Mmakaje

Позначка: політика

  • У скандальному законопроєкті про мобілізацію зміни стосуватимуться українських чоловіків, які перебувають за кордоном

    У скандальному законопроєкті про мобілізацію зміни стосуватимуться українських чоловіків, які перебувають за кордоном

    Профільний Комітет ВР продовжує розглядати законопроєкт про мобілізацію.

    І може ухвалити рішення щодо нього найближчими днями, – повідомив нардеп Чернєв. Нардепи визнають, що в законопроєкті є норми, які порушують Конституцію, і недостатньо опрацьовані положення.

    “Завдання – щоб це був збалансований законопроєкт, не репресивний. Так, там усе ж таки мають бути якісь репресивні заходи, але більше – мотиваційних заходів”,– заявив Чернєв.

    Цікаво, це як – “Приходь у ТЦК, а то гірше буде?”

    Чернєв підтверджує, що обговорюється демобілізація військовослужбовців, які відслужили 36 місяців з 24 лютого, незалежно від того, проходять вони службу за контрактом чи були мобілізовані.

    Також у законопроєкті пропонується замінити строкову службу на 3 місяці базової підготовки та 2 місяці спеціалізованої підготовки.

    Наразі законопроєкт розглянутий комітетом приблизно на 80%, і його можуть рекомендувати ухвалити ВР у 1-му читанні та доопрацювати до 2-го читання. А можуть розглянути перероблений “комітетський” законопроєкт (але це треба стати його ініціаторами та взяти на себе депутатам відповідальність), або відправити законопроєкт Міністерству оборони на доопрацювання.

    Також Чернєв повідомив, що зміни в мобілізації стосуватимуться чоловіків за кордоном. Однак зараз щодо цієї категорії українців у законодавстві “поки що більше запитань, ніж відповідей”. Судячи з усього, проблема кадрового наповнення в ЗСУ стоїть досить гостро.

    На ці заяви вже реагують у Європі. Так, міністр юстиції та захисту прав споживачів Марко Бушман Німеччини вже заявив, що законодавство Німеччини не дає змоги видавати Україні чоловіків, які виїхали в Німеччину, щоб не підпасти під мобілізацію…

  • Стратегія Росії в Україні: виснаженняння та наступальні дії в планах

    Стратегія Росії в Україні: виснаженняння та наступальні дії в планах

    Бувша заступниця міністра оборони України, Анна Маляр, висловила думку, що головною метою Росії в Україні на даний момент є не лише великі наступальні операції, а й виснаженняння Збройних Сил України.

    У своєму Telegram-каналі вона вказала, що Росія діє так, щоб максимально виснажити Україну, заважаючи створенню боєприпасів, підготовці техніки, та психологічно нас зламати.

    “Їхня мета зараз – максимально нас істощити. Щоб ми не могли створювати запаси боєприпасів, не могли підготувати техніку та морально зломались. Вони діють так, щоби ми не встигали відновлюватися”, – зазначила Маляр.

    Варто відзначити, що російські сили використовують тактику штурму малими групами, спонукаючи ВСУ витрачати значну кількість боєприпасів.

    Одночасно, за інформацією анонімних джерел, Росія розпочала формування нових військових союзів, що може свідчити про готовність до наступного етапу військових дій.

    Президент України Володимир Зеленський вважає, що “глобальні дії” Росії плануються після президентських виборів у березні. До цього моменту РФ спрямовує свої зусилля на досягнення лише “тактичних перемог”.

    За даними MI-6, російський наступ на декількох фронтових участках може розпочатися наприкінці січня. Зокрема, Харківське напрямок не є головним. Основна мета Росії – виснажити ВСУ, змушуючи Україну витрачати резерви на утримання позицій під Бахмутом/Авдіївкою та Работино.

    Очікується, що наземний наступ може розпочатися найближчим часом, з можливою датою називають 15 січня.

    Ситуація на сході України залишається напруженою, і зростає необхідність у розбудові оборонних споруд та збереженні військових резервів.

  • Україна та Британія підписали історичний договір про безпеку

    Україна та Британія підписали історичний договір про безпеку

    Президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак підписали історичний безпековий договір між Україною та Сполученим королівством Великої Британії та Північної Ірландії. Цей документ став першим у сфері безпекових угод та є втіленням домовленостей, досягнутих на Вільнюському саміті НАТО.

