Mmakaje

Позначка: національна безпека

  • Весілля Трампа-молодшого оплатив соратник Путіна: у Конгресі США почали гучне розслідування

    Весілля Трампа-молодшого оплатив соратник Путіна: у Конгресі США почали гучне розслідування

    У США набирає обертів скандал навколо весільних урочистостей Дональда Трампа-молодшого та Беттіни Андерсон на Багамах. Після журналістського розслідування ProPublica стало відомо, що частину витрат на святкування профінансував російський бізнесмен та президент Міжнародної боксерської асоціації Умар Кремльов, якого американські медіа характеризують як наближеного до Володимира Путіна. Тепер обставинами цієї історії зацікавилися демократи в Комітеті з нагляду Палати представників США.

    Провідний демократ у комітеті Роберт Гарсія направив запити щодо документів та листування, пов’язаних із Кремльовим, Трампом-молодшим і Білим домом. Axios повідомляє, що політик хоче з’ясувати масштаби фінансової участі російського бізнесмена у святкуванні, характер його відносин із сином президента та можливі контакти з адміністрацією США. Поки що йдеться саме про парламентську перевірку, а не про кримінальне розслідування. Оскільки демократи перебувають у меншості в Палаті представників, Гарсія наразі не має можливості примусово вимагати документи через повістки.

    Початком скандалу стало масштабне розслідування ProPublica, опубліковане 14 вересня. Журналісти стверджують, що Кремльов витратив сотні тисяч доларів на частину триденного святкування, яке проходило у травні на двох приватних островах на Багамах. Зокрема, він, за даними видання, оплатив оренду одного з островів, проживання гостей та масштабне шоу феєрверків. За оцінками ProPublica, оренда острова могла коштувати близько 100 тисяч доларів за ніч, а компанія, яка організовувала салют, бере за подібні шоу приблизно 70 тисяч доларів.

    У матеріалі, який став підставою для нинішнього розголосу, також зазначається, що Кремльов особисто був серед гостей. Загалом святкування зібрало близько 50 людей. Серед присутніх були представники родини Трампів, зокрема Джаред Кушнер. За словами джерел ProPublica, разом із Кремльовим прибула група російськомовних гостей, присутність яких викликала запитання у частини інших учасників заходу.

    Водночас представники Трампа-молодшого не стали заперечувати сам факт фінансової участі Кремльова. Вони заявили журналістам, що росіянин є особистим другом Дональда Трампа-молодшого і не має з ним ділових відносин. Пізніше Беттіна Андерсон також публічно підтвердила, що Кремльов організував для подружжя дві вечірки після весілля як подарунок. За її словами, це був «надзвичайно щедрий весільний подарунок від друга». Подружжя при цьому відкинуло припущення про політичний характер стосунків із російським бізнесменом.

    Беттіна також наголосила на відмінності між самою церемонією та наступними святкуваннями. За її версією, офіційне весілля відбулося у вузькому сімейному колі, а вечірки з друзями були заплановані окремо ще до зміни весільних планів пари. Дональд Трамп-молодший і його дружина стверджують, що публічне трактування подарунка Кремльова як політичного жесту є необґрунтованим.

    Історія, однак, привернула особливу увагу через особу самого Кремльова. Він очолює International Boxing Association — Міжнародну боксерську асоціацію. Організація в минулому отримувала масштабне фінансування від російського державного енергетичного гіганта «Газпром». ProPublica пише, що Кремльов має тривалі зв’язки з російською політичною елітою, а незадовго до весілля був у Китаї в той самий період, коли там перебував Володимир Путін. Крім того, у 2026 році російський президент нагородив Кремльова Орденом Дружби.

    Україна також застосувала проти Кремльова персональні санкції. У розслідуванні ProPublica його зв’язки з Путіним та російськими силовими структурами називають однією з причин, через які фінансування заходу для сина президента США викликало занепокоєння фахівців із контррозвідки та національної безпеки. Експерти, яких цитує видання, звертають увагу на те, що великі подарунки від іноземних бізнесменів, особливо тих, хто пов’язаний із владою держави-суперника, можуть створювати ризики залежності або використовуватися для формування особистих зв’язків. Водночас доказів того, що Кремльов діяв за дорученням Кремля або вимагав від Трампа-молодшого будь-якої послуги у відповідь, журналісти не навели.

    Ще одна деталь, яка посилила увагу до цієї історії, — контакти Кремльова з Трампом-молодшим задовго до весілля. У вересні 2025 року син президента США виступав на заході IBA у Стамбулі, де перебував на одній сцені з Кремльовим. Представник Трампа-молодшого заявив ProPublica, що за цей виступ він грошей не отримував. Після заходу сама боксерська асоціація писала, що співпраця між Кремльовим і Трампом-молодшим «не залишиться символічною» та що надалі можуть з’явитися спільні ініціативи.

    Особливого політичного забарвлення історії додає роль Дональда Трампа-молодшого в оточенні свого батька. Формально він не займає урядової посади, однак американські медіа неодноразово писали про його значний вплив усередині руху MAGA та участь у кадрових і політичних процесах навколо адміністрації Дональда Трампа. Саме тому будь-які контакти із представниками російської еліти розглядаються у Вашингтоні значно уважніше, ніж звичайні приватні знайомства.

    Президент США Дональд Трамп заявив Axios, що не знає Умара Кремльова. Він також підкреслив, що росіянин не оплачував безпосередньо саму весільну церемонію, оскільки вечірки, які він профінансував, проходили пізніше. Трамп додав, що сам на цих святкуваннях не був.

    За інформацією Axios, Гарсія тепер хоче отримати від Трампа-молодшого список гостей, інформацію про подарунки від іноземних громадян, документи щодо витрат, а також комунікацію з Кремльовим. Окремі запити стосуються того, чи повідомляв син президента Білий дім про контакти з російським бізнесменом та чи має він доступ до секретної інформації.

    При цьому наразі немає підтвердження, що Трамп-молодший порушив закон. Основні питання стосуються політичної етики, національної безпеки та потенційного іноземного впливу. Саме тому коректніше говорити не про доведене незаконне фінансування, а про перевірку обставин дорогого подарунка від російського бізнесмена з тісними зв’язками з владою РФ.

    Первинний матеріал ТСН також зазначав, що Кремльов оплатив частину витрат через пов’язану з IBA структуру в Дубаї та що представники Трампа-молодшого не заперечували його фінансової участі у святкуванні. У матеріалі також повідомляється про вимогу Гарсії надати документи щодо контактів Кремльова із сім’єю президента та інформацію про іноземні подарунки.

