Mmakaje

Позначка: допомога Україні

  • У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО стався «ментальний злам» щодо України: у Києві пояснили, що змінилося

    У НАТО поступово змінюється саме сприйняття України: від держави, якій союзники допомагають протистояти російській агресії, до країни, яка сама робить внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. Ця зміна вже зафіксована не лише в політичних заявах — відповідне формулювання з’явилося в офіційних документах Альянсу на рівні лідерів держав.

    Про це розповіла глава Місії України при НАТО Альона Гетьманчук в інтерв’ю РБК-Україна. За її словами, йдеться про своєрідний «ментальний злам» усередині Альянсу щодо того, яку роль Україна відіграє в системі євроатлантичної безпеки.

    «Вперше країни-члени НАТО на рівні лідерів зафіксували в декларації, що Україна є контрибутором євроатлантичної безпеки», — заявила дипломатка.

    Йдеться про декларацію саміту НАТО 2026 року в Анкарі. В офіційному документі союзники прямо записали, що Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку. Одночасно країни Альянсу підтвердили єдність у підтримці України в захисті її свободи, суверенітету та територіальної цілісності.

    Це формулювання важливе не лише з політичної точки зору. Воно фактично змінює логіку, за якою всередині НАТО може розглядатися подальша військова та фінансова підтримка Києва.

    За словами Гетьманчук, раніше Україну передусім сприймали як отримувача допомоги — країну, якій необхідно передавати озброєння, боєприпаси та іншу підтримку для протистояння Росії. Тепер дедалі сильніше закріплюється інший підхід: посилення України одночасно означає посилення безпеки самих держав НАТО.

    Цю тенденцію підтверджують і заяви керівництва Альянсу. Заступниця генерального секретаря НАТО Радміла Шекерінська у липні 2026 року заявила, що Україна стала постачальником безпеки, а відносини з нею дедалі більше набувають двостороннього характеру. За її словами, НАТО та ЄС не лише підтримують Україну, а й переймають її досвід, знання та практичні напрацювання.

    Особливого значення це набуває через досвід української армії та оборонної промисловості, накопичений під час повномасштабної війни. Серед сфер, де співпраця України та партнерів стає дедалі важливішою, — безпілотні системи, оборонні технології, протиповітряна оборона та масштабування військового виробництва.

    На рівні НАТО розвиток безпілотних систем, інтегрованої протиповітряної та протиракетної оборони, високоточних ударних можливостей, штучного інтелекту та інших нових технологій уже визначено серед напрямків модернізації Альянсу.

    Гетьманчук наголосила, що новий статус України дає Києву додатковий аргумент у переговорах із союзниками про фінансування оборони.

    «Визнання України контрибутором безпеки автоматично перетворює всі внески в підтримку України на інвестиції в євроатлантичну безпеку, в інвестиції у власну оборону країн-членів НАТО», — пояснила вона.

    Тобто логіка поступово змінюється з «допомоги Україні» на «інвестиції у спільну безпеку». За словами дипломатки, сьогодні мова дедалі частіше йде не просто про передачу готового західного озброєння зі складів, а про фінансування конкретних систем і вкладення у виробничі можливості українського оборонно-промислового комплексу.

    Передумови для такого підходу були закладені ще на саміті НАТО в Гаазі у червні 2025 року.

    Тоді союзники ухвалили масштабне рішення про збільшення оборонних витрат. До 2035 року країни НАТО зобов’язалися спрямовувати на оборонні та пов’язані з безпекою потреби 5% ВВП. Щонайменше 3,5% мають іти на основні оборонні потреби та виконання цільових показників НАТО, а до 1,5% — на ширші безпекові витрати, зокрема критичну інфраструктуру, стійкість, інновації та зміцнення оборонно-промислової бази.

    Для України принциповим став ще один пункт Гаазької декларації: союзники погодилися враховувати прямі внески в оборону України та її оборонну промисловість під час розрахунку власних оборонних витрат.

    Таким чином, країна НАТО, яка вкладає кошти у виробництво озброєнь для України або безпосередньо підтримує український ОПК, може одночасно виконувати частину власних зобов’язань щодо збільшення оборонних витрат. В офіційній декларації це пояснювалося тим, що безпека України сприяє безпеці самих союзників.

    Саме це рішення Гетьманчук назвала одним із важливих механізмів, які вдалося зробити практичними.

    Зміна стала ще помітнішою після саміту НАТО в Анкарі в липні 2026 року. Лідери Альянсу вже безпосередньо записали в підсумковій декларації: «Україна робить внесок у трансатлантичну безпеку». Там же зазначено, що європейські союзники та Канада фінансують переважну частину безпекової допомоги Україні через двосторонні й багатосторонні механізми.

    Крім того, союзники взяли на себе конкретні фінансові зобов’язання. На 2026 рік країни НАТО пообіцяли надати Україні військове обладнання, допомогу та навчання загальною вартістю 70 млрд євро. Водночас у декларації закріплено намір підтримувати щонайменше еквівалентний рівень допомоги й у 2027 році.

    Заступниця генсека НАТО Радміла Шекерінська пізніше окремо наголосила: сума на 2027 рік є мінімальною планкою, а не максимально можливою межею допомоги.

    Нинішній підхід став результатом кількарічної еволюції політики Альянсу. Ще на Вашингтонському саміті 2024 року союзники ухвалили довгострокове зобов’язання щодо безпекової допомоги Україні. Тоді НАТО заявляло про намір забезпечити базове фінансування на рівні щонайменше 40 млрд євро протягом наступного року. До підтримки, яка могла враховуватися в межах цього механізму, входили закупівля військового обладнання, передача техніки, логістика, навчання українських військових, а також інвестиції в українську оборонну інфраструктуру та промисловість.

    У Гаазі в 2025 році був зроблений наступний крок: витрати на Україну фактично пов’язали з оборонними зобов’язаннями самих союзників. А в Анкарі у 2026-му Україну вже прямо назвали державою, яка робить внесок у трансатлантичну безпеку.

    Таким чином, слова Гетьманчук про «ментальний злам» мають під собою цілком конкретні рішення НАТО. Якщо раніше дискусія переважно будувалася навколо того, скільки ресурсів Альянс готовий витратити на допомогу Україні, то тепер дедалі більше йдеться про те, яку користь сама Україна, її військовий досвід, технології та оборонна промисловість можуть дати спільній системі безпеки.

    При цьому таке визнання саме по собі не означає членства України в НАТО і не замінює політичних рішень, необхідних для вступу до Альянсу. Однак воно свідчить про важливу зміну позиціонування України: від держави, безпеку якої потрібно забезпечувати, до партнера, зміцнення якого розглядається як частина зміцнення оборони всього євроатлантичного простору.

  • «Перекриємо кран»: у партії Марін Ле Пен заявили про намір припинити військово-фінансову допомогу Україні в разі перемоги у 2027 році

    «Перекриємо кран»: у партії Марін Ле Пен заявили про намір припинити військово-фінансову допомогу Україні в разі перемоги у 2027 році

    Віце-президент ультраправої французької партії «Національне об’єднання» (RN) та мер Перпіньяна Луї Аліо заявив, що в разі перемоги Марін Ле Пен на президентських виборах у Франції в 2027 році країна повністю припинить фінансування та постачання зброї Україні. За його словами, подальша підтримка Києва виснажує французьку економіку та соціальну сферу.