    Договір, який має назву “Угода про співробітництво у сфері безпеки”, передбачає безпекові зобов’язання Великої Британії щодо України до її вступу в НАТО. Це дозволяє Україні отримати гарантії безпеки від одного з країн-партнерів.

    Президент Зеленський висловив переконаність, що, якби подібні гарантії були отримані у 1991 році, війна в Україні могла б бути уникнена. Він наголосив на важливості цього документа як справжнього кроку до зміцнення міжнародної безпеки та співпраці.

    З свого боку Ріші Сунак відзначив, що це “перше з безпекових запевнень”, які Україна отримує, та підкреслив роль Великої Британії в наданні Україні летальної зброї та інших важливих ресурсів.

    Договір передбачає дію протягом десяти років із можливістю продовження. Однак у випадку вступу України в НАТО, дія безпекових зобов’язань завершиться та буде інтегрована в систему Альянсу.

    Що ще відомо наразі:
    -гарантована щорічна фінансова допомога в розмірі 2,5 млрд фунтів ($ 3 млрд). Це найбільша допомога від Британії з лютого 2022.
    -розширюється співпраця у розвідці та кібербезпеці;
    -це перший договір у сфері безпекових угод на виконання домовленостей у Вільнюсі між НАТО і Україною.

    Цей документ є важливим кроком на шляху України до зміцнення міжнародного статусу та безпеки.

  • У Києві бояться брати відповідальність за новий план з мобілізації

    У Києві бояться брати відповідальність за новий план з мобілізації

    Колосальна напруга, в якій конфлікт в Україні тримає країну, знайшла відображення і в конфлікті навколо вкрай непопулярного законопроекту про мобілізацію, пише Politico. У четвер кабінет міністрів України відкликав резонансний законопроект про нові правила мобілізації з Верховної Ради. Очікується, що скоро кабмін подасть до Ради доопрацьований проєкт закону з урахуванням пропозицій від депутатів.

    У Києві зазначають, що цього року українській армії знадобиться додатково близько півмільйона осіб. Однак законопроєкт настільки непопулярний серед українців, що політики бояться брати за нього відповідальність. Навіть Володимир Зеленський воліє, щоб законопроєкт про мобілізацію пропонував уряд, а не він сам.

    Як пише видання, місяці воєнних дій, які коштували десятків тисяч життів, але не принесли істотного результату, корупційні скандали в армії та відчуття втоми як усередині країни, так і серед союзників України призвели до того, що початковий ентузіазм українців вступати в лави ЗСУ випарувався.

    Більше того, дедалі частіше в Києві розмірковують про економічні наслідки нової масштабної мобілізації для країни. Практично весь державний бюджет України витрачається на військові зусилля країни, а фінансувати решту економіки допомагає допомога від ЄС і США. Але оскільки зараз ця допомога опинилася під питанням, Києву доводиться шукати баланс між залученням нових солдатів і підтримкою економіки та військової промисловості на плаву. За словами самого Зеленського, мобілізація приблизно півмільйона людей обійдеться приблизно в €12 млрд, і, враховуючи, що для виплати зарплати одному солдату потрібно, щоб шестеро українців платили податки, країні бракує приблизно 3 млн людей, які працюють.

  • Прогноз на 2024 рік для України

    Прогноз на 2024 рік для України

    Прогнози на 2024 рік для України менш оптимістичні, і можуть містити не найсприятливіші для чинної влади наслідки.

    По-перше, дуже високий ризик військової поразки України і втрати ключових територій, які продовжують складати економічну основу для країни. Днями директор аналітичного агентства Eurasia Group Ян Бреммер припустив, що Україна впродовж 2024 року може позбутися значних територій, а тому у зв’язку з цим Київ спробує втягнути НАТО у відкритий конфлікт із Росією.

    По-друге, ймовірна відмова Заходу від всеосяжної підтримки Києва, може також зіграти суттєву роль у просуванні на фронті. Тож, зниження політичної та матеріальної підтримки США стало “нищівним ударом” для України. Крім того, перспективи європейської допомоги Києву також залишають бажати кращого. Усе це, а також брак людей на фронтах поставлять керівництво країни у важке становище. Тому зараз активно обговорюється виробництво снарядів і боєприпасів на Західній Україні, оскільки європейські склади, та й американські відчувають гостру нестачу озброєння.