    Тепер розвиток історії багато в чому залежатиме від того, чи погодяться Білий дім і Трамп-молодший добровільно передати запитувані матеріали. Якщо демократи отримають більшість у Палаті представників і Гарсія очолить Комітет з нагляду, він зможе використовувати значно жорсткіші механізми парламентського контролю, включно з повістками для примусового отримання документів. Саме це може перетворити нинішній політичний скандал із розкішним весільним подарунком на значно масштабніше розслідування зв’язків сім’ї президента США з представниками російської еліти.

  • Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    Кілометр уздовж Росії та Білорусі закривають за спецрежимом: що тепер заборонено українцям

    В Україні почав діяти спеціальний прикордонний режим у смузі завширшки один кілометр уздовж державного кордону з Росією та Білоруссю. Нові правила запроваджені на весь період воєнного стану й суттєво обмежують вільний в’їзд, перебування, проживання, пересування людей та проведення робіт у безпосередній близькості до кордону. У Державній прикордонній службі пояснюють рішення необхідністю посилити оборону, зменшити ризики диверсій і захистити самих громадян у районах, де зберігається підвищена військова небезпека.

    Підставою стала постанова Кабінету Міністрів №1049 від 17 серпня 2026 року, якою уряд змінив пункт 2-1 постанови №1147 «Про прикордонний режим». Документ уже набув чинності, а підрозділи ДПСУ почали застосовувати нові норми. В оновленому тексті прямо передбачено встановлення на період воєнного стану спеціального режиму на земельних ділянках шириною один кілометр уздовж кордону України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь.

    У межах цієї смуги забороняється вільний в’їзд, перебування, проживання та пересування осіб. Окремо обмежено виконання робіт, якщо вони не пов’язані з відсіччю російської агресії, обороною України або охороною державного кордону. Важлива деталь полягає в тому, що нова норма сформульована щодо земельної смуги завширшки один кілометр загалом і не обмежує її лише ділянками, переданими ДПСУ для облаштування фортифікацій.

    Саме цим нововведення відрізняється від режиму, який існував раніше. Після змін 2023 року законодавство вже передбачало спеціальний режим на земельних ділянках завширшки 30–50 метрів уздовж більшості сухопутного кордону, а на напрямках Росії та Білорусі — до двох кілометрів. Але там ішлося про землі, надані в постійне користування військовим частинам ДПСУ для будівництва та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд. Постанова №1049 окремо встановила на час воєнного стану кілометрову спеціальну зону вздовж двох найбільш небезпечних напрямків.

    Це не означає, що вся прикордонна територія України в інших регіонах раптом стала закритою. В Україні й раніше існувало поняття прикордонної смуги, для перебування в якій потрібен відповідний дозвіл Держприкордонслужби. За чинними правилами громадяни України, іноземці та особи без громадянства в’їжджають, перебувають, проживають і проводять роботи у прикордонній смузі з дозволу відповідного органу ДПСУ та за наявності документів, що посвідчують особу. Під час мобілізації та воєнного стану чоловіки-громадяни України віком від 18 до 60 років також повинні мати військово-обліковий документ.

    Заяву для отримання дозволу можна подавати відповідному прикордонному органу в паперовій або електронній формі. Для неповнолітніх дозвіл оформлюється за зверненням одного з батьків, опікуна чи іншого законного представника. Крім того, нормативні акти передбачають окремі категорії осіб, які можуть в’їжджати до прикордонної смуги без такого дозволу — зокрема низку вищих посадових осіб держави.

    Однак нове рішення щодо кордону з Росією та Білоруссю має насамперед безпековий характер. У ДПСУ пояснюють, що безпосередньо біля державного рубежу необхідно мінімізувати неконтрольоване перебування цивільних, роботу сторонніх осіб і діяльність, яка може заважати оборонним заходам. Умови повномасштабної війни роблять такі ділянки особливо чутливими до проникнення диверсійно-розвідувальних груп, ведення розвідки та інших загроз.

    Окремий фактор — Білорусь. Саме з її території російські війська у лютому 2022 року наступали на Київ та північні області України. Білоруські війська безпосередньо у повномасштабну війну не вступили, однак Мінськ залишається найближчим військово-політичним союзником Москви та продовжує надавати Росії можливості для військової співпраці. Reuters у червні нагадував, що Білорусь дозволяла РФ використовувати свою територію під час вторгнення, а також розміщує російську військову інфраструктуру та тактичну ядерну зброю.

    У 2026 році українська сторона також звернула увагу на зростання розвідувальної активності на північному напрямку. The Guardian у червні повідомляв із українсько-білоруського прикордоння, що військові фіксували приблизно 20-відсоткове збільшення кількості російських розвідувальних безпілотників, які заходили з білоруського напрямку. Одночасно Україна посилювала північний кордон протитанковими ровами, бетонними загородженнями типу «зуби дракона», колючим дротом та іншими інженерними спорудами.

    Президент Володимир Зеленський у червні також заявляв про використання білоруської території для забезпечення російських дронових операцій. Зокрема, Київ вимагав демонтувати ретрансляційне обладнання, яке, за українськими даними, допомагало російським безпілотникам. Пізніше головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Україна готується до можливих загроз із півночі, хоча ознак повторення сценарію наступу на Київ з території Білорусі тоді не було.

    І зараз Держприкордонслужба не заявляє про безпосередню підготовку білоруської армії до вторгнення. Ще 2 вересня речник ДПСУ Андрій Демченко повідомляв, що безпосередньо біля українського кордону не фіксується формування чи нарощування білоруського ударного угруповання. Водночас він наголошував: загроза з білоруського напрямку нікуди не зникла, тому Україна повинна постійно стежити за ситуацією й утримувати укріпленим увесь північний рубіж.

    На особливу увагу заслуговує розбудова білоруської військової інфраструктури в Гомельській області. Біля села Якимівка приблизно за 40 кілометрів від українського кордону планують створити залізничну інфраструктуру для військового полігону. За проєктною документацією, там передбачена окрема під’їзна колія, розрахована на 60 вагонів, а також вантажна платформа з пандусом, яка дозволить розвантажувати колісну та важку гусеничну техніку.

