Mmakaje

Позначка: Reuters

  • Європі загрожує дефіцит газу

    Європі загрожує дефіцит газу

    Європа може опинитися перед серйозним дефіцитом природного газу, якщо перебої у постачанні енергоносіїв через Ормузьку протоку триватимуть ще один–три місяці. Про це попереджають аналітики норвезької енергетичної компанії Equinor у своєму новому звіті, який цитує Reuters.

    Фахівці зазначають, що нинішня ситуація на світових енергетичних ринках залишається вкрай нестабільною через напруженість на Близькому Сході та ризики тривалого порушення логістики постачання скрапленого природного газу (ЗПГ). У разі затяжних перебоїв Європа може не встигнути накопичити достатні запаси палива до початку опалювального сезону, що створить передумови для нового енергетичного шоку.ф

    За даними організації Gas Infrastructure Europe, станом на зараз підземні сховища газу в країнах Європейського Союзу заповнені трохи більш ніж на 35%. Це суттєво нижче за середній сезонний рівень, який зазвичай становить близько 50% у цей період року.

    Європейські держави щороку намагаються сформувати достатній газовий резерв у літній період, щоб досягти встановленої ЄС цілі — заповнення сховищ на рівні приблизно 90% до початку зими. Однак поточна ситуація створює ризики невиконання цього плану у разі тривалих перебоїв на світових ринках.

    Аналітики Equinor попереджають, що саме Ормузька протока залишається одним із ключових вузьких місць глобальної енергетичної логістики, через який проходить значна частина експорту нафти та скрапленого газу з країн Перської затоки.

    У звіті компанії зазначається, що базовий сценарій передбачає часткову стабілізацію ринку у разі швидкого відновлення судноплавства. Проте навіть у цьому випадку Європа зможе вийти лише на обмежений рівень запасів.

    «Якщо війна закінчиться завтра і рух через протоку швидко відновиться, ми зможемо досягти прийнятного, хоча й обмеженого, рівня запасів у 75%. Але якщо блокада триватиме від одного до трьох місяців, ситуація може стати критичною», — заявила старша віцепрезидентка Equinor.

    У більш песимістичному сценарії, який розглядають аналітики, Європа може зіткнутися з різким дефіцитом скрапленого природного газу через конкуренцію з азійськими ринками. Країни Азії традиційно активно закуповують ЗПГ, і в умовах обмеженої пропозиції це посилює конкуренцію за кожен доступний танкер.

    У такій ситуації, попереджають експерти, ціни на газ можуть різко зрости, а промислові споживачі в ЄС можуть бути змушені скорочувати використання енергії. Це потенційно зачепить енергомісткі галузі — металургію, хімічне виробництво та важку промисловість, які й так працюють в умовах підвищених витрат.

    Водночас аналітики зазначають, що Європа має певний запас стійкості завдяки відносно м’яким зимам останніх років та зусиллям із диверсифікації постачання газу після скорочення імпорту з традиційних джерел. Це дозволило накопичити частину резервів, які наразі пом’якшують ризики короткострокових кризових сценаріїв.

    Однак ситуація залишається залежною від зовнішніх факторів, насамперед геополітичної стабільності на Близькому Сході. Ормузька протока є стратегічним маршрутом, через який проходить значна частина світових поставок нафти та скрапленого газу, тому будь-які перебої миттєво відбиваються на глобальних енергетичних ринках.

    На цьому тлі світові ціни на енергоносії продовжують демонструвати високу волатильність. Ринки реагують не лише на ситуацію з постачанням, а й на невизначеність щодо переговорів між США та Іраном, а також загальну напруженість у регіоні.

    Раніше повідомлялося, що через загострення конфлікту в районі Перської затоки світ уже зіткнувся зі значним скороченням постачань нафти. За оцінками аналітиків, за кілька місяців втрати можуть перевищити мільярд барелів, що створює додатковий тиск на енергетичні ринки.

    Паралельно країни регіону намагаються мінімізувати ризики шляхом розвитку альтернативних маршрутів експорту. Зокрема, частина держав інвестує у нові трубопроводи та логістичні коридори, які дозволяють обійти Ормузьку протоку та зменшити залежність від її стабільності.

    Експерти підкреслюють, що в разі затяжної кризи Європа може зіткнутися з черговим енергетичним шоком, який за масштабом впливу може бути співставним із попередніми кризами останніх років і суттєво вплинути на економічне зростання регіону.

  • Нафта зросла на тлі сумнівів у переговорах США та Ірану

    Нафта зросла на тлі сумнівів у переговорах США та Ірану

    Світові ціни на нафту 22 травня зросли на тлі зростаючих сумнівів інвесторів у можливості швидкого дипломатичного прориву між Сполученими Штатами та Іраном. Ринок продовжує реагувати на суперечливі сигнали з переговорного процесу, балансуючи між очікуваннями потенційного пом’якшення санкцій і ризиками загострення напруги на Близькому Сході. Про це повідомляє Reuters.

    Ф’ючерси на нафту еталонного сорту Brent зросли на 1,66 долара, або на 1,6%, до 104,24 долара за барель. Американська нафта марки West Texas Intermediate (WTI) подорожчала на 1,11 долара, або на 1,2%, до 97,46 долара за барель. Таким чином, ринок зафіксував помірне денне зростання після попередніх коливань, які були викликані заявами політиків і змінами у геополітичних очікуваннях.