    По-третє, Україні загрожує дефолт через величезні зовнішні борги. Український уряд після вичерпання всіх внутрішніх резервів втратив би здатність виплачувати зовнішні борги, а майже 40-мільярдний дефіцит бюджету та глибока економічна й інфраструктурна криза негативно позначаться на майбутніх виплатах і, в принципі, можливості країни покривати зовнішні позики.

  • США та союзники провели таємну зустріч з Україною щодо “мирного плану” – Bloomberg

    США та союзники провели таємну зустріч з Україною щодо “мирного плану” – Bloomberg

    На початку січня стало відомо, що в минулий місяць відбулася закрита зустріч між Україною, країнами G7 та невеликою групою держав глобального Півдня, з метою здобуття підтримки для українських умов щодо проведення мирних переговорів з Росією. За інформацією Bloomberg, зустріч радників із національної безпеки відбулася 16 грудня в Саудівській Аравії і мала секретний характер для забезпечення комфорту для країн-учасниць.

    Згідно з джерелами, такий формат дозволив більш відкрито обговорити українську формулу миру та плани щодо її реалізації, а також обговорити принципи майбутньої взаємодії з Росією. Останнім часом зусилля союзників, зокрема у США та ЄС, зазнали затримок у зв’язку зі затвердженням допомоги у Вашингтоні та Брюсселі, і контрнаступ України не призвів до суттєвого змінення обстановки на фронті.

    За інформацією високопосадовців, остання зустріч в Ер-Ріяді не принесла суттєвих результатів. Україна та її союзники продовжують виступати проти пропозицій країн Півдня непосредственно взаємодіяти з Росією. На тлі цього російська сторона засудила спроби союзників вирішувати питання без її участі.

    Хоча високопосадовці Індії, Саудівської Аравії та Туреччини брали участь у грудневій зустрічі в Ер-Ріяді, представники інших великих країн глобального Півдня, таких як Китай, Бразилія та ОАЕ, відсутні. За даними джерел, багато країн-учасниць вважають Пекін ключовим чинником впливу на Москву через тісні зв’язки між Росією та Китаєм.

    Київ та його союзники з G7 визначили свої ставлення до ситуації, підтвердивши важливість територіальної цілісності та суверенітету України. Вони також наголосили на тому, що позиція російського лідера Володимира Путіна залишається незмінною, і він не виражає серйозного бажання вести конструктивні переговори.

    Спільно заявлено, що підтримка України буде продовжена, і ЄС та США висловили впевненість у тому, що пакети допомоги будуть узгоджені. Важливо відзначити, що великий пакет допомоги у вигляді понад 100 мільярдів доларів від США та ЄС все ще знаходиться на розгляді відповідних урядів.

    Переговори з Росією

    В грудні минулого року The New York Times повідомило про “сигнали” від російського лідера Володимира Путіна щодо бажання заморозити війну проти України та розпочати переговори. Зазначалося, що Путін пропонує зупинити бойові дії на поточних лініях фронту. Подібні сигнали були відправлені і рік тому.

    Аналітики вважають, що Кремль може використовувати ці “сигнали” для того, щоб змінити обстановку на фронті та зменшити допомогу від союзників. Україна підтверджує свою готовність до швидкого завершення війни, але на своїх умовах та в рамках міжнародного права.

  • Чому внутрішньополітична ситуація в США така важлива для України

    Чому внутрішньополітична ситуація в США така важлива для України

    2024 рік гарантовано стане для України ще турбулентнішим за попередній. А багато подій у ньому визначать, чи зможе Україна перемогти Росії у війні.

    У рівнянні війни для України головною невідомою величиною, від якої беззаперечно залежить фінальний результат, є роль Сполучених Штатів Америки.

    Американська воєнна та фінансова допомога, навіть за умови збільшення підтримки з боку Європи, є тим фактором, від якого залежить не лише боєздатність українського війська, а й загалом функціонування української держави й моральний стан українського суспільства.

    Адже понад половина бюджету України залежить від зовнішнього фінансування.

    Діалоги про американську підтримку та аналіз прогнозів на майбутні вибори у США звучать не лише у високих київських кабінетах, але й у громадському транспорті та на кухнях українців як удома, так і в тимчасовому житлі за кордоном.

