв про намір розлучитися з Меланією.

    Його жарт стосувався іншого подружжя.

    Немає й доказів того, що слова Трампа відображають реальні проблеми в його особистому житті.

    Водночас історія знову продемонструвала, як короткий фрагмент виступу політика може швидко перетворитися на тему масштабного обговорення.

    Те, що в залі прозвучало як жарт про фінанси та шлюб, у соціальних мережах викликало суперечки щодо сімейних цінностей і поведінки американського президента.

    Однак підтвердженим фактом залишається лише сама репліка Трампа та реакція аудиторії. Припущення про можливе розлучення першої пари США не мають документального підтвердження.

  • США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    США знову передають Україні розвіддані: Зеленський розкрив, що відбувалося під час паузи

    Сполучені Штати Америки відновили обмін розвідувальною інформацією з Україною після періоду обмежень. Про це 18 жовтня заявив президент Володимир Зеленський, підтвердивши, що раніше відповідна співпраця була тимчасово заблокована. Заява пролунала на тлі загострення відносин між Києвом і Вашингтоном, суперечок щодо українських ударів по російських нафтопереробних заводах та проблем із роботою супутникового зв’язку Starlink. Український президент також висловив сподівання, що вже найближчим часом відбудуться нові переговори з американською стороною. Водночас невідомо, чи повністю відновлено всі раніше доступні Україні види розвідувальної підтримки.

    Про відновлення співпраці Володимир Зеленський розповів в інтерв’ю американському телеканалу NBC для програми Meet the Press.

    На його заяву звернуло увагу агентство Bloomberg.

    За словами українського президента, обмін розвідувальною інформацією між Україною та США знову працює.

    Водночас глава держави підтвердив, що раніше цей процес був заблокований протягом певного часу.

    Зеленський не деталізував, скільки саме тривала перерва, які розвідувальні дані перестали надходити та хто ухвалював відповідне рішення.

    Це важливо, оскільки американська розвідувальна підтримка може включати різні види інформації: від раннього попередження про ракетні загрози до супутникових даних та інформації, необхідної для оборонного планування.

    Україна залишалася без попереджень про частину російських атак

    Питання обміну розвідданими особливо загострилося після масованих російських ударів по Києву та інших українських містах.

    13 жовтня Зеленський повідомив, що Україна не отримала від міжнародних партнерів завчасного попередження про пуск кількох російських балістичних ракет.

    Йшлося про удари, які призвели до пошкоджень цивільної та енергетичної інфраструктури.

    Як повідомляло Associated Press, український президент звернув увагу на критичне значення раннього попередження для захисту мирного населення.

    Такі дані можуть допомогти українським військовим швидше визначити характер загрози та організувати відповідні оборонні заходи.

    При цьому відсутність попередження про конкретну атаку не обов’язково означає повне припинення всього обміну розвідданими.

    Американська підтримка охоплює кілька напрямів, тому проблеми з одним із них не свідчать автоматично про зупинку інших.

    Білий дім раніше заперечував припинення розвідобміну

    На тлі повідомлень про можливе обмеження розвідувальної підтримки президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон продовжує допомагати Україні.

    13 жовтня він повідомив журналістам, що Сполучені Штати передають Києву розвідувальні дані та працюють над завершенням війни.

    Про це писало агентство Reuters.

    Таким чином, публічні заяви української та американської сторін не повністю збігалися.

    Вашингтон заперечував загальне припинення обміну інформацією, тоді як українське керівництво повідомляло про відсутність важливих попереджень і обмеження співпраці.

    14 жовтня Європейська комісія також заявила, що не має інформації, яка підтверджувала б повну зупинку американської розвідувальної підтримки України.

    Водночас це не виключало можливості тимчасових обмежень окремих каналів або категорій інформації.

    США погрожували припинити допомогу через удари по російських НПЗ

    Однією з головних причин напруження у відносинах між Києвом і Вашингтоном стала суперечка навколо українських атак на російські нафтопереробні заводи.

    14 жовтня в інтерв’ю NPR Зеленський заявив, що адміністрація Дональда Трампа попереджала Україну про можливе припинення обміну розвідданими.

    За словами українського президента, таке обмеження могло стати наслідком продовження далекобійних ударів по російських нафтових об’єктах.

    Вашингтон пояснював своє занепокоєння впливом атак на міжнародний енергетичний ринок.

    Українська сторона, своєю чергою, наголошувала, що російська нафтова промисловість забезпечує значні доходи бюджету РФ, які можуть використовуватися для фінансування війни.

    Київ також звертав увагу на те, що Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші енергетичні об’єкти.

    Внаслідок цих ударів у різних регіонах України запроваджувалися аварійні та погодинні відключення електроенергії.