    Ключові деталі та політичний резонанс

    • Аргументація ультра правих: Аліо виправдовує такий крок глибокими внутрішньоекономічними проблемами Франції, стверджуючи, що кошти на оборонну допомогу Україні виділяються за рахунок обмеження ресурсів для французької медицини та освіти.
    • Контекст виборчої кампанії 2027 року: Заява пролунала на тлі соціологічних опитувань, де Марін Ле Пен утримує високі рейтинги серед потенційних кандидатів у президенти, що робить зовнішньополітичні орієнтири «Національного об’єднання» предметом гострих дебатів.
    • Жорстка критика з боку опонентів: Заяви правопопулістів викликали хвилю обурення у французькому політикумі. Зокрема, колишній прем’єр-міністр Едуар Філіпп наголосив, що ініціатива «перекрити кран» Україні безпосередньо грає на руку Росії та створює пряму загрозу для безпеки Франції та всієї Європи.
    • Трансформація позиції розвідки та дипломатії: Позиція RN різко контрастує з офіційним курсом чинної адміністрації в Парижі, яка залишається одним із ключових європейських донорів військової та фінансової допомоги Україні.

    З заяви віце-президента «Національного об’єднання» Луї Аліо в ефірі BFMTV:

    «Ми перекриємо кран. Система охорони здоров’я, освіта, вся економіка вже на межі, а ми продовжуємо знаходити гроші на зброю для захисту України. Але хто за це платить? Потрібно вміти та закінчувати війну».

  • На кону €1,45 млрд допомоги: уряд передав Раді чотири законопроєкти

    На кону €1,45 млрд допомоги: уряд передав Раді чотири законопроєкти

    Кабінет Міністрів схвалив і направив до Верховної Ради чотири законопроєкти, від ухвалення яких залежить отримання Україною третього траншу макрофінансової допомоги Європейського Союзу в розмірі €1,45 млрд. Пакет стосується податкового адміністрування, трансфертного ціноутворення, ринків капіталу та роботи Вищого антикорупційного суду.

    Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що ці законодавчі зміни є частиною міжнародних зобов’язань України перед ЄС та Міжнародним валютним фондом. За його словами, від результативної співпраці уряду і парламенту залежить надходження до державного бюджету значної частини із $29,5 млрд міжнародної допомоги, на яку Україна розраховує від партнерів.

    Перший законопроєкт стосується адміністрування податку на додану вартість. Уряд пропонує спростити окремі процедури для фізичних осіб-підприємців, а також суттєво підняти поріг, після перевищення якого можуть проводитися позапланові перевірки щодо бюджетного відшкодування та від’ємного значення ПДВ.

    Зараз цей поріг становить 100 тисяч гривень, а Кабмін пропонує збільшити його до 1 млн гривень. Тобто йдеться про десятикратне підвищення показника, яке, за задумом уряду, має зменшити адміністративне навантаження на бізнес.

    Другий законопроєкт стосується трансфертного ціноутворення — правил, за якими контролюються операції між пов’язаними компаніями, особливо міжнародними. Уряд хоче наблизити українські норми до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку та законодавства Європейського Союзу.

    Цей напрям має особливе значення для боротьби з переміщенням прибутків між юрисдикціями та мінімізацією податків через операції всередині міжнародних корпоративних груп.

    Третій законопроєкт передбачає зміни на ринках капіталу. Кабмін пропонує об’єднати ключові інституції у холдингову структуру, а також передбачити можливість залучення міжнародного стратегічного інвестора через відкритий конкурс.

    Фактично йдеться про перебудову частини інфраструктури українського фондового ринку. Для України це важливо не лише в контексті отримання конкретного траншу, а й з огляду на довгострокову мету — створення більш зрозумілого та прозорого ринку капіталу, здатного залучати приватні інвестиції.

    Четвертий законопроєкт стосується Вищого антикорупційного суду. Уряд пропонує змінити порядок розгляду окремих категорій справ, щоб підвищити ефективність роботи ВАКС.

    Зокрема, цивільні справи про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави пропонується дозволити розглядати одному судді. Аналогічний одноосібний розгляд передбачається і для адміністративних справ щодо застосування санкцій.

    У Кабміні наголошують, що всі чотири законопроєкти мають бути підтримані парламентом, оскільки вони пов’язані не лише з виконанням реформ, а й безпосередньо з фінансовою стійкістю держави та можливістю фінансувати оборонні й інші бюджетні потреби.

    Новий транш є частиною масштабнішої програми Ukraine Support Loan. У квітні 2026 року Рада ЄС завершила формування правової основи для кредиту Україні обсягом до €90 млрд на 2026–2027 роки. Із цієї суми €45 млрд передбачено зробити доступними Україні у 2026 році: €8,35 млрд у формі макрофінансової допомоги, ще €8,35 млрд через Ukraine Facility та €28,3 млрд — для підтримки українських оборонно-промислових спроможностей.

    Загалом Ukraine Support Loan передбачає близько €30 млрд економічної підтримки та €60 млрд допомоги, пов’язаної з оборонними потребами. Фінансування залучається Євросоюзом на ринках капіталу під гарантії бюджету ЄС.

    Однак гроші не надходять автоматично. Для бюджетної частини програми Україна повинна виконувати погоджені з ЄС умови, серед яких — дотримання верховенства права, боротьба з корупцією, забезпечення економічної стійкості та проведення структурних реформ. Конкретні зобов’язання закріплені у меморандумі між Україною та Єврокомісією.

    За даними Ради ЄС, станом на серпень у межах Ukraine Support Loan Україні вже було виплачено €11,6 млрд, з яких €3,2 млрд становила макрофінансова допомога, а €8,4 млрд було спрямовано на оборонні закупівлі.

    Саме тому голосування за чотири нові урядові законопроєкти має не лише внутрішньополітичне значення. Їх ухвалення є частиною механізму, за яким міжнародні партнери перевіряють виконання Україною погоджених реформ перед черговим виділенням коштів.

    При цьому схвалення законопроєктів Кабінетом ще не означає автоматичного отримання €1,45 млрд. Документи тепер має розглянути Верховна Рада, а Україна повинна підтвердити виконання відповідних умов програми.

    Корецький наголосив, що уряд розраховує на підтримку депутатів, оскільки від цих рішень залежить фінансування державного бюджету в умовах війни.

    Отже, найближчі голосування у Верховній Раді матимуть цілком конкретну фінансову ціну — €1,45 млрд третього траншу макрофінансової допомоги Євросоюзу. Паралельно ці рішення стануть тестом на здатність України виконувати погоджені з партнерами реформи, від яких залежить значно більший обсяг міжнародного фінансування впродовж 2026–2027 років.

  • Норвегія готує Україні ще $9,2 млрд: більшість коштів піде на оборону

    Норвегія готує Україні ще $9,2 млрд: більшість коштів піде на оборону

    Уряд Норвегії планує зберегти надзвичайну підтримку України у 2027 році на рівні 85 млрд норвезьких крон, що становить близько $9,2 млрд. Такий самий обсяг фінансування передбачено і на 2026 рік. Більша частина майбутнього пакета має бути спрямована на військову допомогу Україні.

    Про це 23 серпня повідомив уряд Норвегії. Остаточно кошти має схвалити норвезький парламент — Стортинг. Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре передав пропозицію уряду президенту України Володимиру Зеленському під час зустрічі в Києві.

    За словами Стьоре, Норвегія має намір і надалі підтримувати Україну як у військовій, так і в цивільній сферах.

    «Норвегія продовжуватиме підтримувати оборонну боротьбу України. Україну чекає важка зима. Зараз ми даємо чіткий сигнал, що Норвегія й надалі буде поруч — як у цивільній, так і у військовій сферах», — заявив прем’єр.

