Mmakaje

Позначка: оборона

  • Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Назріває нова Авдіївка. Що означають останні рухи Росії на Бахмутському напрямі

    Противник стягує під Бахмут дедалі нові сили. Ймовірно, це означає, що тут росіяни збираються влаштувати нову Авдіївку, припускає військовий аналітик Костянтин Машовець.

    На Бахмутському напрямку противник продовжує спроби пробитися до каналу “Сіверський Донець — Донбас”… Основними напрямками його зусиль тут є:

    • дирекція Богданівка — Часів Яр, тут противник атакує на двох основних ділянках — через власне с. Богданівка (північно-східну частину якого, він очевидно вже взяв під контроль), та вздовж дороги 00506;
    • Іванівське — Ступочки, діючи північніше та північно-східніше с. Іванівське;
    • ну й намагається знову обійти руїни с. Кліщіївка північніше та північно-західніше них, через висоти.

    Окрім цього, противник час від часу атакує східніше Кліщіївки та в районі с. Андріївка (чи, краще сказати, того, що від нього залишилось). Тобто, намагається просунутись ЗА відрізок залізниці між Бахмутом та Горлівкою, у загальному західному напрямку.

    Як ми пам’ятаємо, наступ противника в районі м. Бахмут розпочався зразу після того, як йому вдалося зупинити просування наших військ південніше міста. Коли наші передові підрозділи взяли під контроль Кліщіївку та Андріївку, а також вийшли впритул до Зеленопілля та Курдюмовки, й виникла реальна можливість перерізати рокадні комунікації противника південніше міста.

    Саме в цей момент, провівши перегрупування своїх сил й засобів у м. Бахмут та північніше нього й зосередивши тут основні сили свого 2-го та 3-го армійських корпусів (АК), а також не менше 2-х дивізій повітряно-десантних військ (98-у та 106-у повітряно-десантні\пдд) та визначені сили 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), зокрема її 150-ї мотострілецької дивізії — противник сам перейшов у наступ з рубежу Дубово-Василівка — Берхівка, в районі Ягідне та Хромове, у загальному південно-західному напрямку (тобто, акцентовано у напрямку на м. Часів Яр).

    Причому, противник поступово нарощував сили, введенні у бій. Наприклад, спочатку 98-а пдд діяла одним полком (331-м парашутно-десантним\пдп), але потім ввела у бій й два інших — 217-й та 299-й пдп, поступово переміщені сюди з Лиманського напрямку.

    Так само відбувалось й з силами 2-го та 3-го АК, які були задіяні противником на Бахмутському напрямку — із 83-ю та 88-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр) 2-го АК та 3-м АК (спочатку діяла одна його 72-а омсбр, а потім почалося введення у бій полків всієї 6-ї мсд).

    Тобто, по суті, відбувалось те, що вкладалося у ту “схему”, яка очевидно, була розроблена українським командуванням під час планування та організації літньо-осінньої кампанії 2023-го року.

    А саме, користуючись тим фактом, що противник так чи інакше буде вимушений докладати максимум зусиль задля утримання м. Бахмут (причому, навіть із суспільно-політичної доцільності), відтягнути частину сил противника на Бахмутський напрямок й, зокрема, провести низку активних, наступальних дій на інших напрямках, наприклад — у Південній операційній зоні.

    Однак, судячи зі всього, командування противника прорахувало це й зробило те, що від нього й очікували — зосередило тут угрупування своїх повітряно-десантних військ (пдв) та значну частину 3-го АК, які, при інших “розкладах”, могли опинитись — або на Лиманському напрямку, або десь на півдні (наприклад на Бердянському чи Мелітопольському напрямках).

    Але, зробили те росіяни із цілком свідомою “отяжкой по времени”, тобто, дочекавшись слушного моменту.

    Якого?

    А цілком зрозумілого — виснаження наступальних спроможностей наших військ в районі Бахмуту…

    Ба більше, зараз, власне, росіяни використовують (точніше, використовували) у якості “допоміжного” цей наступ для відтягування вже частини наших сил з Донецького напрямку.