    Українське керівництво наполягало, що будь-які домовленості щодо припинення ударів по енергетиці повинні бути взаємними.

    На тлі розвідувальної кризи виник скандал зі Starlink

    Одночасно з проблемами у сфері розвідки Україна зіткнулася з обмеженнями роботи супутникового зв’язку.

    У жовтні стало відомо про зниження швидкості роботи окремих терміналів системи Starlink і військових супутникових сервісів, які використовуються українськими підрозділами.

    Це викликало занепокоєння серед військових, оскільки супутниковий зв’язок застосовується для координації дій, управління окремими безпілотними системами та передачі інформації.

    17 жовтня Axios повідомив, що Зеленський продовжує вважати ситуацію зі зв’язком неврегульованою.

    За словами українського президента, деякі обмеження зберігалися навіть після повідомлень про відновлення роботи сервісів.

    У США водночас заперечували, що Білий дім навмисно наказував обмежити комерційний Starlink.

    Американські посадовці також розмежовували комерційний сервіс Starlink і військову систему Starshield.

    Важливо, що супутниковий зв’язок Starlink та обмін американськими розвідувальними даними — різні напрями співпраці. Відновлення одного не означає автоматичного вирішення проблем з іншим.

    Чому американська розвідка настільки важлива для України

    Сполучені Штати володіють потужними супутниковими та іншими системами розвідки, які дозволяють відстежувати військову активність на великих територіях.

    Для України особливе значення має інформація про потенційні повітряні загрози.

    Американські технологічні можливості можуть доповнювати дані українських радіолокаційних станцій та інших засобів спостереження.

    Це допомагає формувати повнішу картину загроз, особливо під час масованих комбінованих атак із використанням ракет і безпілотників.

    Крім того, розвідувальна підтримка може відігравати важливу роль у плануванні оборони та оцінюванні дій противника.

    Однак конкретні обсяги й технічні характеристики такої співпраці здебільшого не розголошуються з міркувань безпеки.

    Тому наразі неможливо незалежно визначити, які саме можливості Україна тимчасово втрачала та чи повернулися вони повністю після відновлення обміну.

    Зеленський очікує нових переговорів зі США

    Попри загострення відносин, Київ і Вашингтон продовжують дипломатичні контакти.

    В інтерв’ю NBC Зеленський висловив сподівання на проведення нових переговорів з американськими представниками вже цього тижня.

    Однак точний формат зустрічі, її учасників і порядок денний український президент не уточнив.

    Раніше Reuters повідомляло, що Київ розглядає можливість подальших переговорів за участю американської сторони, зокрема щодо майбутнього дипломатичного процесу завершення війни.

    Водночас конкретні домовленості про зустріч представників України, США та Росії поки не підтверджені всіма сторонами.

    Відновлення розвідобміну може зменшити один із ризиків для української оборони, але не усуває всіх політичних суперечностей між державами.

    Що відомо станом на 18 жовтня

    Президент Володимир Зеленський підтвердив, що передача американських розвідувальних даних Україні знову працює після тимчасового блокування.

    Проте офіційно не уточнено, які саме напрями співпраці були обмежені, скільки тривала перерва та чи всі можливості відновлено.

    Одночасно тривають переговори щодо подальшої американської підтримки, а питання супутникового зв’язку та українських ударів по російській енергетичній інфраструктурі залишаються предметом дискусій.

    Головний результат заяви Зеленського — підтвердження відновлення розвідувальної співпраці зі США. Однак говорити про повне завершення кризи у відносинах між Києвом і Вашингтоном поки передчасно.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від наступних дипломатичних контактів, рішень американської адміністрації та фактичного рівня військово-технічної підтримки України.

  • Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Трамп хоче повернути газ Путіна до Європи через Україну

    Адміністрація президента США Дональда Трампа розглядає можливість відновлення транзиту російського природного газу через Україну до європейських країн як один з елементів майбутньої мирної угоди. За інформацією американського видання The New York Times, спеціальний представник Білого дому Стів Віткофф і зять американського президента Джаред Кушнер уже порушували це питання під час переговорів із Володимиром Зеленським та європейськими посадовцями. У Вашингтоні вважають, що повернення російського газу на європейський ринок може стати економічним стимулом для Москви погодитися на припинення війни. Однак у Європі ініціатива викликала серйозні заперечення: повернення до закупівель у «Газпрому» може відновити залежність від Кремля, якої Євросоюз намагається позбутися з 2022 року.

    Про американську пропозицію повідомила The New York Times, посилаючись на співрозмовників, ознайомлених із перебігом переговорів.

    Подробиці публікації також передали Deutsche Welle та РБК-Україна.