    Стьоре наголосив, що допомога Україні має значення не лише для самої країни, а й для всієї європейської системи безпеки. За його словами, підтримка та майбутнє відновлення України напряму пов’язані зі стабільністю Європи.

    Фінансування здійснюватиметься через Програму Нансена для України — довгостроковий механізм норвезької підтримки, який охоплює військову, гуманітарну та фінансову допомогу. Програму започаткували у 2023 році, а згодом суттєво розширили та продовжили до 2030 року. Загальний фінансовий обсяг програми на 2023–2030 роки наразі становить 274,5 млрд норвезьких крон.

    Норвезький уряд уточнив, що основна частина 85 млрд крон у 2027 році, як і раніше, має бути спрямована на військову підтримку. Серед іншого передбачається фінансування закупівель продукції безпосередньо в української оборонної промисловості. Точне співвідношення між військовою та цивільною допомогою уряд оголосить пізніше.

    У 2026 році Норвегія також виділяє Україні 85 млрд крон. Із цієї суми 70 млрд крон спрямовуються на військову підтримку, а 15 млрд — на цивільні потреби. Серед пріоритетних напрямків військової допомоги цього року Осло називав безпілотники, протиповітряну оборону, артилерійські боєприпаси, а також підготовку й оснащення українських військових підрозділів.

    Таким чином, якщо Стортинг схвалить нову пропозицію уряду, Норвегія другий рік поспіль збереже допомогу Україні на одному з найвищих рівнів від початку повномасштабної війни.

    Оголошення пролунало під час візиту Стьоре до Києва 23 серпня. Норвезький прем’єр прибув до української столиці разом із лідерами інших країн Північної Європи та Балтії напередодні 35-ї річниці Незалежності України. Візит має продемонструвати подальшу політичну та практичну підтримку Києва на тлі російської агресії.

    Норвегія є одним із найбільших донорів України у співвідношенні з розміром власної економіки та населення. Програма Нансена спочатку передбачала 75 млрд крон протягом п’яти років — з 2023 до 2027 року, однак після продовження війни її неодноразово розширювали. У 2024 році норвезькі політичні партії домовилися продовжити програму до 2030 року, а наступними рішеннями її загальний бюджет був суттєво збільшений.

    Значна частина норвезької військової допомоги останніми роками спрямовувалася на посилення української ППО, закупівлю боєприпасів, безпілотних систем, підтримку морських спроможностей, навчання військовослужбовців та спільні оборонні проєкти.

    Стьоре наголосив, що Осло розглядає допомогу Україні не як короткостроковий захід, а як стратегічну інвестицію у безпеку Європи. Уряд Норвегії також сигналізує, що готовий зберігати значні обсяги допомоги незалежно від тривалості війни та паралельних дипломатичних процесів.

  • Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія розширює допомогу Україні: ще 200 поранених військових приймуть на лікування та реабілітацію

    Латвія готується прийняти на лікування та реабілітацію ще 200 поранених українських військовослужбовців. Про це 23 серпня під час візиту до Києва заявив прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс. Він наголосив, що його країна підтримувала Україну ще до початку повномасштабного вторгнення Росії й має намір надалі збільшувати допомогу — від військової техніки та підготовки бійців до медичної реабілітації.

    Заяву Кулбергс зробив під час церемонії до Дня Державного Прапора України у Києві. Латвійський прем’єр наголосив, що його країна шукає додаткові можливості для допомоги українським захисникам, які отримали поранення на фронті. За його словами, наступним кроком стане прийом ще 200 військових на лікування і відновлення.

    «Ми допомагаємо всім, чим можемо. Тисячі ваших поранених військовослужбовців проходять реабілітацію в Латвії. Ми хочемо зробити більше, і зараз додатково знаходимо можливості прийняти ще 200 військових», — заявив Кулбергс.

    Андріс Кулбергс очолює уряд Латвії з травня 2026 року. 28 травня Сейм висловив довіру сформованому ним Кабінету міністрів — за новий уряд проголосували 66 депутатів. Кулбергс змінив на посаді Евіку Сіліню після відставки її уряду.

    Допомога пораненим українським військовим у Латвії триває вже кілька років. Ще станом на лютий 2024 року латвійські медіа повідомляли приблизно про 240 українських військовослужбовців, які пройшли лікування та реабілітацію в країні. Для цього використовували, зокрема, лікарні Gaiļezers і Stradiņš, Травматологічно-ортопедичну лікарню, реабілітаційний центр Vaivari та медичний центр Державного агентства соціальної інтеграції. Поранених доставляли з України спеціальними медичними автобусами.

    З того часу обсяг підтримки суттєво зріс. У серпні 2026 року латвійське суспільне мовлення LSM разом із благодійною організацією Ziedot.lv запустило нову кампанію зі збору коштів на комплексну реабілітацію українських військових як у Латвії, так і в Україні. Її спеціально приурочили до Дня Незалежності України.

    Окремим напрямком стала участь Латвії в натовському проєкті Renovator. П’ять держав Альянсу — Латвія, Литва, Норвегія, Швеція та Велика Британія — беруть участь у створенні й модернізації п’яти військових реабілітаційних центрів в Україні. У них поранені військові мають отримувати фізичну терапію, медичну реабілітацію та підтримку для повернення до служби або цивільного життя.

    Кулбергс під час виступу також нагадав про військову допомогу Риги з перших годин повномасштабного російського вторгнення. Одним із найбільш символічних прикладів стали переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger, які Латвія передала Україні буквально напередодні 24 лютого 2022 року. Володимир Зеленський раніше розповідав, що перші латвійські Stinger прибули в Україну ще о 18:00 23 лютого і вже з перших годин вторгнення використовувалися для захисту країни від російської авіації.

    Сьогодні перелік латвійської військової допомоги значно ширший. Міністерство оборони Латвії повідомляє, що у 2022–2025 роках обсяг військової підтримки України становив приблизно €665 млн. Україні передавали гелікоптери Мі-17, гаубиці M109, бронетехніку CVRT, системи ППО, протитанкове озброєння, боєприпаси та інше обладнання. У 2025 році Київ також отримав 42 бронетранспортери Patria латвійського виробництва.

    На 2026 рік Латвія взяла зобов’язання спрямувати на військову підтримку України щонайменше 0,25% свого ВВП. Станом на 20 лютого цього року загальна державна та суспільна допомога Україні від початку великої війни оцінювалася у €1,08 млрд. Із цієї суми близько €675 млн припадало на військову підтримку, €92 млн — на гуманітарну допомогу та підтримку українського уряду, €304 млн — на допомогу українським цивільним у Латвії, ще €17 млн — на відбудову та розвиток.

    Важливим напрямком залишається й навчання українських військових. Латвійське Міноборони зазначає, що країна здатна щороку готувати до 4 тисяч українських військовослужбовців за різними спеціальностями. Навчання проходять як безпосередньо в Латвії, так і в межах спільної місії LEGIO держав Північної Європи, Балтії та Польщі.

    Кулбергс наголосив, що підтримка України для Латвії має не лише політичне, а й безпекове значення. Латвія безпосередньо межує з Росією та Білоруссю й упродовж останніх років посилює оборону східного кордону, ППО та системи боротьби з безпілотниками.