    На цей момент, ситуація на цьому напрямку виглядає наступним чином:

    • в районі с. Іванівське противник наступає силами 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізі (мсд), порівняно нещодавно введеного у бій;
    • північніше, по напрямку Богданівське — Часів Яр та північніше Іванівського, оперують підрозділи 331-го та 217-го пдп (тобто, підрозділи та частини 98-ї пдд продовжують виконувати роль “основної штурмової сили” у наступальних діях противника по напрямку на “часік”);
    • в районі північно-західніше та східніше Кліщіївки й далі на південь до Андріївки оперують мотострілецьки полки територіальних військ (мсп ТрВ) 6-ї мотострілецької дивізії (мсд) 3-го АК, зокрема, 1008-й та 1194-й мсп ТрВ, а також цілий “набір” підрозділів 83-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 2-го АК 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).

    Але для загального розуміння ситуації варто пам’ятати, що вживання терміну “Бахмутський напрямок”, зазвичай, насправді трохи ширше, ніж власне ситуація поблизу та навколо цього міста. Це й ситуація північніше міста (по суті, південний фас Сіверського виступу), й південніше нього.

    Тобто, коли ми кажемо “Бахмутський напрямок”, треба розуміти, що мова їде за “трохи більшу” ділянку ЛБЗ, ніж, власне, бої навколо міста.

    Наприклад, активні (наступальні) дії 106-ї пдд противника разом із підрозділами 123-ї омсбр по напрямкам на Роздолівку та Виїмку, північніше та північно-східніше м. Соледар, також відносяться до цього напрямку й впливають безпосередньо на ситуацію навколо Бахмуту.

    Підсумуємо…

    Як на мене, Бахмутський напрямок має всі перспективи розглядатися командуванням противника як “наступна заміна” Авдіївському на найближчий час зразу за кількома ознаками. Але про них — якось іншим разом…

  • П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні – NYT

    П’ять напрямків, де Росія буде наступати в Україні – NYT

    Україна веде запеклу боротьбу, намагаючись стримати натиск Росії, опинившись у найнебезпечнішому становищі від початку війни, пише американське видання The New York Times.

    Росіяни хочуть повернути раніше втрачені території під час контрнаступів ЗСУ у 2022 та 2023 роках.

    У суботу вони захопили Авдіївку, що стало їхнім найбільшим бойовим досягненням з моменту взяття Бахмута у травні минулого року.

    “На всьому фронті довжиною 1000 км Україні не вистачає боєприпасів без відновлення американської військової допомоги, їй також важко поповнити власні виснажені сили після двох років жорстоких боїв”, – вказують автори статті.

    Нині російський наступ розділився на п’ять основних напрямків, що охоплюють міста і селища на більшій частині фронту на сході й півдні України: Авдіївський, Мар’їнський, Роботинський, Кремінський і Бахмутський.

    Авдіївка

    Росія захопила цю українську фортецю, яка багато років підривала найважливіші російські логістичні артерії, пише NYT. І нагадує, що зруйноване місто займає площу лише близько 19 квадратних кілометрів й розташоване за кілька кілометрів від окупованого Донецька.

    “Незрозуміло, наскільки далеко росіяни зможуть просунутись за межі Авдіївки, або наскільки добре українці збудували свої лінії оборони, – розмірковують автори статті, –  але наступні великі населені пункти, де мешкають десятки тисяч цивільних, розташовані лише за 50 км на захід”.

    Видання вказує, що у боях за Авдіївку брали участь близько 50 тисяч російських солдатів. Десятки тисяч росіян були вбиті або поранені, але Росія неухильно поповнює свої лави, зокрема за допомогою засуджених.

    На думку видання, навіть якщо лінії фронту стабілізуються після захоплення Авдіївки, її падіння дозволить росіянам більш ефективно перекидати війська та техніку.

    Мар’їнка

    A Ukrainian soldier in Marinka, Ukraine

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Минулого місяця російські війська захопили Мар’їнку, ще одне українське прифронтове місто. І тепер воно слугує базою для російських атак, пише NYT.