    За інформацією журналістів, американські представники обговорювали можливість відновлення закупівель російського газу на початку жовтня під час переговорів у Маямі.

    Аналогічна ідея, за даними NYT, пролунала і під час вересневої зустрічі Віткоффа та Кушнера з президентом України Володимиром Зеленським у Києві.

    Пропозиція передбачає повернення економічних зв’язків між Росією та Європою в обмін на можливий прогрес у переговорах про завершення війни.

    Водночас наразі немає підтвердження, що українська влада погодилася відновити транспортування російського газу.

    Російський газ як інструмент мирної угоди

    За інформацією The New York Times, команда Трампа розглядає енергетичну співпрацю як один із механізмів досягнення політичних домовленостей.

    Американські переговорники припускають, що повернення російського газу до Європи може створити для Москви фінансовий стимул погодитися на припинення бойових дій.

    Йдеться про відновлення доходів Росії від експорту енергоносіїв, які залишаються важливим джерелом надходжень для її економіки.

    Україна, за такою логікою, могла б отримувати плату за використання власної газотранспортної системи.

    До початку 2025 року українські магістральні газопроводи забезпечували транспортування значних обсягів російського газу до європейських споживачів.

    Після припинення транзиту Україна втратила відповідне джерело доходів.

    За окремими оцінками, раніше транспортування російського газу забезпечувало близько одного мільярда доларів надходжень на рік.

    Однак можливі майбутні доходи залежали б від обсягів постачання, тарифів та умов нових контрактів.

    Тому навіть у разі відновлення транзиту немає гарантії, що Україна отримуватиме ті самі суми, що й до завершення попереднього договору.

    Крім того, повернення російського газу до Європи суперечить нинішньому курсу Євросоюзу на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    Що саме пропонували Віткофф і Кушнер Зеленському

    Американські переговорники, за інформацією NYT, розглядали відновлення газових поставок не як окрему комерційну операцію, а як частину ширшого пакета домовленостей.

    До нього можуть входити питання безпеки України, майбутніх відносин Росії з НАТО та територіального врегулювання.

    Вашингтон прагне використати економічні стимули для просування переговорів із Москвою.

    Водночас частина європейських і українських посадовців побоюється, що економічні поступки Росії можуть бути запропоновані раніше, ніж Москва погодиться на реальні кроки для припинення агресії.

    У Білому домі пояснюють свій підхід прагненням створити взаємну економічну зацікавленість у мирі.

    Проте офіційного документа, який визначав би конкретні умови відновлення транзиту, поки не оприлюднено.

    Також невідомо, хто саме мав би укладати нові газові контракти, які компанії відповідали б за продаж ресурсу та яку роль могли б отримати американські інвестори.

    США можуть заробляти на російському газі

    Окремою інтригою переговорів є можлива участь американського капіталу в газових проєктах Росії.

    Ще 8 жовтня агентство Reuters повідомило про переговори між представниками США та Росії щодо можливого залучення американського інвестора до газопроводів «Північного потоку».

    За інформацією п’яти співрозмовників агентства, серед учасників контактів були Джаред Кушнер і представник російського керівництва Кирило Дмитрієв.

    Обговорення стосувалися можливого майбутнього бізнесу, пов’язаного з транспортуванням російського газу до Європи.

    За такого сценарію американські інвестори могли б отримувати частину доходів від енергетичних операцій.

    Водночас Reuters наголосило, що реальне відновлення роботи газопроводів стикається із серйозними політичними та юридичними перешкодами.

    У Білому домі заявили, що останнім часом переговори безпосередньо про «Північний потік» не проводилися.

    Таким чином, інформація про можливі американські прибутки залишається повідомленням джерел, а не підтвердженою домовленістю.

    Чи можуть запустити «Північний потік-2»

    У публікації NYT також ідеться про можливе повернення до експлуатації газопроводу «Північний потік-2».

    Його будували для транспортування російського газу до Німеччини через Балтійське море.

    Однак газопровід так і не розпочав повноцінної комерційної роботи.

    У вересні 2022 року внаслідок підводних вибухів було пошкоджено кілька ниток газопроводів системи «Північний потік».

    Водночас одна нитка «Північного потоку-2» залишилася неушкодженою.

    Попри це відновлення транспортування газу через Балтику потребувало б не лише технічних, а й політичних рішень.

    За даними Reuters, американські та європейські санкції наразі перешкоджають відновленню відповідних операцій.

    Крім того, будь-який перезапуск вимагав би погодження німецької влади.

    Отже, навіть якщо Вашингтон і Москва домовляться про економічне співробітництво, цього буде недостатньо для автоматичного відновлення роботи «Північного потоку-2».