    Водночас аналітики звертають увагу, що попри денне зростання, тижнева динаміка залишається негативною: Brent втратила близько 4,6% вартості, тоді як WTI подешевшала на 7,6%. Це свідчить про те, що ринок перебуває у стані підвищеної нестабільності, де короткострокові новини часто змінюють напрям руху цін, але не формують сталого тренду.

    Ключовим фактором впливу на котирування залишається ситуація навколо переговорів між Вашингтоном і Тегераном щодо іранської ядерної програми. За даними Reuters, інвестори сумніваються, що сторони зможуть швидко досягти компромісу, попри окремі сигнали про зближення позицій.

    Зокрема, високопоставлені іранські джерела, на які посилаються журналісти, заявляють про певне зменшення розбіжностей у переговорах. Водночас Сполучені Штати продовжують наполягати на жорстких умовах контролю за ядерною програмою Ірану, що включає питання рівня збагачення урану та механізмів міжнародного нагляду.

    Окремим чутливим елементом переговорів залишається ситуація навколо Ормузької протоки — стратегічного морського маршруту, через який проходить значна частина світових постачань нафти. Будь-які ризики блокування або обмеження судноплавства в цьому регіоні традиційно викликають різке зростання цін на енергоносії, оскільки ринок закладає можливі перебої у постачанні.

    Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що в переговорах фіксуються «деякі позитивні сигнали», однак наголосив на збереженні суттєвих розбіжностей між сторонами. За його словами, ключові питання залишаються невирішеними, а прогрес залежить від готовності Тегерана до поступок у сфері ядерної програми.

    Ринкові аналітики зазначають, що нинішнє зростання цін на нафту має переважно реактивний характер і пов’язане з оцінкою ризиків, а не з фундаментальним дефіцитом пропозиції. Інвестори закладають у ціни сценарій, за якого переговори можуть або зірватися, або затягнутися, що зберігатиме санкційний тиск на Іран і обмежуватиме його експорт нафти.

    Водночас додатковий вплив на ринок мають і короткострокові фактори, зокрема дані про запаси нафти у США та рівень видобутку. Обмежена пропозиція та скорочення запасів у США в попередні періоди також підтримували ціни, створюючи додатковий баланс на ринку.

    Напередодні, 21 травня, котирування нафти вже зростали більш ніж на 1% на тлі обережного оптимізму щодо переговорів між США та Іраном. Тоді інвестори частково відіграли попередні втрати, зважаючи на можливі сигнали деескалації.

    Ще днем раніше ціни на нафту знижувалися приблизно на 1% після заяви президента США Дональда Трампа про те, що конфлікт на Близькому Сході може завершитися найближчим часом. Ця заява тоді посилила очікування можливого пом’якшення геополітичної напруги, що тимчасово знизило премію за ризик у ціні нафти.

    Таким чином, нафтовий ринок залишається надзвичайно чутливим до політичних заяв та дипломатичних сигналів. Будь-які зміни у переговорах між США та Іраном, а також ескалація або деескалація на Близькому Сході продовжують відігравати ключову роль у формуванні цінової динаміки, тоді як інвестори утримуються від довгострокових прогнозів через високу невизначеність.

  • Нафта зросла через ризики зриву переговорів США та Ірану

    Нафта зросла через ризики зриву переговорів США та Ірану

    Світові ціни на нафту зросли більш ніж на 1% на тлі посилення геополітичної невизначеності навколо переговорів між США та Іраном, а також ризиків зриву потенційної мирної угоди між Вашингтоном і Тегераном. Додатковим фактором підтримки ринку стали обмежена пропозиція нафти на глобальному рівні та скорочення комерційних запасів у США, що підсилює відчуття дефіциту в короткостроковій перспективі.

    Про це повідомляє агентство Reuters.

    За даними ринку, ф’ючерси на нафту марки Brent зросли на 1,27 долара, або 1,21%, до 106,29 долара за барель. Американська марка West Texas Intermediate подорожчала на 1,29 долара, або 1,31%, і торгувалася на рівні 99,55 долара за барель. Таким чином, обидва ключові світові бенчмарки частково відіграли попередні втрати, зафіксовані напередодні.

    У середу ціни на нафту різко знизилися — більш ніж на 5,6%, опустившись до найнижчих рівнів за понад тиждень. Причиною стало повідомлення президента США Дональда Трампа про те, що переговори з Іраном нібито перебувають на фінальній стадії, що на ринку було сприйнято як сигнал до можливого пом’якшення санкційного та геополітичного тиску. Водночас його заява про можливість нових атак у разі провалу домовленостей лише посилила невизначеність і волатильність.

    Ринкові аналітики зазначають, що нафтовий сектор залишається надзвичайно чутливим до будь-яких політичних заяв, пов’язаних з Іраном, оскільки ситуація навколо ядерної програми Тегерана та санкцій США є одним із ключових факторів формування глобальних цін на енергоносії. Будь-які сигнали про деескалацію або, навпаки, загострення одразу відображаються у котируваннях.

    У цьому контексті експерти інвестиційного банку ING наголошують, що ринок уже неодноразово стикався з подібними “хвилями оптимізму”, які згодом не призводили до реальних політичних домовленостей. Аналітики зазначають, що ситуація залишається нестабільною, а учасники ринку змушені закладати у ціни підвищені ризики геополітичної ескалації. За їхніми прогнозами, середня ціна нафти Brent у поточному кварталі може залишатися поблизу рівня 104 доларів за барель, що свідчить про збереження високого цінового коридору.