    Поряд із цим білоруська армія формує нову 37-му окрему десантно-штурмову бригаду неподалік Гомеля. У серпні командувач білоруських Сил спеціальних операцій Олександр Ільюкевич повідомляв, що частину підрозділів уже сформовано, набрано офіцерів та особовий склад і триває їхня підготовка. За доступними даними, завершення повного формування з’єднання розраховане не на найближчі місяці, тому сама поява бригади не є доказом підготовки нового наступу на Україну.

    Не менш небезпечним залишається безпосередньо російський кордон. Начальник українських Збройних сил улітку говорив про необхідність готуватися до потенційних дій Росії з північного сходу, зокрема з Брянської області. За оцінкою Сирського, можливий удар на цьому напрямку міг би бути спрямований не стільки на повторний прорив до Києва, скільки на захоплення частини Чернігівської області та розтягування українських резервів уздовж величезної лінії фронту й кордону.

    Тому запровадження кілометрової спеціальної смуги має одразу кілька практичних завдань. Це створення контрольованого простору для військових і прикордонників, безпечніше будівництво фортифікацій, ускладнення роботи ворожої розвідки та диверсантів і зниження ризику того, що цивільні випадково опиняться у небезпечних районах.

    У ДПСУ окремо наголошують, що обмеження тимчасові. Спеціальний режим саме в однокілометровій смузі вздовж Росії та Білорусі прив’язаний до дії воєнного стану. Після його припинення ця норма в нинішньому вигляді перестане застосовуватися, тоді як загальне законодавство про прикордонний режим продовжить діяти.

    Важливо й те, що нове рішення не слід трактувати як оголошення неминучого наступу з боку Білорусі. Українські прикордонники прямо заявляють, що ударного угруповання там наразі немає. Водночас досвід 2022 року, розбудова військової інфраструктури, розвідувальна активність і тісна військова співпраця Мінська з Москвою змушують Україну розглядати північний кордон як стратегічно небезпечний напрямок навіть за відсутності ознак безпосереднього вторгнення.

    Саме тому влада переходить від окремих обмежень на землях ДПСУ до ширшого режиму в однокілометровій зоні. Для жителів прикордонних громад це означає, що перед поїздкою, виконанням господарських робіт чи іншою діяльністю безпосередньо біля кордону варто уточнювати правила у відповідному прикордонному загоні. Порушення прикордонного режиму може тягнути адміністративну або іншу передбачену законом відповідальність.

  • Британія терміново готується до можливої війни з Росією: плани прискорили на п’ять років

    Британія терміново готується до можливої війни з Росією: плани прискорили на п’ять років

    Велика Британія прискорює підготовку держави та населення до сценарію великої воєнної або гібридної кризи на тлі дедалі жорсткішого протистояння з Росією. Частину заходів, які раніше планували реалізувати до 2035 року, тепер мають завершити вже до 2030-го. Йдеться не лише про посилення армії: британська влада готує механізми роботи уряду, енергетики, транспорту, лікарень, поліції та інших критично важливих систем у разі масштабної надзвичайної ситуації або прямого конфлікту. Про це пише Express.

    Як повідомляє The Telegraph, Кабінету міністрів доручили прискорити роботу над Home Defence Programme — програмою внутрішньої оборони, яка має поєднати цивільне та військове планування. Одним із її ключових елементів є оновлення так званого Government War Book — засекреченого комплексу урядових планів на випадок переходу країни від мирного життя до функціонування в умовах великої кризи чи війни.

    Це не означає, що британський уряд очікує російського нападу саме у 2030 році. Йдеться про горизонт оборонного планування: влада хоче, щоб до цього часу країна була значно краще підготовлена до загроз, і вважає, що чекати до середини наступного десятиліття вже ризиковано. Одне з джерел The Telegraph пояснило, що підготовку необхідно прискорити в цілому спектрі напрямків і діяти протягом найближчих років, а не наступного десятиліття.

    Причому ця робота почалася не зараз. Ще у квітні начальник Штабу оборони Великої Британії головний маршал авіації Річард Найтон розповів Sky News, що країна готує новий загальнонаціональний план переходу до воєнного режиму. Він має охопити не тільки Збройні сили, а й поліцію, лікарні, промисловість та інші цивільні структури. За словами Найтона, принципи старої британської «книги війни» адаптують до сучасного суспільства, сучасної інфраструктури та нового характеру загроз.

    Особливе місце відводиться критичній інфраструктурі. Лондон виходить із того, що електростанції, водопостачання, транспортні мережі та системи зв’язку повинні бути готовими не тільки до повеней, аварій або інших природних катастроф, але й до цілеспрямованих дій противника.

    Такий підхід прямо закріплений у британській Національній стратегії безпеки. В офіційному документі Росія названа найгострішою державною загрозою, а британська влада визнає, що після багатьох років відносної безпеки країна знову повинна активно готуватися до можливості прямої загрози своїй території — аж до сценарію воєнного часу. Стратегія окремо згадує російські кібератаки, диверсії та інші операції нижче порогу відкритої війни проти Великої Британії та її союзників по НАТО.

    Новий британський National Risk Register 2026, оприлюднений у липні та оновлений у серпні, також розглядає широкий спектр ризиків, здатних серйозно вплинути на країну та її інтереси. Документ використовується державними структурами, бізнесом та організаціями, які відповідають за стійкість країни, а населення окремо спрямовують до рекомендацій із підготовки до надзвичайних ситуацій.

    Тривожним нагадуванням про вразливість сучасної інфраструктури став недавній кіберінцидент в енергетичному секторі. Reuters повідомляв, що британський уряд провів брифінг для керівників енергетичних компаній після повідомлень про кібератаку, яку пов’язували з Іраном. Невеликий британський енергетичний об’єкт у липні був виведений з роботи на чотири дні. Водночас британська влада наголосила: об’єкт був малим, загрози для загальнонаціональної енергосистеми не виникло, перебоїв із постачанням електроенергії споживачам не було, а офіційна атрибуція атаки на той момент не була підтверджена.

    Саме цей нюанс важливий: твердження про те, що «Іран відключив британську електростанцію», поки не варто подавати як остаточно встановлений факт. Йдеться про атаку, яку ЗМІ та експерти пов’язували з Іраном, тоді як британські органи продовжували оцінювати обставини інциденту.

    Паралельно Лондон хоче залучити до системи національної стійкості звичайних громадян. Financial Times повідомляє, що восени британська влада планує інформаційну кампанію з практичними рекомендаціями щодо поведінки під час надзвичайних ситуацій. Серед них — наявність удома запасів питної води, продуктів тривалого зберігання та альтернативних джерел освітлення.