    У липні Кулбергс повідомив Reuters про посилення охорони ключових об’єктів критичної інфраструктури через потенційні загрози з боку Росії. Йшлося, зокрема, про Кегумську ГЕС та Інчукалнське підземне газосховище. Латвійський уряд також просить посилити присутність союзників НАТО і систему протиповітряної оборони країни.

    Саме тому Рига неодноразово наголошувала, що українська армія фактично захищає не лише власну державу, а й безпеку всього східного флангу НАТО.

    «Українці довели своєю кров’ю і потом, що Україна — це частина Європи», — сказав Кулбергс у Києві.

    Прем’єр запевнив, що Латвія залишатиметься поруч з Україною і після завершення активної фази війни, адже лікування, протезування, психологічна підтримка та довготривала реабілітація військових потребуватимуть допомоги партнерів ще багато років.

    «Разом ми досягнемо миру в Україні. Народ Латвії з вами. Сьогодні я передаю вам вітання від кожного з них», — заявив глава латвійського уряду.

    Оголошення про додаткові 200 місць для українських захисників стало одним із практичних результатів візиту європейських лідерів до Києва напередодні 35-ї річниці Незалежності України. Латвія вкотре демонструє, що її підтримка виходить далеко за межі постачання озброєння: країна бере на себе і довготривалу допомогу тим військовим, які заплатили здоров’ям за оборону України.

  • РФ запустила нову інформаційну атаку на Британію та ЄС: сотні публікацій за день просувають один наратив

    РФ запустила нову інформаційну атаку на Британію та ЄС: сотні публікацій за день просувають один наратив

    Російська мережа інформаційного впливу різко активізувала кампанію проти Великої Британії та Європейського Союзу. За даними українського Центру стратегічних комунікацій, лише 18 серпня понад сотня ресурсів поширили більш як 500 матеріалів дев’ятьма мовами, намагаючись перекласти відповідальність за продовження війни Росії проти України на Лондон і Брюссель. Кампанія розгортається на тлі нових погроз Москви Британії через постачання Україні безпілотників.

    Центр стратегічних комунікацій повідомив про новий сплеск активності російської FIMI-мережі — системи іноземного інформаційного маніпулювання та втручання. За підрахунками Центру, протягом одного дня, 18 серпня, 108 ресурсів опублікували 516 матеріалів дев’ятьма мовами.

    Головна теза кампанії полягає в тому, що нібито не Росія, яка розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, а Велика Британія та ЄС відповідальні за продовження війни через військову й фінансову підтримку Києва.

    При цьому в інформаційних повідомленнях змішуються одразу кілька тем — українські далекобійні удари, західна військова допомога, європейське фінансування та окремі заяви політиків про можливий діалог із Москвою.

    Москва використала тему британських дронів

    Одним із приводів для нової кампанії стали повідомлення західних медіа про використання Україною безпілотників британського виробництва під час ударів по об’єктах на території Росії.

    Російське посольство в Лондоні після цього звинуватило Велику Британію в нібито прямій участі у війні та заявило про можливі «наслідки».

    У заяві російської сторони йшлося про те, що Лондон начебто свідомо йде шляхом ескалації, одночасно заявляючи про підтримку миру.

    За даними The Guardian, британські джерела в Міністерстві оборони підтвердили інформацію, що Україна використовувала безпілотники, виготовлені британськими компаніями. Один із них — реактивний Nyan виробництва BAE Systems. Видання звертає увагу, що Британія й раніше передавала Україні значно потужніші системи, зокрема ракети Storm Shadow.

    Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров також заявив, що Москва може розглядати Британію як сторону війни через її військову допомогу Україні.

    Водночас британська влада на погрози Росії фактично відповіла відмовою змінювати свою політику.

    Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що країна продовжить підтримувати Україну «на 100%». За даними Reuters, Британія планує передати Україні до кінця 2026 року близько 150 тисяч дронів у межах пакета підтримки вартістю 752 млн фунтів стерлінгів.

    Російські ресурси прибирають із контексту військові цілі

    Центр стратегічних комунікацій звертає увагу на важливий елемент російського наративу: заяви російського посольства та посадовців подаються пропагандистськими ресурсами як установлені факти.

    При цьому замовчується контекст українських ударів.

    Україна систематично атакує російську військову, логістичну та енергетичну інфраструктуру, яку Росія використовує для забезпечення війни.

    Зокрема, останні удари спрямовувалися по нафтопереробних підприємствах, логістичних вузлах та інших об’єктах, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом.

    The Guardian зазначає, що нова хвиля російської риторики збіглася з періодом, коли далекобійні удари України почали завдавати Москві дедалі відчутніших економічних збитків, зокрема через атаки на НПЗ і логістичні центри.

    Саме на цьому тлі Кремль намагається перенести дискусію з питання російської агресії на нібито «відповідальність» держав, які допомагають Україні оборонятися.

    Наступна тема — гроші європейців

    Другий великий напрям кампанії стосується фінансової підтримки України.

    Російські інформаційні ресурси поширюють тези про те, що допомога Києву нібито стає непосильним тягарем для європейських платників податків.

    У цьому контексті російське агентство ТАСС поширює інформацію про можливу потребу України приблизно в 101 млрд доларів міжнародної допомоги у 2026–2027 роках.

    Пропагандистські ресурси використовують цю цифру не для аналізу потреб української держави, яка продовжує протистояти російській агресії, а як аргумент для формування невдоволення серед громадян країн ЄС.

    Центр стратегічних комунікацій зазначає, що законну фінансову та військову допомогу Україні Кремль систематично намагається представити як «крадіжку грошей європейців» або особисту політичну авантюру керівництва ЄС.

    Мета такого підходу очевидна — послабити суспільну підтримку України в країнах, від яких залежить значна частина її військової та бюджетної стійкості.

    Кремль намагається показати «розкол» у Європі

    Ще одна складова нової інформаційної кампанії — використання заяв європейських політиків, які допускають необхідність збереження каналів комунікації з Москвою.

    Зокрема, російські ресурси активно використовують позицію президента Фінляндії Александра Стубба, який раніше говорив про необхідність розмовляти з Володимиром Путіним.

    Стубб справді виступав за те, щоб Європа мала можливість контактувати з Кремлем у рамках дипломатичних зусиль. Однак ця позиція не означає припинення підтримки України або перегляду ставлення Фінляндії до російської агресії.

    Російська пропаганда натомість намагається представити подібні заяви як доказ того, що ЄС начебто розколовся на прихильників допомоги Україні та тих, хто хоче домовлятися з Росією.

    Насправді дискусії щодо формату дипломатичних контактів із Москвою в Європі існують давно, але вони не скасовують спільної політики підтримки України. Ще раніше в ЄС точилися суперечки про доцільність прямого переговорного каналу з Путіним, однак країни залишалися єдиними у ключовому питанні — Росія не може отримати винагороду за агресію.

    Чому Росія активізувала кампанію саме зараз

    Час появи нової хвилі пропаганди також має значення.

    Україна нарощує далекобійні спроможності та дедалі частіше атакує стратегічні об’єкти в глибині російської території. Одночасно західні країни продовжують фінансувати українську оборону.

    Для Москви це створює дві проблеми.

    Перша — безпосередні військові та економічні втрати.

    Друга — збереження політичної підтримки України серед західних суспільств.

    Саме друга проблема є ціллю FIMI-кампаній. Замість того щоб переконувати українців припинити опір, Москва намагається працювати з громадською думкою держав, від рішень яких залежить постачання зброї та фінансової допомоги.

    Для цього використовуються одразу кілька емоційних аргументів: страх прямої війни Росії з НАТО, небажання витрачати гроші на Україну, побоювання ескалації та теза про те, що «політики затягують війну».