    “Після двох років російських бомбардувань і боїв від Мар’їнки залишилось зовсім небагато. Але захоплення цього міста дозволило росіянам перемкнути увагу на південь та ще один життєво важливий опорний пункт України – Вугледар”, – вказують автори статті.

    Минулого року сили РФ неодноразово намагалися атакувати Вугледар з півдня і зазнали катастрофічних втрат, зокрема нищівної поразки в одному з найбільших танкових боїв війни.

    Але оскільки Мар’їнка перебуває під контролем РФ, вони атакують Вугледар з півночі. Зараз вони просуваються через село Новомихайлівка, пишуть журналісти.

    Українські посадовці заявляли, що Росія тримає близько 40 000 людей у сусідньому районі Маріуполя, щоб кинути їх для атак з півдня. Водночас солдати, що воюють в районі Вугледара, кажуть, що падіння Авдіївки, найімовірніше, вивільнить російські сили для активізації атак із півночі, вказує NYT.

    Роботине

    Видання нагадує, що Кремль прагне відновити позиції в районі Роботиного Запорізької області, щоб повернути райони, які ЗСУ звільнили під час торішнього контрнаступу. Там РФ зібрала ще більше сил, ніж в Авдіївці, вказують автори з посиланням на речника угруповання військ “Таврія” Дмитра Лиховія.

    “Схоже, що росіяни поставили собі за мету штурмом домогтися там якогось успіху, як вони намагалися це зробити в Авдіївці”, – інформує військовий.

    CHASIV YAR, DONETSK PROVINCE, UKRAINE

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Кремінна

    На думку авторів статті, Росія тисне від Кремінної, щоб відновити контроль над територіями, які вони втратили наприкінці 2022 року.

    “Минулого року невелика територія переходила з рук у руки, попри інтенсивні бої в лісосмугах уздовж фронту на цьому напрямку. Тепер Росія знову починає рухатися вперед, хоча й повільно, всупереч запеклому опору України”.

    За даними видання, російські війська наступають у двох напрямках від Кремінної: на північ у бік Куп’янська та на Лиман.

    Речник Сухопутних військ Ілля Євлаш повідомив, що у цьому районі Росія вже кілька місяців утримує близько 110 000 військових.

    Бахмут

    Росіяни захопили Бахмут ще у травні минулого року. Зараз, як пише видання, вони відновили тиск на цьому напрямку, і ініціатива – на їхньому боці.

    Генерал Олександр Сирський, новопризначений командувач українськими силами, нещодавно заявив, що росіяни планують прорвати українську оборону навколо Часового Яру, що дасть їм контроль над командними висотами в цьому районі та наражатиме місто Краматорськ на посилені артобстріли.

    За оцінками України, на Бахмутському напрямку перебувають близько 62 тисяч російських військових.

    За словами Сирського, ситуація там напружена, потребує постійного моніторингу та оперативного ухвалення рішень на місцях.

  • Нестача боєприпасів у ЗСУ полегшує наступ противнику

    Нестача боєприпасів у ЗСУ полегшує наступ противнику

    Наше джерело в Генштабі розповіло, що останніми місяцями скоротилися поставки не тільки західних снарядів, а й українських компаній, які працювали на оглядових замовленнях. У Генштабі вважають, що хтось свідомо зриває робочі схеми, щоб у ЗСУ був дефіцит БК і противнику було легше вести наступ.

    ЗСУ вже рахують патрони і побоюються подальших відступів – також пишуть західні ЗМІ про проблеми на фронті.

    Взяття Авдіївки стало найбільшим досягненням Росії на полі бою за останні дев’ять місяців, повідомляє канал MSNBC. А ось для ЗСУ настали зовсім важкі часи. Вони пригнічені і стикаються з критичною нестачею боєприпасів, економлять на всьому і буквально рахують патрони.

    Українські військові опинилися в становищі, коли не тільки не може бути мови про будь-які наступальні дії, а й утримання оборони дається їм з великими труднощами. Тепер є побоювання, як би вони не стали втрачати ще більше території. ЗСУ відступають і поки не можуть зупинити цей процес.