    Окремим фактором ризику для глобального енергетичного ринку залишається ситуація навколо Ормузької протоки — одного з найважливіших морських маршрутів транспортування нафти у світі. Через цей вузький стратегічний прохід традиційно проходить близько п’ятої частини світових постачань нафти та зрідженого природного газу.

    Іран раніше попереджав про можливі кроки з посилення контролю над цим регіоном у відповідь на зовнішній тиск і санкції, що викликає занепокоєння серед трейдерів і країн-імпортерів енергоносіїв. Будь-яке загострення в районі протоки потенційно може спричинити різке зростання цін на нафту через ризики перебоїв у постачанні.

    Водночас певну стабілізацію ринку забезпечують дані про скорочення запасів нафти у Сполучених Штатах, а також обмежене зростання видобутку в низці країн-експортерів. Це частково компенсує геополітичну напругу та стримує більш різкі цінові коливання, хоча загальна волатильність залишається високою.

    Аналітики підкреслюють, що поточна ситуація на нафтовому ринку є балансом між очікуваннями можливого дипломатичного прориву та страхами нового витка конфронтації. Саме ця невизначеність продовжує утримувати ціни на підвищених рівнях і робить ринок особливо чутливим до будь-яких новин із Вашингтона та Тегерана.

    Нагадаємо, раніше повідомлялося, що кілька великих танкерів із мільйонами барелів нафти для азійських ринків змогли пройти через Ормузьку протоку після тривалого очікування в Перській затоці, що також стало одним із факторів короткострокової стабілізації поставок.

  • Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Путін знову просив Китай врятувати російський газ: у Кремлі заговорили про «нюанси» після зустрічі із Сі

    Російський диктатор Володимир Путін під час візиту до Китаю вкотре намагався просунути стратегічний для Кремля газовий проєкт «Сила Сибіру-2», однак замість очікуваного прориву Москва отримала вкрай стриману реакцію Пекіна. Попри гучні заяви про «безпрецедентне партнерство» між Росією та Китаєм, після переговорів Кремль був змушений визнати: остаточних домовленостей щодо нового газогону досі немає.

    Про це свідчать заяви речника Кремля Дмитра Пєскова після зустрічі Путіна та лідера КНР Сі Цзіньпіна, а також публікації Bloomberg, Reuters і CNBC щодо результатів візиту російського президента до Пекіна.

    За словами Пєскова, Москва та Пекін «загалом досягли розуміння» щодо основних параметрів проєкту «Сила Сибіру-2», однак конкретики він не надав. Представник Кремля визнав, що сторони поки не узгодили остаточних умов реалізації проєкту та продовжують обговорювати «нюанси».

    «Розуміння вже є, залишилося домовитися про деякі нюанси», — заявив Пєсков, додавши, що деталі є «комерційною інформацією».

    Саме ця стриманість російської сторони різко контрастувала з традиційною риторикою Кремля про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Росією та Китаєм. Аналітики звертають увагу: якби Москва справді отримала від Пекіна згоду на будівництво газогону, Кремль навряд чи обмежився б настільки розмитими формулюваннями.

    Газогін «Сила Сибіру-2» є одним із ключових геоекономічних проєктів Росії після втрати європейського газового ринку через війну проти України та санкції Заходу. Проєкт передбачає постачання до Китаю до 50 мільярдів кубометрів російського газу щороку через територію Монголії.

    Після різкого скорочення експорту до Європи Москва фактично втратила свого головного покупця газу. До повномасштабного вторгнення РФ продавала до країн ЄС понад 150 мільярдів кубометрів газу щороку. Натомість нині Кремль намагається переорієнтувати енергетичні потоки на Китай та Азію.

    Однак Пекін не поспішає рятувати російський газовий сектор. Bloomberg із посиланням на джерела повідомляє, що китайська сторона продовжує займати жорстку позицію щодо ціни на газ та умов фінансування проєкту. Китай прагне купувати російський газ за внутрішніми російськими цінами, що для «Газпрому» означало б суттєве зниження прибутковості.

    Ще однією проблемою для Кремля є те, що Китай не відчуває критичної потреби у новому російському газогоні. Пекін активно диверсифікував постачання енергоносіїв і має довгострокові контракти з Туркменістаном, Катаром та Австралією, а також нарощує закупівлі скрапленого природного газу.

    Аналітики CNBC зазначають, що Росія зараз перебуває у значно слабшій переговорній позиції, ніж кілька років тому. Через санкції та втрату європейського ринку Москва стала набагато більш залежною від Китаю, тоді як Пекін отримав можливість диктувати свої умови.

    Енергетична експертка Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Анна Мікульська зазначила CNBC, що Китай «не поспішає підписувати угоду, оскільки чудово розуміє, наскільки Росія потребує цього проєкту».

    За даними Reuters, Кремль уже щонайменше п’ять разів намагався домогтися остаточної згоди Пекіна щодо «Сили Сибіру-2», однак переговори постійно заходять у глухий кут.

