Mmakaje

Позначка: міжнародні відносини

  • Угорщина пригрозила зупинити вступ України до ЄС

    Угорщина пригрозила зупинити вступ України до ЄС

    Угорщина озвучила позицію щодо подальшого руху України до членства в Європейському Союзі та заявила про механізм, який може призвести до автоматичного призупинення переговорного процесу. Про це повідомила міністерка закордонних справ і торгівлі Угорщини Аніта Орбан, коментуючи результати нещодавніх домовленостей між Києвом і Будапештом.

    За словами Орбан, після кількох тижнів двосторонніх консультацій Україна та Угорщина досягли домовленості щодо захисту прав угорської національної меншини, яка проживає на Закарпатті. Угода охоплює низку чутливих сфер, зокрема освіту, використання мови у державних інституціях, участь у системі державного управління, культурну політику, а також питання використання національної символіки. У Будапешті наголошують, що саме ці теми є ключовими для угорської сторони та довгий час залишалися предметом політичних розбіжностей між країнами.

    Міністерка заявила, що досягнута домовленість вже інтегрована у План дій Україна–ЄС щодо національних меншин, який є складовою першого переговорного кластера щодо вступу України до Євросоюзу. За її словами, цей крок має принципове значення, оскільки вперше питання прав меншин формально включене в євроінтеграційний переговорний процес як окремий структурний елемент із визначеними зобов’язаннями сторін.

    Орбан підкреслила, що саме в межах цього механізму закладено умову, згідно з якою невиконання Україною взятих зобов’язань може автоматично призвести до призупинення переговорів про вступ до ЄС. Вона не уточнила технічні деталі цього механізму, однак наголосила, що для Угорщини питання імплементації домовленостей щодо прав національних меншин є не політичною опцією, а фундаментальною вимогою до процесу євроінтеграції України.

    Водночас угорська сторона заявила, що більше не блокує початок переговорів про вступ України до Європейського Союзу. За словами Орбан, Будапешт підтримує стандартну процедуру розширення ЄС, яка базується на реальних реформах, виконанні критеріїв і досягненні конкретних результатів. Вона також окремо наголосила, що Угорщина не розглядає і не підтримує альтернативні моделі членства України в Євросоюзі, наполягаючи виключно на класичному форматі вступу.

    Окремо міністерка зазначила, що включення домовленостей до переговорного процесу стало «важливим досягненням» останнього етапу діалогу між країнами. За її словами, це дозволяє не лише зафіксувати політичні зобов’язання, а й створити постійний механізм контролю за їх виконанням у межах євроінтеграційної процедури.

    Раніше Київ і Будапешт провели серію переговорів щодо врегулювання питань національних меншин, за підсумками яких сторони домовилися продовжити роботу над імплементацією узгодженого плану дій. Частину зобов’язань Україна, за попередніми домовленостями, планує виконати вже до кінця поточного року, зокрема в частині освітніх і адміністративних змін.

    Паралельно триває підготовка до можливої зустрічі керівництва України та Угорщини на найвищому рівні, де очікується обговорення не лише питань нацменшин, а й ширшого спектра двосторонніх відносин, включно з європейською інтеграцією, безпекою та регіональною співпрацею.

    Таким чином, питання прав угорської меншини фактично стало одним із ключових елементів переговорної архітектури вступу України до ЄС і потенційним інструментом впливу на темпи та динаміку всього процесу євроінтеграції.

  • Україна відкриває двері до ЄС: стартують ключові переговори про членство

    Україна відкриває двері до ЄС: стартують ключові переговори про членство

    Україна разом із Молдовою вже найближчим часом переходять до нового етапу євроінтеграційного процесу: у понеділок у Люксембурзі офіційно стартують переговори щодо першого кластера вступу до Європейського Союзу. Про це повідомляє The Guardian із посиланням на європейські дипломатичні джерела та посадовців ЄС.

    Йдеться про початок практичної фази переговорів, яка охоплює базові та водночас найбільш принципові розділи законодавства Євросоюзу. Перший кластер стосується верховенства права, демократії, функціонування інституцій та фундаментальних політичних стандартів, без яких подальший рух до членства неможливий. Саме цей етап вважається одним із найскладніших, оскільки він закладає основу для всієї подальшої інтеграції.

    Офіційний запуск переговорів відбудеться за участі високопосадовців Європейського Союзу, представників урядів України та Молдови. Очікується, що відкриття кластера стане політичним сигналом підтримки обох країн і підтвердженням того, що їхній рух до членства залишається пріоритетом для ЄС навіть в умовах внутрішніх дискусій у самому блоці.

    Рішення про старт переговорів стало можливим після того, як країни-члени ЄС змогли досягти одностайної згоди щодо відкриття першого кластера. Це, за оцінками європейських дипломатів, стало важливим кроком, який зняв політичну блокаду процесу розширення та дозволив перейти від декларацій до практичних процедур.

    У спільній заяві президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та голова Європейської ради Антоніо Коста відзначили «рішучість, мужність і наполегливу працю» України та Молдови. Вони наголосили, що процес розширення ЄС є не лише технічним, а й стратегічним питанням майбутнього Європи, особливо в умовах геополітичної нестабільності.

    Президент України Володимир Зеленський позитивно оцінив початок переговорів, заявивши, що Україна виконує всі необхідні кроки для вступу до ЄС і продовжує рухатися шляхом реформ. Він підкреслив, що відкриття першого кластера є важливим політичним сигналом підтримки як для держави, так і для українського суспільства, яке розглядає членство в ЄС як стратегічну мету.