  • Наступ на Куп’янськ: чому росіяни не можуть вийти з лісу

    Наступ на Куп’янськ: чому росіяни не можуть вийти з лісу

    На Куп’янському напрямі, маючи істотну перевагу на землі та в повітрі, росіяни вперто б’ються чолом в українську оборону. Військовий оглядач Костянтин Машовець iронiчно пропонує поширити цей передовий досвід на інші ділянки фронту.

    Куп’янський напрямок

    Очевидно, тут противник натрапив на певні труднощі.

    Спроба командування противника “развить успех” у районі с. Табаївка та с. Крохмальне силами 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї “гвардейской” танкової армії (гв.ТА), зокрема, у вигляді просування у фланг та тил наших підрозділів, які продовжують утримувати рубіж Іванівка – Котлярівка, в них не виходить.

    Альтернативний спосіб дій, у вигляді просування у бік с. Піщане, також наштовхнувся на вагомі заперечення з боку ЗСУ.

    Ба більше, позиції противника в районі с. Табаївка та с. Крохмальне знаходяться у досить незручному для організації та проведення будь-яких наступальних дій становищі.

    Річ у тому, що, зі свого боку, передові позиції ЗСУ знаходяться тут на панівних висотах по відношенню до цього району, й українські війська, у такому випадку, мають можливість шляхом завдавання ефективного вогневого ураження по найближчій тактичній зоні противника суттєво йому заважати у цьому сенсі.

    Будь-яке зосередження та розгортання сил противника – тут же потрапляє “на очі” українським військам, й вони шляхом завдавання вогневого ураження дуже ускладнюють для противника цей процес.

    Іншими словами, передові підрозділи 15-го мотострілецького полку (мсп), 1-го танкового полку (тп) 2-ї мсд противника, які намагаються тут наступати, зіштовхнулися із достатньо суттєвими складнощами.

    Саме для того, аби їх подолати, зараз командування противника діє достатньо звичним для нього способом – намагається підсилити діючу на цій ділянці свою ударну тактичну групу додатковими силами та засобами. Фіксується переміщення принаймні 3-х додаткових штурмових підрозділів (до роти кожний) у райони – східніше Котлярівка, район відм.128.7 та північно-східніше Табаївки.

    Тому, думаю, протягом якогось найближчого часу противник здійснить на цій ділянці чергову спробу “пробитися у північно-західному напрямку” (вздовж дороги Куп’янськ – Сватово) у вигляді серії акцентованих атакуючих\штурмових дій.

    Окрім цього, продовжується “возня” північніше та північно-західніше с. Синьківка. Передові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підсилені підрозділами 138-ї омсбр (обидві зі складу 6-ї загальновійськової армії \ЗВА противника) не полишають своїх спроб пробитися вздовж р. Оскіл та залізниці, які йдуть з півночі, по загальній дирекції Синьківка – Петропавлівка до лівобережної частини Куп’янська та дороги Куп’янськ – Сватове.

    Але то виходить у них у достатньо дивний спосіб.

    Вони раз за разом намагаються “продавити” оборону ЗСУ, діючи з узлісся південніше Лимана Першого, але кожного разу, як тільки висуваються на відкриту місцевість, потрапляють під щільне вогневе ураження.

    Понад тим, в окремих випадках передові підрозділи цих двох бригад навіть вимушені полишати свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень.

    Командування противника на цій ділянці намагається діяти нібито нестандартно та нешаблонно, постійно змінює напрямки атак та штурмів – то західніше Синьківки візьмуть, то східніше (від Вільшани), то спробують “через ліс”, то навіть одночасно спробують, але знову й знову натикаються на щільний вогонь ЗСУ.

    Я, наприклад, розумію, чого в них не виходить, але цікаво, скільки ще “угробит” командування 6-ї ЗВА противника своїх резервів, які їм гонять у перманентному режимі, ніж воно зрозуміє (ну, чи згадає) одну просту істину, яку йому викладали свого часу у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах?

    Сил й засобів у противника тут достатньо, перевага у повітрі та у артилерії – в наявності, але наступ військ цієї армії знову й знову виливається у лобові атаки “на выдавливание”.

    Ну, “хазяин – барин”, продовжуйте в цьому ж дусі.

