Голова Антикорупційного центру «Межа» Мартина Богуславець заявила, що з 15 березня до 25 серпня 2022 року державна компанія «Енергоатом» здійснювала закупівлі для Запорізької атомної електростанції, яка вже перебувала під повним контролем російських окупантів.
Про ці факти вона повідомила після засідання Тимчасової слідчої комісії з питань економічної безпеки, наголосивши, що йдеться про значні суми державних коштів, спрямованих на забезпечення роботи захопленої станції.
За словами Богуславець, у зазначений період «Енергоатом» продовжував укладати контракти на постачання для ЗАЕС широкого спектру товарів і послуг. Загальна сума окремих закупівель сягала сотень мільйонів гривень.
Зокрема:
– близько 210 млн грн спрямували на харчування персоналу станції; – проводилися закупівлі господарських товарів — рукавичок, взуття, інструментів, обладнання; – витрачалися державні кошти навіть на корм для риб, яких утримують на території атомної станції.
Богуславець наголосила, що подібні витрати в умовах окупації виглядають щонайменше абсурдними, адже фактично український бюджет забезпечував потреби об’єкта, який росіяни використовують у власних інтересах.
«Мільйони йшли на корм для риб на окупованій ЗАЕС, мільйони. Офіс Президента так і не зробив висновків за тиждень і не дав вказівок своїм ручним правоохоронним органам і премʼєру не зневажати нас ще більше», — заявила вона.
В електронній системі Prozzoro й зараз доступна інформація про один із таких тендерів — закупівлю послуг харчування на суму 210 млн грн, що підтверджує частину озвучених даних.
Після оприлюднення нових подробиць громадські організації очікують реакції правоохоронних органів та офіційних пояснень від уряду й керівництва «Енергоатому».
Дружина колишнього одеського митника та ексголови Держпродспоживслужби області Дениса Пудрика — Наталія Пудрик — відкрила новий бізнес на окупованій території Криму. Підприємство зареєстровано 19 червня 2025 року під назвою «ООО “Вкусно с Натали”» у селі Чайкино Симферопольського району.
За даними російського реєстру, фірма спеціалізується на виробництві продукції з м’яса забійних тварин та м’яса птиці, а також на переробці та консервуванні риби, ракоподібних і молюсків. Іншою співзасновницею компанії стала Ісмаїлова Зера Енверівна, на яку зареєстровано торговельну марку «Крымский хан».
Раніше під брендом «Вкусно с Наталі» у місті Українка працювало кафе, проте наприкінці 2024 року заклад оголосив про закриття. Вже за кілька місяців назву використали для відкриття бізнесу в окупованому Криму.
Відомо, що родина Пудриків має російське громадянство. Наталія Пудрик — донька колишнього голови Ради міністрів АР Крим і очільника ГО «Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану та антитерористичної операції» Сергія Куніцина. Її діяльність на окупованій території може підпадати під статтю про колабораційну діяльність.
Президент США Дональд Трамп на борту Air Force One заявив, що Росія й Україна мають “зупинитися на тих лініях, де вони перебувають зараз”, і заперечив, що обговорював передачу всього Донбасу Росії. Про це він сказав, відповідаючи на запитання журналістів.
Трамп також додав, що “нехай усе буде розділено так, як є… вони можуть домовитися пізніше”, і промовив спірну цифру: “78% території вже зайнято Росією”.
Напередодні йшлося про напружену закриту зустріч Трампа із Володимиром Зеленським у п’ятницю: джерела повідомляли, що Трамп наполягав на якнайшвидшому припиненні вогню вздовж поточних ліній зіткнення, що українська сторона сприйняла як небезпечний для Києва сценарій.
Окремі медіа подали його слова жорсткіше — мовляв, Донбас доведеться “розрізати” й залишити значну частину під контролем РФ, — однак у розмові з журналістами на борту Трамп заперечив, що пропонував “віддати весь Донбас”.
Заява Трампа про “78% території” не відповідає оцінкам провідних джерел. Reuters напередодні писало, що Росія контролює близько 19% території України (включно з окупацією з 2014 року). У Донецькій і Луганській областях контроль РФ справді значний, але йдеться про інші пропорції: раніше оцінювали близько 75% Донецької та майже всю Луганську області.