    Головна мета — змусити Європу боятися підтримувати Україну

    За оцінкою Центру стратегічних комунікацій, кінцева мета кампанії полягає не стільки у виправданні Росії, скільки в зміні поведінки західних суспільств.

    Кремль прагне сформувати в громадян Європи враження, що кожна наступна поставка зброї Україні нібито наближає їхні власні країни до прямої війни.

    Паралельно просувається фінансовий аргумент: українська підтримка начебто забирає ресурси в самих європейців.

    І нарешті, через окремі заяви політиків створюється картина начебто масштабного розколу всередині ЄС.

    Це класична схема інформаційного впливу: реальні події не заперечуються, але їх поєднують у потрібній послідовності, виривають із контексту та доповнюють емоційними формулюваннями.

    На цьому тлі погрози Росії Великій Британії стали зручним інформаційним приводом. Проте Лондон наразі демонструє протилежний результат: після російських попереджень британська влада публічно підтвердила, що не планує відмовлятися від підтримки України.

  • Російська ракета стала останньою краплею: Польща готує Україні дефіцитні перехоплювачі Patriot

    Російська ракета стала останньою краплею: Польща готує Україні дефіцитні перехоплювачі Patriot

    Польща наблизилася до рішення про передачу Україні додаткових ракет-перехоплювачів для зенітно-ракетних комплексів Patriot. У Варшаві прямо пов’язують необхідність посилення української протиповітряної оборони із безпекою самої Польщі: чим більше російських ракет буде знищено ще над українською територією, тим менша ймовірність, що вони знову опиняться у повітряному просторі країни НАТО.

    Станом на ранок 14 серпня остаточного рішення про передачу боєприпасів ще не оголошено. Водночас заступниця міністра національної оборони Польщі Магдалена Собковяк-Чарнецька підтвердила, що уряд розглядає можливість передати Україні нову партію ракет Patriot і рішення може бути ухвалене протягом найближчих днів. Польські та українські медіа передають, що віцепрем’єр і міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш схиляється до підтримки такого кроку.

    Ключовий аргумент Варшави доволі прагматичний. Передані Україні перехоплювачі мають працювати не лише на захист українських міст та об’єктів критичної інфраструктури, але й фактично створювати додатковий рубіж безпеки перед польським кордоном. Собковяк-Чарнецька пояснила, що Україна зможе знищувати російські ракети над власною територією до того, як ті потенційно увійдуть до польського повітряного простору. Саме так позицію польської сторони описує Інститут вивчення війни у своєму звіті за 13 серпня.

    Для Варшави це вже не теоретичний сценарій.

    Російська Х-101 пролетіла над Польщею

    У ніч проти 30 липня під час масштабної російської атаки на Україну російська крилата ракета Х-101 увійшла до повітряного простору Польщі та впала поблизу села Тарнава-Колонія на сході країни. Місце падіння розташовувалося приблизно за 100 кілометрів від українського кордону. Внаслідок вибуху утворилася вирва близько десяти метрів завширшки. Люди не постраждали, оскільки ракета впала у незаселеній місцевості.

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск тоді заявив, що знайдені уламки вказували саме на російську крилату ракету Х-101. Водночас польська влада не побачила доказів того, що Росія навмисно цілилася по території Польщі. За словами Туска, польські сили були готові збити ракету, якби вона продовжила політ і створила безпосередню загрозу населеним пунктам.

    Польські та союзницькі системи ППО й авіація під час російської атаки перебували у стані підвищеної готовності. Військові радари відстежували групи ракет, які рухалися над заходом України, а після появи невідомого об’єкта в польському повітряному просторі на перехоплення підіймалася авіація.

    НАТО пізніше також підтвердило, що йшлося про російську ракету. Інцидент став черговим випадком, коли наслідки російських ударів по Україні безпосередньо зачепили територію Альянсу.

    Саме після цього у Варшаві активізувалася дискусія про те, чи не ефективніше частину наявних ракет-перехоплювачів передати Україні, щоб російські цілі знищувалися ще до наближення до польського кордону.

    Україні критично потрібні ракети Patriot

    Тема перехоплювачів Patriot стала особливо гострою через дедалі масштабніше застосування Росією ракет різних типів, зокрема балістичних.

    Patriot залишається одним із ключових засобів української ППО для боротьби з найскладнішими повітряними цілями, передусім балістичними ракетами. Саме дефіцит ракет-перехоплювачів обмежує кількість цілей, які Україна може знищувати під час масованих атак.

    Показовою стала російська атака 30 липня. За даними The Wall Street Journal, українські сили тоді змогли перехопити більшість крилатих ракет і ударних безпілотників, однак із дев’яти запущених Росією балістичних ракет було збито лише одну. Видання прямо пов’язувало такий результат із гострим дефіцитом перехоплювачів Patriot.

    Саме цю проблему окремо виділяє й Інститут вивчення війни.

    Аналітики ISW вважають, що збільшення Росією застосування балістичних ракет може бути пов’язане з розрахунком Кремля на обмежені українські запаси ракет Patriot. На думку дослідників, Москва прагне використовувати нестачу засобів ППО як один зі способів посилення військового й політичного тиску на Київ.

    Якщо запас перехоплювачів обмежений, українському командуванню доводиться визначати пріоритетні об’єкти для захисту й фактично економити дорогі ракети для найнебезпечніших цілей.

    Саме тому навіть відносно невелика додаткова партія перехоплювачів може мати практичне значення.

    Польща захищатиме Україну — і водночас себе

    Польська логіка у цьому питанні відрізняється від звичайної військової допомоги.

    Передаючи Україні ракети Patriot, Варшава фактично переносить частину першої лінії своєї протиракетної оборони на схід. Якщо російську ракету, яка летить у напрямку західних регіонів України, буде знищено українською ППО, вона вже не зможе випадково чи внаслідок відхилення від маршруту потрапити у польський повітряний простір.

    Саме на цьому, за інформацією ISW, наголошує польське оборонне керівництво. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш схиляється до погодження передачі, оскільки це дозволило б Україні знищувати російські ракети ще над власною територією.

    Фактично після падіння Х-101 на території Польщі дискусія отримала новий вимір: Patriot для України розглядаються вже не лише як допомога сусідній державі, яка воює проти Росії, а як елемент безпосередньої польської безпеки.

    Показово, що одразу після інциденту 30 липня Дональд Туск також заявив про намір продовжувати підтримку України та допустив надання додаткових засобів протиповітряної оборони.

    Чому Х-101 створює проблему навіть для країн НАТО

    Х-101 — одна з основних російських крилатих ракет повітряного базування, які застосовуються для ударів по Україні. За даними Reuters із посиланням на військових експертів, дальність її польоту перевищує 2,5 тисячі кілометрів. Росія активно використовує такі ракети від початку повномасштабної війни.

    Під час масштабних ударів маршрути крилатих ракет можуть проходити через західні регіони України та наближатися до кордонів НАТО. Саме тому Польща регулярно підіймає винищувачі та приводить системи ППО у підвищену готовність під час масованих російських атак.

    30 липня ситуація вийшла за межі звичайного спостереження — ракета фактично опинилася всередині польського повітряного простору і завершила політ далеко від кордону.

    НАТО назвало інцидент небезпечним наслідком російської агресії проти України. Генеральний секретар Альянсу після події контактував із Дональдом Туском, а представники НАТО наголосили на готовності захищати територію країн-членів.