    І саме Штати задають тренд на надання чи ненадання допомоги Україні іншими державами, виконуючи роль першої скрипки в оркестрі українських союзників.

    Саме до Америки апелює Кремль, коли намагається навʼязати Києву переговори на власних умовах, применшуючи роль України до такої, яка позбавлена будь-якої субʼєктності. Москва і досі вірить, що може домовитися з Вашингтоном про Україну. Без України.

    Джо Байден донині демонстрував протилежне. Але його перша каденція спливає у листопаді 2024, і за всіма правилами американської політики чинний президент, будь-який, не лише Байден, в останній рік правління перетворюється на “кульгаву качку”.

    Прикметно, що минулого року українці відчули, як це – втратити впевненість в американській підтримці.

    Під час емоційного обговорення щодо доцільності багатомільярдної допомоги Вашингтона Києву у Конгресі США українці вже зʼясували відмінності між Сенатом та Палатою представників, вивчили імена їхніх спікерів і лідерів меншості.

    Голосування щодо надання Україні $61-мільярдної допомоги через розбіжності між республіканцями та демократами щодо мексиканського кордону перенесли на січень, і позитивне рішення видається очікуваним та навіть неминучим. Хоча і тут можуть бути сюрпризи.

    Плюс це може стати останнім таким голосуванням на користь України.

    З президентськими виборами в США на горизонті Україна втрачає впевненість у подальшій залізобетонній підтримці з боку Америки у війні проти Росії.

    Джокером тут виступає, звісно, Дональд Трамп, який може узагалі не бути допущеним до виборів 5 листопада. Та якщо його таки допустять, холодним душем для українців може служити красномовне різдвяне привітання експрезидента США, в якому він побажав опонентам “гнити у пеклі разом зі своєю Україною та Росією”.

    І хоча президентські вибори – не єдина велика подія серед запланованих на 2024 рік у Америці, яка здатна круто змінити траєкторію відносин між Києвом та Вашингтоном, утім так чи інакше більшість описаних нижче дат в американському календарі повʼязані або з судами над Дональдом Трампом, або з перебігом президентської кампанії.

    Досліджуємо хронологію політичного життя 2024 року в США в деталях.

    Зима. Голосування щодо підтримки України та дебати республіканців

    9 січня 2024 року з різдвяних канікул повертається Палата представників. Очікується, що конгресмени розблокують допомогу Україні. Дискусії між республіканцями та демократами з цього питання більше немає.

    Принаймні, спікер Палати представників Джонсон називає допомогу Україні “пріоритетом для США”.

    Утім залишається невирішеною проблема з фінансуванням зміцнення південного кордону США з Мексикою.

    Адміністрація Байдена зробила кроки назустріч контрольованій республіканцями Палаті представників. Києву залишається лише чекати.

    10, 18 та 21 січня 2024 року відбудуться дебати претендентів на номінацію від Республіканської партії на посаду президента США.

    Експрезидент і фаворит соцопитувань Дональд Трамп, ймовірно, пропустить їх, як проігнорував і попередні чотири раунди внутрішньопартійних дебатів.

    Тож експосол США в ООН Ніккі Гейлі, губернатор Флориди Рон Десантіс, ексгубернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті, підприємець Вівек Рамасвамі, якого ще називають “Дональдом Трампом 2.0”, та, можливо, ексгубернатор Арканзасу Аса Гатчинсон намагатимуться переконати телеглядачів у спроможності стати гідним кандидатом у президенти США.

    З-поміж них в Україні був лише Кріс Крісті – він відвідав Київ уже після повномасштабного російського вторгнення.

    Німою тінню над дебатами нависатиме відсутність фронтраннера від республіканців – Дональда Трампа. Сам експрезидент тим часом заявляє, що хотів би дебатувати, але вже з Джо Байденом.

    Весна. Суди проти Трампа

    Суперспекотним місяцем в американській політиці обіцяє бути березень. На початку першого весняного місяця відбудуться відразу дві події – суд над Дональдом Трампом та “Супервівторок”.

    4 березня 2024 року розпочнеться судовий розгляд по суті федеральної кримінальної справи «Сполучені Штати Америки проти Дональда Дж. Трампа» про ймовірну участь експрезидента Трампа у спробах скасувати президентські вибори 2020 року в США, включаючи роль Трампа у нападі на Капітолій 6 січня 2021 року.