Пропозиція “заморозити” фронт на поточних позиціях де-факто легітимізувала б захоплені території до майбутніх переговорів — сценарій, який Київ публічно відкидає, наголошуючи, що не поступиться територіями. Раніше у вересні Трамп, навпаки, робив більш прихильні до України заяви, що Київ “може повернути всі землі”, — отже, нинішні меседжі виглядають як риторичний зсув.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 2 жовтня ухвалила рішення про конфіскацію на користь держави майна колишнього народного депутата Володимира Олійника. Суд задовольнив апеляційну скаргу Міністерства юстиції, після чого низка об’єктів і корпоративних прав перейдуть у державну власність.
Згідно з постановою апеляційної палати, у власність держави переходять: шість об’єктів нерухомого майна в місті Черкаси; один об’єкт нерухомості в Київській області; самохідне моторне прогулянкове судно; а також частка корпоративних прав у ТОВ «Е.С.П. Технології». У повідомленні Мін’юсту зазначено, що постанова апеляційної палати набирає чинності одразу після проголошення та не підлягає оскарженню.
Передісторія справи: 4 вересня Вищий антикорупційний суд першої інстанції частково задовольнив позов Мін’юсту — тоді було стягнуто частки у нерухомості й 1/2 моторного судна, але суд відмовив у конфіскації частки у ТОВ «Е.С.П. Технології», оформленої на дружину Олійника. Після апеляційного перегляду ця частка також визнана складовою активів, що підлягають переданню державі.
Хто такий Володимир Олійник: у 1994–2002 роках він був мером Черкас, а згодом — народним депутатом України V–VII скликань (позафракційно й від різних політичних сил, у тому числі від «Партії регіонів»). Після подій Революції Гідності Олійник виїхав за межі України — за даними слідства та ЗМІ, він оселився в РФ і потрапив до переліку осіб, які відкрито підтримували дії, спрямовані проти інтересів України. Правоохоронні органи також повідомляють, що в 2022 році Олійник незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях і давав інтерв’ю російським ЗМІ з виправданими заявами щодо воєнної агресії.
Рішення апеляційної палати є логічним продовженням процесу стягнення активів, ініційованого Міністерством юстиції. Постанова набирає чинності відразу та не підлягає оскарженню, тож повернення вказаних активів у держвласність має розпочатися без затримок. Ми звернулися до пресслужб Мін’юсту та ВАКС за коментарями стосовно виконання рішення й оновимо матеріал у разі надходження додаткової інформації.
Незважаючи на низку гучних корупційних скандалів та інформацію про неформальні контакти з ворогом, Лариса Родченко (Усаченко) надалі успішно просувається по службі в Міноборони та була призначена головним спеціалістом з питань реінтеграції та післяізоляційного супроводу Управління психологічного забезпечення.
На цей раз Лариса Родчеко знайшла покровителя в особі заступника міністра оборони Євгена Мойсюка, якого розглядають як одного з претендентів на заміну Олександру Сирському.
Необхідність у новому “високому покровителю” в особі Євгена Мойсюка для Лариси Родченко очевидна, адже Родченко готується “освоїти” близько двох мільярдів гривень бюджетних грошей на психологічну допомогу у наступному році.
Водночас, за інформацією джерела, частина високопосадовців Міноборони, яких умовно можна віднести до “людей Дениса Шмигаля” вкрай здивовані карєрним ростом Лариси Родченко та стурбовані можливими репутаційними ризиками, пов’язаними з кримінальним минулим Лариси Родченко.
Нагадаємо, Лариса Родченко більше відома широкому загалу як Лариса Усаченко, або, як її прозвали у Верховній Раді – “Золота рибка”.
Лариса Усаченко-Родченко – екс-нардеп з команди Віктора Ющенка, а нині фігурантка безлічі звинувачень у шахрайстві в особливо великих розмірах.
Лариса Усаченко-Родченко причетна до доведення до банкрутства та розкрадання земельного фонду аграрного підприємства ДП “Пуща водиця” – землі якого через шахрайські схеми були виведені під багатоповерхову забудову на Софіївській Борщагівці. За інформацією журналістів, за доведення до банкрутства та оборудки із землею державного агрохолдингу Лариса Усаченко отримала 6 мільйонів доларів США.