    Рішення можуть оголосити найближчими днями

    Наразі ключове питання — скільки саме ракет Польща потенційно готова передати Україні. У публічних заявах польських посадовців конкретної кількості перехоплювачів не названо.

    Так само поки немає офіційно оголошеної дати постачання.

    Є лише підтвердження польського Міноборони, що можливість передачі нової партії розглядається, а рішення очікується найближчими днями. Тому говорити, що Польща вже передала або остаточно погодила передачу перехоплювачів, наразі було б передчасно.

    Втім політичний сигнал Варшави достатньо чіткий: падіння російської Х-101 на польській території продемонструвало, що посилення української ППО безпосередньо впливає і на безпеку східного флангу НАТО.

    Якщо уряд Польщі схвалить передачу, Україна отримає додатковий ресурс для захисту від російських ракет, а Польща — ще один рубіж, на якому потенційно небезпечні для неї цілі можуть бути знищені задовго до перетину кордону.

  • Зеленський анонсував нові пакети ППО для України

    Зеленський анонсував нові пакети ППО для України

    Україна найближчими днями активізує дипломатичні контакти з міжнародними партнерами для посилення протиповітряної оборони та захисту українських міст від російських атак. Київ розраховує на нові пакети військової допомоги, зокрема засоби ППО.

    Про це заявив президент України Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі.

    За словами глави держави, наступного тижня Україна проведе нові переговори з посередниками та партнерами щодо необхідних кроків для захисту держави й населення.

    «Україна завжди активна у дипломатії. Будуть нові контакти заради пакетів для ППО — для захисту нашої держави, наших людей», — зазначив Зеленський.

    Президент наголосив, що дипломатичні зусилля є одним із ключових напрямів роботи України на тлі продовження російських ракетних і дронових атак.

    Окремо Зеленський розповів про ситуацію в регіонах після масштабної нічної атаки Росії 9 серпня.

    Найскладнішою залишається ситуація в Одесі, де через пошкодження енергетичної інфраструктури без електропостачання на ранок залишалися понад 300 тисяч родин. Водночас приблизно третину споживачів уже вдалося заживити.

    Президент зазначив, що аварійні та ремонтні бригади продовжують працювати над відновленням електропостачання та іншої критичної інфраструктури.

    Ворожих ударів також зазнали Харків та область, Павлоград, Херсон, Сумщина і Житомирщина. За словами Зеленського, усі необхідні служби залучені до ліквідації наслідків обстрілів та допомоги постраждалим.

    Зеленський також заявив, що Україна продовжує роботу над відповіддю на російські удари. Президент повідомив про розмову з головнокомандувачем ЗСУ Михайлом Драпатим щодо захисту українських міст.

    «На кожен російський удар буде наше реагування», — наголосив глава держави.

    За його словами, Збройні сили України та Служба безпеки України продовжують операції проти російської нафтопереробної галузі. Також українські сили уражали російські зенітно-ракетні комплекси, радіолокаційні станції та військову інфраструктуру в Азовському і Чорноморському регіонах.

    Президент підкреслив, що Україна прагне зробити війну дедалі більш відчутною безпосередньо для Росії.

    Питання посилення ППО залишається одним із ключових для України на тлі масштабування російських повітряних атак.

    Раніше Зеленський повідомляв, що розгортання виробництва американських систем Patriot в Україні за відповідними ліцензіями може зайняти від 12 місяців до кількох років через бюрократичні процедури.

    Водночас Україна та США домовилися про щомісячні постачання ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Однак, за словами президента, навіть погоджених обсягів недостатньо для повного покриття потреб української протиповітряної оборони.

    Саме тому Київ продовжує дипломатичні переговори щодо отримання додаткових систем ППО, боєприпасів та іншої військової допомоги.

  • Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Заморожені активи РФ можуть передати під контроль ЄС

    Колишні високопосадовці Німеччини, Франції та США закликали Європейський Союз передати заморожені російські активи, що зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear, під управління спеціально створеної структури ЄС. На їхню думку, такий крок дозволить зменшити ризики для Бельгії та водночас використати російські кошти для посилення позицій України.

    Про це повідомляє Frankfurter Allgemeine Zeitung.

    Йдеться про близько 210 млрд євро активів Центрального банку Росії, які були заморожені в Європейському Союзі після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Значна частина цих коштів перебуває саме в Euroclear у Бельгії.

    За даними видання, наприкінці 2025 року Бельгія виступила проти прямої передачі заморожених російських активів Україні. Однією з головних причин стали побоювання щодо можливих юридичних та фінансових наслідків для країни, якщо Росія спробує домогтися компенсації або вжити інших заходів у відповідь.

    Замість використання самого тіла заморожених активів Євросоюз погодив для України кредит у розмірі 90 млрд євро на 2026–2027 роки. При цьому витрати, пов’язані з обслуговуванням такого фінансування, зрештою покладаються на європейські бюджети.

    Тепер колишні представники влади трьох країн запропонували альтернативний механізм, який, на їхню думку, може дозволити використати російські кошти без того, щоб Бельгія залишалася єдиною стороною, яка несе основні ризики.

    Ініціаторами пропозиції стали колишня міністерка оборони Німеччини та екслідерка Християнсько-демократичного союзу Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня міністерка Франції з європейських справ Наталі Луазо та Даліп Сінгх — колишній заступник радника з національної безпеки США та експерт із санкцій, який працював в адміністрації президента Джо Байдена.

    У спільній заяві вони закликали ЄС негайно передати заморожені кошти Центрального банку РФ новому адміністратору, який діятиме від імені Європейського Союзу.

    На їхню думку, це дозволить позбавити Бельгію статусу держави, яка фактично сама відповідає за значну частину російських активів і потенційні наслідки їхнього використання.

    «Європейський союз має негайно передати заморожені кошти Центрального банку Росії новому адміністратору ЄС. Тоді Бельгії більше не доведеться боятися “російського примусу”», — йдеться у заяві.

    Ідея полягає у тому, щоб централізувати управління активами на рівні Євросоюзу. У такому разі відповідальність за рішення щодо їх використання була б розподілена між країнами-членами, а не концентрувалася переважно на Бельгії.

    Одним із головних аргументів колишніх чиновників є зміна політичної ситуації навколо війни. Вони вважають, що зараз існує певне «вікно можливостей» для ухвалення рішення щодо російських активів.

    На їхню думку, російська економіка дедалі сильніше відчуває наслідки війни та міжнародних санкцій, тоді як Україна та її союзники повинні продовжувати пошук ресурсів для підтримки української оборони.

    Крамп-Карренбауер вважає, що передача російських активів під контроль ЄС могла б посилити переговорні позиції України.

    За її словами, якщо Росія побачить, що Україна та її союзники отримують додатковий довгостроковий ресурс для продовження опору, Москва може переглянути розрахунок на те, що західна підтримка Києва рано чи пізно припиниться.

    «Якщо ЄС зараз передасть російські активи Києву, Путін зрозуміє, що продовжувати так само, поки в України та її союзників не закінчаться гроші, безнадійно. Це може підвищити його готовність погодитися на припинення вогню», — пояснила вона.

    Ще одним аргументом є майбутня потреба України у фінансуванні. Кредит ЄС на 90 млрд євро розрахований на 2026 та 2027 роки, однак після його використання питання подальшої фінансової підтримки Києва знову стане критичним.

    Автори пропозиції вважають, що відкладання рішення щодо заморожених російських активів може послабити позиції України у майбутньому.