    Німеччина виступила проти повернення російського газу

    Одним із головних противників американської ініціативи стала Німеччина.

    До початку повномасштабного вторгнення Росії ця держава була одним із найбільших покупців російських енергоносіїв.

    Значна частина німецької промисловості використовувала газ із РФ.

    Однак після 2022 року Берлін почав прискорено перебудовувати систему енергопостачання.

    Країна інвестувала в інфраструктуру приймання зрідженого природного газу та диверсифікацію постачальників.

    За інформацією The New York Times, радник канцлера Фрідріха Мерца з питань національної безпеки Гюнтер Заутер під час переговорів у Флориді висловив заперечення проти повернення до російських газових поставок.

    У німецькому уряді побоюються, що відновлення великих закупівель у Росії знову створить залежність від Кремля.

    Колишній міністр економіки Німеччини Роберт Габек також заявив, що європейські країни не повинні повторювати помилки минулого.

    На його думку, використання посередників або зміна комерційної схеми не змінює походження російського газу.

    Водночас усередині Німеччини існують політичні сили, які підтримують повернення до закупівель російських енергоносіїв.

    Зокрема, представники партії «Альтернатива для Німеччини» виступають за відновлення газової співпраці, аргументуючи це необхідністю зниження цін на енергію.

    Євросоюз уже ухвалив закон про відмову від російського газу

    Американська ініціатива виникла на тлі принципових змін у європейському енергетичному законодавстві.

    26 січня 2026 року Рада ЄС остаточно затвердила регламент щодо поступової відмови від російського природного газу.

    Відповідно до регламенту ЄС № 2026/261, імпорт російського газу має бути припинений поетапно.

    Для довгострокових контрактів на зріджений природний газ заборона почне застосовуватися з 1 січня 2027 року.

    Для довгострокових контрактів на трубопровідний газ основний термін становить 30 вересня 2027 року.

    За окремих умов, пов’язаних із заповненням газосховищ, його можуть перенести до 1 листопада 2027 року.

    Короткострокові контракти вже підпадають під обмеження, запроваджені протягом весни та літа 2026 року.

    Це означає, що масштабне відновлення російського газового транзиту до Євросоюзу потребувало б вирішення питання відповідності чинному європейському законодавству.

    Україна сама не може ухвалити рішення, яке дозволить європейським країнам ігнорувати імпортні обмеження ЄС.

    Чому Україна припинила транзит газу 2025 року

    Транзит російського природного газу через українську газотранспортну систему припинився 1 січня 2025 року.

    Причиною стало завершення п’ятирічної угоди між українським оператором газотранспортної системи та російським «Газпромом».

    Українська сторона вирішила не продовжувати договір.

    Це рішення стало частиною політики скорочення економічної залежності від Росії на тлі повномасштабної війни.

    Попри припинення транзиту, Україна зберегла працездатність газотранспортної системи та можливість отримувати газ із європейського напрямку.

    Важливо розрізняти транспортування російського газу територією України до ЄС та імпорт газу самою Україною.

    Нині українські компанії можуть закуповувати природний газ на європейських ринках, використовуючи доступні маршрути міждержавного сполучення.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала питання постачання газу через Угорщину та Словаччину, зокрема ризики непрямої присутності російського ресурсу на європейському газовому ринку.

    Водночас купівля газу в європейського постачальника не обов’язково означає укладання прямого договору з російським «Газпромом».

    Чому Трамп повернувся до енергетичних угод із Росією

    Нова газова пропозиція з’явилася невдовзі після іншої суперечливої домовленості Вашингтона з Москвою.

    У жовтні адміністрація Дональда Трампа підтримала механізм, який дозволяє збільшити постачання російського дизельного пального на міжнародний ринок.

    У Вашингтоні пояснювали цей крок необхідністю стримати зростання цін на паливо.

    Проте рішення викликало невдоволення частини американських сенаторів і критичну реакцію української влади.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    Наступним кроком стало рішення Білого дому призупинити застосування частини санкцій, передбачених законом Грема.

    Про наслідки цього рішення «Ненька інфо» писала в окремому матеріалі про відтермінування економічних обмежень проти Кремля.

    Таким чином, пропозиція щодо відновлення газових поставок не є ізольованою ініціативою.

    Вона вписується у ширший підхід адміністрації Трампа, яка намагається використати економічні домовленості як інструмент переговорів із Росією.

    Кремль уже заговорив про нові спільні проєкти зі США

    Представник російського президента з економічних питань Кирило Дмитрієв позитивно оцінює перспективи нового діалогу між Москвою та Вашингтоном.

    Після домовленостей щодо дизельного пального він заявляв про можливість появи додаткових економічних ініціатив.