    Велике журі оприлюднило звинувачення проти Дональда Трампа за чотирма наступними пунктами:

    – змова з метою обману Сполучених Штатів;

    – змова з метою перешкоджання офіційним процедурам;

    – перешкоджання та спроба перешкоджання офіційним процедурам;

    – змова з метою порушення прав громадян.

    Слідство вважає, що Трамп був рішуче налаштований залишитися при владі після програшу на президентських виборах, відтак поширював брехню про нібито шахрайство під час голосування, усвідомлюючи, що це було неправдою. І намагався не дозволити Конгресу затвердити перемогу Джо Байдена, закликаючи конгресменів відтермінувати процедуру і підбурюючи своїх прихильників до насильства на Капітолії.

    Дональд Трамп своєї провини не визнає. Його оточення називає процес спробою втручання у майбутні президентські вибори і “полюванням на відьом”.

    Зараз найбільша драма полягає в тому, що прискореного розгляду цієї справи, на чому наполягав спецпрокурор, може не статися. Відповідне рішення ухвалив Верховний суд. Це може ускладнити електоральний процес і полегшити роботу Дональду Трампу.

    Чіткого консенсусу щодо того, чи потенційне визнання провини Дональда Трампа автоматично заборонить йому участь в президентських виборах США, немає.

    Третій розділ 14-ї поправки до американської Конституції забороняє обіймати державні посади тим особах, хто коли-небудь брали участь у повстанні. Це правило в Америці запровадили після Громадянської війни, аби не допустити сепаратистів до влади.

    Водночас існує лише три умови для можливості балотування в президенти США: кандидат має народитися в Америці, йому має виповнитися щонайменше 35 років і він має проживати у Штатах не менш як 14 років. А про судимість кандидата у президенти США в Конституції не згадується. Тим паче преценденти вже були. У 1920 році соціаліст Юджин Дебс балотувався в президенти просто з тюрми, де відбував покарання за антивоєнну промову, яка критикувала вступ Америки у Першу світову війну.

    Сполучені Штати поринули в новий сезон серіалу про Трампа, дія якого відбувається навколо його права балотуватися.

    Спершу Верховний суд штату Міннесота відмовився забороняти Трампу брати участь у президентських перегонах.

    Тоді Верховний суд штату Колорадо заборонив Дональду Трампу брати участь у виборах на території штату. Тим самим суд по суті визнав Трампа учасником заколоту 6 січня 2021 року.

    Згодом Верховний суд штату Мічиган назвав право Трамп права балотуватися чи ні питанням політичним, а отже компетенцією Конгресу США, а не суду.

    Потім держсекретар штату Мен Шенна Беллоуз заборонила Дональду Трампу брати участь у республіканських праймеріз штату, пославшись на той таки третій розділ 14-ї поправки Конституції США. Трамп оскаржив це рішення.

    Тепер долю американського експрезидента, який хоче знову стати президентом, має визначити Верховний суд США. На нього покладене завдання вирішити, чи скасувати рішення Верховного суду Колорадо – і тоді Трамп автоматично отримає можливість потрапити у бюлетені всіх без виключення штатів. Однак для цього більшість суддів мають бути переконаними, що Дональд Трамп не брав участі у заколоті.

    5 березня 2024 року відбудеться так званий “Супервівторок”.

    Цього дня відразу 15 штатів і територій проведуть праймеріз, на яких обиратимуть делегатів на національні зʼїзди республіканської та демократичної партій. Ті згодом оберуть кандидатів у президенти від партій.

    25 березня 2024 року розпочнеться суд “Народ штату Нью-Йорк проти Дональда Дж. Трампа”.

    Експрезидента США звинувачують у виплаті таємних коштів порноакторці Стормі Деніелс [справжнє імʼя – Стефані Кліффорд] під час президентської кампанії 2016 року.

    Слідство вважає, що він прагнув гарантувати мовчання Кліффорд про їхній сексуальний звʼязок у минулому. Кліффорд тоді саме домовлялася про інтервʼю на телебаченні, темою якого могли бути її стосунки з Трампом.

    Колишній адвокат Трампа Майкл Коен заявляв, що з власної кишені заплатив порноакторці 130 тисяч доларів. Згодом Трамп відшкодував йому витрати, які виявилися класифікованими як судові витрати.