    Якщо європейські країни не знайдуть довгострокового механізму фінансування, Росія, на їхню думку, може отримати додатковий стимул затягувати війну в очікуванні скорочення західної допомоги.

    Саме тому колишні чиновники пропонують ухвалити рішення щодо активів зараз, коли ЄС ще має можливість визначити правила їхнього використання.

    Окремо автори заяви звертають увагу на майбутні президентські вибори у Франції.

    Вони побоюються, що після завершення президентського терміну Еммануеля Макрона зовнішньополітичний курс Франції може змінитися, а нове керівництво країни може займати менш прихильну до України позицію.

    Серед потенційних політичних сил, які можуть вплинути на французьку політику, згадується «Національне об’єднання» Марін Ле Пен.

    «Існує небезпека того, що Франція може перестати бути одним із найважливіших союзників України після Макрона», — сказала Крамп-Карренбауер.

    На її думку, саме тому рішення щодо російських активів варто ухвалити до того, як політична ситуація в ключових країнах Європи може змінитися.

    Ще один аргумент стосується політики США та президента Дональда Трампа.

    Крамп-Карренбауер звернула увагу на можливість використання заморожених російських активів у потенційних американсько-російських домовленостях.

    У публікації йдеться про неофіційний мирний план із 28 пунктів, який, за повідомленнями, міг обговорюватися переговорниками восени 2025 року. Зокрема, у 14-му пункті нібито передбачалося використання 100 млрд доларів із заморожених російських активів для відновлення України під американським управлінням. Частина прибутку від таких інвестицій мала б надходити США, а інша частина коштів могла бути спрямована на спільні американсько-російські проєкти.

    Крамп-Карренбауер припустила, що якщо ЄС візьме заморожені активи під власний контроль, це унеможливить їхнє використання в інших домовленостях без погодження з європейськими країнами.

    «Дехто каже, що Трамп хоче використати ці гроші для фінансування угод між Америкою та Росією. Якщо ж ЄС візьме їх під свій контроль зараз, то вони будуть захищені від доступу Путіна або Трампа», — зазначила вона.

    На її думку, це також може посилити позиції європейців та України під час майбутніх переговорів про завершення війни.

    Окремо автори пропозиції згадують внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині.

    Вони вважають, що використання заморожених російських активів для фінансування підтримки України могло б послабити аргументи ультраправої «Альтернативи для Німеччини».

    Представники цієї політичної сили регулярно критикують допомогу Україні та заявляють, що німецькі платники податків не повинні фінансувати війну, яка безпосередньо не стосується Німеччини.

    Якщо ж значна частина фінансування української оборони та відновлення здійснюватиметься за рахунок російських активів, урядам європейських країн буде простіше пояснювати виборцям необхідність підтримки Києва.

    Водночас Європейський Союз уже використовує прибутки, отримані від заморожених російських активів, для підтримки України.

    Раніше глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС направить Україні 1,4 млрд євро доходів від заморожених російських активів. За її словами, ці кошти мають бути спрямовані, зокрема, на оборонні потреби України.

    Однак використання самих активів Центрального банку РФ залишається значно складнішим юридичним і політичним питанням. Саме тому пропозиція створити окремого адміністратора ЄС покликана знайти механізм, який дозволив би розподілити ризики між державами-членами та водночас забезпечити Україні доступ до значно більшого фінансового ресурсу.

    Таким чином, питання заморожених російських активів може знову опинитися в центрі європейських дискусій. Йдеться про сотні мільярдів євро, які потенційно можуть суттєво вплинути на здатність України продовжувати оборону та фінансувати відновлення. Водночас остаточне рішення залежатиме від готовності країн ЄС погодитися на механізм, який дозволить використати ці кошти без створення неприйнятних юридичних і фінансових ризиків для окремих держав.

  • Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Україна увійшла в другу половину 2026 року з кращою ситуацією на полі бою, ніж ще кілька місяців тому: російський весняно-літній наступ не приніс Кремлю оперативно значущих результатів, темпи просування військ РФ різко впали, а українські удари дедалі глибше вражають військову, логістичну та паливну інфраструктуру противника. Однак саме в цей момент Київ зіткнувся з іншою, потенційно критичною проблемою — гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів Patriot на тлі різкого збільшення російських балістичних ударів.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що Захід ризикує повторити одну зі своїх головних помилок цієї війни: знову надати Україні необхідні ресурси занадто пізно, коли сприятливе «вікно можливостей» уже буде втрачено. На його думку, українські військові створили умови, за яких Москва могла б відчути достатній тиск для серйозніших переговорів, однак нестача західної ППО дає Кремлю нову перевагу саме перед осінньо-зимовим періодом.

    Це не лише оцінка колумніста. Дані аналітиків ISW/CTP свідчать, що за перше півріччя 2026 року російські війська захопили або інфільтрували приблизно 623 кв. км території — лише близько 28% від показника за такий самий період 2025-го. У червні, за українськими даними, РФ при цьому втратила майже 39,5 тис. військових убитими та пораненими. Аналітики називають співвідношення територіальних здобутків і втрат дедалі гіршим для Москви.

    Російський наступ сповільнився, а Україна почала тиснути на тил

    Навесні аналітики вже фіксували ознаки повернення Україною тактичної ініціативи на кількох напрямках. Українські підрозділи проводили контратаки, повернули значні території на півдні та змусили Росію перекидати сили між наступальними й оборонними завданнями. Одночасно зросла інтенсивність ударів по російській логістиці, паливних складах, нафтопереробних підприємствах та інших тилових об’єктах.

    На початку серпня ця кампанія продовжилася. Зокрема, українські далекобійні безпілотники атакували об’єкти за тисячі кілометрів від кордону, включно з логістичною інфраструктурою в Єкатеринбурзі. AP зазначає, що такі удари демонструють суттєве розширення українських можливостей діяти глибоко на території Росії.

    Саме це Bloomberg розглядає як важливу зміну. Війна, яку Кремль роками намагався максимально ізолювати від повсякденного життя більшості росіян, дедалі частіше відчувається всередині РФ через пошкодження інфраструктури, логістичні проблеми та тиск на паливний ринок.

    Проте одночасно Росія знайшла іншу вразливість України.

    Patriot стали головною проблемою перед зимою

    Україна практично вичерпала запаси частини перехоплювачів для систем Patriot, які залишаються її найефективнішим засобом боротьби з російськими балістичними ракетами.

    Після одного з масштабних ударів по Києву та області на початку серпня українська ППО не змогла перехопити жодну з 24 балістичних ракет та чотирьох «Цирконів», що брали участь в атаці. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 17 людей, десятки були поранені. AP прямо пов’язувало провал перехоплення з критичним дефіцитом боєприпасів для Patriot.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що постачання ракет для української ППО у 2026 році скоротилося приблизно до третини від минулорічного рівня.

    Ще наприкінці липня він попросив Дональда Трампа про екстрений «зимовий пакет» — 300 ракет Patriot, які мали б допомогти Україні захистити енергосистему в найбільш небезпечні місяці. За словами Зеленського, чинні запаси майже вичерпано, а без них Київ не має достатнього захисту від балістики.

    Проблема полягає в тому, що США самі зіткнулися з обмеженими запасами після різкого зростання глобального попиту на перехоплювачі, зокрема через конфлікт з Іраном.

    Росія виробляє балістику швидше, ніж США — перехоплювачі

    Цифри пояснюють, чому ситуація стала настільки гострою.