Також є об’єктивні підозри у причетності Лариси Родченко до розкрадання земель Національного університету біоресурсів і природокористування України, для приховування яких був організований підпал в головному корпусі університету.
З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Лариса Усаченко-Родченко змінила вишиванку на військову форму та прийнялась за розкрадання уже військових бюджетів.
ФОТО: Лариса Родченко Усаченко змінює вишиванку на військову форму щоб отримати доступ до бюджетів під час воєнного стану
Для початку Лариса Родченко менш як за 3 роки отримує звання майора ЗСУ, що для аферистки її рівня не така складна задача (достатньо згадати скандал з купівлею Ларисою Родченко-Усаченко звання “професора” у Львові).
За інформацією ЗМІ, Лариса Родченко потрапляє в систему Міноборони через шпиталь НВМКЦ «ГВКГ». Все це відбувалося за мовчазної згоди або й активної участі ключових фігур медичного командування ЗСУ. Найбільш помітною серед них є генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук — чинний начальник військової медичної служби України. Саме за часів його керівництва і «стрімкого реформування» медичної вертикалі такі як Усаченко-Родченко отримали зелене світло: звання, поранення, нагороди – все оформлювалося блискавично.
Водночас клініку наповнили родичі Лариси Родченко: чоловік, брат, зять, племінник, навіть невістка з купленим дипломом. Усі – військовослужбовці, всі – з посвідченням УБД, деякі – з інвалідністю й виплатами. Все це – під «дахом» психіатричного відділення.
За інформацією ЗМІ, сприяв аферам Родченко по працевлаштуванню всіх її родичів з підробленими дипломами безпосередньо керівник медичної служби ЗСУ генерал-майор Анатолій Петрович Казмірчук.
Так, чоловік Лариси Родченко за 3 місяці служби отримав УБД, групу інвалідності та грошові виплати. Брат був працевлаштований у клініку та звільнений за хворобою. Зять, племінник — переведені до тилових частин у Закарпатті. Невістка Яна Вельган – без належної освіти отримала посаду військового психолога, а потім і статус УБД, перебуваючи у декретній відпустці.
Усі названі вище родичі Лариси Родченко отримали державні відзнаки, звання, статуси УБД.
Проведемо дати кар’єрного росту Лариси Усаченко-Родченко та її сім’ї на військовій службі:
– Січень 2022
З’являється у військовому шпиталі НВМКЦ «ГВКГ» як санітарка.
– Лютий 2022
Початок повномасштабної війни — вона вже всередині системи.
– Лютий 2023
Отримує звання лейтенанта.
– Квітень 2024
Отримує звання капітана медичної служби.
– 2024
Директорка психіатричного центру Тетяна Пономаренко залишає посаду після обшуків.
– Травень 2024
Оформлює поранення живота — фактично шрами після пластики.
– Березень 2025
Отримує звання майора.
– Квітень 2025
Держава виплачує 700 000 грн. компенсації за пластику живота, яку Родченко видає за “бойове поранення”.
– Протягом 2023–2025
Родичі оформлені до психіатрії як військові: чоловік, брат, зять, племінник, невістка. Частина отримує статус УБД, інші – інвалідність та виплати.
Окремо варто відмітити гучну справу про арешт головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.
За інформацією наших джерел, саме Лариса Родченко стояла за організацією схем, в яких звинувачують екс-головного психіатра ЗСУ Олега Друзя.
“Для для аферистки зі стажем Лариси Родченко кандидатура Олега Друзя як цапа-відбувайла була ідеальна, адже він раніше уже фігурував у корупційних скандалах. Власне кажучи, у Друзя проблеми через корупційні схеми побудовані Родченко” – зазначає джерело.
Доповненням до портрету Лариси Родченко мають слугувати її “неформальні контакти” з росіянами, які стали предметом дослідження українських ЗМІ.
Так, за інформацією видання Наша ВЕРСІЯ, Лариса Родченко неодноразово відвідувала передову в Херсонській області, прикриваючи це нібито службовими справами. Водночас свідки стверджують, що метою цих поїздок був контакт із бізнес-партнерами, які залишилися на тимчасово окупованій території.