    Під час нинішнього візиту Путін також намагався використати кризу на Близькому Сході як аргумент на користь російського проєкту. Російська сторона розраховувала, що нестабільність на енергетичних ринках та ризики для постачання нафти й газу через Ормузьку протоку можуть підштовхнути Китай до швидшого рішення. Однак, судячи з результатів переговорів, Пекін не вважає ситуацію достатньо критичною для поспішних домовленостей.

    Попри відсутність прориву щодо газогону, Путін і Сі Цзіньпін продовжили публічно демонструвати політичну близькість. Під час зустрічі китайський лідер назвав президента РФ «дорогим другом», а сторони вкотре заявили про стратегічне партнерство та протидію «однополярному світу».

    Втім, за лаштунками переговорів ситуація виглядає набагато складнішою. Financial Times раніше повідомляло, що Китай дедалі обережніше ставиться до надмірної залежності від Росії та не хоче брати на себе ризики, пов’язані із західними санкціями. Крім того, Пекін намагається балансувати між підтримкою Москви та збереженням економічних відносин із ЄС і США.

    Для Кремля ж ситуація стає дедалі складнішою. «Газпром» продовжує втрачати прибутки, а експорт газу до Європи залишається на мінімальних рівнях. У 2025 році компанія зафіксувала один із найгірших фінансових результатів за останні десятиліття.

    На цьому тлі «Сила Сибіру-2» для Москви перетворилася не просто на економічний, а фактично на політичний проєкт виживання російської газової галузі. Однак нинішній візит Путіна до Китаю показав: попри всю риторику про «дружбу без меж», Пекін не готовий беззастережно рятувати Кремль від наслідків його власної війни та енергетичної ізоляції.

  • Трампу фактично закрили шлях до податкових перевірок: у США спалахнув скандал через угоду Мін’юсту та IRS

    Трампу фактично закрили шлях до податкових перевірок: у США спалахнув скандал через угоду Мін’юсту та IRS

    У США спалахнув новий політичний і юридичний скандал після того, як Міністерство юстиції фактично заборонило Податковій службі США (IRS) проводити будь-які перевірки податкових декларацій президента Дональда Трампа, членів його родини та пов’язаних із ними компаній за попередні роки. Рішення вже викликало хвилю критики серед демократів, експертів із конституційного права та колишніх керівників податкової служби, які називають угоду безпрецедентною в історії США.

    Про існування документа повідомили Reuters, The Guardian, Business Insider та Al Jazeera. Йдеться про односторінковий додаток до масштабної мирової угоди між Дональдом Трампом і федеральним урядом США, підписаний виконувачем обов’язків генерального прокурора США Тоддом Бланшем. Документ прямо передбачає, що IRS назавжди позбавляється права «переслідувати або ініціювати» будь-які податкові претензії щодо Трампа, його родини чи компаній за податковими періодами до 18 травня 2026 року.

    Формулювання документа стало однією з головних причин резонансу. У ньому зазначено, що заборона стосується не лише вже відкритих перевірок, а й усіх питань, «які були або могли бути порушені» щодо цих податкових періодів. Фактично це означає, що податкова служба втратила можливість переглядати будь-які фінансові операції Трампа за минулі роки, навіть якщо нові факти або порушення будуть виявлені пізніше.

    Скандальна угода стала продовженням позову Дональда Трампа проти IRS на 10 мільярдів доларів. Позов був поданий у січні 2026 року після витоку податкових декларацій Трампа до медіа у 2018–2020 роках. У центрі справи опинився колишній співробітник IRS Чарльз Літтлджон, який раніше визнав провину у незаконному розголошенні податкових документів президента США та інших заможних американців.

    У рамках мирової угоди Трамп погодився відкликати позов проти IRS та Міністерства фінансів США. Натомість уряд створив спеціальний «Anti-Weaponization Fund» — фонд обсягом приблизно 1,8 мільярда доларів для компенсації людям, які заявляють про політичний тиск або «використання державної системи як зброї». Саме цей фонд став ще одним джерелом політичних суперечок у Вашингтоні.

    За даними Reuters, керувати фондом будуть п’ятеро комісарів, більшість із яких призначатимуться людьми, пов’язаними з адміністрацією Трампа. Критики вже назвали фонд «секретною касою» для союзників президента. Особливе обурення викликало те, що під час слухань у Конгресі Тодд Бланш не зміг виключити можливість виплат учасникам штурму Капітолію 6 січня 2021 року або політичним донорам Трампа.

    Сенатор-демократ Адам Шифф заявив, що адміністрація Трампа займається «самозбагаченням і корупцією», а конгресмен Річард Ніл назвав ситуацію «найвідвертішим прикладом політичного самозахисту за державний кошт».

    Особливу увагу привернула роль самого Тодда Бланша. До призначення виконувачем обов’язків генерального прокурора він був особистим адвокатом Дональда Трампа у кількох кримінальних справах. У квітні 2026 року Трамп звільнив генпрокурорку Пем Бонді та призначив Бланша очільником Мін’юсту в статусі виконувача обов’язків.

    Після призначення Бланш неодноразово публічно заявляв, що президент США має право впливати на федеральні розслідування. Саме це зараз активно використовують критики угоди як аргумент про потенційний конфлікт інтересів.

    Експерти з податкового права наголошують, що рішення Мін’юсту створює небезпечний прецедент. За словами професора податкового права Північнокаролінського університету Натана Голдмана, вперше в історії США президент фактично отримав особливий статус, який виводить його з-під стандартної системи податкового контролю.