    Через це Трампа звинувачують у фальсифікації ділової документації.

    І якщо його визнають винними за всіма пунктами, максимальне покарання може сягнути 136 років за ґратами.

    Дональд Трамп провини не визнає і звинувачує прокурора у політичній вмотивованості.

    Але це ще не все.

    20 травня 2024 року стартують судові засідання у справі “Сполучені Штати Америки проти Дональда Дж. Трампа, Уолтіна Наути та Карлоса Де Олівейри”.

    Це федеральна кримінальна справа проти Дональда Трампа, його помічника Волта Наути та начальник технічного обслуговування його вілли Мар-а-Лаго – Карлоса Де Олівейри і стосується зберігання таємних документів експрезидентом на своїй віллі.

    Трампа звинувачують у неправомірній обробці таємних документів уже після завершення президентської каденції відповідно до Закону про шпигунство, а також у наданні неправдивих свідчень та змові з метою перешкоджанню слідству.

    Трамп себе винуватим не визнає.

    Літо. Саміт НАТО та формальне висунення кандидатів

    9-11 липня 2024 року у Вашингтоні відбуватиметься саміт НАТО, який припадатиме на 75-річний ювілей організації. Україна прагне якнайшвидше отримати формальне запрошення приєднатися до Альянсу.

    Утім дорога України до НАТО довга і звивиста, як засвідчив саміт 2023 року у Вільнюсі. Там генсек Альянсу Єнс Столтенберг пообіцяв Україні запрошення, коли “погодяться всі союзники і будуть виконані умови”. І водночас зауважив, що повноцінне членство України неможливе, допоки точиться війна.

    Після Вільнюса ексгенсек НАТО Андерс Фог Расмуссен запропонував розглянути щодо України так зване “гібридне членство”, яке передбачає частковий вступ України в Альянс. Спершу, згідно такого плану, НАТО могло б прийняти підконтрольні Києву території. А згодом в теорії могли б доєднатися звільнені в майбутньому від російської окупації українські землі.

    Утім президент Зеленський на підсумковій річній пресконференції назвав таку пропозицію маячнею та сказав, що Україну “не запрошують в НАТО”.

    Тож сміливі думки про ймовірне запрошення України до НАТО від президента Байдена, які ще нещодавно лунали в українському інформаційному середовищі навряд чи зможуть матеріалізуватися наступного року.

    15-18 липня 2024 року у Мілуокі відбудеться Національний зʼїзд республіканської партії, на якому висунуть кандидатів від республіканців у президенти та віцепрезиденти США. За традицією, першою такий зʼїзд і висунення кандидатів проводить та партія, яка не господарює у Білому домі.

    Демократична партія проведе свій Національний зʼїзд 19-22 серпня 2024 року в Чикаго.

    Найголовнішим суперником Байдена називають навіть не Трампа, а власний вік – 81 рік.

    Існують голоси, які твердять про необхідність підтримки альтернативного кандидата, який може мати більші, на їхній погляд, шанси перемогти Дональда Трампа. Але те, як ситуація розгортається станом на початок 2024 року, вказує, що демократи, вочевидь, ставитимуть на кандидатуру чинного президента – Джо Байдена.

    Щоправда крісло під його віцепрезиденткою – Камалою Гарріс – хитається. І тут можливі варіанти.

    Осінь. Дебати і день виборів

    16 вересня 2024 року в Техасі відбудуться перші дебати між кандидатами у президенти США від республіканської та демократичної партії. Кандидати вправлятимуться у красномовності впродовж 90 хвилин.

    Другий і третій тур дебатів заплановані на 1 жовтня та 9 жовтня 2024 року відповідно.

    5 листопада 2024 року відбудуться президентські вибори в США. Хто братиме в них участь, досі достеменно невідомо. Занадто багато факторів можуть вплинути на остаточне рішення. Хоча найбільші шанси зустрітися у політичному двобої мають старі опоненти – чинний президент США Джо Байден та його попередник Дональд Трамп.

    Навіть якщо імена кандидатів будуть іншими, вже зараз очевидно, що боротьба буде запеклою. І її результат багато в чому передбачить, на яких умовах Україна зможе завершувати повномасштабну війну, яку проти неї розпочала Росія.