    За попередніми оцінками європейських чиновників, у разі збереження політичної волі та темпу реформ Україна потенційно може завершити технічну частину переговорів приблизно за чотири роки. Водночас у Брюсселі наголошують, що сам факт завершення технічних процедур не гарантує членства, оскільки остаточне рішення має бути одноголосно ухвалене всіма державами-членами ЄС і супроводжуватися повною імплементацією європейського законодавства.

    Експерти зазначають, що старт першого кластера є не формальністю, а початком складного та тривалого процесу трансформації державних інституцій. Колишня радниця Єврокомісії з питань розширення Гізер Граббе підкреслює, що цей етап можна розглядати як «перевірку реальністю», адже темпи адаптації законодавства та реформа державного управління стануть ключовим фактором подальшого просування.

    Вона також наголошує, що Україна має особливе значення для ЄС у контексті безпеки, оскільки єдина країна на континенті з реальним бойовим досвідом у сучасній війні високої інтенсивності. На її думку, інтеграція України у сферу безпеки та оборони Євросоюзу може стати одним із пріоритетних напрямків співпраці вже на ранніх етапах переговорів.

    У Європейському Союзі загалом позитивно оцінюють прогрес України у сфері реформ, зокрема в антикорупційній політиці та інституційній перебудові. Водночас, за оцінками європейських структур, Україна виконала близько 15% із погодженого плану реформ, що свідчить про необхідність прискорення змін у ключових сферах, включно із судовою реформою, посиленням незалежності антикорупційних органів та вдосконаленням процедур призначення суддів і прокурорів.

    Європейські чиновники також відзначають, що окремі кроки України, зокрема гучні антикорупційні розслідування, розглядаються як позитивний сигнал серйозності намірів у боротьбі з корупцією. Водночас у Брюсселі очікують більш системного та стабільного прогресу, який би гарантував незворотність реформ.

    Старт переговорів став можливим після подолання політичних розбіжностей усередині ЄС, зокрема блокувань, які раніше уповільнювали процес розширення. Після досягнення компромісів між державами-членами відкрився шлях до формального запуску переговорного процесу з Україною та Молдовою.

    Аналітики підкреслюють, що цей етап має не лише інтеграційне, а й геополітичне значення, адже фактично закріплює довгострокову орієнтацію України на Європейський Союз. У контексті війни це також розглядається як сигнал стратегічної підтримки Києва та підтвердження його місця в майбутній архітектурі європейської безпеки.

    Таким чином, відкриття першого кластера переговорів стає початком багаторічного процесу, який вимагатиме масштабних реформ, політичної стабільності та постійної взаємодії з інституціями ЄС, але водночас формує реальну дорожню карту для потенційного членства України в Європейському Союзі.

  • Польща поставила Україні умову: Зеленський може втратити найвищу нагороду

    Польща поставила Україні умову: Зеленський може втратити найвищу нагороду

    У Європі продовжує загострюватися дискусія навколо історичної пам’яті, яка дедалі відчутніше впливає на сучасні політичні відносини між Україною та Польщею. Новий виток напруження виник після того, як польська влада фактично висунула Києву вимогу переглянути рішення щодо присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій України почесного найменування “імені Героїв УПА”. У Варшаві заявляють, що подальший розвиток двосторонніх відносин значною мірою залежатиме від реакції української сторони, а в разі відсутності кроків назустріч президент України Володимир Зеленський може втратити одну з найпрестижніших державних відзнак Польщі.

    Про це заявив керівник Управління міжнародної політики президента Польщі Марцін Пшидач в інтерв’ю польському виданню RMF24. Його слова стали черговим сигналом про те, що історичні суперечки між двома сусідніми державами знову виходять на перший план, попри безпрецедентний рівень співпраці після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

    За словами Пшидача, польська сторона вважає, що тепер відповідальність за врегулювання ситуації лежить на Києві. Він підкреслив, що Україна добре знає позицію Варшави щодо історичних питань і чудово розуміє, які кроки можуть сприяти покращенню двосторонніх відносин. Польський чиновник наголосив, що офіційна Варшава очікує не лише заяв, а й конкретних дій, які б продемонстрували готовність враховувати чутливість історичної тематики для польського суспільства.

    У Польщі нагадують, що за останні роки країна надала Україні безпрецедентну підтримку. Варшава стала одним із ключових союзників Києва після початку повномасштабної війни, відкривши кордони для мільйонів українських біженців, надавши масштабну гуманітарну допомогу, підтримавши Україну зброєю та активно просуваючи її інтереси на міжнародній арені. Саме тому рішення про присвоєння почесної назви на честь УПА викликало особливо гостру реакцію в польському політичному середовищі та серед частини громадян.

    Історія Української повстанської армії вже багато років залишається одним із найболючіших питань у відносинах між Києвом і Варшавою. Для значної частини українців УПА є символом боротьби за незалежність держави та спротиву тоталітарним режимам. Водночас у Польщі діяльність УПА часто асоціюють насамперед із трагічними подіями Волинської трагедії та міжетнічним конфліктом часів Другої світової війни. Через це будь-які рішення щодо вшанування УПА викликають бурхливі дискусії та політичні суперечки.

