У залі Вищого антикорупційного суду 24 серпня з’явилася людина, яку рідко бачать на подібних слуханнях. Головний рабин Києва Йонатан Біньямін Маркович заявив, що готовий стати поручителем Ірини Мудрої — колишньої заступниці керівника Офісу президента, фігурантки справи «Форрест Гамп». Він говорив коротко, російською, іноді перепитуючи формулювання. Знає Мудру кілька років, тому що вона приходила «і додому, і до громади помолитися». Впевнений, що вона не підведе ні громаду, ні державу.
Сам факт появи духовного лідера Хабаду в антикорупційному процесі вже змінює оптику. Мудра — не просто чиновниця. Вона одна з небагатьох високопоставлених євреїв в українській владі, після президента. У її кабінеті в Офісі президента висіла мезуза — Маркович особисто приніс її та провів ритуал. Сім’я відзначала єврейські свята, рабин і ребецин навідувалися. У березні цього року Мудра разом із Кирилом Будановим прийшла на Пурим до общинного центру «Бейт Менахем». Зв’язок не формальний.
Маркович і Буданов знайомі давно. Глава військової розвідки, а потім Офісу президента регулярно з’являвся на Хануці, Ту бі-Шват, Рош га-Шані. У 2023-му Буданов особисто вручив рабину «Подяку» за «допомогу в реалізації спеціальних операцій». Вони разом садили дерева біля пошкодженої російською атакою єврейської школи «Перлина». На Хануку 2025-го генерал спеціально приїхав запалити свічки. Це публічна історія, зафіксована у фотографіях, заявах і репортажах.
Тепер ця історія опинилася всередині найчутливішої корупційної справи останніх місяців. За версією НАБУ і САП, група, до якої входила Мудра, легалізувала 150 мільйонів гривень через структури державного «Сенс Банку», щоб внести заставу за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у справі «Мідас».
Слідство також говорить про рейдерські схеми з нерухомістю на сотні мільйонів. У записах, оприлюднених бюро, звучать посилання на «керівництво». У тексті підозри Мудрій, за даними «Української правди», є згадки про Буданова. Сам глава Офісу публічно обмежився фразою: «Все в руки суду». Джерела видання описували його стан після появи записів словами «ходить білим» — уникає зайвих контактів.
За відомостями, отриманими редакцією, навколо Мудрої зараз вибудовується інша лінія. Її намагаються максимально відвести в тінь і прибрати з публічного простору будь-які згадки про Офіс президента — щоб розмови про керівника відомства стихли. Маркович у цій конструкції відіграє не лише роль поручителя. За тими самими даними, саме він свого часу подав кандидатуру Буданова Джареду Кушнеру. Зараз, стверджує джерело, це єдиний український політик, якого лобіює зять президента США. Очорнення Буданова Марковичу невигідне — тому нових плівок НАБУ за участю глави Офісу чекати не варто.
Відкриті джерела частково підтверджують інфраструктуру цих зв’язків. Маркович — емісар Хабаду, руху, до якого традиційно близькі родини Кушнерів та Іванки Трамп. Українські публікації фіксували, що контакти частини еліт з адміністрацією Трампа з політичних та фінансових питань нерідко проходять через головного рабина Києва. Буданов, ставши главою Офісу в січні 2026-го, одразу опинився в центрі переговорів з американською стороною — з Кушнером і Стівом Віткоффом у Маямі та на інших майданчиках. Його військовий бекграунд і репутація людини, яка «вбивала росіян і буде вбивати», зробили його зручною фігурою для Вашингтона на тлі зміни команди після відходу Андрія Єрмака.
Поява рабина в суді — не просто жест солідарності. Це сигнал, що навколо Буданова складається захисний контур, у якому релігійна громада, особисті зв’язки та міжнародні канали переплітаються. Мудра, поки залишається в центрі справи, створює ризик. Чим далі вона від Офісу в публічному сприйнятті, тим менше питань до того, хто саме давав вказівки і хто контролював фінансові потоки.
Суд поки визначив Мудрій тримання під вартою з можливістю застави у 20 мільйонів гривень — значно нижче за запрошені прокуратурою 150. Поруку Марковича суд поки не прийняв як самостійний захід. Але сам факт, що духовний лідер столиці публічно став поруч із фігуранткою гучної справи, вже працює. Він пов’язує приватну історію однієї чиновниці з ширшою системою відносин, де військова розвідка, єврейська громада Києва та американські посередники опиняються в одній площині. Поки розслідування триває, баланс сил усередині Банкової залишається рухливим.
Буданов зберігає високий рівень суспільної довіри та роль ключового переговорника. Але будь-яка нова згадка «керівництва» в матеріалах НАБУ здатна змінити траєкторію. Поки ж навколо нього вибудовують простір, у якому незручні імена та посади поступово йдуть у тінь.