    До цього всі президенти США автоматично проходили обов’язковий аудит IRS — практика діяла ще з 1970-х років після Вотергейтського скандалу. Дональд Трамп ще під час своєї першої президентської кампанії у 2016 році порушив іншу традицію — він став першим кандидатом за кілька десятиліть, який відмовився публікувати свої податкові декларації.

    Окрему дискусію викликає й конституційний аспект справи. Колишній головний етичний юрист Білого дому Річард Пейнтер заявив Al Jazeera, що надання президенту фактичного імунітету від податкових претензій може суперечити Конституції США, яка забороняє главі держави отримувати фінансові привілеї від федерального уряду, окрім офіційної зарплати.

    У Білому домі та Мін’юсті наразі уникають детальних коментарів щодо механізму реалізації угоди. Сам документ був опублікований без офіційної пресконференції чи окремої заяви Міністерства юстиції, що лише посилило критику з боку опозиції та юридичної спільноти.

    Політичні оглядачі вже називають ситуацію одним із найгучніших конфліктів навколо американської податкової системи за останні десятиліття. На думку критиків, рішення може створити прецедент, коли майбутні президенти намагатимуться використовувати адміністративний ресурс для захисту власних фінансових інтересів.

  • Трамп заговорив про “швидкий мир” з Іраном — нафта миттєво відреагувала падінням

    Трамп заговорив про “швидкий мир” з Іраном — нафта миттєво відреагувала падінням

    Світові ціни на нафту продовжили зниження після нових заяв президента США Дональда Трампа щодо можливої швидкої деескалації війни навколо Ірану. Ринок відреагував майже миттєво: станом на ранок 20 травня котирування Brent та WTI втратили близько 1% і падають уже другий день поспіль.

    За даними Trading Economics, станом на 9:45 за київським часом ф’ючерси на нафту марки Brent торгувалися на рівні близько 110,2 долара за барель, тоді як американська WTI — близько 103,05 долара. Це помітне зниження після кількох тижнів стрімкого росту цін, викликаного ескалацією на Близькому Сході та побоюваннями щодо глобальних поставок енергоносіїв.

    Поштовхом до падіння стали слова Дональда Трампа про те, що війна в регіоні “закінчиться дуже скоро”. Американський президент заявив, що іранське керівництво нібито “благає про укладення угоди”, а переговорний процес може завершитися вже найближчим часом. При цьому Трамп одночасно пригрозив новими ударами США по Ірану, якщо домовленості не буде досягнуто.

    Саме ця суперечливість заяв наразі і формує нервову реакцію ринку.

    Аналітики Reuters зазначають, що трейдери почали частково закладати у ціни сценарій зменшення геополітичної напруги, а отже — і потенційне послаблення ризиків для постачання нафти через Ормузьку протоку та інші стратегічні маршрути. Через це ринок перейшов до корекції після попереднього різкого стрибка.

    Старший аналітик з питань нафтової галузі в LSEG Емріл Джаміль пояснив, що ринок наразі оцінює ймовірність укладення угоди як фактор короткострокового зниження цін.

    “Ціни на нафтові індекси знизилися на тлі очікувань укладення угоди, оскільки ринок оцінює геополітичні наслідки. Однак ціни, ймовірно, все ще матимуть потенціал до зростання навіть у разі укладення угоди, оскільки пропозиція не одразу повернеться до довоєнного рівня”, — зазначив експерт.

    Попри нинішнє падіння, ринок залишається надзвичайно нестабільним. Інвестори побоюються, що будь-який новий удар США або Ірану може миттєво розвернути тенденцію і знову підштовхнути ціни вгору.

    Особливо чутливою залишається ситуація навколо Ормузької протоки — одного з ключових маршрутів світового нафтового експорту. Через нього проходить приблизно п’ята частина глобальних морських поставок нафти. Будь-яка загроза блокування або атак у цьому районі автоматично впливає на світові ціни.

    На цьому тлі у Citi вже попередили про можливий новий стрибок вартості Brent до 120 доларів за барель у найближчій перспективі. У банку вважають, що ринки наразі недооцінюють масштаби ризиків для постачання та ймовірність тривалих перебоїв.

    Аналітики також звертають увагу, що навіть у разі політичного врегулювання Іран не зможе миттєво повернути довоєнні обсяги експорту. Частина інфраструктури пошкоджена, а логістичні маршрути та страхування танкерів залишаються проблемними через високі воєнні ризики.

    Додатковий тиск на ринок створює й ситуація з російською нафтою. На тлі зниження попиту в Китаї та Індії спотові премії на російські марки ESPO Blend і Urals почали падати. Це свідчить про те, що азійські покупці стають обережнішими навіть попри значні знижки на російську сировину.

    Водночас експерти наголошують: нинішнє зниження цін ще не означає стабілізації. Ринок залишається фактично “заручником” політичних заяв та військових новин. За останні тижні котирування неодноразово змінювалися на кілька відсотків лише після одного коментаря Трампа, заяв іранських чиновників або повідомлень про нові удари.

    Крім того, високі ціни на нафту вже починають відчувати економіки різних країн. Раніше американські аналітики підрахували, що через конфлікт навколо Ірану споживачі у США переплатили за пальне понад 41,5 мільярда доларів. Зростання цін на енергоносії також впливає на глобальну інфляцію, транспортні витрати та вартість товарів.