    Останній конфлікт розпочався після того, як президент України Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій “Північ” почесного найменування “імені Героїв УПА”. Це рішення було позитивно сприйняте значною частиною українського суспільства як крок до вшанування історичної боротьби за незалежність. Проте у Польщі воно викликало хвилю критики.

    Президент Польщі Кароль Навроцький різко відреагував на рішення Києва. Він заявив, що такий крок свідчить про небажання України враховувати історичні застереження польської сторони. На його думку, держава, яка прагне вступити до Європейського Союзу та поглиблювати партнерство із західними країнами, повинна більш уважно ставитися до історичних питань, які мають принципове значення для її сусідів.

    Саме після цього у Польщі почали лунати заяви про можливість перегляду рішення щодо державних нагород, раніше вручених українському президентові. Однією з них є Орден Білого Орла — найвища державна нагорода Польщі, якою відзначаються особи за виняткові заслуги перед польською державою та народом.

    Питання можливого позбавлення Зеленського цієї нагороди вже обговорювалося на спеціальному засіданні кавалерів Ордену Білого Орла. За інформацією польських медіа, учасники зустрічі передали свої висновки президенту Польщі, який тепер має ухвалити остаточне рішення. Марцін Пшидач дав зрозуміти, що процес наближається до завершення і рішення може бути прийняте найближчим часом, якщо українська сторона не продемонструє готовності до діалогу.

    Додаткового резонансу ситуації надала позиція міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Очільник польської дипломатії також висловив переконання, що рішення щодо почесного найменування підрозділу було помилковим і створює непотрібні труднощі у відносинах між двома країнами. За його словами, Варшава очікує від Києва кроків, які дозволили б зняти напругу та повернути діалог у конструктивне русло.

    Суперечка навколо УПА спричинила політичні дискусії не лише між Україною та Польщею, а й усередині самої Польщі. Зокрема, широкий суспільний резонанс викликала заява заступника міністра науки Анджея Шептицького, який спробував провести історичні паралелі між українськими повстанцями та польським антикомуністичним підпіллям після Другої світової війни. Його слова стали приводом для гострої критики з боку політичних опонентів та представників оточення президента Польщі, які навіть вимагали його відставки.

    Українське Міністерство закордонних справ у відповідь закликало польських політиків уникати кроків та заяв, які можуть зашкодити стратегічному партнерству між двома державами. У Києві наголошують, що в умовах триваючої російської агресії особливо важливо зберігати єдність і не дозволяти історичним суперечкам руйнувати співпрацю, яка має вирішальне значення для безпеки всього регіону.

    Аналітики зазначають, що нинішній конфлікт став черговим нагадуванням про складність українсько-польського історичного діалогу. Попри високий рівень політичної, військової та економічної взаємодії, питання історичної пам’яті продовжують залишатися потенційним джерелом напруження. Водночас обидві сторони неодноразово демонстрували здатність знаходити компроміси навіть у найскладніших питаннях.

    Експерти також звертають увагу на те, що ситуація розгортається на тлі активної підтримки України з боку Польщі та ключових європейських союзників. Тому будь-які подальші рішення щодо нагороди Володимира Зеленського або вимог Варшави до Києва матимуть не лише символічне, а й політичне значення для майбутнього українсько-польських відносин.

    Наразі офіційний Київ не повідомляв про намір переглядати рішення щодо почесного найменування підрозділу Сил спеціальних операцій. Водночас дипломатичні контакти між країнами тривають, а обидві сторони публічно заявляють про важливість збереження партнерства. Саме тому найближчі тижні можуть стати визначальними для того, чи вдасться Києву та Варшаві уникнути нового серйозного загострення у відносинах та знайти формулу, яка дозволить зберегти стратегічну співпрацю попри історичні розбіжності.

  • “Мирні умови для Кремля”: Європейська трійка передала позицію щодо України

    “Мирні умови для Кремля”: Європейська трійка передала позицію щодо України

    У Москві відбулася зустріч між послами Великої Британії, Франції та Німеччини та заступником міністра закордонних справ Російської Федерації Михайлом Галузіним, під час якої європейська сторона передала узгоджену позицію щодо можливих шляхів досягнення миру в Україні.

    Про це повідомляє посольство Великої Британії у Москві.

    За інформацією дипломатичних представництв, зустріч відбулася в межах регулярних контактів між сторонами та була зосереджена на обговоренні поточної безпекової ситуації, а також перспектив політико-дипломатичного врегулювання війни, яку Росія веде проти України.

    Під час розмови посли Великої Британії, Франції та Німеччини — Ніколя де Рів’єр, Найджел Кейсі та Александер Ламбсдорф — засудили нещодавню ескалацію бойових дій з боку Росії, а також посилення дезінформаційних кампаній, які супроводжують повномасштабну агресію проти України. Європейські дипломати наголосили, що подібні дії ускладнюють будь-які перспективи переговорного процесу.

    Окремо сторони обговорили позицію, викладену в спільній заяві лідерів країн Європейської трійки (Е3), ухваленій 7 червня. У ній визначено базові принципи, які, на думку європейських столиць, мають стати основою для можливих майбутніх мирних домовленостей щодо України.

    Посли також підтримали заклик президента України Володимира Зеленського до проведення прямих переговорів між Україною та Росією за участі США та європейських партнерів. У європейській позиції наголошується, що лише широке міжнародне залучення може створити умови для досягнення сталого припинення вогню та подальших переговорів про довгострокове врегулювання.