    Про ці плани 26 серпня пишуть і французькі медіа. Французьке Economie Matin зазначає, що британські домогосподарства готуватимуть до геополітичних криз та природних катастроф, а серед базових рекомендацій називаються вода, консервовані продукти та засоби освітлення. Видання також пов’язує прискорення підготовки з оцінками щодо зростання російської загрози приблизно до 2030 року.

    Це, однак, не кампанія в стилі «війна почнеться завтра». Британська влада намагається сформувати модель, за якої домогосподарства зможуть певний час самостійно функціонувати під час відключення електроенергії, проблем із водопостачанням, масштабної кібератаки, стихійного лиха чи іншої надзвичайної ситуації. Такий підхід зменшує навантаження на екстрені служби у перші години або дні кризи.

    Наймасштабнішою практичною перевіркою нової системи мають стати навчання у 2027 році. Британський уряд раніше заявив про підготовку найбільших за кілька десятиліть навчань із внутрішньої оборони. Вони повинні перевірити, як цивільні та військові структури взаємодіятимуть, якщо міжнародний конфлікт безпосередньо зачепить територію країни.

    Загострення відбувається й на дипломатичному рівні. Москва нещодавно пригрозила Лондону «наслідками» через повідомлення про застосування британських безпілотників Україною для ударів по об’єктах на території Росії. Російське посольство звинуватило Велику Британію у дедалі глибшому залученні у війну та ескалації конфлікту. Британська сторона відкинула російський тиск і заявила, що погрози Москви не змінять підтримку України.

    Саме тут важливо відділяти російські заяви від встановлених фактів: твердження Москви про «співучасть» Великої Британії є позицією російської сторони, а не юридично встановленим статусом Лондона. Британія розглядає свою військову допомогу як підтримку права України на захист від російського вторгнення.

    При цьому загроза, до якої готується Лондон, значно ширша за сценарій прямої висадки російських військ або ракетного удару по Британії. Найімовірнішим полем протистояння ще до можливої відкритої війни вважається так звана «сіра зона»: кібератаки, диверсії, втручання в роботу інфраструктури, інформаційні операції та інші дії, які можуть завдати значних збитків, але не обов’язково автоматично запускають механізм колективної оборони НАТО.

    У Національній стратегії безпеки Британії прямо сказано, що ворожа активність таких держав, як Росія та Іран, на британській території посилюється, а противники можуть заздалегідь створювати можливості для майбутнього конфлікту, щоб у потрібний момент завдати масштабного удару по енергетиці або ланцюгах постачання.

    Саме тому Лондон переходить від моделі, в якій війна розглядалася переважно як проблема Збройних сил, до концепції «всієї держави». У разі великої кризи стійкість армії залежатиме від того, чи працюватимуть електростанції, лікарні, транспорт, телекомунікації, водопостачання, підприємства оборонної промисловості та державне управління.

    Отже, повідомлення про прискорення британських оборонних планів не означає, що Лондон має інформацію про неминучий напад Росії. Але сам факт, що частину підготовки переносять із 2035-го на 2030 рік, оновлюють Government War Book, готують масштабні навчання та починають пояснювати населенню правила поведінки під час великих криз, свідчить про фундаментальну зміну оцінки безпекового середовища.

    Британська влада дедалі відкритіше виходить із того, що загроза великого конфлікту в Європі більше не є суто теоретичною, а перші удари потенційного противника можуть бути завдані не танками чи ракетами, а через комп’ютерні мережі, енергетику, транспорт та інші системи, від яких залежить повсякденне життя країни. Саме до такого сценарію Лондон тепер намагається підготуватися значно швидше.

  • «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    Новопризначений міністр оборони України Євгеній Хмара був звільнений з військової служби не через стан здоров’я чи рішення військово-лікарської комісії, а на законній підставі, передбаченій окремо для генералів та адміралів. У Міністерстві оборони заявили, що Хмара повністю придатний до військової служби, а його перехід у цивільний статус був необхідний для призначення на посаду глави оборонного відомства.

    У Міністерстві оборони 20 серпня роз’яснили обставини звільнення Євгенія Хмари з військової служби після появи у соціальних мережах різних версій щодо того, на якій саме підставі генерал залишив службу.

    У відомстві наголосили: призначення Хмари міністром оборони вимагало отримання ним статусу цивільної особи, оскільки це прямо передбачено українським законодавством. Відповідно до статті 15 Закону України «Про національну безпеку України», міністр оборони призначається Верховною Радою за поданням президента саме з числа цивільних осіб. Така вимога діє з 1 січня 2019 року і є одним із механізмів демократичного цивільного контролю над сектором безпеки й оборони.

    Саме тому перед повноцінним призначенням Хмари на посаду необхідно було завершити юридичні процедури, пов’язані з його військовою службою.

    У Міноборони назвали точну підставу

    Як повідомили в оборонному відомстві, Хмару звільнили на підставі підпункту «е» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

    У Міноборони пояснили, що ця норма стосується військовослужбовців вищого офіцерського складу — генералів та адміралів — які не займають штатної військової посади та перебувають у розпорядженні.

    Тобто йдеться не про звільнення через непридатність до служби, дисциплінарні причини чи стан здоров’я, а про окремий передбачений законом механізм завершення військової служби для представників вищого офіцерського складу.

    Офіційну позицію Міністерства оборони оприлюднив Укрінформ. У відомстві окремо наголосили, що спроби пов’язати звільнення Хмари з результатами ВЛК не відповідають дійсності.

    «Повністю придатний»: що заявили про ВЛК

    Найгучніша частина роз’яснення Міноборони стосується чуток про здоров’я нового міністра.

    У соцмережах після інформації про звільнення Хмари з військової служби почали з’являтися припущення, що він міг залишити її на підставі рішення військово-лікарської комісії.

    У Міноборони це категорично заперечили.

    За даними відомства, Хмара проходив військово-лікарську комісію за вимогами, які застосовуються до військовослужбовців спецпідрозділу СБУ, та був визнаний повністю придатним.

    У міністерстві прямо назвали твердження про нібито звільнення через ВЛК неправдивими.

    Цей момент є принциповим, оскільки стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» справді передбачає під час воєнного стану звільнення військовослужбовців за станом здоров’я — зокрема на підставі висновку ВЛК про непридатність. Однак це інша правова підстава і, за поясненням Міноборони, до випадку Хмари вона стосунку не має.