Цю версію підтверджують документи, зокрема витяги з держреєстрів на землю, що належить її родичам або фірмам, пов’язаним із нею, та розташована в зоні окупації.
Ба більше, за словами колег Родченко, вона відкрито розповідала, що «перебігала на той бік», маючи на увазі перетин лінії фронту для зустрічей із людьми, які залишилися під контролем РФ. Це викликає закономірне запитання — чи були ці контакти санкціоновані командуванням або Службою безпеки України?
Окрему увагу привертає історія матері Родченко, яка, попри статус мешканки тимчасово окупованої території, якимось чином вільно потрапила на підконтрольну Україні територію. Жодного публічного пояснення цього факту не було надано. У контексті загальнодержавної політики до ВПО та ризиків шпигунства така «мобільність» виглядає вкрай підозрілою.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що заступник міністра оборони Євген Мойсюк дав вказівку підлеглим “зібрати і систематизувати інформацію про всі провальні рішення головнокомандуючого ЗСУ Олександра Сирського та його ставлеників, з прицілом зайняти його місце.
Російські війська використовують газову трубу, щоб проникати в Куп’янськ. Про це повідомив моніторинговий проєкт Deep State.
За їхніми даними, ворог уже втретє застосовує подібну тактику. Вперше це було зафіксовано в Авдіївці, вдруге — біля Суджі. У мережі навіть поширювали відео, начебто труби ведуть до Покровська, але насправді матеріал знято під Куп’янськом.
Аналітики пояснюють, що росіяни облаштували справжню логістичну артерію під Осколом. Входи до труби розташовані біля Лиману Першого. Усередині окупанти пересуваються на спеціальних лежанках на колесах, а там, де дозволяє висота, використовують електросамокати. Дорога до околиць Куп’янська займає близько чотирьох діб, тому в трубі облаштовані місця для відпочинку та зроблені запаси провізії.
За цією схемою організовані групи без значних втрат доходять до Радьківки, а далі — переміщуються у контрольований росіянами ліс. Звідти вони розосереджуються по Куп’янську та виходять до залізниці.
«Завтра якийсь речник спробує це спростувати, назвавши групи нечисленними, але факт у тому, що в самому Куп’янську вже є позиції для зльоту російських пілотів», — заявили аналітики.
Ще однією проблемою вони називають відсутність примусової евакуації місцевих жителів. Люди залишаються у власних будинках, де часто вже розмістився противник, і це суттєво ускладнює можливість здійснювати вогневе ураження.
На сході України сили оборони відбили чергову атаку російських військ. Спільну операцію провели підрозділи Російського Добровольчого Корпусу, формування «Братство» зі складу спецпідрозділу Тимура ГУР МО України та військові 5-ї окремої важкої механізованої бригади ЗСУ.
За даними ГУР, росіяни намагалися прорвати українську оборону та просунутися у напрямку Дніпропетровської області. Спроба завершилася провалом — захисники України зірвали наступ і змусили ворога відступити.
У результаті боїв у полон потрапили 16 військовослужбовців рф. Серед них виявилися пропагандисти з «триколорами», які мали знімати постановочні сюжети про «захоплення» українських сіл, зокрема Андріївки-Клевцового.
Операція супроводжувалася стрімкими піхотними штурмами, ефективною роботою танкових екіпажів та точними ударами дронів. У Мережі вже з’явилися кадри із затриманими російськими військовополоненими.
У розвідці наголосили: будь-яка поява російських військових зі зброєю та «триколорами» на українській землі матиме лише один результат — їхнє знищення або полон.
У 2025 році Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області заклала 186 мільйонів гривень на утримання автомобільних доріг державного значення у Покровському, Волноваському та Краматорському районах. Виконавцем стала компанія «Юніотрансбілдінг», яка перемогла у квітневому тендері.
Контракт передбачає підтримання належного стану дорожнього полотна щонайменше до березня 2026 року. У підряд увійшло понад 173 кілометри ключових транспортних артерій, які ведуть безпосередньо до лінії фронту. Частина цих доріг уже перебуває під контролем російських військ, що ставить під сумнів фактичне виконання робіт.