    У дипломатичних колах підкреслюється, що зустріч у Москві відбулася на тлі активізації міжнародних контактів навколо можливих форматів мирного процесу. Зокрема, останніми тижнями європейські лідери неодноразово заявляли про необхідність посилення координації із США та Україною для формування єдиної переговорної позиції щодо завершення війни.

    Європейська сторона також звернула увагу російських представників на необхідність припинення атак по цивільній інфраструктурі та дотримання міжнародного гуманітарного права. Окремо було наголошено на занепокоєнні щодо зростання кількості дезінформаційних кампаній, які, на думку країн Е3, спрямовані на підрив міжнародної підтримки України.

    Як зазначається, під час зустрічі російська сторона виклала власні підходи до “врегулювання конфлікту”, однак деталі цих позицій офіційно не розкриваються.

    Нагадаємо, раніше лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та України провели спільний саміт у Лондоні, за підсумками якого було погоджено п’ять ключових принципів майбутнього миру. Тоді ж учасники зустрічі засудили масовані ракетні та дронові удари Росії по Україні, а також інциденти з порушенням повітряного простору країн НАТО.

    Дипломатичні контакти між сторонами тривають на тлі спроб знайти можливі формати для переговорів, однак сторони зберігають суттєві розбіжності щодо базових умов припинення війни.

  • Посли Франції, Британії та Німеччини несподівано прибули до МЗС РФ

    Посли Франції, Британії та Німеччини несподівано прибули до МЗС РФ

    Посли Франції, Великої Британії та Німеччини провели зустріч із керівництвом Міністерства закордонних справ Російської Федерації, що стало однією з найбільш помітних дипломатичних подій останніх днів на тлі триваючої війни в Україні та активізації міжнародних зусиль щодо пошуку можливих шляхів врегулювання конфлікту. Переговори відбулися в Москві за участю заступника міністра закордонних справ РФ Михайла Галузіна і стали черговим свідченням того, що провідні європейські держави продовжують шукати дипломатичні механізми впливу на ситуацію попри відсутність суттєвого прогресу в мирному процесі.

    За інформацією російських медіа, до будівлі МЗС РФ прибули посол Франції Ніколя де Рів’єр, посол Великої Британії Найджел Кейсі та посол Німеччини Александер Ламбсдорф. Дипломати не робили публічних заяв перед початком переговорів і не коментували журналістам ані порядок денний зустрічі, ані можливі очікування від неї. Сам факт одночасного візиту керівників дипломатичних місій трьох ключових європейських держав до російського зовнішньополітичного відомства одразу привернув увагу міжнародних спостерігачів, оскільки подібні контакти на високому рівні залишаються відносно рідкісними на тлі глибокої кризи у відносинах між Росією та Заходом.

    Напередодні зустрічі міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров публічно повідомив, що представники Великої Британії, Франції та Німеччини самі ініціювали переговори з російською стороною. За словами Лаврова, дипломати звернулися з проханням провести консультації щодо війни в Україні та перспектив її врегулювання.

    Російський міністр при цьому не приховував скептицизму щодо намірів європейських держав. Він заявив, що Москва готова вислухати позицію своїх співрозмовників, однак поки що не бачить підстав вважати, що заяви про необхідність мирних переговорів супроводжуються реальними практичними кроками. Лавров також зазначив, що в Кремлі сумніваються у здатності Європейського Союзу відігравати самостійну роль у врегулюванні конфлікту.

    «Ми зустрінемося з ними та вислухаємо їх. Просто цікаво, як вони будуть викладати свої думки і чи буде в цьому щось, що може наштовхнути на конструктивні міркування», — заявив глава російської дипломатії.

    Після завершення переговорів російське Міністерство закордонних справ повідомило, що заступник міністра Михайло Галузін представив європейським дипломатам російське бачення шляхів дипломатичного врегулювання війни. Водночас конкретних деталей змісту переговорів російська сторона не розкрила, обмежившись загальними формулюваннями щодо «роз’яснення підходів Росії».

    Зустріч відбулася на тлі помітного пожвавлення дипломатичної активності навколо війни в Україні. За даними низки західних видань, останніми тижнями уряди Німеччини, Франції та Великої Британії працюють над спільною дипломатичною стратегією, яка могла б створити умови для відновлення переговорного процесу між Україною та Росією.

    Особливу роль у цих зусиллях західні столиці відводять Сполученим Штатам. Саме тому одним із головних майданчиків для обговорення майбутніх дипломатичних кроків може стати саміт країн G7, де питання війни в Україні залишатиметься серед ключових тем порядку денного.

    Європейські лідери також розраховують використати переговори з президентом США Donald Trump для координації подальших дій щодо України та пошуку механізмів впливу на Росію. За інформацією західних джерел, обговорюються різні варіанти дипломатичних ініціатив, які могли б сприяти запуску нового переговорного формату.

    Водночас аналітики наголошують, що між позиціями сторін зберігаються фундаментальні розбіжності. Україна послідовно заявляє про необхідність відновлення територіальної цілісності та дотримання принципів міжнародного права як основи будь-якого мирного врегулювання. Росія ж продовжує наполягати на власному баченні умов завершення війни, які неодноразово піддавалися критиці з боку Києва та його союзників.

    На думку експертів, нинішня дипломатична активність не означає швидкого наближення до мирної угоди, однак свідчить про прагнення міжнародних гравців підтримувати канали комунікації навіть у період активних бойових дій. Подібні контакти можуть відігравати важливу роль у зниженні ризиків подальшої ескалації, обговоренні гуманітарних питань та формуванні потенційних рамок для майбутніх переговорів.