    Навіщо міністру оборони бути цивільним

    Перехід Хмари зі статусу військовослужбовця в цивільний статус пов’язаний із принциповою конструкцією українського сектору оборони.

    Закон розділяє політичне та військове керівництво.

    Міністр оборони здійснює політичне й адміністративне керівництво Міністерством оборони та Збройними силами, але сам має залишатися цивільною особою. Безпосереднє військове командування належить військовому керівництву.

    Частина сьома статті 15 Закону «Про національну безпеку України» прямо встановлює, що очільник Міноборони призначається з числа цивільних. Закон також передбачає цивільний статус першого заступника та заступників міністра оборони.

    Таким чином, навіть багаторічний бойовий досвід Хмари не скасовував юридичної необхідності залишити військову службу перед остаточним призначенням.

    Від «Альфи» до Міністерства оборони

    Кар’єра Євгенія Хмари майже повністю була пов’язана із сектором безпеки.

    До переходу в Міністерство оборони він понад 15 років служив у Центрі спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, відомому як «Альфа».

    Офіційний сайт СБУ раніше вказував Хмару як керівника ЦСО «А». Сам підрозділ бере участь у бойових операціях на ключових напрямках повномасштабної війни. Бійці «Альфи» були залучені до оборони Києва, Харкова, Чернігова, Сум, боїв на Луганщині й Донеччині, операцій зі звільнення окупованих територій та інших завдань.

    У 2026 році Хмара також виконував обов’язки голови СБУ. В офіційних повідомленнях Служби він фігурував у званні генерал-майора.

    Після урядових перестановок у липні Хмара перейшов до Міністерства оборони.

    17 липня розпорядженням Кабінету Міністрів №723-р на нього було покладено тимчасове виконання обов’язків міністра оборони.

    Як Хмара став міністром

    Кадрова процедура розтягнулася на кілька етапів.

    Після відставки попереднього уряду президент Володимир Зеленський оголосив про намір запропонувати кандидатуру Хмари для керівництва оборонним відомством.

    18 серпня президент вніс його кандидатуру до Верховної Ради.

    Перед голосуванням Хмара вже заявив депутатам, що звільнений з військової служби та має статус цивільної особи. Це дозволило виконати законодавчу вимогу до кандидата на посаду міністра.

    19 серпня уряд окремо звільнив його з посади заступника міністра оборони, після чого Верховна Рада підтримала президентське подання і призначила Хмару повноцінним міністром.

    Таким чином, зміна статусу була частиною кадрової та юридичної процедури, необхідної для його призначення.

    Зеленський уже назвав головне завдання Хмари

    Президент пов’язує прихід Хмари до Міноборони передусім із розвитком технологічних та далекобійних можливостей України.

    У новому зверненні 20 серпня Зеленський заявив, що очікує від Міністерства оборони розширення можливостей українських далекобійних ударів, розвитку взаємодії з виробниками українського озброєння, посилення захисту неба та збільшення спроможностей для оборонних і наступальних операцій.

    Президент окремо підкреслив бойовий досвід Хмари в «Альфі» СБУ та заявив про вже налагоджену взаємодію нового міністра з військовим керівництвом.

    Сам Хмара ще наприкінці липня говорив, що Україна має діяти проти Росії асиметрично, а не просто відповідати «ударом на удар». За його словами, удари мають системно зменшувати можливості противника, зокрема його інфраструктурний і військовий потенціал.

    Його попередня діяльність у СБУ також була безпосередньо пов’язана з далекобійними операціями. СБУ за керівництва Хмари публічно повідомляла про удари по російських НПЗ, нафтоналивній інфраструктурі та військових об’єктах в окупованому Криму.

    Що маємо в підсумку

    Отже, звільнення Євгенія Хмари з військової служби було необхідним кроком перед його призначенням міністром оборони.

    Міноборони запевняє: зі станом здоров’я це рішення не пов’язане. Хмара пройшов ВЛК за жорсткими вимогами спецпідрозділу СБУ та придатний до військової служби.

    Юридично його звільнили за спеціальною нормою статті 26 закону про військовий обов’язок, а цивільний статус був потрібний для дотримання прямої вимоги Закону «Про національну безпеку України».

    Тепер колишній генерал та багаторічний командир спецпризначенців очолює Міністерство оборони вже як цивільний посадовець — при цьому президент очікує від нього перенесення досвіду технологічних і далекобійних операцій на рівень усієї оборонної політики держави.

  • США запроваджують заставу до 20 тисяч доларів для отримання віз

    США запроваджують заставу до 20 тисяч доларів для отримання віз

    Державний департамент США переведе на постійну основу програму візових гарантій, яка дозволяє консульським працівникам вимагати від окремих заявників на неімміграційні візи внесення грошової застави. Максимальний розмір такого забезпечувального платежу збільшать до 20 тисяч доларів. У Вашингтоні пояснюють, що новий механізм має допомогти зменшити кількість порушень візового режиму та посилити контроль за дотриманням імміграційного законодавства.

    Про це повідомляє Reuters.

    За інформацією Державного департаменту США, консульські службовці отримають право вимагати внесення застави як одну з умов видачі неімміграційної візи для окремих категорій заявників із визначеного переліку країн.

    Програма візових гарантій була запущена у 2025 році в тестовому режимі. Тоді заявникам могли встановлювати фіксовану заставу в розмірі 5 тисяч, 10 тисяч або 15 тисяч доларів. Після ухвалення рішення зробити програму постійною її умови змінюються: мінімальну заставу у 5 тисяч доларів скасують, а максимальний розмір збільшать до 20 тисяч доларів.

    У Держдепартаменті зазначають, що механізм застосовуватиметься до громадян 50 країн, серед яких близько 30 держав Африки. До списку також увійшли окремі країни пострадянського простору, зокрема Грузія, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан.

    Україна до переліку держав, на громадян яких поширюватиметься нова програма, не входить.

    У Вашингтоні наголошують, що нові правила спрямовані на скорочення випадків порушення умов перебування за неімміграційними візами. Влада США вважає, що фінансова гарантія має стимулювати заявників своєчасно залишати країну після завершення дозволеного терміну перебування.

    Водночас правозахисні організації висловлюють занепокоєння нововведенням. На їхню думку, вимога щодо внесення значної грошової застави може створити додаткові труднощі для людей, які мають законні підстави для поїздок до США, але не можуть дозволити собі такі фінансові витрати.