    Для України коливання нафтового ринку теж мають значення. Високі світові ціни впливають на вартість пального, логістики та імпортної продукції. Крім того, зростання цін на нафту традиційно допомагає російському бюджету, який значною мірою залежить від енергетичних доходів.

    Саме тому будь-які сигнали про можливе завершення конфлікту навколо Ірану уважно відстежують не лише трейдери, а й уряди багатьох країн світу.

  • Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія не планує відмовлятися від закупівлі російської нафти навіть у разі посилення санкційного тиску з боку США або скасування окремих санкційних винятків. У Міністерстві нафти Індії заявили, що країна й надалі керуватиметься насамперед економічною доцільністю та власними енергетичними потребами, а не політичними рішеннями інших держав.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяву секретарки Міністерства нафти Індії Суджати Шарми.

    За її словами, Нью-Делі закуповував російську нафту ще до появи будь-яких спеціальних санкційних послаблень з боку Вашингтона і не змінюватиме свою політику через можливі нові обмеження.

    “Щодо американського винятку стосовно Росії, я хотіла б наголосити, що ми купували в Росії й раніше. Тобто і до винятку, і під час винятку, і зараз”, — заявила Шарма.

    Представниця індійського уряду наголосила, що головним критерієм для Індії залишається комерційна вигода. За її словами, країна не стикається з дефіцитом нафти, а необхідні обсяги постачань уже забезпечені через довгострокові контракти.

    “Для нас купівля має передусім мати комерційний сенс. Дефіциту нафти немає. Достатні обсяги нафти неодноразово були законтрактовані. І це, незалежно від того, є виняток чи ні, не вплине”, — пояснила Шарма.

    Заява пролунала на тлі посилення санкційної політики Заходу щодо російського енергетичного сектору. Після початку повномасштабної війни Росії проти України США та Європейський Союз почали вводити масштабні обмеження проти експорту російських енергоносіїв, намагаючись скоротити прибутки Кремля, які використовуються для фінансування війни.

    У межах санкційного режиму США періодично надавали окремі винятки для певних операцій із російською нафтою та енергетичними компаніями, щоб уникнути різких стрибків цін на світовому ринку. Водночас Вашингтон поступово посилює тиск на держави та компанії, які продовжують активно співпрацювати з російським енергетичним сектором.

    Після втрати значної частини європейського ринку Росія різко збільшила поставки нафти до Азії, а Індія стала одним із найбільших покупців російської сировини. Кремль почав пропонувати нафту зі значними знижками, що дозволило Індії суттєво наростити імпорт і отримувати додаткові прибутки від переробки та подальшого експорту нафтопродуктів.

    За оцінками міжнародних аналітиків, Індія за останні роки перетворилася на один із ключових центрів переробки російської нафти. Частина продукції, виготовленої з російської сировини, згодом потрапляє на світові ринки, зокрема й до країн Заходу.

    Експерти зазначають, що для Індії енергетична безпека є одним із головних стратегічних пріоритетів. Країна має один із найбільших у світі рівнів споживання енергоносіїв і критично залежить від імпорту нафти. Саме тому Нью-Делі прагне максимально диверсифікувати джерела постачання та купувати сировину за найвигіднішими цінами.

    Водночас позиція Індії викликає занепокоєння у західних партнерів, які намагаються обмежити доходи Росії від експорту енергоносіїв. У США та ЄС неодноразово заявляли, що продаж нафти залишається одним із головних джерел фінансування російської військової машини.

    Попри це, Індія продовжує дотримуватися прагматичного підходу, уникаючи прямого приєднання до санкцій проти Росії та намагаючись балансувати між співпрацею із Заходом і збереженням вигідних економічних відносин із Москвою.

  • РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    РФ переорієнтовує експорт газу в Азію, але ризикує втратити прибутки

    Росія намагається змінити напрямки експорту скрапленого природного газу (СПГ), поступово переорієнтовуючи постачання з європейського ринку на країни Азії. Однак цей стратегічний крок може обернутися для Москви суттєвим падінням доходів через значно вищі витрати на транспортування, складні маршрути та санкційні обмеження. Про це повідомляє Reuters із посиланням на галузеві джерела та аналітиків.

    У матеріалі зазначається, що Європейський Союз планує повністю відмовитися від імпорту російського СПГ до 2027 року в межах санкційної політики, запровадженої у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На тлі поступового згортання європейського ринку російська влада заявляє про намір шукати нові довгострокові ринки збуту, насамперед в Азії, включно з Індією та іншими країнами регіону.

    Втім, як пише Reuters, на практиці цей перехід виявився значно складнішим, ніж очікувалося в Москві. Одним із перших сигналів стала відмова Індії від закупівлі партії російського СПГ із заводу, що перебуває під санкціями США. За даними джерел у галузі, причиною стали високі витрати на доставку, а також ризики, пов’язані із санкційним тиском і фінансовими обмеженнями.

    Ключовою проблемою для Росії є різке зростання логістичних витрат при переорієнтації поставок на азійські ринки. Якщо раніше доставка СПГ до Європи займала в середньому 17–20 днів, то нові маршрути до Азії можуть тривати від 50 до 80 днів залежно від обраного шляху. Зокрема, перевезення через Суецький канал займає приблизно 50–60 днів, маршрут навколо мису Доброї Надії — до 80 днів, а Північний морський шлях уздовж узбережжя Росії — близько 50–65 днів, але з сезонними обмеженнями.