    Бажано поширити передовий досвід 6-ї ЗВА на інші ділянки та напрямки фронту.

  • Росія захопила Авдіївку завдяки пануванню у повітрі – Інститут вивчення війни

    Росія захопила Авдіївку завдяки пануванню у повітрі – Інститут вивчення війни

    Російській армії вдалося захопити Авдіївку у Донецькій області завдяки тимчасовій перевазі у повітрі. Про це йдеться у щоденному звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).

    Росіяни, на думку аналітиків, змогли надати своїм наземним військам підтримку з повітря в останні дні їхнього наступу. Ймовірно, це перший подібний випадок за час повномасштабного вторгнення.

    З початку 2023 року російські війська нарощували застосування керованих авіаційних бомб.

    В Авдіївці російські військові вперше масштабно застосували такі бомби для підтримки з повітря піхоти, яка йшла у наступ, зазначають експерти. Це свідчить про те, що ЗСУ не змогли достатньо закрити повітряний простір над Авдіївкою.

    ISW звертає увагу на дані, які 17 лютого наводить представник української бригади, що діє поблизу Авдіївки. Він стверджував, що минулої доби російські сили випустили по українських позиціях в Авдіївці 60 керованих авіаційних бомб.

    За іншими даними, за останні дні росіяни застосували у цьому районі до 500 таких бомб.

    Експерти ISW констатують, що затримки західної допомоги Києву можуть ще більше скоротити можливості української протиповітряної оборони, а перевага в повітрі дозволить російським військам більш агресивно просуватися вперед.

    війна

    АВТОР ФОТО,ФОТО З ТЕЛЕГРАМУ ДМИТРА ФІЛАШКІНА

    У суботу, 17 лютого, українське командування та президент Володимир Зеленський оголосили про вихід зі зруйнованого міста.

    Українські війська залишили Авдіївку, щоб уникнути оточення, та відійшли на нові рубежі оборони, заявив головнокомандувач Олександр Сирський.

    ЗСУ були змушені вийти з Авдіївки через брак боєприпасів унаслідок бездіяльності Конгресу. Про це заявив президент США Джо Байден після розмови з Зеленським. За словами президента США, наслідок бездіяльності Конгресу призвів до перших помітних успіхів Росії.

    Байден наголосив на необхідності, аби Конгрес терміново ухвалив законопроєкт про додаткове фінансування національної безпеки для поповнення запасів українських сил. Конгрес США пішов на канікули. Рішення про допомогу Україні поки що не прийняли.

    Авдіївку російські війська штурмували чотири місяці. Втрати сторін у цій битві достовірно невідомі.

    Речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія” Дмитро Лиховій у коментарі BBC повідомив, що з жовтня 2023 року у битві за Авдіївку у Росії 47 тисяч втрат, у тому числі 17 тисяч вбитих.

    Авдіївка

    АВТОР ФОТО,“БІЛІ ЯНГОЛИ”

    Чотири літаки за два дні

    Тим часом командування Повітряних сил ЗСУ повідомляє, що в неділю зранку 18 лютого на східному напрямку збили черговий російський літак – бомбардувальник Су-34.

    Ще три літаки збили 17 лютого у суботу: два винищувачі-бомбардувальники Су-34 та один винищувач Су-35.

    Російська армія підтвердила збиття лише одного літака. Су-34 – фронтовий надзвуковий винищувач-бомбардувальник, призначений для ракетно-бомбових ударів по наземних цілях.

    У ніч на 18 лютого над Україною збили 12 “шахедів” та одну керовану авіаційну ракету Х-59.

    Школи, лікарні, будинки

    війна

    АВТОР ФОТО,ТЕЛЕГРАМ ОЛЕКСАНДРА ПРОКУДІНА

    Російські війська продовжують обстрілювати українські міста та села. Внаслідок обстрілів у Краматорську загинули двоє людей, ще двоє отримали поранення. Десятки будинків пошкоджено. Про це повідомляє голова обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

    Пошкоджені будівлі у Вугледарській, Курахівській та Очеретинській громадах – будинок культури, дві багатоповерхівки, приватні будинки.