    Президент США Дональд Трамп підтримує запровадження нових механізмів контролю за імміграцією. За його словами, посилення вимог до іноземців є необхідним для зміцнення національної безпеки та боротьби з нелегальною міграцією.

    Нові правила набудуть чинності після їх офіційної публікації у Федеральному реєстрі США.

    Останнім часом адміністрація Трампа активно переглядає підходи до міграційної політики та умов перебування іноземців у країні. Зокрема, раніше стало відомо, що Білий дім також розглядає можливість запровадження збору у розмірі 100 тисяч доларів для іноземних студентів, які після завершення навчання планують залишитися у США для працевлаштування.

  • Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Зеленський визначився з новим секретарем РНБО: ключову посаду запропонували Ігорю Клименку

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що запропонував колишньому міністру внутрішніх справ Ігорю Клименку очолити Раду національної безпеки і оборони. У разі оформлення відповідного кадрового рішення Клименко змінить на посаді Рустема Умєрова, якого, за повідомленнями українських медіа, переводять на керівництво Службою зовнішньої розвідки.

    Про кадрову пропозицію Зеленський повідомив 3 серпня під час спілкування в межах наради керівників закордонних дипломатичних установ. Президент пояснив вибір значним досвідом Клименка у координації структур сектору безпеки та оборони. За словами глави держави, одним із головних завдань нового секретаря РНБО має стати постійний контроль за реалізацією рішень Ради та координація різних елементів безпекового блоку.

    Кандидатура Клименка в цьому контексті виглядає закономірною з огляду на його тривалу роботу в системі Міністерства внутрішніх справ. До уряду він прийшов після багаторічної кар’єри в правоохоронних органах. У вересні 2019 року Клименко очолив Національну поліцію, а після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського в авіакатастрофі у Броварах у січні 2023 року став виконувачем обов’язків міністра. 7 лютого 2023 року Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ — рішення тоді підтримав 321 народний депутат.

    До приходу в поліцію Клименко також мав військовий досвід. Він закінчив Харківський військовий університет, у 1994–1997 роках проходив службу у Збройних силах України, після чого перейшов до системи органів внутрішніх справ. Значну частину ранньої кар’єри він працював у сфері кадрового забезпечення та психологічної служби. Клименко має науковий ступінь доктора психологічних наук.

    На посаді міністра він фактично керував однією з найбільших силових систем держави під час повномасштабної війни. До структури МВС входять Національна поліція, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ДСНС та інші органи й підрозділи. Значна частина цих структур виконує не тільки правоохоронні та рятувальні функції, а й безпосередньо бере участь у бойових діях та забезпеченні оборони.

    Показовою стала й заява самого Клименка після завершення роботи на чолі МВС. 16 липня він повідомив, що для нього було честю працювати з командою відомства понад три роки. Серед основних напрямів роботи він назвав ліквідацію наслідків російських ударів, евакуацію цивільного населення, гуманітарне розмінування, охорону державного кордону, підтримання правопорядку та участь підрозділів системи МВС у бойових діях.

    Саме такий досвід може бути одним із ключових аргументів для переходу Клименка до РНБО. На відміну від міністерської посади, секретар Ради не керує окремим силовим відомством. Його роль значною мірою полягає в організації роботи Ради, координації підготовки рішень у сфері національної безпеки та контролі за їх виконанням після введення в дію указами президента.

    Кадрове рішення відбувається на тлі ширшої перебудови українського безпекового блоку. Паралельно українські медіа повідомили про рішення Зеленського призначити Рустема Умєрова керівником Служби зовнішньої розвідки. Таким чином, ідеться не про ізольовану заміну одного чиновника, а про перерозподіл управлінців між ключовими структурами, відповідальними за оборону, розвідку та національну безпеку.

    Для Умєрова перехід до зовнішньої розвідки означатиме чергову зміну напряму роботи. Раніше він очолював Міністерство оборони, після чого працював секретарем РНБО. Тепер його досвід міжнародних контактів та роботи з оборонними партнерами може бути використаний уже в розвідувальному секторі.

    Для Клименка ситуація протилежна: більша частина його професійної кар’єри була пов’язана з внутрішньою безпекою. Він пройшов шлях від роботи в органах внутрішніх справ до керівництва Національною поліцією та всім Міністерством внутрішніх справ. Тому його можливий прихід до РНБО може посилити саме практичну координацію між правоохоронними, військовими та іншими структурами сектору безпеки.

    Важливо й те, що Зеленський анонсував подальші кадрові рішення. Це означає, що нинішня перестановка може виявитися лише частиною масштабнішого оновлення керівництва силового блоку. Президент останнім часом робить акцент на швидкості виконання ухвалених рішень та персональній відповідальності керівників за результат.

    Для РНБО цей аспект особливо важливий. Рада формує та узгоджує рішення з питань оборони, санкційної політики, економічної й енергетичної безпеки та інших стратегічних напрямів. В умовах повномасштабної війни вона залишається одним із головних майданчиків, де зводиться інформація від військових, розвідувальних, правоохоронних та урядових структур.

    Саме тому перехід Клименка на посаду секретаря РНБО може означати для нього суттєву зміну масштабу роботи: замість управління однією великою системою він має перейти до координації рішень, що стосуються всього сектору національної безпеки.

    При цьому на момент появи перших повідомлень принципово важливо розрізняти пропозицію президента та юридично оформлене призначення. Зеленський повідомив про запропоновану Клименку посаду, однак остаточний статус кадрової перестановки визначається відповідним президентським указом. Тому до його офіційного оприлюднення коректніше говорити саме про намір призначити Клименка секретарем РНБО, а не про завершену процедуру.

    Утім, політичний сигнал уже очевидний: після роботи на чолі одного з найбільших силових відомств країни Ігор Клименко може перейти на рівень загальної координації сектору безпеки. А разом із переведенням Рустема Умєрова до зовнішньої розвідки та анонсованими Зеленським наступними рішеннями це формує нову конфігурацію українського безпекового керівництва.

  • Найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ. Джерела

    Найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ. Джерела

    За інформацією наших джерел в Офісі Президента, найближчим часом можуть змінити керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ.

    Нагадаємо, Департамент захисту національної державності (ДЗНД) — це галузевий функціональний підрозділ Центрального управління Служби безпеки України, основним завданням якого є протидія загрозам національній державній безпеці, захист конституційного ладу та суверенітету країни.

  • Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Умєрову готують нову ключову посаду: Зеленський хоче поставити його на чолі зовнішньої розвідки — УП

    Президент України Володимир Зеленський планує призначити чинного секретаря Ради національної безпеки і оборони Рустема Умєрова головою Служби зовнішньої розвідки України. Про таке кадрове рішення 3 серпня повідомила «Українська правда». Офіційного указу президента про призначення Умєрова на момент публікації ще немає, тому наразі йдеться про інформацію ЗМІ, а не про юридично завершену кадрову перестановку.

    Повідомлення про можливий перехід Умєрова до СЗР одразу привернуло увагу через масштаб самої посади. Служба зовнішньої розвідки — окремий державний розвідувальний орган, який не входить до системи органів виконавчої влади та працює під загальним керівництвом президента України. Її головне завдання — добування, аналіз та передача керівництву держави інформації про зовнішні загрози у військовій, політичній, економічній, науково-технічній, інформаційній та кіберсферах.

    Формально призначення керівника СЗР належить до повноважень президента. Закон прямо передбачає, що безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки здійснює її голова, якого президент одноосібно призначає на посаду та звільняє з неї. Це означає, що для переходу Умєрова до СЗР не потрібне голосування Верховної Ради — достатньо відповідного президентського указу.

    Наразі обов’язки голови Служби зовнішньої розвідки виконує Олег Луговський. Президент Зеленський доручив йому тимчасово очолити СЗР указом №100/2026 від 4 лютого. До цього Луговський був першим заступником керівника служби. На офіційному сайті СЗР він і зараз зазначений як виконувач обов’язків голови.

    Така ситуація склалася після великої перестановки в українській розвідці на початку року. Попередній керівник СЗР Олег Іващенко, який очолював службу з березня 2024 року, у січні 2026-го перейшов на посаду начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони. Його призначили керівником ГУР указом президента від 2 січня 2026 року. До цього Іващенко майже два роки керував саме зовнішньою розвідкою.

    Тож призначення Умєрова фактично завершило б тривалий період, протягом якого СЗР працює з тимчасовим керівником.

    Для самого Умєрова це була б уже четверта ключова державна посада за останні кілька років. У 2019 році він став народним депутатом України, у вересні 2022 року очолив Фонд державного майна, а у вересні 2023-го був призначений міністром оборони. На чолі Міноборони він пропрацював до літа 2025 року, після чого Зеленський перевів його до Ради національної безпеки і оборони.

    18 липня 2025 року президент офіційно призначив Рустема Умєрова секретарем РНБО. Відповідний указ №496/2025 залишається чинним.

    На цій посаді Умєров зосереджувався на питаннях оборони, міжнародної координації, розвитку українського оборонно-промислового комплексу та безпекової дипломатії. Він також продовжував брати участь у переговорах з міжнародними партнерами та процесах, пов’язаних із війною Росії проти України.

    Ще 15 липня 2026 року, за кілька тижнів до нинішніх повідомлень, офіційний сайт РНБО публікував звернення Умєрова саме як чинного секретаря Ради. Отже, станом на початок серпня він формально продовжує обіймати цю посаду.

    Перехід із РНБО до СЗР означав би для Умєрова суттєву зміну функцій. Секретар Ради нацбезпеки координує роботу самого апарату РНБО та бере участь у підготовці рішень у сфері національної безпеки. Керівник зовнішньої розвідки, натомість, очолює спеціальну службу, яка працює переважно непублічно та збирає інформацію за межами України.

    СЗР займається розвідкою у зовнішньополітичній, військово-технічній, економічній, науково-технічній та інформаційній сферах. Серед її функцій також — забезпечення безпеки українських дипломатичних установ за кордоном, робота із зовнішніми загрозами та передача розвідданих президенту, голові Верховної Ради, прем’єр-міністру й іншим визначеним посадовцям.

    Умови повномасштабної війни значно розширили практичне значення такої структури. Зовнішня розвідка працює не лише з політичною чи військовою інформацією, а й із санкційною політикою, технологічними ланцюгами Росії, військово-промисловим комплексом противника, міжнародними поставками зброї, обходом санкцій та взаємодією РФ із третіми країнами.

    Саме тому посада голови СЗР є однією з найчутливіших у секторі безпеки.

    Водночас повідомлення про можливе призначення Умєрова з’явилося на тлі ширшої кадрової перебудови в українському оборонному та безпековому секторі. Протягом останніх місяців Зеленський уже змінив керівництво кількох ключових силових структур, зокрема ГУР, а в інших органах відбувалися перестановки на рівні регіонального керівництва та командування.

    Ротація в СЗР у такому разі стала б ще одним елементом цього процесу.

    Окремим питанням є те, хто в разі переходу Умєрова очолить РНБО. Поки що ані президент, ані Офіс президента офіційно не повідомляли про можливого наступника. Так само немає указу про звільнення Умєрова з нинішньої посади.

    Через це говорити про завершену перестановку ще зарано.

    За даними «Української правди», рішення Зеленського щодо Умєрова вже ухвалене на політичному рівні. Інші українські медіа 3 серпня також повідомили, що президент розглядає його кандидатуру для керівництва СЗР. Водночас частина видань використовує більш обережне формулювання — «розглядає призначення», а не «остаточно призначить».

    Сам Умєров публічно цю інформацію поки не коментував.

    Так само немає офіційної реакції з боку Служби зовнішньої розвідки. На її сайті станом на 3 серпня керівником залишається Олег Луговський у статусі виконувача обов’язків.

    Тому юридично кадрова ситуація наразі не змінилася.

    Якщо Зеленський справді підпише відповідний указ, для Умєрова це буде перший досвід безпосереднього керівництва спеціальною розвідувальною службою. Його попередні посади були пов’язані передусім із політичним управлінням, державними активами, оборонними закупівлями, міжнародною дипломатією та координацією сектору безпеки.

    Водночас робота в Міноборони й РНБО дала йому доступ до значного масиву військової та міжнародної інформації, а також до контактів із союзниками, які є важливими для діяльності зовнішньої розвідки.

    СЗР, своєю чергою, підпорядкована безпосередньо президенту. Її голова має прямий канал передачі розвідданих керівництву держави і є частиною українського розвідувального співтовариства.

    Саме тому можливе призначення Умєрова означатиме не просто чергове переміщення чиновника між державними посадами, а суттєву зміну його ролі в системі національної безпеки.