    За оцінками українських фахівців, Росія навесні 2026 року могла щомісяця виробляти 60–70 балістичних «Іскандер-М», додатково випускаючи десятки інших крилатих ракет.

    США на початку року виробляли близько 600 PAC-3 на рік, тобто приблизно 50 на місяць.

    Reuters також наводило оцінки, що Москва загалом здатна виробляти 700–800 «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік. При цьому для гарантованого знищення однієї складної балістичної цілі інколи необхідно застосовувати кілька перехоплювачів.

    Тому навіть збільшення американського виробництва не вирішить проблему миттєво. Lockheed Martin у 2025 році поставила трохи більше 600 PAC-3 і планує наростити випуск приблизно до 2000 одиниць лише до 2030 року.

    Саме ця диспропорція створює для Росії спокусу атакувати Україну дедалі більшою кількістю балістики.

    Москва вже підлаштовує тактику під дефіцит Patriot

    ISW ще навесні звернув увагу, що Росія збільшує частку балістичних ракет у комбінованих ударах, імовірно, саме для використання глобального дефіциту Patriot.

    Схема полягає у запуску великої кількості дронів і крилатих ракет, які розтягують українську ППО, після чого застосовуються балістичні ракети по найбільш важливих цілях.

    У липні РФ, за оцінкою аналітиків, використала рекордну кількість ракет за місяць. При цьому темпи застосування місцями навіть перевищували поточне виробництво, що може свідчити про прагнення Кремля скористатися тимчасовою слабкістю української протиракетної оборони саме зараз.

    Для Києва найбільша небезпека полягає у тому, що до початку зими залишається дедалі менше часу.

    Росія може знову бити по енергетиці

    Якщо дефіцит перехоплювачів збережеться, головною ціллю російських атак може стати українська енергетична інфраструктура.

    Зеленський прямо попереджав США: без додаткових Patriot Росія може спробувати знищити електростанції швидше, ніж Україна встигатиме їх ремонтувати. Наслідком можуть стати масштабні перебої з електроенергією та опаленням взимку.

    Саме такий сценарій Bloomberg називає потенційно переломним.

    Проблема не лише в руйнуваннях. Тривалі відключення світла та тепла у великих містах можуть створити нову гуманітарну кризу, посилити міграцію до Європи та збільшити політичний тиск на українське керівництво.

    У цьому сенсі Москва може отримати стратегічний ефект навіть без значного просування на фронті.

    Власний аналог Patriot Україна створює, але він потрібен уже зараз

    Україна намагається вирішити проблему системно.

    Один із найважливіших проєктів — антибалістична система FREYJA, яку Україна розробляє разом із європейськими партнерами.

    Reuters повідомляло, що українська Fire Point інтегрує технології понад десятка європейських компаній. Проєкт має створити дешевшу альтернативу Patriot. Однак навіть за оптимістичного сценарію реальний серійний результат потребуватиме часу.

    Зеленський паралельно веде переговори про ліцензійне виробництво американських перехоплювачів.

    У липні Трамп заявив про готовність дозволити Україні виробництво Patriot, проте експерти попереджають: навіть якщо всі політичні та юридичні питання вирішать негайно, запуск виробництва може тривати щонайменше рік.

    За окремими оцінками, українське підприємство у перспективі могло б виробляти 200–300 перехоплювачів на рік.

    Але зима 2026–2027 років почнеться значно раніше.

    Європейська альтернатива теж обмежена

    Європа має власну систему SAMP/T із ракетами Aster, здатну боротися з частиною балістичних загроз.

    Франція та Італія можуть збільшити підтримку України такими комплексами, однак їх кількість і запаси ракет також обмежені.

    Reuters зазначало, що модернізована SAMP/T NG розглядається як один із потенційних елементів українського «плану Б», але вона також не може миттєво замінити Patriot у потрібних масштабах.

    Відтак найближчі місяці Київ значною мірою залежить від уже вироблених перехоплювачів, які перебувають на складах союзників.

    Bloomberg бачить три сценарії

    На думку Марка Чемпіона, подальший розвиток ситуації умовно може піти одним із трьох шляхів.

    Найкращий для України — союзники знаходять додаткові Patriot та одночасно посилюють українські далекобійні можливості, щоб Київ міг не тільки збивати балістичні ракети, а й знищувати виробництво, склади та пускові установки противника до запуску.

    Другий — Україну змушують піти на територіальні поступки заради швидкої домовленості з Москвою.

    Третій — війна продовжується щонайменше ще одну зиму, а можливо, і значно довше.

    Bloomberg вважає саме третій сценарій наразі найімовірнішим.

    Територіальна поступка теж не гарантує миру

    Серед російських вимог залишається передача Москві територій Донбасу, які російські війська так і не змогли захопити.

    Особливе значення мають Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка та Дружківка — міста так званого «фортечного поясу» Донеччини.

    З військової точки зору це не просто населені пункти. Це потужний оборонний район, який роками стримує російське просування на захід.

    Саме тому, на думку оглядача Bloomberg, сама наполегливість Кремля у вимозі отримати цю територію без бою свідчить про її стратегічну цінність.

    Для будь-якої української влади добровільна передача таких позицій була б надзвичайно важким політичним і військовим рішенням — особливо після величезних втрат, понесених під час їх оборони.

    На тлі цього США вже бачать ризик для самого НАТО

    Проблема виходить далеко за межі України.

    За даними Wall Street Journal, нові оцінки американської розвідки допускають, що Росія у період від осені 2026 року до 2029-го може спробувати перевірити єдність НАТО обмеженою провокацією або атакою.

    Серед сценаріїв — масштабна кібератака, використання озброєних формувань без чітких розпізнавальних знаків або невелике наземне вторгнення на східний фланг Альянсу.

    Метою такого кроку, за оцінками аналітиків, могла б бути не повномасштабна війна з НАТО, а перевірка готовності союзників застосувати статтю 5 і спроба посіяти розкол між США та Європою.

    Це робить результат війни в Україні ще важливішим для самого Заходу.

    Затримки допомоги вже коштували Україні можливостей

    Головна теза колонки Bloomberg полягає в тому, що нинішня ситуація не є першою.

    Західні країни протягом війни неодноразово затягували рішення щодо танків, далекобійних ракет, винищувачів та дозволів на застосування зброї.

    Часто техніка зрештою надходила — але вже після того, як військова ситуація змінювалася.

    Саме цей принцип «занадто мало і занадто пізно» Чемпіон вважає однією з причин того, що Україні не вдалося повністю використати успіхи 2022 року та швидше змінити стратегічну ситуацію.

    Тепер ризик повторюється вже у сфері протиракетної оборони.

    Українські сили змогли значно сповільнити російський наступ. Удари по тилу РФ дедалі сильніше впливають на логістику та економіку противника. Але одночасно Росія отримала тимчасову перевагу у балістичних засобах ураження, проти яких Україна критично залежить від обмежених західних запасів Patriot.

    Тому найближчі місяці можуть визначити, чи перетвориться нинішній тиск на Росію у реальний шанс для переговорів — або Кремль знову отримає час, щоб адаптуватися.

    Як підсумовує логіка Bloomberg, Україна вже зробила значну частину того, що могла зробити власними силами: зупинила російське просування, масштабувала далекобійні удари та розбудовує власну оборонну промисловість. Але створити сотні складних антибалістичних перехоплювачів за кілька місяців вона фізично не може.

    Тепер ключове рішення залежить від США та Європи: знайти необхідні ракети зараз або знову чекати, поки проблема стане значно дорожчою — і для України, і для самого Заходу.