    У Селидовому, в Малинівці та у Слов’янську зруйновані школи.

    У суботу ввечері росіяни завдали ракетного удару по Слов’янську, внаслідок чого зруйнували приміщення, в якому був пункт незламності. У неділю рятувальники знайшли серед завалів тіло сторожа.

    Всього за добу росіяни 14 разів обстріляли населені пункти Донеччини та завдали понад 50 ударів по Харківщині, де є загиблі та поранені серед мирного населення, розповіли в ОВА.

    У Херсон 17 лютого прилетів 21 снаряд. Область обстріляли 39 разів. Російські військові поцілили у житлові квартали, у навчальний заклад, типографію та у лікарню.

    Одна людина загинула на Херсонщині, ще восьмеро отримали поранення.

  • Ситуація в Авдіївці і на які позиції відійщли ЗСУ

    Ситуація в Авдіївці і на які позиції відійщли ЗСУ

    У ніч на 17 лютого Україна заявила про відхід Сил оборони з Авдіївки, на штурм якої Росія кинула величезні сили. Виходячи із заяви генерала Тарнавського, особовий склад українських сил уже виведено з Авдіївки. Російські пабліки стверджують, що встигли вийти далеко не всі, частина підрозділів ЗСУ в місті залишається, намагаючись пробитися до своїх. А сам відхід стає все більш хаотичним і неконтрольованим. Публікуються відео з полоненими.

    Як стверджують аналітики ISW, жодних візуальних доказів масового або хаотичного відходу українських військ не спостерігається, а постійне незначне просування російських військ в Авдіївці та навколо неї дає змогу припустити, що українські війська здійснюють відносно контрольований відхід із населеного пункту. Українські військові також дають зрозуміти, що відхід відбувається з важкими боями і втратами.

    Головне питання – на які позиції відходять зараз ЗСУ? Як одна з версій, у російських військових пабліках обговорюється лінія від коксохімзаводу до села Ласточкине. Однак ця лінія вже наражається на загрозу з флангів, оскільки російські війська просунулися далі на північ і південь від цієї гіпотетичної лінії. Тобто, не виключено, що позиції для відходу відсунуть ще далі на захід. Але поки що з української сторони жодної інформації з цього приводу не надходило. У цьому ж розрізі залишається неясною доля Авдіївського коксохімзаводу на північно-західній околиці міста.

    Завод, який у теорії можна утримувати досить довго, “підвішений” на західну дорогу через Орлівку, яку російські війська явно намагатимуться перерізати і вже зараз її напевно щільно прострілюють. Крім того, вони вже вийшли до заводу з півдня, а також “нависають” на північному сході. Тобто, існує ризик, що коксохім опиниться в оточенні, якщо російські війська продовжать розвивати наступ в Авдіївці такими ж темпами.

    Україна поки що не коментувала, чи буде далі утримуватися завод. Базована там 3-тя штурмова бригада загалом заявила про відхід, але не згадувала при цьому АКХЗ. Крім того, там напевно були й інші підрозділи ЗСУ.

    Як зазначає воюючий екс-нардеп Ігор Луценко, росіяни взяли “стабільний темп” наступу і можуть просуватися далі після захоплення Авдіївки, зупинившись на природних рубежах на кшталт Дніпра. Однією з головних переваг росіян Луценко вважає масування застосування керованих авіабомб, яких у Росії величезні запаси. З їхньою допомогою російська армія розбиває позиції ЗСУ, аж до прицільних ударів по операторам дронів. За добу застосовувалося до 50 таких бомб. КАБи набагато дешевші за ракети, маючи ту саму руйнівну силу і відносну точність. Він також зазначає, що Україна не застосовує західні аналогічні бомби, оскільки її авіація не може підніматися на потрібну висоту. Україна таких бомб, за його словами, не виробляє.

    “Повторюється історія з “шахедами”: Україна, потерпаючи від ефективної зброї, яку росіяни застосовують уже більш ніж за рік, не може створити симетричну відповідь у належному масштабі. Хоча володіє і ресурсами, і технологіями, і людьми для цього. Не володіє Україна тільки одним – здатністю це все організувати під вирішення конкретного, всім очевидного завдання”, – заявив Луценко.