    Окрім часу доставки, значно зросла і її вартість. За оцінками експертів, транспортування газу до Європи коштує в середньому 1–1,5 долара за мільйон британських теплових одиниць, тоді як доставка до Індії може обходитися вже у 2,5–5 доларів за той самий обсяг. Таким чином, різниця в логістичних витратах може фактично “з’їдати” частину маржі виробників СПГ і зменшувати прибутковість експорту.

    Аналітики також звертають увагу на те, що Росія активно просуває Північний морський шлях як альтернативний стратегічний маршрут для експорту енергоносіїв. Проте його використання залишається обмеженим через високі витрати, складні погодні умови та нестачу спеціалізованого флоту, зокрема танкерів льодового класу. У результаті цей маршрут може виявитися найдорожчим для постачання СПГ до Південної Азії.

    Додатковим фактором ризику є безпекова нестабільність на окремих морських маршрутах, зокрема через Суецький канал, що також впливає на страхові витрати та логістичні схеми постачання. Це створює додатковий тиск на постачальників і змушує їх враховувати не лише відстань, а й геополітичні ризики.

    На цьому тлі експерти зазначають, що навіть потенційно високі ціни на енергоносії на азійських ринках не гарантують Росії збереження попередніх доходів від експорту газу. Збільшення витрат на транспортування, санкційні обмеження та втрата стабільного європейського ринку формують довгостроковий тиск на російський енергетичний сектор.

    Після початку повномасштабної війни Росії проти України ЄС послідовно скорочує залежність від російських енергоносіїв, збільшуючи імпорт СПГ з альтернативних джерел. Зокрема, США вже стали одним із ключових постачальників скрапленого газу до Європи і продовжують нарощувати свою частку на цьому ринку.

  • Куба заявила про підготовку США до нового вторгнення під приводом “загрози дронів”

    Куба заявила про підготовку США до нового вторгнення під приводом “загрози дронів”

    Міністр закордонних справ Куби Бруно Родрігес заявив, що Сполучені Штати намагаються сфабрикувати інформацію про нібито загрозу з боку кубинських безпілотників, аби виправдати подальше посилення санкцій, міжнародний тиск та навіть потенційне військове вторгнення на острів. За словами глави кубинської дипломатії, Вашингтон створює “штучний образ ворога”, використовуючи інформаційні кампанії та витоки розвідувальних даних для формування атмосфери страху навколо Куби. Про це повідомляє Reuters.

    Причиною різкої реакції Гавани стала публікація американського видання Axios, у якій із посиланням на секретні дані розвідки стверджувалося, що Куба нібито придбала понад 300 військових безпілотників. У матеріалі йшлося про те, що кубинська влада могла обговорювати сценарії атак за допомогою дронів по американських військових об’єктах, зокрема по базі США в затоці Гуантанамо, військово-морських кораблях, а також по місту Кі-Вест у штаті Флорида, яке розташоване менш ніж за 150 кілометрів від кубинського узбережжя.

    Кубинська влада категорично заперечила ці твердження. Бруно Родрігес назвав публікацію частиною масштабної кампанії дезінформації та заявив, що Куба “нікому не погрожує і не прагне війни”. У своєму дописі в соціальних мережах він наголосив, що країна лише готується до можливого зовнішнього нападу, реалізовуючи право на самооборону, гарантоване Статутом ООН. За словами міністра, Гавана змушена зміцнювати власну оборону через агресивну політику США, які десятиліттями підтримують економічну блокаду острова та регулярно говорять про необхідність зміни режиму на Кубі.

    Заяви Родрігеса пролунали на тлі різкого загострення відносин між Гаваною та Вашингтоном. Після повернення до влади адміністрація президента США Дональда Трампа посилила риторику щодо країн, які американська влада вважає союзниками Росії, Ірану та Китаю. Куба дедалі частіше згадується в американських медіа та політичних заявах як потенційна загроза безпеці США у Карибському регіоні.

    Особливе занепокоєння у Вашингтоні викликає розвиток безпілотних технологій на Кубі та повідомлення про присутність на острові іранських військових радників. Американські чиновники стверджують, що Тегеран міг допомогти Гавані у модернізації дронових систем, а також у створенні програм підготовки операторів безпілотників. Офіційного підтвердження цієї інформації поки немає, однак у США дедалі активніше просувають тезу про формування “антиамериканського військового альянсу” за участі Куби, Ірану та Росії.

    Окрему увагу американська сторона приділяє можливій участі кубинських військових у війні Росії проти України. За оцінками окремих чиновників США, до 5 тисяч кубинських солдатів могли брати участь у бойових діях на боці Росії. Частина з них, як стверджують джерела у Вашингтоні, після повернення на Кубу передавала військовому керівництву досвід використання безпілотників, тактику сучасної війни та методи ведення бойових операцій із застосуванням дронів.

    У Гавані ці звинувачення називають бездоказовими та політично мотивованими. Кубинська влада переконана, що США навмисно створюють інформаційний фон, який дозволить виправдати подальшу ізоляцію країни або навіть силові дії. Представники кубинського уряду нагадують, що у минулому Вашингтон уже використовував звинувачення проти іноземних держав та політичних лідерів як привід для військових операцій, санкцій чи втручання у внутрішні справи інших країн.

