Попри періодичні дискусії у суспільстві щодо відновлення ядерного потенціалу або запуску власної космічної програми, на практиці такі сценарії для України наразі залишаються нереалістичними. Причини — комплексні: від технологічних і фінансових обмежень до міжнародних зобов’язань і контролю за поширенням стратегічних технологій. Про це в інтерв’ю спеціальній кореспондентці ТСН Наталі Нагорній, розповів український фізик Михайло Висоцький.
За його словами, сучасні війни кардинально змінилися, і ключову роль у них відіграє не лише озброєння, а передусім доступ до інформації. Саме тому космічні технології сьогодні є одним із головних факторів переваги на полі бою.
«Без космічної розвідки війна майбутнього фактично неможлива. Хто володіє інформацією — той перемагає», — пояснює Михайло Висоцький.
Він наголошує, що супутникові дані дозволяють відстежувати переміщення військ, оцінювати інфраструктуру противника, коригувати удари та забезпечувати стратегічне планування. Відсутність таких можливостей означає серйозне обмеження обороноздатності.
Україна історично мала потужний науково-технічний потенціал у космічній сфері. У спадок від радянської системи країна отримала розробки ракетних технологій, інженерні школи та підприємства, пов’язані з космічною галуззю. Зокрема, важливу роль відігравали підприємства, пов’язані з виробництвом ракет-носіїв і запусків, включно з міжнародним проєктом «Морський старт».
Втім, за словами експерта, відновити ці можливості самостійно сьогодні практично неможливо.
«Запустити повноцінну космічну програму зараз — це надзвичайно складне завдання. У нас немає достатньо ресурсів, технологій і фінансування для цього», — зазначає Михайло Висоцький.
Він підкреслює, що сучасні космічні програми — це багатомільярдні інвестиції, які потребують десятиліть розвитку, стабільного фінансування та доступу до високих технологій. У нинішніх умовах війни та економічного навантаження Україна змушена концентрувати ресурси на обороні та відновленні критичної інфраструктури.
Аналогічна ситуація і з питанням ядерної зброї. Попри те, що Україна має власні поклади урану, це не означає автоматичну можливість створення ядерного арсеналу.
«Проблема не в урані. Проблема в технологіях його збагачення», — пояснює науковець.
Для створення ядерної зброї необхідний ізотоп уран-235, який потрібно відокремити від інших ізотопів. Цей процес є надзвичайно складним, дорогим і технологічно вимогливим. Він передбачає створення спеціальних установок, таких як газові центрифуги, а також наявність висококваліфікованих кадрів і відповідної інфраструктури.
Крім того, існує ще один важливий фактор — міжнародні обмеження. Після підписання Будапештського меморандуму Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї та приєдналася до глобальних режимів нерозповсюдження.
Світова спільнота, зокрема такі організації, як Міжнародне агентство з атомної енергії, суворо контролюють будь-які спроби створення або відновлення ядерного потенціалу новими державами. Це означає, що навіть теоретичні кроки у цьому напрямі викликали б серйозний міжнародний тиск і санкції.
«Провідні країни світу не дозволять появу нових ядерних держав. Це жорстко контролюється», — наголошує Михайло Висоцький.
Він також нагадав, що у минулому Україна вже мала запаси збагаченого урану, які використовувалися для наукових досліджень, зокрема у Харківському фізико-технічному інституті. Проте згодом ці матеріали були передані Сполученим Штатам у межах міжнародних домовленостей.
Сьогодні, за оцінками експертів, найбільш реалістичним шляхом для України є не створення власних стратегічних програм з нуля, а розвиток співпраці з міжнародними партнерами. Йдеться про спільні космічні проєкти, доступ до супутникових даних, а також участь у глобальних технологічних ініціативах.
Україна вже активно співпрацює з партнерами у сфері супутникової розвідки та оборонних технологій. Це дозволяє компенсувати відсутність власної повноцінної космічної інфраструктури.
Відновлення ядерної зброї або запуск незалежної космічної програми наразі є нереалістичними цілями для України. Основні причини — відсутність ресурсів, технологій і часу, а також жорсткий міжнародний контроль.
Натомість ключовим напрямом залишається інтеграція у світові технологічні процеси та зміцнення партнерств, які дозволяють отримувати необхідні можливості без створення їх з нуля.