    Серед потенційних напрямків співпраці російська сторона називала енергетичні проєкти, інфраструктуру центрів обробки даних і використання атомної енергії.

    Також обговорювалися можливості американської участі в російських енергетичних активах.

    Зокрема, Reuters повідомляло про переговори, пов’язані з майбутнім міжнародного бізнесу російської нафтової компанії «Лукойл».

    Однак значна частина цих ідей залишається на рівні попередніх консультацій.

    Факт обговорення не означає, що угоди вже укладені або що відповідні санкційні обмеження скасовані.

    Чи погодиться Зеленський відновити газовий транзит

    Офіційної згоди України на відновлення транспортування російського газу до Європи наразі немає.

    Так само відсутній оприлюднений проєкт домовленості, у якому були б визначені обсяги постачання, майбутні транзитні тарифи та юридичні зобов’язання сторін.

    Для Києва це питання пов’язане не лише з потенційними доходами, а й із національною безпекою.

    Повернення російського газу на європейський ринок може забезпечити Москві додаткові валютні надходження.

    Водночас Україна продовжує вимагати посилення міжнародного економічного тиску на Росію та захисту власної енергетичної інфраструктури від обстрілів.

    Тому можливість укладання такої угоди залежатиме від ширших переговорів щодо припинення війни, позиції Європейського Союзу та конкретних гарантій безпеки.

    Станом на 18 жовтня 2026 року відновлення транзиту російського газу через Україну залишається переговорною пропозицією, а не погодженим рішенням.

    Адміністрація Трампа розглядає газову співпрацю як можливий економічний стимул для досягнення миру, тоді як частина європейських урядів побоюється нового посилення залежності від Кремля.

    Найближчі переговори покажуть, чи здатен Вашингтон перетворити цю ініціативу на конкретний план і чи матиме такий план підтримку України та Євросоюзу.

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • «Закон Грема» проігнорували після ударів по Україні: Зеленський вимагає повернути економічний тиск на РФ

    «Закон Грема» проігнорували після ударів по Україні: Зеленський вимагає повернути економічний тиск на РФ

    Президент України Володимир Зеленський різко відреагував на рішення американського лідера Дональда Трампа призупинити застосування масштабних санкцій проти Росії, передбачених так званим законом Грема. За словами глави держави, цей крок відбувся саме тоді, коли російські війська здійснили один із найбільших ударів по українській енергетичній інфраструктурі, атакувавши понад 15 важливих об’єктів генерації та передачі електроенергії. Зеленський переконаний, що відмова від економічного тиску створює для Кремля додаткові можливості продовжувати війну. Водночас президент наголосив: санкційний закон досі може стати ефективним інструментом впливу на Москву, якщо американська влада вирішить застосувати його положення.

    Про це Зеленський заявив 17 жовтня у соціальній мережі X. Його звернення також оприлюднила «Європейська правда».

    Президент пов’язав рішення Білого дому з останніми російськими атаками, які спричинили масштабні пошкодження української енергосистеми.

    За його словами, Росія продовжує цілеспрямовано бити по інфраструктурі, необхідній для забезпечення населення електроенергією та теплом.

    Зеленський наголосив, що Вашингтон повинен усвідомлювати масштаби російських атак і наслідки послаблення економічного тиску на Москву.

    Український президент заявив, що закон, який міг допомогти змусити Росію до припинення війни, фактично залишився без застосування.

    Водночас він закликав американських політиків не відмовлятися від передбачених документом механізмів.

    Трамп призупинив санкції після масштабного удару по енергетиці

    Заява Зеленського пролунала на тлі чергової хвилі російських атак на українську енергетичну інфраструктуру.

    За інформацією президента, під ударом опинилися понад 15 важливих об’єктів електрогенерації та передачі електроенергії в різних регіонах країни.

    Російські атаки призвели до нових пошкоджень обладнання та ускладнили забезпечення споживачів електропостачанням.

    Глава держави наголосив, що Кремль намагається використати наближення холодів для посилення тиску на Україну.

    На його думку, метою російської стратегії є створення масштабних перебоїв із постачанням електроенергії та тепла саме перед зимовим періодом.

    Особливо небезпечним Зеленський назвав можливе одночасне знеструмлення великої кількості населених пунктів, адже від електроенергії залежить робота критично важливих систем життєзабезпечення.

    Пошкодження електростанцій та підстанцій впливають не лише на освітлення житлових будинків, а й на водопостачання, опалення, транспорт і роботу медичних закладів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про заклик Зеленського до Трампа відповісти на масштабний російський удар по українській енергетиці.

    Тоді президент України також наголошував, що міжнародні партнери повинні реагувати на продовження російських обстрілів не лише дипломатичними заявами, а й конкретними заходами.