    Напруження між країнами додатково посилилося після повідомлень Reuters про те, що Міністерство юстиції США розглядає можливість висунення офіційних звинувачень 94-річному колишньому лідеру Куби Рауль Кастро у справі про збиття у 1996 році двох літаків гуманітарної організації Brothers to the Rescue. Цей інцидент стався понад чверть століття тому, однак тепер американська влада нібито знову повернулася до цієї справи.

    У Гавані переконані, що відновлення старих кримінальних справ є елементом політичного тиску. Кубинські чиновники заявляють, що США намагаються створити юридичне та моральне підґрунтя для подальших жорстких дій проти кубинської влади. У країні також звертають увагу на нещодавні заяви Дональда Трампа після затримання венесуельського лідера Ніколаса Мадуро американськими спецпризначенцями. За даними джерел, Трамп тоді заявив, що “Куба може бути наступною”.

    Ці слова в Гавані сприйняли як пряму загрозу. Кубинська влада вважає, що Вашингтон намагається повторити сценарій тиску, який уже використовувався щодо інших латиноамериканських держав. На цьому тлі керівництво Куби продовжує посилювати риторику про необхідність захисту суверенітету та підготовки країни до можливого зовнішнього конфлікту.

    Аналітики зазначають, що нинішня криза може стати найсерйознішим загостренням між США та Кубою за останні роки. На тлі глобальної нестабільності, війни в Україні та зростання ролі дронів у сучасних конфліктах будь-які звинувачення у розвитку безпілотних програм швидко перетворюються на фактор міжнародної напруги. Для Куби ж питання оборони дедалі більше стає не лише внутрішньою безпекою, а й частиною великого геополітичного протистояння між США, Росією та їхніми союзниками.

  • Кім Чен Ин наказав посилити війська на кордоні з Південною Кореєю

    Кім Чен Ин наказав посилити війська на кордоні з Південною Кореєю

    Лідер Північної Кореї Кім Чен Ин наказав зміцнити прифронтові та основні військові підрозділи на кордоні з Південною Кореєю, заявивши, що це необхідно для “більш ефективного стримування війни” та підготовки армії до сучасних бойових дій. Відповідну заяву він зробив під час великої наради з командирами дивізій та бригад Корейської народної армії, яка відбулася 17 травня.

    Про це повідомило державне інформаційне агентство КНДР KCNA, на яке посилається Reuters. За даними північнокорейських медіа, Кім Чен Ин наголосив, що ситуація на Корейському півострові залишається напруженою, а тому армія має бути готовою до будь-якого розвитку подій. Він заявив, що нинішні зміни у характері сучасної війни вимагають швидкої модернізації військової підготовки, перегляду оперативних концепцій та підвищення боєготовності підрозділів.

    Під час виступу північнокорейський лідер закликав військове командування реформувати систему навчань і значно розширити практичні бойові тренування. За його словами, військові повинні адаптуватися до нових реалій ведення війни, у яких дедалі більшу роль відіграють високі технології, безпілотники та сучасні засоби розвідки й ураження. Кім також наголосив, що армія КНДР має швидко реагувати на темпи розвитку озброєнь і військової техніки у світі.

    Особливу увагу під час наради він приділив питанням ідеологічної дисципліни та лояльності військових. Південну Корею Кім Чен Ин вкотре назвав “запеклим ворогом”, а військових закликав зберігати постійну пильність і готовність до конфронтації. Такі заяви пролунали на тлі тривалого загострення відносин між Пхеньяном і Сеулом, які останніми роками супроводжуються регулярними ракетними випробуваннями КНДР, військовими навчаннями США та Південної Кореї, а також взаємними погрозами.

    Останніми місяцями міжнародна увага до Північної Кореї значно посилилася через її військову співпрацю з Росією. За даними західних і південнокорейських спецслужб, КНДР не лише постачає Москві боєприпаси та озброєння, а й направляє своїх військових для підтримки російських операцій. Північнокорейські солдати, як повідомляється, проходять підготовку під керівництвом російських інструкторів, зокрема вивчають сучасні методи використання дронів, які стали одним із ключових елементів війни XXI століття.

    Національна розвідувальна служба Південної Кореї повідомляла, що станом на лютий 2026 року на території Курської області Росії перебуває приблизно 11 тисяч військових із КНДР. Близько 10 тисяч із них — це регулярні бойові підрозділи, ще приблизно тисяча належить до інженерних військ. За оцінками південнокорейської розвідки, північнокорейські військові залучаються до будівництва оборонних споруд, логістичних операцій та навчань, пов’язаних із сучасними методами ведення бойових дій.

    У Сеулі також заявляють, що участь КНДР у війні Росії проти України вже призвела до значних втрат серед північнокорейських військових. За даними розвідки, близько 6 тисяч солдатів КНДР загинули або отримали поранення. Ці втрати стали одними з найбільших для північнокорейської армії за останні десятиліття та свідчать про дедалі тісніше втягування режиму Кім Чен Ина у глобальні військові конфлікти.

    Аналітики вважають, що посилення військ на кордоні з Південною Кореєю може бути частиною ширшої стратегії Пхеньяна, спрямованої на демонстрацію сили та підвищення ставок у відносинах із Заходом. На цьому тлі КНДР продовжує активно модернізувати свою армію, нарощувати виробництво озброєнь і зміцнювати союз із Росією, який останнім часом набув особливо важливого значення для обох режимів.