Позначка: енергобезпека

  • “Дружба” знову працює: чи подешевшає дизель в Україні

    “Дружба” знову працює: чи подешевшає дизель в Україні

  • Зеленський: Київ і три області відстають від підготовки до опалювального сезону

    Зеленський: Київ і три області відстають від підготовки до опалювального сезону

    У Києві, а також у Львівській, Волинській та Одеській областях зафіксовано відставання від затверджених графіків підготовки до наступного опалювального сезону. Про це заявив президент Володимир Зеленський після наради з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко.

    За його словами, частина регіонів не виконує визначені строки робіт, які стосуються підготовки критичної інфраструктури до осінньо-зимового періоду. Президент наголосив, що йдеться про системний процес, який включає не лише технічну підготовку тепломереж і котелень, а й посилення захисту енергетичних об’єктів.

    Зеленський підкреслив, що загалом у межах підготовки до зими вже задіяно 368 об’єктів інфраструктури. Вони охоплюють енергетичний сектор, житлово-комунальне господарство, системи теплопостачання та об’єкти, критично важливі для стабільної роботи міст і громад.

    Президент повідомив, що погоджено відновлення регулярних селекторних нарад із участю урядовців, керівників областей і громад, представників правоохоронних органів та військового командування, яке відповідає за захист енергетичної інфраструктури.

    За словами Зеленського, такий формат має забезпечити більш жорсткий контроль за виконанням графіків підготовки та дозволить оперативно реагувати на відставання в окремих регіонах. Він наголосив, що відповідальність за реалізацію планів буде персональною.

    Підготовка до опалювального сезону в Україні відбувається в умовах підвищених безпекових ризиків через триваючу війну. В останні роки цей процес включає не лише традиційні ремонтні роботи, а й масштабне посилення фізичного захисту енергетичних об’єктів, резервування потужностей та підготовку до можливих аварійних сценаріїв.

    Енергетична система України вже неодноразово зазнавала значних пошкоджень унаслідок російських атак, що змушувало операторів системи передавати у роботу аварійні або стабілізаційні механізми балансування навантаження. Через це підготовка до зими розглядається як один із ключових елементів національної стійкості.

    На тлі підготовки до опалювального сезону в Україні періодично фіксуються коливання в енергосистемі, зокрема через зростання споживання або наслідки пошкоджень інфраструктури.

    У різні періоди в окремих регіонах запроваджувалися графіки погодинних відключень електроенергії для побутових і промислових споживачів. Також застосовувалися обмеження потужності для бізнесу в ранкові години пікового навантаження.

    Оператори енергосистеми пояснюють такі заходи необхідністю балансування попиту та пропозиції електроенергії, особливо під час похолодання або після аварій на енергетичних об’єктах.

    Раніше в енергетичній компанії ДТЕК повідомляли про повернення графіків відключень у періоди підвищеного споживання електроенергії, зокрема через різке похолодання. У таких умовах система зазнає додаткового навантаження, що вимагає тимчасових обмежень.

    Також у низці регіонів України вводилися екстрені відключення після пошкодження енергетичних об’єктів унаслідок російських атак. Зокрема, фіксувалися випадки пошкоджень інфраструктури в Чернігівській області, що впливало на стабільність електропостачання.

    Уряд і профільні служби продовжують підготовку до опалювального сезону з урахуванням воєнних ризиків. Основна увага зосереджена на підвищенні стійкості енергетичної системи, відновленні пошкоджених об’єктів, накопиченні резервів та координації між центральною владою і регіонами.

    Окремим пріоритетом залишається забезпечення безперебійного теплопостачання для населення в умовах можливих пікових навантажень і надзвичайних ситуацій.

  • Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    В Україні дедалі гучніше говорять про ризик енергетичної кризи вже цієї зими. Депутат Бондар попереджає: у грудні–січні країна може опинитися в ситуації, коли запаси газу не покриють потреби опалювального сезону. За його словами, загроза стосується не окремих регіонів, а всієї системи теплопостачання — і це наслідок не стільки об’єктивного дефіциту ресурсу, скільки управлінського провалу і корупційних схем навколо газу.

    Подібні попередження звучать не тільки від нього. Інші народні депутати вже публічно заявили, що уряд розуміє ризик нестачі газу у січні–лютому, особливо якщо вдарять морози нижче −15. Вони говорять прямим текстом: країна заходить у сезон із браком ресурсу в сховищах, і доведеться або відкладати старт опалення, або економити тепло адміністративним шляхом. За однією з озвучених оцінок, доведеться знайти ще приблизно 3 мільярди доларів на імпорт понад 5 мільярдів кубометрів газу — і зробити це вже тепер, до піку споживання.

    Уряд публічно намагається заспокоювати. За офіційними заявами, «Нафтогаз» майже виконав план закачування газу до підземних сховищ, і до початку опалювального сезону у сховищах має бути понад 13 мільярдів кубометрів. Компанія також залучає кредити держбанків, щоб докупити імпортний газ і підстрахуватися перед зимою, пояснюючи це наслідками російських ударів по газовій інфраструктурі.

    Але офіційна картина тріскається там, де починається економіка. «Нафтогаз», який мав би бути фінансовим і технічним стабілізатором галузі, перетворився, за словами критиків, на центр багаторівневих маніпуляцій із ціною ресурсу. Йдеться про схему, в основі якої — різниця між закупівельною та відпускною ціною. У листопаді 2024 року газ закуповувався по близько 33 гривні за кубометр, тоді як середня ринкова вартість того ж періоду за даними Мінекономіки була в районі 14,8 гривні за кубометр (як середнє значення по ринку, без ПДВ).

    Далі цей дорогий ресурс продавався вже всередині групи за нижчими тарифами. Така модель створює штучний збиток на одному кінці ланцюжка й прибуток на іншому. Збиткову частину зрештою перекриває держава — а держава, у нашому випадку, це платники податків. По суті маємо ситуацію, коли громадяни платять двічі: спочатку через рахунки за енергоносії, потім — через бюджетні вливання в компанію, яка пояснює дірки «соціальними зобов’язаннями».

    Формально керівництво «Нафтогазу» звітує про успіхи. За підсумками 2024 року група відзвітувала про майже 38 мільярдів гривень чистого прибутку, заявила про зростання видобутку товарного газу і окремо підкреслила, що зуміла пройти попередній опалювальний сезон попри масовані удари Росії по енергетиці. Цю звітність аудитувала KPMG, і вона подається як доказ того, що система працює.

    Але якщо подивитися не на фінальну цифру «прибуток», а на механіку, виникає інше питання: якою ціною цей прибуток отримано і хто реально контролює грошові потоки. І тут у поле зору потрапляє АТ «Укргазвидобування», яке забезпечує понад 70% українського видобутку газу і входить до групи «Нафтогаз». Після зміни управління компанію критикують за те, що вона фактично закрилася всередині себе і працює «для своїх»: контракти віддаються наближеним підрядникам, дешевші пропозиції відсікаються, конкуренція вбивається на етапі допуску, а закупівлі часто йдуть або взагалі поза відкритими тендерами, або за процедурою, де умови виписані під заздалегідь визначеного виконавця. Такі практики означають не просто перевитрати на обладнання чи сервіс свердловин; вони означають, що собівартість українського газу росте штучно, а борги — накопичуються. Це напряму б’є по аргументу «ми свій газ видобуваємо і тому гарантуємо стабільність».