    Однак українська влада насамперед сподівається на допомогу союзників. Зеленський у своїй промові на Мюнхенській конференції заявив, що відступ з міста був необхідний, щоб врятувати життя солдатів, а його причиною став “штучний дефіцит зброї”.

    “Україна може перемогти. Наші дії обмежуються тільки дальністю і достатністю засобів ураження. Але це залежить не тільки від нас. І ситуація в Авдіївці це підтверджує. На жаль, утримування України в штучному дефіциті озброєння, зокрема, в дефіциті артилерії та засобів дальнього ураження дає змогу Путіну адаптуватися до інтенсивності бойових дій. Це послаблення демократії підриває нашу спільну спроможність”, – сказав Зеленський.

  • Україна використовує на полі бою стратегію Німеччини минулої війни, яка привела її до розгрому

    Україна використовує на полі бою стратегію Німеччини минулої війни, яка привела її до розгрому

    Про це пише американське видання Business Insider.

    Автор, військовий оглядач Майкл Пек, вважає, що Україна обрала стратегію, яка перегукується з німецьким підходом 80-річної давності.

    “Після провалу літнього контрнаступу, вичерпання боєприпасів і сил для відбиття постійних атак Росії українське командування говорить про перехід до “активної оборони”. Воно сподівається заблокувати просування Росії, шукаючи можливості завдати удару у відповідь і повернути собі позиції.

    Але якщо такий підхід не зміг зупинити Червону Армію від захоплення Берліна в 1945 році, чи зможе він врятувати Україну сьогодні?”, – ставить запитання автор.

    Передбачається, що активна оборона ведеться великими підрозділами – дивізіями або арміями – тоді як Україна проводить операції меншими підрозділами.

    Німці вели активну оборону за допомогою маневрів і флангових ударів по наступаючій Червоній армії. Але зараз таке маневрування вкрай ускладнене через дрони і ракети.

    Крім того, Україна, подібно до німців, явно не готова залишати території, щоб розтягнути сили супротивника й ударити їм у фланг, віддаючи перевагу статичній обороні.

    Але навіть у разі виконання стратегією активної оборони, вона не передає стратегічну ініціативу противнику, що показала і Друга світова війна.

    “Радянське командування могло за своїм бажанням зосередити переважні сили, щоб прорватися через будь-яку ділянку німецьких ліній. Німецькі танкові дивізії в кінцевому підсумку були б виснажені, оскільки вони діяли як бронетанкові пожежні бригади, що мчали від однієї кризової точки до іншої, щоб зупинити прорив”, – йдеться в статті.

    “Для армії, яка відчайдушно намагається зберегти ресурси і шукає будь-який спосіб вжалити і поставити в незручне становище більшого противника, це краще, ніж пасивно сидіти в обороні. Але якщо мета полягає в тому, щоб перемогти Росію і звільнити окуповану Україну, це не рішення”, – робить висновок автор.

  • Найбільше обстрілів від початку року: зростає інтенсивність бойових дій на Таврійському напрямку

    Найбільше обстрілів від початку року: зростає інтенсивність бойових дій на Таврійському напрямку

    13 лютого командувач оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія” Олександр Тарнавський повідомив про зростання інтенсивності бойових дій на Таврійському напрямку. За його словами, українські військові “стійко тримають оборону і проводять активні дії” на визначених напрямках.

    За останню добу загальні втрати російських окупантів на Таврійському напрямку склали 645 осіб, що є найвищим показником з початку року. Також зросла кількість артилерійських обстрілів та авіаударів: лише 12 лютого зафіксовано 1267 артилерійських обстрілів та 67 авіаударів.

    Тарнавський раніше зазначав, що російські загарбники зосереджують основні зусилля на Авдіївському напрямку з метою отримання контролю над логістичними шляхами забезпечення українських підрозділів на північному фланзі. З початку активізації російських військ під Авдіївкою у жовтні 2023 року, українські позиції та місто зазнають постійних атак з використанням танків, бронетехніки, авіації та артилерії.