    Що передбачає «закон Грема»

    Йдеться про американський закон Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026, який отримав назву на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема.

    Документ передбачає суттєве розширення економічних обмежень проти Росії та країн, які продовжують закуповувати російські енергоносії.

    Його головна мета — скоротити фінансові надходження, які Москва отримує від експорту нафти й газу.

    Серед найбільш помітних положень — можливість застосування надзвичайно високих імпортних мит.

    Зокрема, закон передбачає 500-відсоткове мито на товари російського походження та додаткові 100-відсоткові тарифи щодо п’яти найбільших покупців російської нафти й природного газу за визначених умов.

    Крім того, документ розширює санкційні інструменти щодо російського енергетичного сектору, фінансових структур та осіб, пов’язаних із діяльністю РФ.

    Сутність механізму полягає у створенні економічного тиску не лише на саму Росію, а й на держави та компанії, які забезпечують її енергетичними доходами.

    Закон пройшов американський Конгрес у вересні 2026 року.

    18 вересня Дональд Трамп підписав його, а ключові нові обмеження мали почати застосовуватися з 18 жовтня.

    Раніше «Ненька інфо» детально розповідала про ухвалення цього санкційного пакета та можливі наслідки для російської нафтової галузі.

    Однак за два дні до запланованого початку застосування окремих тарифів Білий дім ухвалив рішення призупинити нові обмеження.

    Чому Трамп не застосував санкції

    16 жовтня президент США підписав відповідний указ, текст якого оприлюднений на офіційному сайті Білого дому.

    Документ дозволяє не застосовувати визначені законом санкції, обмеження та мита.

    Трамп обґрунтував своє рішення національними інтересами Сполучених Штатів.

    Для цього американський президент скористався спеціальним положенням закону, яке надає главі держави право тимчасово відмовлятися від застосування певних заходів за умови відповідного обґрунтування перед Конгресом.

    Принципово важливо, що закон Грема юридично залишається чинним. Президент США не скасував його, а призупинив виконання більшості ключових санкційних положень.

    В указі також передбачено можливість переглянути рішення та поновити застосування обмежень.

    Саме на цю обставину звертає увагу Зеленський, наголошуючи, що санкційний механізм досі можна використати.

    За інформацією Bloomberg та Reuters, рішення американської адміністрації також пов’язане із ситуацією на світовому енергетичному ринку.

    Вашингтон прагне стримати високі ціни на дизельне пальне напередодні проміжних виборів до Конгресу США, запланованих на 3 листопада.

    Російський дизель став новим джерелом суперечок

    Одним із чинників загострення дискусії стала нещодавня домовленість адміністрації Трампа щодо постачання російського дизельного пального.

    Американський президент пояснював необхідність такої співпраці бажанням збільшити доступні обсяги пального та знизити його вартість.

    Водночас критики домовленості вважають, що послаблення обмежень на російські енергоносії може забезпечити Москві додаткові фінансові надходження.

    За повідомленням Reuters, проти дизельної домовленості виступила група з 12 американських сенаторів від обох партій.

    Вони закликали адміністрацію переглянути рішення та повернутися до посилення економічного тиску на Росію.

    Сенатори також висловили сумнів у тому, що додаткові поставки російського дизеля суттєво поліпшать ситуацію з цінами на американському паливному ринку.

    Про зв’язок між дизельними домовленостями та призупиненням санкцій раніше писала «Ненька інфо» у матеріалі про рішення Трампа відкласти застосування закону Грема.

    У Конгресі США почалася хвиля критики

    Рішення Трампа викликало гостру реакцію американських законодавців.

    Одним із найактивніших критиків став сенатор-демократ Річард Блюменталь, який брав участь у розробленні санкційного законодавства разом із Ліндсі Гремом.

    Блюменталь заявив, що відмова від нових обмежень суперечить меті ухваленого Конгресом документа.

    За його оцінкою, такий крок послаблює позиції України та може збільшити економічні можливості Росії.

    Проте критика пролунала не лише від демократів.

    Як повідомило Associated Press, сенатор-республіканець Том Тілліс також засудив рішення президента.

    Він нагадав, що санкційний закон отримав значну підтримку в Сенаті, та поставив під сумнів доцільність відмови від його виконання.

    Інший республіканець, Джон Корнін, заявив, що покійний Ліндсі Грем був би незадоволений таким розвитком подій.

    Сенаторка-демократка Елізабет Воррен також закликала Конгрес відреагувати на дії Білого дому.

    Отже, розбіжності щодо санкцій проти Москви виникли всередині обох американських політичних партій.