До переліку завдань входять не лише аварійно-відновлювальні заходи, а й роботи з естетичного утримання: встановлення та фарбування дорожніх знаків, косіння трави, прибирання сміття й снігу, вирубка порослі, ямковий ремонт, усунення тріщин та нанесення розмітки.
Виконання подібних робіт у прифронтових районах супроводжується постійною загрозою для працівників через близькість до бойових дій.
Донеччина не є винятком. У грудні 2024 року ДП «Дороги Харківщини» оголосило низку закупівель на експлуатаційне утримання шляхів у кількох районах області. Очікувана вартість робіт коливалася від 211 до 272 мільйонів гривень.
У тендерній документації вказані об’єкти, які частково перебувають під окупацією або у безпосередній зоні ризику: ділянки Вовчанськ-Землянки, Шестакове-Перемога-Рубіжне, Тавільжанка-Терни та інші під’їзди до прифронтових сіл.
Подібні проєкти ставлять під питання ефективність витрачання бюджетних коштів. Адже у ситуації, коли частина доріг контролюється ворогом або постійно піддається обстрілам, відновлення та утримання стає майже неможливим.
Експерти зазначають, що прозорість таких тендерів і контроль за виконанням робіт мають стати ключовими, аби уникнути перетворення цих мільйонних проєктів на формальні схеми «освоєння» бюджету.
Івано-Франківський міський суд визнав уродженця Прикарпаття Михайла Бойка винним у державній зраді, створенні терористичної групи та участі у незаконних збройних формуваннях. Колегія суддів під головуванням Романа Хоростіля призначила йому покарання — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Михайло Бойко народився в селі Узин Тисменицького району, працював у карному розшуку Нацполіції в Івано-Франківській та Донецькій областях. У 2015 році його мобілізували до ЗСУ. Пізніше він отримав умовний термін за самовільне залишення військової частини.
Під час повномасштабного вторгнення Бойко опинився у Маріуполі, де потрапив у полон до росіян. У колонії в Оленівці він добровільно погодився співпрацювати з окупантами.
За матеріалами слідства, з листопада 2022 року Бойко воював у складі так званого «батальйону імені Богдана Хмельницького». У жовтні 2023 року він приєднався до терористичного формування «Каскад», яке діяло на Донеччині, та склав присягу на вірність Росії.
У 2024 році Бойко був командиром розвідпідрозділу «Каскаду» й воював поблизу Урожайного Волноваського району. Також він займався вербуванням нових бійців.
Зрадник неодноразово з’являвся у сюжетах російських телеканалів НТВ та «Россия-24», де переповідав кремлівські наративи, закликав українських військових скласти зброю та виправдовував власний вибір.
Суд визнав його винним за кількома статтями ККУ:
ч. 7 ст. 111-1 (державна зрада в умовах воєнного стану),
ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної групи чи організації),
ч. 2 ст. 260 (створення незаконних збройних формувань).
Бойку призначили 15 років ув’язнення з конфіскацією майна та забороною обіймати державні посади. Строк відбуття покарання почнуть рахувати з моменту його затримання. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Російські війська активізували удари по Херсону, зосереджуючи вогонь на критичній інфраструктурі та ключових транспортних маршрутах. Про це повідомляє CNN, посилаючись на власні джерела та оцінки місцевих жителів.
Однією з основних цілей атак став міст, що з’єднує головну частину міста з островом Корабел. Удар по цьому об’єкту, за оцінкою західних аналітиків, мав на меті розділити Херсон навпіл і ускладнити пересування між частинами міста.
Внаслідок серії повітряних ударів у неділю міст було серйозно пошкоджено. Це змусило місцеву владу евакуювати близько 1800 мирних мешканців з островної частини. За повідомленнями рятувальників, під час перших трьох днів евакуації російські дрони не атакували колони з людьми — що стало незвичною паузою після тривалих обстрілів цивільної інфраструктури.
Аналітики CNN вважають, що зростаючий тиск на Херсон може свідчити про наміри РФ відновити контроль над містом і областю, які ЗСУ звільнили у листопаді 2022 року під час контрнаступу.
Місцева влада також попереджає, що удари по інфраструктурі можуть бути частиною ширшого плану РФ — посилити наступальний тиск на південному напрямку. Загроза повторного захоплення Херсона зберігається, і ситуація в регіоні залишається напруженою.