    Окрему увагу привертає той факт, що ініціаторами зустрічі, за твердженням російської сторони, виступили саме представники трьох провідних європейських держав. Франція, Німеччина та Велика Британія залишаються одними з ключових політичних і військових партнерів України та активно підтримують Київ від початку повномасштабного вторгнення. Водночас вони продовжують шукати можливості для дипломатичного впливу на перебіг конфлікту.

    Таким чином, зустріч послів Франції, Великої Британії та Німеччини з керівництвом російського МЗС стала ще одним елементом складної дипломатичної гри навколо війни в Україні. Хоча сторони не повідомили про будь-які конкретні домовленості чи прориви, сам факт переговорів свідчить про збереження міжнародних контактів і спроби шукати шляхи до можливого політичного врегулювання конфлікту, який вже понад чотири роки залишається головним викликом для безпеки Європи

  • Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більшість поляків заявили про погіршення ставлення до українців через рішення про “героїв УПА”

    Більше половини поляків заявили про погіршення ставлення до українців після рішення, пов’язаного з присвоєнням одній із українських військових структур найменування, що відсилає до “героїв УПА”. Про це свідчать результати соціологічного опитування SW Research, проведеного на замовлення видання rp.pl, яке в Польщі викликало активне суспільне обговорення та нову хвилю дискусій навколо історичної пам’яті й сучасних польсько-українських відносин.

    Йдеться про рішення, пов’язане з присвоєнням президентом України Володимиром Зеленським почесного найменування, що відсилає до “героїв УПА”, одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Сам факт використання таких історичних референсів у назвах українських військових формувань був сприйнятий у Польщі неоднозначно, оскільки тема Української повстанської армії (УПА) залишається однією з найбільш чутливих у польському суспільному дискурсі через трагічні події Другої світової війни та післявоєнного періоду.

    Згідно з результатами опитування, 51,9% респондентів заявили, що після цього рішення їхнє ставлення до України та українців погіршилося. Це найбільша частка відповідей серед усіх варіантів і вона свідчить про помітний емоційний резонанс, який тема викликала в польському суспільстві. Водночас 31,9% опитаних зазначили, що дана подія не вплинула на їхнє ставлення до українців, що може свідчити про стійкість частини польського суспільства до політичних та історичних контроверсій у двосторонніх відносинах.

    Ще 11,7% респондентів не змогли визначитися з відповіддю або не мають сформованої думки щодо цього питання. І лише 4,5% опитаних заявили, що їхнє ставлення до України та українців після цього рішення навіть покращилося. Таким чином, баланс громадської думки у межах цього опитування демонструє суттєве переважання негативної або нейтральної реакції, тоді як позитивний вплив є мінімальним.

    Соціологи також зафіксували відмінності у сприйнятті залежно від статі та віку респондентів. Зокрема, серед чоловіків частка тих, хто заявив про погіршення ставлення до України, вища і становить близько 59%, тоді як серед жінок цей показник нижчий — приблизно 46%. Це може вказувати на різницю у сприйнятті історичних та політичних тем залежно від соціальних і культурних факторів.

    За віковими групами найбільш критично налаштованими виявилися молоді респонденти віком до 24 років. У цій категорії 56% опитаних повідомили про погіршення ставлення до України та українців. Такий результат є показовим, оскільки молодша аудиторія зазвичай вважається менш залученою до історичних суперечок, однак у цьому випадку реакція виявилася доволі емоційною.

    Опитування проводилося дослідницькою агенцією SW Research у період 9–10 червня 2026 року серед користувачів онлайн-панелі SW Panel. У дослідженні взяли участь 800 інтернет-користувачів віком від 18 років. Соціологи зазначають, що вибірка дозволяє відобразити загальні тенденції у сприйнятті питання, однак не виключає впливу інформаційного фону та медійних дискусій у момент проведення опитування.

    Тема викликала також політичну реакцію на найвищому рівні. Прем’єр-міністр Польщі Donald Tusk прокоментував ситуацію, зазначивши, що президент України Володимир Зеленський не мав наміру образити Польщу цим рішенням. Водночас він визнав, що українській стороні, на його думку, бракує чутливості у питаннях історичної пам’яті, які залишаються особливо делікатними у польсько-українському діалозі.

    Експерти відзначають, що подібні епізоди демонструють, наскільки складним залишається баланс між сучасною військово-політичною співпрацею України та Польщі та історичними наративами, які по-різному трактуються в обох країнах. Попри стратегічне партнерство, такі питання періодично стають джерелом напруги в інформаційному просторі та впливають на суспільні настрої.

    Таким чином, результати опитування SW Research фіксують помітне погіршення ставлення до українців у польському суспільстві на тлі історично чутливої теми, що вкотре підкреслює важливість делікатного підходу до символічних рішень у міждержавних відносинах.

  • Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Європа визначила роль України: результати опитування здивували навіть експертів

    Більшість громадян європейських країн сприймають Україну як необхідного партнера, з яким слід розвивати стратегічну співпрацю, а в окремих державах рівень підтримки України як союзника, що поділяє спільні цінності та інтереси, є ще вищим. Такі дані містяться в останньому загальноєвропейському дослідженні Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations), яке фіксує не лише поточний рівень сприйняття України в ЄС та інших європейських країнах, а й загальні тенденції трансформації політичних і безпекових уявлень європейців на тлі війни Росії проти України та змін у глобальній системі безпеки.