    Втім, наразі українські військові відповідають на агресію російських військ, успішно тримаючи оборону та проводячи активні контратаки. Підтвердженням цього є зростаюча кількість втрат серед російських військових та високий рівень інтенсивності бойових дій на Таврійському напрямку.

    Зараз у Авдіївці тривають бої за місто та його околиці. Деякі підрозділи Збройних Сил України вже замінили інші підрозділи, а також прибуло підкріплення для зміцнення оборони.

  • ЗСУ в Авдіївці ризикують бути оточеними

    ЗСУ в Авдіївці ризикують бути оточеними

    В Авдіївці “повторюється історія з Бахмутом”, і є загроза оточення українських сил у місті. Таку думку висловив український військовий експерт Костянтин Машовець.

    “Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося, щоб в Авдіївці повторювалася історія з Бахмутом. Однак, судячи з усього, так воно і буде”, – вважає Машовець.

    На його думку, “противник продовжує успішно реалізовувати свій задум про обхід Авдіївського коксохімічного комбінату зі сходу і південного сходу”.

    “І, як це не прикро визнавати, схоже, противник ну дуже близький до практичного втілення його в життя”, – додав Машовець.

    Він пише, що передові загони РФ протягом кількох попередніх діб заглибилися в садове товариство “Івушка” до вул. Мічуріна та Залізничного провулка, а також вийшли до шляхопроводу над залізницею в районі вул. Чистякова, “а, за певною інформацією, і захопили його”.

    “Усе це разом узяте, за тверезою оцінкою, означає, що вони перебувають за 500 метрів від Авдіївської автобази та менш ніж за 1 км від ресторану “Колода” і фактично мають реальну можливість протягом найближчих тижнів (якщо не днів) успішно для себе завершити свою Авдіївську операцію”, – пише Машовець.

    Причина такого прогнозу – фактичне виключення “північної дороги” 00542 через Орлівку і Ласточкине для стабільного постачання українських підрозділів. На думку Машовця, альтернативне сполучення на півдні, через Тоненьке і Північне, також ускладнене “до межі”, оскільки передові позиції противника знаходяться від цієї дороги на відстані 2.2 км.

    На думку Машовця, якщо не вжити якихось кардинальних кроків, “виникне реальна ймовірність їхнього (ЗСУ) оточення в Авдіївці”.

    Як бачимо, Авдіївка “зламана”. Причому, ситуація навіть гірша, ніж у Бахмуті, оскільки Авдіївка практично оточена. Доведеться або залишити місто, або покласти там усі сили, імовірно – з великою кількістю тих, хто здався в полон, що ще раз вдарить по рейтингу Зеленського.

  • Ворог намагається прорвати нашу оборону в районі Часового Яру — Олександр Сирський

    Ворог намагається прорвати нашу оборону в районі Часового Яру — Олександр Сирський

    Генерал-полковник Олександр Сирський, керівник операційно-стратегічного угрупування військ “Хортиця”, оголосив про спроби російських збройних сил прорвати оборону в районі Часового Яру. Він повідомив про це під час свого візиту до військових підрозділів, що знаходяться на Бахмутському напрямку. За словами генерала, противник вдається до локальних дій з використанням невеликих штурмових груп, які під прикриттям дронів та артилерії намагаються прорвати оборону.

    Сирський також відзначив широке використання російськими військами дронів-камікадзе та засобів радіоелектронної боротьби. Він підкреслив, що ситуація є напруженою і вимагає постійного контролю та оперативних рішень на місцях.

    Під час зустрічі з командирами бригад та підрозділів, Сирський обговорив імовірні тактики дій противника та варіанти подальшого розвитку бойових дій. Вони спільно спланували сценарії відсічі агресора та недопущення його просування вперед.

    Після аналізу ситуації на Бахмутському напрямку, генерал-полковник Сирський прийняв ряд рішень, включаючи зосередження основних сил на найбільш загрозливих напрямках та використання маневрених вогневих засобів.

    Одним із головних пріоритетів залишається збереження життя військових та мінімізація втрат, що було підкреслено командувачем під час зустрічі з командирським складом.

    Олександр Сирський також відвідав передову лінію та вручив нагороди українським захисникам.