    Водночас негайне втручання Конгресу малоймовірне, оскільки законодавці перебувають на перерві до завершення виборів 3 листопада.

    Як на рішення Трампа відреагувала Москва

    У Росії рішення Білого дому сприйняли позитивно.

    За інформацією Reuters, представники російської сторони розцінили відмову від нових обмежень як можливість зберегти економічні контакти зі Сполученими Штатами.

    Прихильники пом’якшення санкцій аргументують свою позицію тим, що додаткові торговельні обмеження можуть спричиняти зростання цін на міжнародних ринках та створювати проблеми для країн — покупців російських енергоресурсів.

    Натомість прихильники жорсткішої санкційної політики наголошують, що без скорочення енергетичних доходів Росія матиме більше фінансових ресурсів для продовження війни.

    Таким чином, суперечка стосується не лише двосторонніх відносин Вашингтона й Москви, а й міжнародної торгівлі нафтою та газом.

    Чи можна повернути санкції без нового закону

    Юридично можливість відновлення санкцій залишається.

    Указ Трампа прямо передбачає, що рішення про незастосування окремих обмежень може бути переглянуте президентом або уповноваженими посадовцями.

    Для цього не обов’язково ухвалювати повністю новий санкційний закон.

    Водночас чинний документ надає адміністрації США значну свободу у визначенні подальших дій.

    Саме тому політична позиція Білого дому матиме вирішальне значення.

    Наразі не оголошено конкретної дати, коли адміністрація Трампа може повернутися до застосування призупинених санкцій.

    Також немає підтвердженого рішення Конгресу, яке вже змінювало б ситуацію.

    Позиція Зеленського полягає в тому, що міжнародний економічний тиск має залишатися одним з інструментів примушення Росії до переговорів про припинення війни.

    Водночас конкретний вплив можливих нових санкцій на російську економіку залежатиме від їхнього обсягу, виконання та реакції країн, які купують російські енергоносії.

    Україна закликає США не відмовлятися від тиску на Кремль

    Володимир Зеленський пов’язує американське санкційне рішення з ризиками подальшого посилення російських атак.

    На його думку, Москва може сприйняти пом’якшення економічних обмежень як сигнал про зменшення міжнародного тиску.

    Президент наголошує, що Україні потрібне не відтермінування рішень, а дієві механізми стримування російської агресії.

    Особливо актуальним це питання є напередодні зимового періоду, коли стабільна робота української енергосистеми безпосередньо впливає на умови життя мільйонів людей.

    Водночас не можна стверджувати, що саме рішення Трампа спричинило останні російські удари: атаки на українську енергетику тривають систематично, а для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між конкретними політичними рішеннями й військовими операціями потрібні додаткові докази.

    Станом на 17 жовтня 2026 року закон Грема залишається чинним, але більшість його ключових нових санкційних механізмів призупинено рішенням президента США.

    Зеленський наполягає, що ці обмеження ще можуть допомогти посилити тиск на Росію.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень адміністрації Трампа, позиції Конгресу та загальної політики США щодо російського енергетичного експорту й війни проти України.

  • Від Еміратів до Маямі: Зеленський розкрив плани США щодо переговорів із Путіним

    Від Еміратів до Маямі: Зеленський розкрив плани США щодо переговорів із Путіним

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Сполучені Штати та європейські партнери продовжують шукати можливості для організації тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії. Серед потенційних майданчиків розглядаються Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, європейські країни та саміт G20 у Сполучених Штатах. Водночас жодної остаточної домовленості про зустріч президентів Володимира Зеленського, Дональда Трампа та Володимира Путіна наразі немає.

    Про це Зеленський розповів під час спілкування з журналістами 17 жовтня, повідомляє ТСН.

    За словами українського президента, американська сторона вже працює над можливими форматами переговорів і розглядає кілька варіантів місця проведення.

    До організаційної роботи поступово долучаються й європейські партнери, які намагаються створити умови для відновлення дипломатичного діалогу.

    Однак головним невирішеним питанням залишається готовність Росії погодитися на відповідну зустріч.

    Де можуть відбутися переговори Зеленського і Путіна

    За словами президента України, Вашингтон розглядає декілька можливих локацій.

    Одним із варіантів залишаються країни Близького Сходу, насамперед Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія.

    Ці держави вже брали участь у міжнародних дипломатичних ініціативах і контактах, пов’язаних із російсько-українською війною.

    Зокрема, ОАЕ раніше були запропоновані американською стороною як можливий майданчик для тристоронніх переговорів на рівні делегацій.

    Ще одним варіантом є проведення зустрічі у США.

    Особливу увагу привертає саміт «Групи двадцяти» (G20), який запланований на грудень 2026 року в Маямі.