    Згідно з результатами опитування, у більшості країн, охоплених дослідженням, домінує уявлення про Україну як про «необхідного партнера», співпраця з яким має стратегічне значення. Такий варіант відповіді став найпоширенішим і в середньому перевищує позначку у 30% респондентів у більшості держав. Це свідчить про те, що для значної частини європейського суспільства Україна вже не сприймається як периферійний гравець або виключно об’єкт зовнішньої політики, а радше як важливий елемент європейської безпекової та політичної архітектури, з яким необхідно будувати довгострокові відносини.

    Водночас у низці країн простежується ще глибше позитивне сприйняття України. У цих державах значна частка опитаних характеризує Україну як союзника — країну, яка поділяє спільні цінності, інтереси та стратегічні орієнтири. Найвищі показники такого сприйняття зафіксовані у Швеції, де 52% респондентів назвали Україну союзником, у Великій Британії — 46%, а також у Данії — 45%. У цих країнах частка тих, хто сприймає Україну саме як союзника, перевищує або зрівнюється з часткою тих, хто бачить її лише як партнера, що свідчить про більш глибоку політичну та суспільну інтеграцію України в уявлення про європейську безпеку.

    Подібні тенденції також спостерігаються в Нідерландах, Португалії та Естонії, де Україна дедалі частіше розглядається не лише як партнер у сфері безпеки, а як держава, з якою поділяють спільні інтереси у протистоянні загрозам європейській стабільності. Це відображає зміну сприйняття України в частині європейського суспільства — від країни, що потребує підтримки, до рівноправного учасника спільного безпекового простору.

    Водночас дослідження фіксує і більш суперечливі або неоднозначні настрої в окремих державах Центральної та Південно-Східної Європи. Польща, Угорщина та Болгарія виділяються як країни, де порівняно вища частка респондентів сприймає Україну не лише як партнера, а й як конкурента або навіть супротивника. Важливо, що навіть у цих випадках такі оцінки залишаються меншістю, однак вони є помітними у порівнянні з іншими країнами регіону та відображають складніші суспільні дискусії щодо війни, безпеки, міграції та економічних відносин.

    Так, у Польщі 14% опитаних назвали Україну конкурентом, а 9% — супротивником. В Угорщині ці показники становлять 5% і 25% відповідно, тоді як у Болгарії — 7% і 19%. Окрім того, саме в цих країнах, а також в Італії та Швейцарії, досить значною є частка тих, хто не має чітко сформованої думки щодо ролі України. Це може свідчити як про інформаційну неоднорідність, так і про політичну поляризацію суспільних оцінок зовнішньої політики.

    Окремим важливим елементом дослідження є оцінка ставлення європейців до Сполучених Штатів. Опитування демонструє помітне зниження рівня сприйняття США як союзника: лише 11% респондентів у Європі нині визначають США як союзника, що майже вдвічі менше порівняно з 2024 роком. Така динаміка відображає певне охолодження трансатлантичних настроїв у частині європейського суспільства та посилення дискусій про автономність європейської політики безпеки.

    Попри це, результати опитування показують, що ідея радикальної трансформації системи безпеки в Європі шляхом створення альтернативи НАТО не отримує масової підтримки. Більшість респондентів у різних країнах не підтримують ідею заміни Північноатлантичного альянсу виключно європейською оборонною структурою, що свідчить про збереження ключової ролі НАТО у безпековій архітектурі континенту.

    Водночас дослідження фіксує ще одну важливу тенденцію — зростання підтримки збільшення оборонних витрат у європейських країнах. На тлі триваючих безпекових викликів і війни Росії проти України дедалі більше громадян Європи виступають за посилення обороноздатності своїх держав. Це свідчить про поступове формування нового консенсусу щодо необхідності інвестицій у безпеку як ключового елементу стабільності.

    У підсумку результати опитування демонструють складну, але загалом позитивну динаміку сприйняття України в Європі. Попри наявність регіональних відмінностей і політичних нюансів, загальна тенденція свідчить про закріплення України як важливого партнера європейських держав у сфері безпеки, політики та стратегічної стабільності.

  • Ставка на Буданова: чому саме він має зупинити загострення відносин із Польщею

    Ставка на Буданова: чому саме він має зупинити загострення відносин із Польщею

    Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов отримав один із найскладніших політико-дипломатичних викликів останніх місяців. На тлі загострення дискусій між Києвом і Варшавою навколо історичної пам’яті та рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесного найменування «імені Героїв УПА» саме Буданов став однією з ключових фігур, які залучені до пошуку шляхів деескалації ситуації.

    Останніми тижнями українсько-польські відносини опинилися під додатковим тиском через суперечки щодо історичних питань. Після указу президента України Володимира Зеленського про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» почесного найменування «імені Героїв УПА» у Польщі пролунала хвиля критики з боку частини політичного спектра.

    Президент Польщі Кароль Навроцький заявив про намір ініціювати процедуру позбавлення Володимира Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла. У польському політикумі також лунали заклики переглянути підходи до підтримки України та навіть блокувати окремі етапи її євроінтеграції.