    Наразі головним підтвердженням майбутньої перестановки має стати указ Володимира Зеленського. До його появи інформацію про Умєрова як майбутнього голову СЗР варто сприймати саме як повідомлення джерел ЗМІ.

    Якщо призначення відбудеться, президенту також доведеться визначитися з новим секретарем РНБО, а Олег Луговський завершить період тимчасового керівництва зовнішньою розвідкою, який триває з лютого 2026 року.

  • Без засудження війни — в’їзд заборонять: Литва готує нові санкції проти росіян і білорусів

    Без засудження війни — в’їзд заборонять: Литва готує нові санкції проти росіян і білорусів

    Міністерство закордонних справ Литви запропонувало розширити національні санкції проти громадян Росії та Білорусі. Нові обмеження передбачають заборону на придбання нерухомості біля стратегічних і військових об’єктів, а також відмову у в’їзді особам, які підтримують російську агресію проти України.

    Йдеться поки що саме про законодавчу пропозицію, а не про вже запроваджені правила. Литовське МЗС хоче, щоб відповідні поправки набули чинності з 1 січня 2027 року.

    Обмеження можуть поширити на російських і білоруських діячів культури, освіти, науки, спорту, мистецтва та індустрії розваг. Перед в’їздом до Литви для участі у концертах, змаганнях, навчальних або інших публічних заходах вони повинні будуть підписати декларацію із засудженням російської агресії та визнанням суверенітету й територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.

    Відмова від підписання документа стане підставою для недопуску до країни. Аналогічне рішення можуть ухвалити щодо осіб, які прямо або опосередковано підтримують війну, брали участь у заходах на окупованих Росією територіях України або сприяють репресіям проти громадянського суспільства в Росії та Білорусі.

    У литовському МЗС пояснили, що зміни необхідні для створення єдиних і зрозумілих критеріїв. Наразі рішення щодо участі громадян РФ і Білорусі у культурних, наукових чи спортивних заходах можуть ухвалювати різні установи й органи місцевого самоврядування.

    Відомство хоче запобігти ситуаціям, коли публічні події використовуються для поширення російської пропаганди, спотворення історії або впливу на литовське суспільство.

    Окремий блок пропозицій стосується нерухомості. Громадянам Росії та Білорусі, які мають дозвіл на проживання у Литві, можуть заборонити купувати об’єкти поблизу військових полігонів і територій, важливих для національної безпеки.

    Таким способом литовська влада прагне зменшити ризики стеження, диверсій або іншого впливу поблизу критичної інфраструктури. Водночас точний перелік територій і відстань, у межах якої діятиме заборона, мають визначити під час подальшого опрацювання законопроєкту.

    Литва вже неодноразово запроваджувала національні обмеження проти громадян Росії та Білорусі через повномасштабну війну проти України. Країна також виступає за недопуск представників держав-агресорів до міжнародних спортивних і культурних заходів, якщо вони не засуджують агресію Кремля.

    Остаточне рішення щодо нових санкцій має ухвалити парламент Литви. До цього часу запропоновані обмеження не є чинними.

  • Латвія закрила двері для дуету “Кролики”: відомим артистам безстроково заборонили в’їзд

    Латвія закрила двері для дуету “Кролики”: відомим артистам безстроково заборонили в’їзд

    Латвія заборонила в’їзд на свою територію українським артистам Володимиру Данильцю та Володимиру Мойсеєнку, які багато років виступали у складі популярного гумористичного дуету “Кролики”. Відтепер обидва артисти внесені до списку осіб, яким заборонено в’їзд до країни, а обмеження діятимуть без визначеного терміну.

    Про це повідомило Міністерство закордонних справ Латвії.

    Згідно з офіційною інформацією, рішення ухвалила міністр закордонних справ Латвії Байба Браже. Саме вона підписала наказ про внесення Володимира Данильця та Володимира Мойсеєнка до переліку персон нон ґрата.

    У заяві латвійського зовнішньополітичного відомства зазначається, що рішення прийнято відповідно до частини другої статті 61 Закону Латвії про імміграцію.

    «Відповідно до статті 61, частини другої Закону про імміграцію, міністр закордонних справ Байба Браже вирішила включити двох осіб до списку персон, яким заборонено в’їзд до Латвійської Республіки», – йдеться у повідомленні МЗС.

    Відповідно до законодавства країни, глава Міністерства закордонних справ має право заборонити в’їзд іноземцям, якщо їхнє перебування може становити загрозу національній безпеці, громадському порядку або негативно вплинути на міжнародні відносини Латвії.

    У МЗС пояснили, що причиною такого рішення стала діяльність артистів, яку латвійська сторона розцінює як поширення проросійських наративів і підтримку російської пропаганди. Саме з цих підстав Данильця та Мойсеєнка внесли до списку осіб, яким заборонено в’їзд до країни.

    Обмеження не мають визначеного строку дії, тому артисти не зможуть відвідувати Латвію до ухвалення окремого рішення про скасування заборони.

    Володимир Данилець і Володимир Мойсеєнко здобули широку популярність ще у 1990-х роках завдяки гумористичним виступам і дуету “Кролики”, який став одним із найвідоміших на пострадянському просторі. Водночас після початку російської агресії проти України діяльність артистів неодноразово ставала предметом суспільних дискусій.

    Зокрема, ще у 2019 році їхні імена були внесені до бази центру “Миротворець”. Серед підстав, зазначених у відкритих матеріалах ресурсу, — участь у телемості “Треба поговорити”, організованому за участю російських пропагандистських медіа, а також участь в інформаційних заходах, які, на думку авторів бази, сприяли поширенню російських пропагандистських наративів.

    У “Миротворці” стверджується, що артисти були причетні до «свідомої участі в інформаційно-пропагандистській провокації Росії» через участь у телемості між Україною та Росією. Самі гумористи раніше публічно відкидали звинувачення у підтримці російської агресії та заявляли, що виступають за мир.

    Латвія після початку повномасштабної війни Росії проти України неодноразово застосовувала обмеження щодо осіб, яких вважає причетними до поширення російської пропаганди або діяльності, що суперечить інтересам національної безпеки країни. До списку осіб із забороною на в’їзд уже потрапляли російські діячі культури, політики, журналісти та інші публічні особи.

    У Міністерстві закордонних справ Латвії наголосили, що й надалі послідовно реагуватимуть на спроби просування ворожих інформаційних наративів та використовуватимуть передбачені законом механізми для захисту національної безпеки.