  • Доля України – у руках Заходу. Чому без допомоги партнерів немає жодного “плану Б”

    Доля України – у руках Заходу. Чому без допомоги партнерів немає жодного “плану Б”

    У блогера Юрія Богданова є для українців погана та хороша новина. Погана — в тому, що в України немає і не може бути “плану Б” без допомоги Заходу. Хороша в тому, що нас ніхто не покине, і допомога буде.

    Маю для вас дві новини. Одна — дуже добра. Одна — дуже погана.

    Почитав — послухав геніальні ідеї про “план Б для України”, якщо “Захід нас кине”. І про те, що ми можемо самі виробляти усю зброю і взагалі оце все, і грошей нам вистачить, якщо все робити правильно. Тож — про це обидві новини.

    Давайте почну з дуже поганої. У нас немає і не може бути ніякого плану Б.

    В разі, якщо партнери припинять нам допомагати грошима і зброєю — нам вафлі. Рано чи пізно. Швидко чи повільно. Якщо в Росії не станеться якийсь епічний “чорний лебідь”.

    Ні, у нас немає ніякого внутрішнього запасу міцності, який би міг витримати таку війну більше, ніж пару кварталів без зовнішньої допомоги ресурсами. Кредитами чи донатами.

    Під час Першої Світової навіть Франція і Британія, дві колоніальні імперії, № 3 і № 4 економіки світу на той час, не вивезли Першу світову без американських (і трохи японських) позик і постачань ресурсів з колоній. І чим далі йшла війна, тим ця залежність від позик і постачань ЗРОСТАЛА, а не навпаки.

    1918 Франція витратила на війну в 4,5 рази більше грошей, ніж зуміла заробити, і фактично була банкрутом. Франція, трясця. Не Україна. Франція. Колоніальна імперія. І “банкір Європи” до війни.

    Кайзерівська Німеччина, № 2 економік світу, № 1 за військовою потугою, як тільки опинилася в ізоляції (їй було банально ніде позичати чи брати ресурси), поступово вичерпала свій потенціал і програла.

    Наша шановна громада щиро вважає іноді, що Україна могла б і сама сплачувати за війну, якби хотіла. Чи виробляти масово зброю, складнішу за дрони та вже засвоєну техніку, але правда в тому, що у нас давно нема того індустріального потенціалу, який був за радянських часів. Такі справи. І демографії такої немає. Такі справи 2.0. Ні, ніякого економічного дива під час війни на нашій території не буде, бо ніколи не бувало.

    Це не означає, що ми не можемо зробити більше, ніж робимо зараз. Можемо і мусимо. Але правда в тому, що без зовнішнього живлення грошима (ні, ніякий український економічний тил неспроможний вивезти війну) і іншими ресурсами — ми приречені. Тому ті люди, які вимагають від влади “план Б”, або знають, що вимагають нереального, або не розуміють. Обидва висновки кажуть про них погано.

    Так, погана новина полягає в тому, що наша доля залежить не тільки від нас. На жаль.

    Тепер дуже добра новина.

    Ні, нас ніхто не кине і буде або платити і постачати. Або воювати вже завтра сам, як альтернатива. В Європі усвідомлення цього приходить швидше, ніж в Америці. Яка зараз реально перебуває на якомусь екзистенційному перехресті. Але допомога на цей рік від США у нас буде.

    І тому ми матимемо як мінімум рік — точніше ми, Європа, США, Японія, Корея тощо — щоб або завдати Росії вирішального збитку, або щоб перекалібрувати наші можливості і очікування.

    Є ще одна гарна новина. У Росії теж все дуже не добре. Але це тема іншої розмови.

    А що робити нам? Воювати, працювати. Якщо не в ЗСУ, то для ЗСУ. Ви це і без мене знаєте. Мати слабко прогнозоване майбутнє важко і вкрай неприємно, але іншого вибору, ніж триматися і гребти, у нас все одно нема. Ну, якщо ми хочемо жити і щоб наші діти жили у своїй країні, а не в еміграції чи в окупації.

  • Комітет Верховної Ради визнає корупційні ризики у законопроєкті про мобілізацію

    Комітет Верховної Ради визнає корупційні ризики у законопроєкті про мобілізацію

    Кабінет міністрів вніс до розгляду Верховної Ради законопроєкт, який спрямований на удосконалення проведення мобілізації та військового обліку в Україні. Однак важливий крок у зміцненні обороноздатності країни став об’єктом розгляду Антикорупційного комітету Верховної Ради.