    Інша важлива деталь — видобуток за межами державних компаній. У полі цього ринку давно присутній Віталій Хомутиннік, якого в енергетичному середовищі називають одним із ключових гравців у газових потоках. За інформацією з ринку, через ланцюжок підконтрольних структур він організував нелегальний видобуток на Сахалінському родовищі з подальшим продажем ресурсу в обхід державних механізмів і навіть із виходом на експорт у напрямку ЄС. Схеми такого типу завжди працюють однаково: держава втрачає ренту і обсяг свого ресурсу, натомість окремі приватні групи отримують чистий кеш на українському надряному газі, який у кризовий момент мав би йти на опалення українських домівок, а не виводитися за кордон. Офіційно такі дії називають «сірими операціями», але по суті йдеться про класичне паразитування на ресурсі, який є критично важливим у воєнний час.

    Ця історія болить особливо зараз. Бо коли держава говорить, що може затягнути старт опалювального сезону, щоб «економити газ», це означає не просто те, що батареї стануть теплими пізніше. Це означає, що в пікові місяці — наприкінці січня та в лютому, коли споживання найбільше, — системі доведеться балансувати буквально «обсягом газу в трубі», а не запасами на складах. А будь-який додатковий удар по інфраструктурі чи затримка імпорту може перевести цю ситуацію з планового «економимо» у форс-мажор «не можемо подати тепло фізично». Саме цей сценарій описують частина депутатів і місцеві голови, які вже публічно закликають відтермінувати запуск опалення настільки пізно, наскільки дозволить погода.

    У підсумку маємо парадокс. На папері «Нафтогаз» демонструє прибуток і звітує про готовність до сезону. У реальності депутати говорять про дефіцит газу, про необхідність брати кредити просто зараз, про вимушене відтермінування тепла і про те, що без системних змін у держенергетиці країна заходить у найхолодніші місяці з нервами натягнутими до межі.

  • З яких причин Зеленський запропонував транспортування азербайджанського газу

    З яких причин Зеленський запропонував транспортування азербайджанського газу

    Ініціатива президента України Володимира Зеленського щодо транспортування азербайджанського газу в Європу викликає неабиякий інтерес серед міжнародних спостерігачів і дипломатів. За даними нашого джерела в Офісі Президента, ця пропозиція має не лише енергетичний, а й політичний підтекст.

    Офіційно, головна мета ініціативи – посилення енергобезпеки України та Європи шляхом диверсифікації постачання газу, щоб зменшити залежність від російських енергоносіїв. Проте в кулуарах переговорів обговорюються й інші аспекти.

    Інсайдери повідомляють, що Україна намагається заручитися підтримкою ключових партнерів у ЄС шляхом політичних поступок і можливої реалізації лояльного транзиту. Більше того, йдеться про отримання додаткових кредитів від європейських фінансових установ, що можуть бути пов’язані з цією ініціативою.

    Не всі європейські країни готові повірити в здатність України забезпечити конкурентоспроможні маршрути транспортування азербайджанського газу. Зростаючі політичні ризики, викликані війною та економічною нестабільністю, викликають сумніви щодо реалізації цього проекту в короткостроковій перспективі.

    Водночас співпраця з Азербайджаном може стати стратегічно важливим кроком для України, щоб посилити свої переговорні позиції в Європі. На тлі напружених відносин з Росією енергетична незалежність перетворилася на ключовий фактор у міжнародній політиці.

    Рішення залучити Азербайджан до питання енергопостачання демонструє прагнення України диверсифікувати свої партнерства. Для Європи це вигідний варіант, адже зростання поставок з Південного Кавказу може компенсувати втрати, спричинені скороченням російського газу.

    Однак успіх цього проекту залежатиме не тільки від технічної спроможності України, але й від здатності уряду знайти спільну мову з європейськими лідерами, які на тлі економічних і політичних викликів обережно ставляться до подібних ініціатив.

    Ініціатива Зеленського – це не лише спроба зміцнити енергетичну безпеку, а й дипломатичний маневр, спрямований на зміцнення зв’язків із Європою. Чи стане цей крок ефективним інструментом для отримання політичної та фінансової підтримки від партнерів у ЄС – покаже час.