    Такий міжнародний захід міг би створити можливість для особистих контактів між лідерами без необхідності організовувати повністю окремий саміт.

    Водночас Зеленський не виключає і проведення переговорів у Європі.

    Президент повідомив, що європейські партнери вже починають відповідні консультації.

    Таким чином, остаточне рішення щодо місця проведення залежатиме від погодження позицій усіх сторін.

    Що відомо про позицію США

    Вашингтон уже кілька тижнів намагається організувати новий переговорний формат між Україною та Росією.

    Ще 25 вересня Зеленський повідомив, що американські представники запропонували провести тристоронню зустріч на технічному рівні в Об’єднаних Арабських Еміратах.

    Тоді український президент наголосив, що Київ очікує конкретної пропозиції щодо дати.

    За його словами, американська сторона мала провести консультації з Росією, а Україна — поінформувати європейських союзників про обговорювані варіанти.

    4 жовтня Зеленський знову підтвердив готовність України підтримати таку зустріч до кінця місяця.

    Про це повідомляло «Радіо Свобода», а згодом відповідну позицію української сторони підтвердив Укрінформ.

    Водночас переговори представників трьох держав і особиста зустріч президентів залишаються різними варіантами дипломатичного процесу.

    Проведення першого формату автоматично не гарантує погодження другого.

    Чи погодиться Путін приїхати на G20

    Питання особистої участі російського президента у переговорах залишається відкритим.

    Зеленський раніше заявляв про готовність зустрітися з Путіним під час саміту G20 у Маямі, якщо той погодиться приїхати.

    В інтерв’ю Deutsche Welle у вересні український президент зазначав, що головним критерієм такої зустрічі має бути конкретний результат, а не сам факт переговорів.

    Проте Кремль раніше висловлював заперечення щодо окремих запропонованих форматів.

    Станом на 17 жовтня російська сторона не підтвердила готовності до особистого саміту із Зеленським.

    Сам Дональд Трамп також не зміг відповісти, чи відвідає Путін зустріч «Групи двадцяти».

    16 жовтня президент США заявив журналістам, що не знає, чи прибуде російський лідер до Маямі, однак був би радий його присутності.

    Про це повідомило NV із посиланням на відеозаяву американського президента.

    Отже, навіть потенційна участь Путіна в саміті G20 поки не визначена.

    Навіщо до переговорів залучають Близький Схід

    Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія мають досвід посередницьких контактів у питаннях, пов’язаних із війною.

    Зокрема, країни регіону брали участь у гуманітарних ініціативах і процесах обміну утримуваними особами.

    Водночас вони підтримують дипломатичні та економічні відносини як із західними державами, так і з Росією.

    Це робить їх можливими майданчиками для переговорів, хоча саме місце проведення не визначає результату дипломатичних контактів.

    Європейські країни, зі свого боку, зацікавлені в тому, щоб питання безпеки України обговорювалися за безпосередньої участі Києва та його міжнародних партнерів.

    5 жовтня на офіційному сайті президента України повідомлялося, що Зеленський поінформував польського прем’єра Дональда Туска про підготовку можливих тристоронніх форматів переговорів.

    Український президент тоді наголосив, що з боку Києва перешкод для проведення зустрічі немає.

    Водночас, за його словами, США необхідно забезпечити готовність російської сторони до такого формату.

    Ідею тристороннього саміту обговорюють не вперше

    Спроби організувати зустріч Зеленського, Трампа і Путіна тривають уже не перший місяць.

    Ще наприкінці серпня «Ненька інфо» повідомляла про пропозицію директора ЦРУ Джона Реткліффа організувати тристоронній саміт.

    Тоді йшлося про можливість повернення до переговорного процесу на найвищому політичному рівні.

    Однак дипломатичні консультації поки не призвели до офіційного оголошення дати зустрічі.

    Причинами залишаються відмінності позицій сторін щодо умов завершення війни, безпекових гарантій, територіальних питань і механізмів можливого припинення бойових дій.

    Що буде далі

    Україна підтверджує готовність брати участь у переговорах за посередництва США.

    При цьому Київ наголошує, що дипломатичні домовленості повинні забезпечувати реальні гарантії безпеки й не створювати умов для відновлення російської агресії.

    Американська сторона продовжує контакти з учасниками можливого переговорного процесу, а європейські партнери обговорюють власну участь у підготовці зустрічей.

    Наразі не визначені ані остаточне місце проведення президентського саміту, ані його дата, ані склад учасників.

    Можливими майданчиками залишаються Близький Схід, США та Європа.

    Водночас головним показником реального просування дипломатичних зусиль стане не оголошення чергової локації, а підтверджена згода всіх сторін на зустріч і погодження її порядку денного.