    Попри це, офіційна Варшава продовжує наголошувати на стратегічному характері відносин з Україною. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск закликав обидві сторони до діалогу та застеріг від використання історичних суперечок на користь третіх сторін, насамперед Росії. Аналогічну позицію озвучували й представники польського парламенту, які наголошують на важливості збереження партнерства між двома державами в умовах війни.

    На цьому тлі увагу експертів привернуло те, що до процесу врегулювання напруженості активно залучили саме Кирила Буданова. Політичний консультант Олег Постернак вважає, що це рішення не є випадковим.

    За його словами, глава української військової розвідки вже давно перестав сприйматися виключно як керівник спецслужби. За роки повномасштабної війни Буданов став одним із найвідоміших представників української влади на міжнародній арені. Він неодноразово брав участь у складних міжнародних переговорах, координував питання повернення українських військовополонених, цивільних заручників та дітей, незаконно вивезених Росією.

    Експерт наголошує, що саме цей досвід дає Буданову перевагу під час роботи на особливо чутливих дипломатичних напрямках.

    «Складні дипломатичні треки Буданову під силу. Фактично відбувається його ініціація не лише як антикризового політика, а й як практика-дипломата», — зазначив Постернак.

    На думку експерта, українська влада розраховує, що Буданов зможе забезпечити більш прагматичний підхід до врегулювання суперечностей. Глава ГУР має високий рівень довіри як всередині країни, так і серед багатьох міжнародних партнерів України.

    Водночас політтехнолог Олексій Голобуцький раніше також звертав увагу на зміну ролі Буданова в українському політичному просторі. За його словами, керівник розвідки поступово виходить за межі традиційної військової функції та дедалі частіше виступає як кризовий менеджер державного масштабу.

    Польський напрямок залишається одним із ключових для України. Варшава є одним із головних союзників Києва від початку повномасштабного вторгнення Росії. Польща прийняла мільйони українських біженців, надала масштабну військову та гуманітарну допомогу, а також активно підтримувала Україну на міжнародних майданчиках.

    Окреме значення мають євроінтеграційні перспективи України. Саме Польща може відігравати важливу роль під час відкриття та проходження переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу. Тому будь-яке загострення відносин між Києвом і Варшавою розглядається як потенційний ризик для стратегічних інтересів обох держав.

    Аналітики наголошують, що нинішня криза має переважно політичний та історичний характер і не зачіпає фундаментальних безпекових інтересів двох країн. Саме тому сторони зацікавлені в пошуку компромісних рішень, які дозволять знизити градус дискусії та не допустити перетворення історичних суперечок на масштабний політичний конфлікт.

    Сам Постернак вважає, що головне завдання переговорного процесу полягає не стільки у вирішенні всіх історичних питань, скільки у недопущенні їх використання як інструменту для руйнування стратегічного партнерства між Києвом і Варшавою.

    «Україні буде потрібна Польща для євроінтеграції. Польщі потрібен військовий досвід України», — наголошує експерт.

    Поки що офіційна інформація про конкретний формат переговорів за участю Кирила Буданова залишається обмеженою. Однак сам факт його залучення до цього напрямку свідчить про особливу увагу української влади до відносин із Польщею та прагнення не допустити їх подальшого погіршення.

    На тлі війни з Росією Київ і Варшава залишаються природними союзниками, а тому пошук формули взаєморозуміння залишається одним із головних завдань для обох сторін. І саме Кирило Буданов, схоже, отримав одну з ключових ролей у цьому процесі.

  • Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Попри тиск Москви: Пашинян заперечив напруженість у відносинах з Росією

    Прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що не вважає відносини між Вірменією та Росією напруженими, попри низку подій останніх місяців, які багато експертів і спостерігачів розцінюють як ознаки серйозного охолодження між двома державами.

    Глава вірменського уряду наголосив, що розмови про кризу у відносинах між Єреваном і Москвою значною мірою є штучними та не відповідають реальному стану справ. За його словами, двосторонні контакти продовжують базуватися на взаємній повазі та багаторічних інституційних зв’язках.

    «Відносини з Росією мають інституційну основу і ґрунтуються на взаємній повазі. Деякі сили, що діють у Вірменії, намагаються створити напруженість у вірмено-російських відносинах. Ця напруженість не виникає з тієї простої причини, що у нас із президентом РФ дуже тісні стосунки», – заявив Пашинян.

    Ця заява пролунала на тлі дедалі складнішої політичної ситуації у відносинах між Єреваном і Москвою. Протягом останніх років Вірменія поступово змінює зовнішньополітичний вектор, намагаючись розширювати співпрацю із західними країнами та європейськими структурами. Особливо помітним цей курс став після подій у Нагірному Карабасі, коли вірменське суспільство та частина політичного керівництва відкрито висловили невдоволення діями Росії, яка традиційно вважалася головним безпековим союзником країни.

    У Єревані неодноразово лунали заяви про те, що механізми безпеки, які десятиліттями будувалися за участі Москви, не виправдали очікувань Вірменії. Це стало поштовхом до активнішого розвитку відносин із західними державами, включно з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.

    Саме прагнення Вірменії до глибшої співпраці з Європою останнім часом викликає дедалі більшу стурбованість у Кремлі. Москва традиційно розглядає Південний Кавказ як сферу свого стратегічного впливу і болісно реагує на будь-які спроби держав регіону дистанціюватися від російської політики.