    На доповідь комітету нардеп Олексій Гончаренко відзначив, що законопроєкт про мобілізацію, представлений урядом, містить корупційні ризики. Це заявлення викликає серйозні обурення та підкреслює необхідність уважного аналізу та вдосконалення законодавчого акта перед його прийняттям.

    Іншим важливим аспектом, який висвітлюється у ЗМІ, стало поширення інформації про те, що в Офісі президента розглядається пропозиція бронювати від армії чоловіків, які отримують високі зарплати, зазначаючи, що такі особи сплачують більше податків. Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук вирішив спростувати цю інформацію, стверджуючи, що такого положення не існує у новому законопроєкті про мобілізацію.

    Спірні моменти у законопроєкті, виявлені Антикорупційним комітетом, можуть вплинути на шлях його подальшого розгляду та прийняття. Забезпечення прозорості та виключення корупційних елементів в таких стратегічних питаннях, як мобілізація, важливо для забезпечення ефективного функціонування системи національної оборони та довіри суспільства.

  • Як головнокомандувач Залужний на наших очах стає політиком

    Як головнокомандувач Залужний на наших очах стає політиком

    Аналітик Олександр Кочетков зазначає появу нового політичного важковаговика — Валерія Залужного. Цей процес вже очевидний, а якщо він відбувається ніби сам собою, це нічого не змінює – результат той самий.

    З’ЯВИВСЯ НОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ВАЖКОВАГОВИК

    Хто про що, а політаналітик — про політику.

    Для мене важливим політичним підсумком року стала поява в Україні нового потенційного лідера — Валерія Залужного.

    Не певен, що це свідома позиція Залужного, цілком може бути, що здебільшого воно складається майже само. Але сутності це не змінює. Тим паче, що сам головнокомандувач і не підтверджує свої політичні амбіції, але й не дуже їх заперечує.

    Інтриги додає і те, що навколо Залужного наявні суто політтехнологічні маневри. Зокрема, соціологічні дослідження, які показують його високий рейтинг. Професіонали добре знають, що такі дослідження одночасно є і інструментом: потенційні виборці автоматично тягнуться до високорейтингових персон, починають мимоволі прикидати їх майбутні шанси, все таке.

    Інтерв’ю, особливо, зарубіжним ЗМІ — теж звичний інструмент саме політиків. Бо є важелем суспільного впливу.

    Одночасно такого перспективного лідера починають розглядати і у якості можливого партнера. Мені, наприклад, абсолютно зрозуміла цікавість до Валерія Залужного з боку політичної сили Петра Порошенка. Бо він чудово, без напрягу вписується у концепцію повернення до влади колишнього президента.

    Є і доволі дивні речі. Наприклад, обрання Залужного гетьманом України чи назва його ім’ям зірки. Не знаю, нащо це потрібно, мабуть, хтось хоче таким чином привернути до себе увагу — чи самого Залужного, чи його оточення. Але перефразувавши відомий вислів — “Якщо зіркі називають, значить, це комусь потрібно”.

    Так чи інакше, однак зараз в Україні існують два Валерії Залужного: один — головнокомандувач ЗСУ, другий — фактичний політичний діяч. І тому його відповідальність подвоюється. Як головнокомандувач, він відповідає за хід бойових дій по відсічі агресора. Як політик — несе додаткову відповідальність не тільки за свої публічні дії і слова, але й за дії і слова свого оточення і навіть своїх прихильників. Це може не подобатися, однак інакше не буває.

    Такою самою аксіомою є і те, що свого часу Валерію Залужному доведеться визначатися — залишатися військовим чи ставати політиком. Сподіваюся, що це визначення відбудеться поточного року.

    Війна проти жорстокого і потужного ворога — російської недоімперії — несе великі ризики для головнокомандувача ЗСУ. Але як фахівець, переконаний, що політичний шлях пов’язаний з ризиками ще більшими — це і відношення суспільства до неминучої мобілізації, і поява політичних противників з їх протидією, і багато всього іншого, частково, відверто брудного, чим, на жаль, насичена сучасна українська політика.