    Показовим у цьому контексті став нещодавній саміт Євразійський економічний союз, після якого президент Росії Володимир Путін фактично застеріг Вірменію від подальшого руху в бік Європейського Союзу. За інформацією ЗМІ, російський лідер згадав можливість так званого «українського сценарію», що багато аналітиків сприйняли як непряме попередження Єревану щодо наслідків надмірного зближення із Заходом.

    Паралельно з політичними заявами почали з’являтися й інші сигнали невдоволення Москви. Одним із найгучніших стало рішення Росії відкликати свого посла у Вірменії для проведення консультацій. У дипломатичній практиці такий крок часто розглядається як демонстрація серйозної стурбованості або невдоволення діями іншої сторони.

    Крім того, останнім часом повідомлялося про різні форми економічного тиску на Вірменію. Експерти звертають увагу, що економічні важелі традиційно залишаються одним із головних інструментів впливу Кремля на сусідні держави. Росія залишається одним із найбільших торговельних партнерів Вірменії, а тому будь-які обмеження чи зміни у двосторонній торгівлі можуть відчутно вплинути на економіку країни.

    Попри це Пашинян демонструє готовність уникати відкритої конфронтації з Москвою. Його остання заява свідчить про прагнення зберегти робочі відносини з Кремлем навіть за умов зростання політичних розбіжностей. Вірменський прем’єр неодноразово підкреслював, що країна не ставить за мету розрив зв’язків із Росією, а лише прагне проводити більш незалежну та збалансовану зовнішню політику.

    Водночас західні медіа повідомляють про спроби Москви вплинути на внутрішньополітичні процеси у Вірменії. Агентство Reuters раніше опублікувало матеріал, підготовлений на основі документів та коментарів представників західних розвідувальних структур. У ньому йшлося про те, що Кремль побоюється зміцнення позицій Пашиняна та його політичної сили, оскільки це може остаточно закріпити прозахідний курс країни.

    За оцінками співрозмовників агентства, Росія прагне не допустити сценарію, за якого Вірменія поступово вийде з-під її політичного впливу та почне орієнтуватися на європейські інституції. Саме тому боротьба за геополітичний вибір Вірменії сьогодні стає одним із ключових факторів політичної напруги на Південному Кавказі.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є надзвичайно складною для Єревана. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні економічних зв’язків із Росією та уникненні різких потрясінь. З іншого — значна частина вірменського суспільства підтримує курс на поглиблення співпраці із Заходом і вважає, що держава повинна диверсифікувати свої зовнішньополітичні та безпекові зв’язки.

    На цьому тлі слова Пашиняна про відсутність напруженості з Росією можна розглядати як спробу знизити градус конфронтації та продемонструвати готовність до діалогу з Кремлем. Водночас реальні події останніх місяців свідчать, що відносини між двома країнами переживають один із найскладніших періодів за весь час перебування Вірменії під керівництвом нинішнього прем’єра.

  • Україна та Європа узгоджують позиції: Зеленський прибув до Лондона

    Україна та Європа узгоджують позиції: Зеленський прибув до Лондона

    Президент України Володимир Зеленський прибув до Великої Британії з офіційним візитом, у межах якого заплановано низку двосторонніх і багатосторонніх переговорів із ключовими європейськими союзниками України. Візит відбувається на тлі активної дипломатичної взаємодії Києва з партнерами щодо безпекових гарантій, військової підтримки та координації політики щодо подальшого перебігу війни.

    Як повідомив сам президент у соціальних мережах, у Лондоні передбачена його зустріч із прем’єр-міністром Великої Британії Кір Стармер, а також участь у форматі переговорів E3+Україна, до якого входять лідери трьох провідних європейських держав — президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц та британський прем’єр. Цей формат розглядається як один із ключових майданчиків координації позицій Європи та України щодо безпеки на континенті та майбутніх дипломатичних процесів.

    За словами Зеленського, підготовка до зустрічей тривала заздалегідь на рівні урядових команд, які опрацювали порядок денний і погодили низку стратегічних питань, що потребують політичних рішень лідерів. Йдеться про теми, пов’язані з подальшою підтримкою України, посиленням оборонної співпраці, а також узгодженням спільних підходів до міжнародної дипломатії в умовах триваючої війни.

    Президент підкреслив, що одним із ключових меседжів української сторони є необхідність посилення ролі Європи у всіх процесах, пов’язаних із можливими переговорами щодо завершення війни. За його словами, Європа має бути не спостерігачем, а активним учасником і повноцінним партнером у формуванні майбутніх безпекових рішень, які визначатимуть архітектуру стабільності на континенті.

    Окремо у межах візиту запланована аудієнція Володимира Зеленського з королем Великої Британії Чарльз III, яка має відбутися 8 червня. Очікується, що під час зустрічі сторони обговорять питання міжнародної підтримки України, гуманітарної ситуації, а також довгострокового партнерства між двома країнами.

    Візит українського президента до Лондона відбувається в умовах інтенсивної дипломатичної активності України на європейському напрямку, де останніми місяцями суттєво посилилася координація між Києвом та ключовими столицями ЄС і Великої Британії. Аналітики відзначають, що формат E3+Україна поступово набуває більшої ваги як інструмент узгодження позицій щодо безпекової політики, санкційного тиску на Росію та довгострокових гарантій безпеки для України.

    Таким чином, нинішній візит розглядається як частина ширшої дипломатичної стратегії Києва, спрямованої на зміцнення єдності європейських партнерів та формування спільного підходу до майбутніх переговорних процесів і післявоєнного устрою безпеки в Європі.